⚫️ Росіяни вдарили ракетою по території Глухівської транспортної дільниці Шосткинського надлісництва ДП «Ліси України», повідомляє Північний лісовий офіс.

Внаслідок удару, який стався сьогодні вранці, постраждав підрозділ підприємства: пошкоджено два гаражні приміщення, виникла пожежа.

На момент вибуху в гаражах перебували працівники підприємства. Після удару двоє водіїв почали скаржитися на загальну слабкість, тремтіння рук, шум у вухах та погіршення самопочуття. Їх ушпиталили до лікарні для обстеження та надання необхідної допомоги. Остаточний діагноз і ступінь тяжкості отриманих ушкоджень встановлять після висновків медиків.

📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.

🇺🇦💔 У День Конституції у Шостці та Глухові прощалися з воїнами — 42-річним Ігорем Мельником та 34-річним Олегом Антипенком, повідомили міський голова Шостки Микола Нога та Глухівська міська рада.

▪️Ігор Мельник був уродженцем Шостки. Тут навчався у школі №12, а після закінчення 9 класу вступив до ПТУ №19 та здобув фах електрогазозварювальника.

"Ігор не боявся жодної роботи, був працьовитим і відповідальним, працював різноробочим, ніколи не сидів без діла. За характером він був спокійною, доброю, щирою та відкритою людиною. Працьовитий, цілеспрямований, мужній і справедливий… він завжди першим приходив на допомогу тим, хто її потребував. Тепла усмішка, щирість і доброзичливість притягували до нього людей. Чоловік мав багато друзів і був душею будь-якої компанії"

У 2023 році, 30 листопада, Ігор підписав контракт та став до лав ЗСУ. Мав звання солдата, служив на посаді кулеметника стрілецької роти. Під час служби отримав поранення, лікувався у Шостці, після чого повернувся до підрозділу.

3 листопада 2024 року він востаннє зателефонував матері і сказав: «Мамо, у мене все добре. Прийду... наберу...». З 10 листопада 2024 року зв’язок із ним обірвався, він вважався безвісти зниклим. Згодом стало відомо про його загибель під час виконання бойового завдання.

▪️Олег Антипенко народився в селі Калюжне. Він навчався у Глухівському вищому професійному училищі, де здобув професію будівельника і присвятив їй роки життя.

З 2022 року Олег добровільно став до лав ЗСУ як оператор-далекомірник взводу протитанкових керованих ракет. Він служив на Харківському та Донецькому напрямках. Отримавши поранення, після лікування він повернувся на передову до своїх побратимів.

Олег Антипенко загинув 6 січня 2025 року в районі населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області.

Понад рік воїн вважався зниклим безвісти. Останній зв’язок із ним був під час новорічних свят: він зателефонував сестрі, привітав родину та запевнив, що все буде добре.

«У пам’яті всіх, хто його знав, Олег залишиться надзвичайно доброзичливою, щирою та світлою людиною. Він безмежно поважав старших, по-справжньому цінував міцну дружбу. Понад усе Олег обожнював природу, знаходив у ній спокій та духовну рівновагу, дуже любив рибалити разом зі своєю сестрою»

📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.