📸 Вулиці Шостки та повсякденне життя містян майже пів століття тому — усе це зберіг 14-хвилинний телефільм, знятий у 1978 році. Журналісти «На межі» переглянули архівну стрічку та підготували добірку світлин, які дозволяють зазирнути у минуле міста.

Впізнавайте знайомі місця, порівнюйте їх із сучасною Шосткою та дізнавайтеся, яким було місто наприкінці 70-х років https://mezha.city/news/33666/

📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.

💔🇺🇦 Шостка провела в останню путь 36-річного воїна Андрія Половинка, який вважався зниклим безвісти два роки, повідомляє міський голова Микола Нога.

Андрій народився у Шостці, закінчив ЗОШ №1, здобув освіту техніка-механіка у коледжі імені Івана Кожедуба, працював на підприємствах міста та в будівельній сфері.

«Навіть у студентські роки Андрій вирізнявся відкритістю та добрим почуттям гумору — брав участь у КВК, легко знаходив спільну мову з людьми та завжди був душею компанії. У нього були справді золоті руки. Здавалося, не існувало справи, з якою він не міг би впоратися: від простого ремонту до будівництва будинку. Працьовитий, відповідальний, надійний — саме таким його знали рідні, друзі та знайомі».

Андрій був люблячим батьком для свого сина Данііла. Дуже сумував за ним під час війни, мріяв обійняти, побути поруч, надолужити час, який у них відібрала війна.

«У 2021 році доля звела нас разом, а в липні 2022 року ми стали подружжям. Наше сімейне життя припало на найстрашніший період в історії країни. Ми майже не мали можливості жити звичайним подружнім життям — були лише короткі зустрічі між ротаціями та відпустками. Але кожна така зустріч була наповнена любов'ю, турботою та щастям бути поруч…», — розповідає Ірина, дружина Героя.

Ще під час участі в АТО у Волновасі отримав позивний «Красава». З 2022 року добровільно став на захист України. Служив у складі 117-ї окремої бригади ТрО, пройшов бойовий шлях на Донеччині, Сумщині та Харківщині. Обіймав посаду старшого стрільця-оператора, мав звання старшого солдата.

Його поважали побратими, бо він ніколи не ховався за чужими спинами, завжди залишався чесним і справедливим. Не терпів брехні, лицемірства та несправедливості.

6 червня 2024 року під час боїв у Красногорівці на Донеччині Андрій разом із побратимами тримав оборону та прикривав мирних жителів. Внаслідок ворожого мінометного обстрілу будинок обвалився, і військовий опинився під завалами. Два роки рідні чекали на нього зі статусом «зниклий безвісти».

📰 Ми тут, щоб тримати вас у курсі всього, що відбувається поруч. Підписуйтеся — разом ми сильніші.