Вітаю єврейську громаду Дніпропетровщини зі святом Рош га-Шана!

Нехай Новий рік принесе вам радість і процвітання. Бажаю безліч щасливих моментів, великих успіхів та вагомих звершень. Нехай наші спільні бажання - мирне небо над головою та Перемога України здійсняться якнайшвидше.

Шана Това!

Кабінет Міністрів України затвердив стратегію демографічного розвитку до 2040 року.

Ситуація з демографією в Україні, м’яко кажучи, викликає серйозне занепокоєння. Тенденції були не надто втішні ще до повномасштабної війни, а з її початком загальна ситуація та подальші перспективи погіршилися.

Після війни почнеться умовна конкуренція між містами і регіонами за людей, за трудові ресурси. Люди будуть обирати, де їм краще жити: у Дніпрі, Кривому Розі, Вінниці чи Ужгороді, або, можливо, в Польщі, Німеччині, Італії.

Станом на середину 2024 року, населення нашої країни продовжує скорочуватися. Згідно з наведеними даними, на підконтрольних Україні територіях проживає близько 31,1 мільйона людей. Це значне скорочення порівняно з 42 мільйонами на початку 2022 року.

Прогнози щодо майбутнього теж не оптимістичні. За оцінками експертів, якщо поточні тенденції збережуться, до 2051 року населення України може скоротитися до 25 мільйонів. Після безпекової ситуації проблема міграції є одним з наших найсерйозніших викликів. Як демографічних, так і економічних.

Не варто забувати ще одне: коли війна закінчиться і кордони відкриються, частина людей поїде в інші країни до своїх родин. Це ще один виклик, до якого слід бути готовими.

Варто зазначити, що кілька країн вже успішно подолали подібні виклики. Наприклад, Латвія після серйозної хвилі еміграції у 90-х роках запровадила програми підтримки молодих сімей, субсидії на житло та реформи у сфері зайнятості, що дозволило стабілізувати народжуваність та зменшити міграцію. Ізраїль, попри постійні безпекові ризики, зосередився на залученні мігрантів і створенні умов для їхньої адаптації, що допомогло збільшити чисельність населення.

Одним із ключових завдань затвердженої Кабміном стратегії є розвиток економіки, повернення її показників до довоєнного рівня, а з часом – до кращих, ніж були до війни, що дозволить створити умови для конкурентних заробітних плат. Це важливо для того, щоб українці мали можливість працювати вдома, а не шукати кращих можливостей за кордоном.

Майбутнє України – це наші люди. І саме там, де будуть люди, буде економічне зростання, а значить – подальший розвиток і майбутнє.

Зрозуміло, що громадяни не повернуться, допоки в Україні триває війна. Проте попри всі складнощі, ми маємо працювати для того, щоб після завершення активних бойових дій українці приїхали додому і відчували підтримку та перспективу в своїй рідній країні.

❗️Вночі в області оборонці неба знищили 7️⃣ ворожих «шахедів».

Дякую Захисникам та Захисницям неба за цілодобовий захист!

Новопризначений генеральний секретар НАТО Марк Рютте, як справжній політик, починає свою кар’єру з правильних кроків – перший візит в Україну.

Це не просто дипломатія, це важливий сигнал для нас, для світу. Тому, що для України критично важливим залишається питання вступу до НАТО. Це більше ніж військова інтеграція. Це фактично прямий шлях до закінчення війни.

Завдяки зусиллям Президента, наша держава продовжує отримувати підтримку від Альянсу та інших міжнародних партнерів, що допомагає зміцнювати нашу оборону та наближати членство в НАТО. Лідерство Володимира Зеленського в переговорах є ключовим для нашої безпеки й перемоги.

Україна потребує гарантій, що ніхто не повернеться з новою війною через кілька років після закінчення війни. НАТО – це свого роду «страховка», якої ми дуже потребуємо.

Але є одна деталь: в західному політикумі все не так просто. Є політики, які хочуть залишити питання інтеграції України в НАТО відкритим як інструмент для можливого торгу з росією задля заморозки війни.

По різним діям і заявам ми бачимо, що зараз запрошення України до Альянсу – це складна тема для адміністрації Байдена, Німеччини та ще кількох країн. Вони думають про свою внутрішню політику, передвиборчі кампанії, запити електорату на «встановлення миру».
І це все дійсно перетворюється на важливий аспект політичних процесів, які і роблять питання складним.

Чого вони бояться? Бояться того, що рф – ядерна держава, і запрошення нас до НАТО може перерости в глобальний конфлікт. А вони не готові і не хочуть воювати у прямому зіткненні з росією.

Тому ми бачимо, що сьогодні західні стратегії полягають у тому, щоб виснажити рф економічно, військово, санкціями. І дочекатися, коли всередині росії почнеться розвал.

Поки що всі грають у довгу гру.

Україна тримається навіть у найскладніших умовах, продовжуючи діалог і зусилля для отримання гарантій безпеки, не втрачаючи віри в перемогу на цьому довгому шляху.