Український снайпер розповідає про свою гвинтівку

Момент вибуху у Києві

Наслідки вибуху по пішохідному мосту в Києві

Today from the morning the missile alert lasted for 5 and a half hours throughout Ukraine.

The first blows came in the rear of large cities, in particular in the capital, during rush hour, when people were rushing to work. What shook the network the most was the impact of rockets at the intersection of the road in the center of Kyiv, its student part, one might say, because one of the main Universities of the country is located nearby, along with a park where students like to walk, and the Teacher's House with a monument to the first President of the Ukrainian state, Mykhailo Hrushevskyi. Photos and videos from there immediately shook the network, the street was crowded, cars standing in traffic jams caught fire from the impact of the rocket. Many people also were injured by the flight near the Central Railway Station of the capital. According to current data: 5 people were killed in Kyiv by rocket attacks. 51 victims. Of them, 42 were hospitalized in the city's medical facilities.

​​​​«Росіяни закінчаться раніше, ніж моя мотивація боротися далі» - гвардієць Раптор

Під час великої війни нашому герою з побратимами-розвідниками доводилося виконувати широкий спектр завдань - від, власне, розвідувальних - до нальотів, штурмів та утримання позицій.

Основна запорука успіху - хороше планування.

«Прикладом є один з наших нальотів в тил противника. Готувалися ретельно - довго ходили в розвідку, поки одного разу не підібралися до самих їх позицій, вивчили обстановку, а потім форсували болото до того місця, де вони взагалі не очікували на атаку - там навіть укріплень жодних не було. Відразу «відчувалася» радянська армія - рівно о шостій ранку вони прокинулися і всі галопом вийшли курити - от тоді ми їх і накрили. Під вогонь нашого кулеметника вони з цими ж цигарками в зубах як сиділи, так і злягли. Згодом артилерія та міномети завершили «розбір» їх укріплень» - розповідає розвідник.

НА ВОЛОСИНІ ВІД СМЕРТІ

Гвардієць говорить, що небезпека та шанс розлучитися з життям постійно мали місце, проте найближче смерть підбиралася в Сєвєродонецьку.

«Ми зайняли важливий для нас спостережний пункт в одній із будівель - через деякий час мав зʼявитися шанс скорегувати нашу арту на колону бронетехніки противника, проте неочікувано для себе ми потрапили під перехресний вогонь мінометів та тієї ж артилерії. Будівля горіла повністю з нами всередині» - ділиться спогадами Раптор.

«Коли ми вийшли, я озирнувся і подивився на балкон, на якому сидів - я побачив, що нічого вже навіть і від нього не залишилося. Всередині будинку це не здавалося настільки критичним, а з вигляду ззовні складалося враження, що від мінометки я прикривався листками А4»

ЦІНА ПОМИЛКИ НА ВІЙНІ

Під час виконання одного із завдань група Раптора нарвалася на ворожу міну. Одного з гвардійців смертельно поранило, іншого поранило в артерію на нозі та сильно посікло осколками.

«Часу було критично мало і хоч мені вдалося вдало накласти турнікет, я постійно думав про те, що він може не витримати - а як виявилося потім, наш боєць вже й на той час втратив половину крові. Я зробив запит на екстренну евакуацію - його вдалося врятувати, проте мене й досі мучить сумління за те, що я міг цьому завадити. Ціна помилок на війні є дуже високою, я назавжди це запамʼятаю».

На питання, на скільки вистачить мотивації, Раптор відповідає коротко - він вважає, що росіяни закінчаться раніше.

Що треба знати про церкву по-московицьки. Ні віри, ні знань - одна лиш ряжена дикість.

текст Михайла Дубинянського про військову й пропагандистську деградацію РФ, що стане бомбою уповільненої дії для тиранічної імперії.

«У сталінському СРСР був ГУЛАГ – але не було і не могло бути прославлення ГУЛАГу. Був Голодомор – але не було і не могло бути публічного виправдання Голодомору. Були гарячкові роботи над власним атомним арсеналом та плани його використання – але не було і не могло бути культу ядерної зброї.

Безсоромне вихваляння масових репресій, цинічні розповіді про витрати індустріалізації, відверто людиноненависницькі заяви: все це не радянський, а сучасний російський феномен. Нова етична норма не передбачає ніяких громадських табу, і залякування ядерними ударами відмінно у неї вписується»

Працює українська артилерія

У такій масштабній війні арта - вирішальна основа на полі бою. Артилерія - єдина надія і впевненість для піхоти, розвідки, механізованих бригад вижити.

Наші артилеристи не раз показували небачену точність, знищуючи чітко ворожу техніку, заховану від кронами дерев або під вікнами будинків. І попри все, ці чоловіки - звичайні чоловіки, молоді й веселі, які навчилися засинати під звуки вибухів та пострілів та попри все вміють вірити в майбутнє. Майбутнє без війни.