Російський військовий, який втік із госпіталю, розповів журналістам про методи насильницької мобілізації: «у камері СІЗО на столі стояв фалоімітатор і лежав зразок контракту». Ось такий вибір путін дає росіянам – бути трахнутим або мертвим.

Друзі. Нагадую про ЗБІР на Великдень!
Зібраємо кошти для 3 -го механізованого батальйону 155 омБр! @b.2.kulay
Збір на КВАДРИК🏍️
Напрямок : Покровськ!
Ціль: 120.000 тисяч !
Хлопці розраховують на Вашу допомогу!
Кожна гривня важлива. Конвертуйте свою Лють в донат!

https://send.monobank.ua/jar/9BdvkaAnh4?fbclid=PAZXh0bgNhZW0CMTEAAaduGrcVXB8cwrLelcTsBcNOAaK9MWMq2CpaqgHPCw_bcj-BYTOjOdRHp7Fhpg_aem_gk10Uy4Wo2TrA_TgUM_oZA

Доброго ранку, маріупольці

Вранішна історія під каву від Ореста Кошки

Найвідоміші лікарі Маріуполя продовження

Лікар Георгій Позе серед маріупольців мав блискучу репутацію, його поважали та любили. Вищу освіту він отримав в Одесі, але замість відповіді на пропозиції обіймати посади лікарів, він відправився допомагати долати холерну епідемію в південних повітах імперії. Також встигнув попрацювати у воєнному госпіталі в Єревані. Він лікував як дорослих, так і діточок, завжди усміхнений та веселий.

У своїх розповідях мешканці пригадували вирази Позе: “Лікар має буди завжди доглянутим. Той, хто лікує, не може виглядати хворобливим, як же люди будуть тоді вірити, що він зможе вилікувати людей. Лікар не має права бути гидливим, так він показує, що не боїться хвороби“. Георгія Георгійовича мобілізували на фронт Другої світової війни. З післявоєнних років і до 1956 року (до кінця свого життя) працював у міській поліклініці.