🤔 Чи часто ви чули слова, які відображають унікальність нашої мови? На жаль, вони рідко зустрічаються у сучасному мовленні. Але ці слова такі цікаві! Вони допомагають краще зрозуміти та описати навколишній світ, адже багато таких "персонажів" є серед нас.

✨ Давайте використовувати колоритні слова частіше! Вони роблять наше мовлення більш яскравим і виразним. Українська мова заслуговує на те, щоб ми використовували всі її можливості на повну!
🔹 ГОЛОШТАНЬКО — бідняк, голодранець.
🔹 ГОЛЬТІПАКА — убога, бідна людина.
🔹 ГОРЛОХВАТ — той, хто грубо домагається чогось із вигодою для себе.
🔹 ДАЛЕКОЗОРЕЦЬ — той, хто добре бачить здалеку.
🔹 ДОБРОЗИЧНИК — той, хто бажає, зичить людям добра
🔹 ДУРНОСМІХ — той, хто сміється без причини або з найменшого приводу.
🔹 ЖИВОЛУП — визискувач.
🔹 ЖМИКРУТ — визискувач.
🔹 ЗАГНИБІДА — скнара.
🔹 МАРТОПЛЯС — легковажний, нерозсудливий хлопець.
🔹 НОСОДЕР — пихата, зарозуміла людина, зазнайко.
🔹 ОКОЗАМИЛЮВАЧ — той, хто навмисне приховує недоліки.
🔹 ПАПЕРОТВОРЕЦЬ — бюрократ.
🔹 ПЕСИГОЛОВЕЦЬ — недолюдок, виродок.
🔹 ПРУДИВУС — той, хто має довгі, пишні вуса; вусань.
🔹 ПУСТОДЗВІН — людина, яка говорить багато, але беззмістовно.
🔹 ПУСТОДУХ — внутрішньо порожня людина.
🔹 СЕРЦЕВІДЕЦЬ — знавець внутрішнього світу людей.
🔹 СКОРОБАГАТЬКО — той, хто прагне швидко забагатіти або вже розбагатів.
🔹 СКОРОХВАТ — спритна, метка людина.
🔹 СЛАБОДУХ — нерішуча, безвільна людина.
🔹 ТОРБОТРЯС — жебрак, голодранець.
🔹 ТОРБОХВАТ — злодій, шахрай.
🔹 ТУПОУМЕЦЬ — тума, розумово обмежена людина.
🔹 УКРАЇНОЖЕР — той, хто ненавидить все українське й намагається його знищити.
🔹 ЧАРКОЛЮБ — питущий чоловік.
🔹 ЧЕРСТВОДУХ — нечуйна, позбавлена душевного тепла людина.
🔹 ШИБАЙГОЛОВА — смілива, відчайдушна людина, бешкетник.

В українській мові звук [ц] може вимовлятися як твердо (СОНЦЕ), так і м’яко (КОЗАЦЬКИЙ).
На кінці слова цей звук завжди вимовляємо м’яко або пом’якшено: ЗАЄЦЬ, ПЕРЕЦЬ, ВУЛИЦЯ, ПТИЦЯ, СИНИЦЯ. Виняток становлять лише окремі запозичення: ПАЛАЦ, ПАЯЦ, ШПРИЦ.
Натомість у російській мові звук [ц] завжди твердий: ЗАЯЦ, ПЕРЕЦ, УЛИЦА, ПТИЦА, СИНИЦА.
Для росіян, які намагаються розмовляти українською, правильна вимова м’якого [ц'] — один з найбільших каменів спотикання.
До того ж у словах типу ПАЛЯНИЦЯ, НІСЕНІТНИЦЯ послідовно чергуються тверді та м’які приголосні. Саме тому в устах російськомовних перше слово зазвичай звучить майже як ПОЛУНИЦА, а друге практично невимовне…

Вислів НАНОСИТИ УДАР порушує лексичні норми української мови. Правильно — ЗАВДАВАТИ УДАРУ.
Дієслово НАНОСИТИ означає передусім «приносити багато, значну кількість чого-небудь»:
🔹 діти нанесли снігу в хату,
🔹 курка нанесла яєць,
🔹 друзі нанесли гостинців.
Друге значення: «захоплювати із собою, нести й нагромаджувати в певному місці (про вітер, повінь, опади):
🔹 вітер наніс пилу,
🔹 течія нанесла мулу.
Третє значення: «позначати на папері; покривати шаром чогось»:
🔹 нанести на графік координати,
🔹 нанести на мапу позначки,
🔹 нанести на стіну фарбу,
🔹 нанести на шкіру крем.
Натомість у значенні «чинити, заподіювати комусь щось неприємне» потрібно вживати дієслово ЗАВДАВАТИ:
🔹 завдавати втрат,
🔹 завдавати збитків,
🔹 завдавати прикрощів,
🔹 завдавати шкоди.
Загалом дієслово ЗАВДАВАТИ сполучається переважно з іменниками негативного забарвлення, які позначають щось неприємне, небажане:
🔹 біль, жаль, клопіт, морока, мука, неприємність, нудьга, образа, поразка, рана, скорбота, смуток, сором, страждання, страх, сум, тортури, труднощі, туга.
Приклади вживання з класиків:
🔹 «Щоб більше жаху їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити» (Л. Глібов),
🔹 «Я ще не пробула й півмісяця в баронеси, а скільки прикрості завдала вона мені!» (Леся Українка),