Блискучий текст

Не така страшна академічна доброчесність для плагіаторів, як імітація боротьби за академічну доброчесність для всієї спільноти.

Прекрасна колонка від Ірини Єгорченко, що дає відповідь на питання "Ну, чого Ви присіпалися до цих убогих умом плагіаторів? Вам що, шкода?".

Хороша вона не лише тому, що розкриває проблему "студенти вдають, що вчаться, а система освіти імітує, власне, освіту", а й пояснює, щО окрім плагіату треба вважати відсутністю академічної доброчесності.
(у всіх же були в університетах виробничі/навчальні практики? скільки з Вас дійсно перетворювали знання на навички, а не махали віниками на госпподвір'ї?).

Ба більше, Ірина чудово акцентує увагу на тому, що шлях до досягнення академічної доброчесності - то не тільки контроль "на виході", а контроль усієї системи - від якості навчання за шкільною партою до атестаційних колегій при МОН, котрі затверджують рішення вчених рад на присудження ступенів кандидатів чи докторів.

І, звісно, детальний опис, що таке карго-культ академічної доброчесності в наших умовах і чому потрібно стежити, аби чиновники не перетворили його на додатковий "брудний" інструмент.

Плюс практично вичерпний перелік причин чинити недоброчесно, ознак імітації боротьби за доброчесність і пропозицій, як із усім отим нам "злетіти" в цивілізований світ.

Реально, як методичка.
http://education-ua.org/ua/articles/1261-akademichna-dobrochesnist-standarti-svitovoji-spilnoti-chi-imitatsiya?fbclid=IwAR1D66WFOY2IVrKbi3KZpQtEp-bTvWZAUa0ZG3S7EFB6pBst798dN41Elao

Ну, що, відгомоніли жарти щодо нового мовного закону?
Особливо я реготав з дотепу, де розповідалося про необхідність перекладу мов програмування державною (паблік статік войд мейн "Привіт, світ").

Однак притомні небайдужі громадяни поставилися до питання серйозно та подали поправки.

Зокрема:
- про те, що усталена міжнародна термінологія в науці, техніці чи ІТ-сфері - не потребує наявності українських відповідників.
- про те, що іноземний лектор чи вчений не мусить вільно говорити українською, аби передати, власне, нам, українцям, свої знання.
- про певний компроміс щодо необхідності синхронного чи послідовного перекладу спікерів конференцій.
- про те, як не відштовхнути від України іноземних студентів, що прагнуть навчатися мовам ЄС.
- про те, чому мовою науки в Україні не може бути виключно українська, і чому дослідження з японістики не можуть проводитися солов'їною.
- про те, чому не потрібно англомовні статті перекладати державною, аби захистити дисертацію.
- про те, чому не все програмне забезпечення має бути українською.
- про те, чому Національна комісія зі ̶с̶к̶р̶є̶п̶ стандартів державної мови не може диктувати медикам, яку медичну термінологію використовувати.

Ну, і таке інше. Там купа всього, читайте, милуйтеся.
Господі, добре, що в країні лишилися хороші люди, здатні те все спробувати покращити.

Юлія Безвершенко, Олексію Скрипник, дяка за активність.

Переможемо.

Допис Юлії на фб https://www.facebook.com/yulia.bezvershenko.7/posts/2295947384018161:

"За подіями минулого тижня забула вам сказати про важливу річ. Ми подали поправки до проекту Закону про мову, які стосуються освіти, науки та IT сфери.

Дякую Vladimir Bakhrushin (в першу чергу, за роботу над питаннями освіти), Semen Yesylevskyy, Alexei Kolezhuk, Ірина Єгорченко, Igor Dzeverin, Nikolai Iorgov та усім, хто конструктивно долучався до дискусій у FB і за його межами.

Тепер потрібно відстояти ці поправки в профільному комітеті. Вкрай важливо, щоб вони увійшли в текст, рекомендований Комітетом з питань культури та духовності до другого читання. Тоді з великою ймовірністю наші поправки стануть частиною закону.
Є хороша новина: Ірина Подоляк поділяє наші погляди, тому можемо сподіватись на підтримку.

Працюємо далі."