Колись на теренах інтернету читав історію про американського пілота часів Другої світової, який заблукав глупої ночі десь над якимось південним чи-то морем, чи-то океаном.
На борту його літака відмовило все електрообладнання, підсвітка приладів і зв‘язок.
І от, у суцільній темряві, вдивляючись в безмежжя темної води і неба, він узрів ледь помітну блакитну смугу.
Пілот полетів уздовж неї і дістався чітко до свого авіаносця та здійснив успішну посадку.
Не знаю, чи історія була насправді, але вона красива в плані того, щоб пояснити, як гребні гвинти величезного корабля змусили світитися воду - точніше, викликали біолюмінесценцію істот, що у ній живуть.

Власне, ось Вам довгочит про це фантастичне явище - від самісіньких основ хімії процесів до яскравих фотографій створінь, які запалюють ніч.
От я й не знав, що деякі акули теж світяться.
І що одна медуза може світитися двома кольорами.

Сподіваюсь, ця стаття трохи відволіче Вас від новин, після яких хочеться прокрехтіти «Господі, я тут живу».

https://kunsht.com.ua/articles/iak-i-chomu-svitiatsia-tvaryny-zahadky-bioliuminestsentsiyi

Майте тиху ніч.

Апдт. Сергей Иванов-Малявин підказав, що історія про пілота була розказана в фільмі Аполлон-13

Це ж було вперше в житті, коли я проїздив кілометрів 200 на Ланосі. Ще й на газу.
Справа не в тім, що я ходив за розумними людьми і питав "дядь, а дядь, а підкажіть, як ото газом заправлятися? шо казать? куди встромлять? а там задки треба до цистерни здавать? а не рвоне? а як узнать, скіки газу лишилося? в смислі, по пробєгу?".

Я був дійсно дуже здивований, наскільки це була ладна машина для початку нульових, коли у українців був вибір між ВАЗ-2107 та усосаним другим Гольфом чи Фордом Сієррою.

Машина дуже дивна і сповнена парадоксів.
Вона реально дарує відчуття динаміки і драйву, але в системі координат оточуючого потоку ти нікого випередити не можеш.
Зовні здається, що там нічого і ніде класти, але в багажник спокійно влізає докатка (бо ж в ніші для запаски - газовий балон), ящик з інструментами, гуманітарка, запасна шина, стріляні тубуси до гранатометів і купа всього того, чого і уявити не міг.
І ще... І ще складається враження, що на газу вона їде краще, аніж на рідному бензині, особливо враховуючи витрату палива по місту.
(Мені здається, що це основна причина, чому АвтоЗАЗ втратив нішу на ринку, не модернізуючи двигун).

Тим не менш, через 18 років після виїзду з салону в руки першого і єдиного власника, машина поїхала на службу в ЗСУ.
Ця фантастична історія почалася з листа від пані Юлії Корман до нашого проєкту 42 тачки на ЗСУ.
Вона запропонувала передати Силам оборони машину свого тата - пана Михайла.
Тато помер 2 роки тому.
Дуже любив своє авто (на сєкундочку, в машині передні сидіння від Ланоса-купе, газова установка 4-го покоління, було доставлено кондиціонер (!!!), і музика від Панасонік! Валить!) і вона б дуже хотіла, щоб його залізний кінь бігав і приносив користь державі так само, як і за життя.

Пані Юлія взяла весь ремонт на себе.
Після 2-х років стояння машина потребувала багатьох робіт по підвісці, гальмам, та ще й заміни прокладки ГБЦ.
Ми Ж тільки відновили газову систему і доставили захист двигуна.
Водночас пані Юлія висловила невеличке побажання - щоб в машині була меморіальна табличка в пам'ять про її батька.

Минулого тижня машина поїхала в навчальний центр 3 ОШБр і вже того ж вечора принесла користь.
Як машина логістики та забезпечення - вона відразу вписалась в підрозділ.

Ланос став 51-ю машиною, переданою нами в Сили оборони.
Дякую Вам.

Також дякую Лисенко Віталій та Оксана Бондарь за чудову вигравійовану табличку, Олександр Радченко за дроти для прикурювання.

52-а тачка теж не забарилася до передачі і це теж трапилося минулого тижня.
Fiat Scudo поїхав служити в ГУР.
При тому, що тачка вже була в ЗСУ і дісталася нам дуже дешево (спасибі за фінансування родині пана Романа та пані Анни), ми відновили її до першопочаткового робочого стану - від нової підвіски в круг, до перебору коробки передач і трохи робіт по двигуну.
Плюс переобладнали кунг під специфічні задачі.

Спасибі всім Вам за допомогу.
Олександр Радченко, дяка так само за домкрат, каністру, трос, дроти, чохли на сидіння, Yevhenii Movchaniuk, дяка за набір інструментів, Світлана Третьяк та Сергій Третьяк дяка за фарбування.

Таким чином ми із Вами передали у війська вже 52 машини.

Але і це не все.
Інколи мені щастить просто зводити між собою хороших людей.
Родина Світлани Івашньової запиталася у нас, кому можна просто передати Ісузу Трупер 1990 р.в.
Ми допомогли знайти користувачів у вигляді 309 окр. бат. РЕБ.

Цю машину ми ніяким чином собі в актив не записуємо, бо не доклалися жодним чином до передачі, але маємо надію, що подружили між собою дві спільноти хороших людей і тачка ще добре прислужиться в умілих руках.
Спасибі родині пані Світлани, що долучилися до нашої майбутньої перемоги.

На цьому в мене все.

Дякую, що підтримуєте.

Дякуємо, що рухаєте світ. Якщо хочете підтримати проєкт, реквізити тут:
Приват - 4149499086676739 (Антон Сененко)Увага! Відбулася зміна реквізитів!
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Криптовалюта USDT - 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))

Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк
МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу -
Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)

Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518

До щему в серці бачити це авто.
Річ не в тім, що ми його тоді ремонтували як завжди ретельно і прискіпливо.
Не тому, що я особисто віз цього пікапа на Харків і передавав бійцю.

Саме в цій тачці я підкидав Yana Rykhlitskaya до місця служби.
І бачив її в останній раз.
Не в крайній. А в останній.
Наче такі схожі слова, але… дуже різні.

Земля пухом тобі, Яно.

А тачка хороша.
Дуже радий, що вона 2 роки поспіль вивозить цю війну.

Майте тиху ніч.

Пост Тетяни Невмержицької

https://www.facebook.com/share/v/1X3Gp9GS5G7duTAr/?

«Anton Senenko , пам'ятаєте ваш Форд Ренджер? Так ще бігає!! Більше двох років бігає. Побитий, не раз ремонтований, ось і недавно знову прилетіло, але бігає і так виручає хлопців 101 бригади, 68 бат, РВП.
Хлопці дякують Борману, своєму командиру і моєму чоловіку, а я ще раз дякую вам і вашій чудовій команді за допомогу.
Вибачте за ненормативну лексику.»

У кожного в житті є якийсь причіп, що тягне нас назад.
У когось це алкоголізм. У когось - старі токсичні стосунки. Дехто досі слухає токіо хотель.
Але ми з Мартин Брест прагнемо на життя дивитись позітівно (наскільки це можливо, бо «позітівний Мартін» - це оксюморон).
І пропонуємо причіпами вважати лише возики з двома колесами, які чіпляються до військового корча та допомагають підрозділу транспортувати майно, спорядження і книги обліку майна та спорядження.

Для когось із Вас є фантастична пропозиція.
Бачите оці дві чудові закрутки від самовідданої подруги нашого проєкту постачання тачок в ЗСУ Viktoriia Naumova?
По-перше, врахуйте, що я їх досі не з‘їв.
По-друге, вони дістануться добродію чи добройці, які віддадуть - не нам - а на 125 бригаду ТрО свій старий непотрібний причіп.
Ні, не альбоми токіо хотеля, а возик із двома колесами, як на фото, яке я чесно впер з авто.ріа для прикладу.

Якщо десь на дачі під горою листя завалився подібний апарат в більш-менш живому стані (підшипники маточини ми замінимо, де треба - підваримо, шини поміняємо) - пишіть в особисті.

Всіх обійняв.
Майте гарний день.

Я ніколи і ні у кого не питав порад по написанню постів.
Але тут така делікатна ситуація…
Карочє, пішов я до Мартин Брест, терпляче посміявся над його черговим несмішним жартом і спитав:

- Друже… хочу написати пост. Про тачку для зведеного загону поліції.
- Це про Х5?
- Ага.
- І шо?
- Та розумієш… Не можу понять, як почать. В голові крутяться тільки фрази штибу «Це звиздець» і «Це ганьба».

Мартін не забарився з відповіддю і коротко благословив:
- Та так і почни…

(Мартін взагалі вирізняється мудрістю життєвих порад і настанов, я Вам доповідаю).

Отож.
Це звиздець. І це ганьба.

Завдяки Вашій невтомній підтримці ми придбали для зведеного загону поліції тачку 56/42 BMW X5 на трилітровому дизелі.
Так. Саме ту машину з анекдотів, яка не вмикає покажчики повороту, власники якої не вітаються вранці один з одним, бо зранку вже бачились на СТО, і у якої витрата мастила 1 літр на 1 літр пального.

Якщо серйозно, взяли неусосаний екземпляр від єдиного власника з живим двигуном (вони тут, насправді, надійні) і, що важливіше, з живою коробкою і роздаткою.
Машина добре підійде для специфіки виконуваних задач підрозділу і, сподіваюсь, за кордоном побуває теж.

П‘ятдесят шоста машина, придбана завдяки Вам.
П‘ятдесят шоста з сорока двох.

Ви фантастичні, шановні.
І щоб ще більше це підкреслити, скажу Вам таке:
1. Насправді ми придбали вже й 57-му машину.
2. Завдяки Вашому розголосу за один день ми знайшли не один, а два причіпа для 125 бригади ТрО.

Але це окремі історії на якийсь інший день.
І як там почати пости - мені вже порад буде не треба.

В мене немає інших слів, окрім як Дякую.

Майте тиху ніч.

P.S. Сергій Мельничук, почую хоч один жарт від тебе про беенве - у тебе рік не буде компресії в циліндрах. Я всьо сказав.