Навчання в Аспен-Інституті поки що є найбільш бомбезною подією в моєму житті цього року (так, воно обійшло за враженнями виставку тракторів, знайомство з реконструйованою школою в селищі Солоному та винищення ротом двох відер полуниці).

Після мого повернення багато хто цікавився, як тудой потрапляють та що для цього треба робити.

Я чесно всім відповідав, що не зрозумів і досі не розумію, за якими критеріями проводиться добір.
А от що робити, аби мати шанс - ось інформація.

Так, я просто заповнив цю заявку, вчасно її подав (в останню мить дедлайну), пролунав дзвінок і я вже прасував шкарпетки, пакуючи валізу.

Ще одне.
Якщо Ви не розумієте, що воно за семінар, двічі чи тричі перечитавши інформацію на сайті, це нормально.
Зрозуміти це можна тільки після його завершення.

Абсолютно неважливо, хто Ви: вчені, політики, журналісти, інженери, підприємці і т.п. - ця програма корисна всім.

Колись я писав, що саме після програми Аспен-Інституту я знову почав читати книжки поза тематикою точних наук чи наук-попу.
Почав читати з олівцем у руках.
Це важливо.

Тому просто вірте мені - подавайтесь.
Якщо Ви відчуваєте, що поруч є людина, якій воно стане в нагоді - покажіть їй.

Буду дуже радий, якщо хтось з моїх друзів чи знайомих туди потрапить.

Вперед.
http://www.aspeninstitute.kiev.ua/ua/calendar/aspen-leadership-seminar-18-announcement/

Так, це вже вдруге в моїх дописах згадується Бетон від Ковальської.

Я був би радий, якби це була реклама і вони мені підігнали пару кілець для колодязя чи бордюрів, але ж ні.
Просто радію, що маркетологи будвиробництва обігрують тему науки 🙂

До речі, для довідки.
Я був впевнений, що Ковальська - то якась олігархша, що замість мережі бутіків взялася за арматуру.

Свята Вікіпедія сказала, що я помилився.
То була дуже крута жінка, що колись керувала цілим заводом залізобетонних конструкцій.
Заслужений працівник, орден та інші відзнаки.

Тепер її іменем, виявляється, названа ціла будімперія.
Отаке.

Сенсація.
Теорія несилової взаємодії імені найкращого університету країни підтверджується серйозною іноземною літературою.

Цитата:
"Функціонування Всесвіту, казали вони [друїди - прим.], залежить від рівноваги чотрирьох сил, що визначаються, як чари, переконання, невпевненість та викривленість. Так от і стається, що сонце та місяць обертаються навколо Диску, тому що їх переконували не падати на землю, а не відлітають з причин невпевненості. Чари дозволяють деревам зростати, а викривленість утримує їх вертикально."

Га?
З'їли?
Дніща.

Цю правду ще у 1986 році нам відкрив Террі Пратчетт, один з найпопулярніших письменників Великобританії. Твір називається "Божевільна зірка" (The Light Fantastic).

Тому, як бачимо, вся концепція ТНВ про метеорит, що самостійно приймає рішення про падіння на Землю, не позбавлена сенсу і має міцний фундамент.

Тому, панове критики ТНВ, позакривайте пельки та вчіть класику.

До речі, осьо схема з книги, може комусь знадобиться для теоретичних обрахунків.

Не дякуйте.
Просто доносити правду - це моя місія.

P.S. Що то за Теорія несилової взаємодії - читайте тут https://life.pravda.com.ua/society/2018/01/22/227455/

Різні типи дихання в одній гіфці
http://tabletopwhale.com/img/posts/10-24-14.gif

Цього тижня відбулася надзвичайно важлива дискусія щодо майбутнього науки в Україні.

Я запостив відео з неї, але передбачав, що у багатьох людей не буде можливості ті 2 години переглянути.
І таки концентрація слушних думок спонукала мене просити організатора заходу Миколу Скибу зробити щось на кшталт стенограми.
І, дяка йому, текстовий варіант з'явився.

Тому тепер Ви маєте змогу ознайомитися з цікавими думками цікавих людей.

Частина 1 - https://site.ua/anton.senenko/13983-maybutne-nauki-v-ukrayini-misiya-nemojliva---stenograma-zustrichi-chastina-1-dopovidi-spikeriv/

Частина 2 - https://site.ua/anton.senenko/13984-maybutne-nauki-v-ukrayini-misiya-nemojliva---stenograma-zustrichi-chastina-2-dopovidi-spikeriv/

Частина 3 - https://site.ua/anton.senenko/13985-maybutne-nauki-v-ukrayini-misiya-nemojliva---stenograma-zustrichi-chastina-3-diskusiya/

Частина 4 - https://site.ua/anton.senenko/13982-maybutne-nauki-v-ukrayini-misiya-nemojliva---stenograma-zustrichi-chastina-4-zapitannya-sluhachiv/

Окремо хочу подякувати Ukrainian Institute for the Future, Юлії Безвершенко, Анатолію Загородньому, Олексію Колежуку, Олексію Скрипнику, Інні Совсун, Дмитру Чеберкусу, Наталії Шульзі та Дмитру Симонову за надзвичайно цікавезний вечір.

Переможемо.

P.S. Так, було дуже непросто встромити близько 80 тисяч знаків у ці Інтернети, тому довелося розбивати на 4 частини.

Кіношно-наукове

Ну, все...
Спочатку Голлівуд дістався до червоної планети, відзнявши Марсіянина, потім до Теорії відносності, створивши Інтерстеллар, а тепер почав розкручувати технологію редагування геному CRISPR.

Так, я вчора подивився Ремпейдж.
Хоча з Двейна Джонсона актор, як з Ланоса - автомобіль, проте картинка, як генетично-модифіковані звірятка нищать гелікоптери Апач та штурмовики А-10 - вразила.
Дуже якісно відзнято.

Плюс, потішив Джеффрі Дін Морган (я навіть нагуглив, як його звуть), бо нарешті він покинув свою битку та виліз за межі Ходячих мерців.

Загалом, не пошкодуєте.

P.S. А от на Термінал з Марго Роббі не витрачайте час. Вони сподівалися перевершити Місто Гріхів, але забули, що перш ніж тринькати гроші на фільм, потрібно прописати сюжет. Ну, буває.

Яка цікава гра:
відкрив посилання - втратив 30 хвилин часу.
Але ж не відкрити не можна.
Там усього 3 функції:
По центру і праворуч Ви маєте змогу обрати вік або період розвитку нашої Планети.
Ліворуч - обираєте назву сучасного міста і бачите, де воно перебувало мільйони років тому.
Прекрасно.

Семен Єсилевський на фб:
"Залипалка выходного дня: глобус в разные периоды истории Земли, начиная с 750 млн лет назад. Можно вбить название любого города и посмотреть где было это место в любой момент в прошлом. Киев в кембрии был в районе южного полюса, например.

http://dinosaurpictures.org/ancient-earth"

Вже за кілька годин в Українському Інституті Майбутнього стартує дискусія "Про перемоги над здоровим глуздом у реформуванні освіти і науки", а ввечері в просторі mOre відбудеться зустріч з Ніром Бен Лаві (куди вже нема квитків).
Але весь тиждень буде цікавим.
Насолоджуйтесь.
https://site.ua/anton.senenko/14001-feeriya-naukovo-populyarnih-podiy-tijnya-reformi-nauki-i-temna-materiya/

Ну, що ж...
Епічну битву між фізиками і ліриками можна вважати офіційно завершеною.
Тепер слово за МОН.

Якщо коротко - злочинний наказ пана Табачника, який:

- ускладнював життя справжнім науковцям
- жодним чином не перешкоджав імітаторам науки
- сприяв розмноженню "фабрик дисертацій"
- чомусь не був відмінений жодним наступним складом МОН

може змінитися на краще.

Науковий комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій розробив проект наказу, що базується на стимулах друкуватися у журналах світового рівня: краща якість статтей - потрібна менша їх кількість.

На жаль, дірка із можливістю публікувати маячню у вітчизняних мурзілках, скоріш за все, лишиться аж до появи НАЗЯВО, але принаймні нормальним вченим тепер є сенс боротися за якість своєї роботи та інтегруватися у світ.

До цього, підкреслю, українська бюрократична машина протидіяла (!!!) цьому всіма засобами. Вимога про 5 статей за 3 роки аспірантури змушувала одну статтю розбивати на дві та подавати у журнали нижчого рівня.
(До речі, як там життя у Табачника? Скоро ув'язнять? Чи після виборів "нового курсу" чи "корови в кожну хату" чекати його знову в Міністерстві?)

А поки це невеличка перемога.

Хоча, стривайте.
Хай ще МОН затвердить.
Тоді будемо радіти.

P.S. В постскриптумі напишу, що відбулося, на мою думку, насаправді.
Важко підібрати правильні терміни, але ми спостерігаємо поділ української наукової сфери на "однозначно визнану світом" і "все інше".
Це добре.

По-перше, відразу вдається відділити величезний пласт того здорового, що лишилося. Якщо доробок українського вченого визнаний у світі - в українського чиновника немає жодних підстав роззявляти пельку і щось казати про стоси паперів (привіт Арсенію Петровичу).

По-друге, тепер потрібен час і натхнення розібратися, що ж живого лишилося у тому "іншому" шарі: де дійсно важливі суто для України речі - окремі розділи філології чи археології і т.і., а де плагіато-імітато-фальсифікатології.
Як це буде зроблено - не маю гадки, але оскільки більшість "усього іншого" належить до соціогуманітарної сфери, мені здається, що саме ця спільнота має активізуватися та самостійно розтлумачити усім іншим, як вони відділятимуть лептонних богів від умовної семіотики, що з дійсно виправданих причин не потрапляє в скопуси-вебофсайнси.

Побачимо.

P.S.2. Більш докладно про це все писав тут https://site.ua/anton.senenko/13122-pivni-z-layna-vid-ukrayinskoyi-nauki/ і тут https://site.ua/anton.senenko/13561-fiziki-vs-liriki-komediya-scho-garantovano-stane-dramoyu/

Допис Наукового комітету на фейсбуці (https://www.facebook.com/1396494470418681/posts/1657963114271814/):

«Пропозиції Наукового комітету щодо змін до наказу МОН № 1112 від 17.10.2012 «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук»

На початку цього року, під час зустрічі представників Наукового комітету і Міністерства освіти і науки, з боку МОН була висловлена готовність внести зміни до наказу № 1112, які б стимулювали підвищення якості і помітності (visibility) наукових публікацій українських дисертантів, і прозвучала пропозиція, щоб Науковий комітет запропонував своє бачення таких змін. Відповідний проект був підготовлений робочою групою Наукового комітету, був схвалений на засіданні комітету 18 квітня 2018р. і переданий до МОН, а 27 квітня 2018р. був оприлюднений на веб-сторінці МОН для громадського обговорення:
https://mon.gov.ua/ua/news/mon-proponuye-dlya-gromadskogo-obgovorennya-proekt-nakazu-pro-zatverdzhennya-zmin-do-nakazu-ministerstva-osviti-i-nauki-ukrayini-vid-17-zhovtnya-2012-roku-1112
Цей первинний проект Наукового комітету вносив низку нових підходів. Зокрема, пропонувалася бальна система оцінки якості публікацій в залежності від загальної репутації видання, інструментом вимірювання якої були обрані міжнародні наукометричні бази даних Scopus та Web of Science, і пропонувалися диференційовані вимоги до мінімальної кількості і якості публікацій в залежності від спеціальності, за якою захищається дисертація. Загальним принципом проекту було те, що необхідна для захисту кількість публікацій

повинна бути тим меншою, чим більше у дисертанта публікацій у виданнях з високою репутацією.
Оприлюднений проект змін в цілому отримав схвалення з боку науковців-природничників (див. http://www.golos.com.ua/article/304297), але викликав бурхливе несприйняття з боку представників суспільних і гуманітарних наук. Екстремальні форми такого несприйняття варіювали від погроз судового позову до звинувачень Наукового комітету у зраді національних інтересів, і т.п. (див. дуже показову підбірку http://www.golos.com.ua/article/303608, http://www.golos.com.ua/article/304364). Довелося також почути багато аргументів проти, що базувалися на широко розповсюджених міфах (на кшталт «публікації у скопусівських виданнях дуже дорого коштують», «наші дослідження за кордоном нікого не цікавлять», «у закордонних виданнях публікують лише своїх авторів»). Дискусія, що велася на цю тему в соціальних мережах, часто набувала, на жаль, не дуже цивілізованих форм, що також не сприяло порозумінню.

Разом з тим, і відгуки, що надійшли під час громадського обговорення проекту, і дискусії з різними представниками соціогуманітарної спільноти, показали, що серед опонентів запропонованих Науковим комітетом змін, крім ділків від науки, стурбованих загрозою для своїх «фабрик дисертацій», є і цілком доброчесні вчені-гуманітарії світового рівня, а крім ілюзорних проблем, викликаних емоціями, недостатньою поінформованістю, чи небажанням виходу із зони комфорту, існують і реальні проблеми, пов'язані з великою фрагментованістю наукового і видавничого середовища в суспільній і гуманітарній галузях, з тим, що наявні стандарти якості в різних спеціальностях і навіть різних областях однієї спеціальності дуже різні, і часто не є формалізованими в рамках наукометричних баз даних, як це характерно для природничих і технічних наук. Зокрема, у деяких наукових областях частина «ключових» видань, включаючи закордонні, не індексуються в Scopus або Web of Science.
В процесі дискусії про можливі шляхи вирішення проблеми, з боку МОН було запропоновано створення переліків українських і закордонних видань в галузях суспільних і гуманітарних наук, по декілька видань з кожної спеціальності, які, на думку провідних наукових установ в цих галузях, могли б бути прирівняні до видань, що входять у Scopus або Web of Science. На жаль, цей шлях не вирішував проблеми з міркувань відсутності прозорого механізму і критеріїв формування таких переліків, відсутності бажаного впливу на підвищення помітності українського наукового продукту на світовому рівні, а також за результатами консультацій з представниками соціогуманітарної спільноти, що показали їхнє негативне ставлення до такої ідеї.

Тому робочою групою Наукового комітету був розроблений новий варіант пропозицій змін до наказу №1112 (див. додаток). В цьому проекті зберігається основний принцип, закладений у первинній версії, а саме: чим більше публікацій у виданнях з високою репутацією, тим меншими стають вимоги до їхньої кількості. Разом з тим, знімається вимога обов’язковості публікацій у виданнях, що індексуються в Scopus або Web of Science. Таким чином, цим проектом замість адміністративного примусу пропонується система стимулів, і кожен науковець отримує можливість самостійно вирішити, чи буде він нею користуватися, а соціогуманітарна спільнота має час для напрацювання відповідних пропозицій до майбутнього переформатування системи присудження наукових ступенів, розробка якого є прерогативою НАЗЯВО
Новий варіант проекту змін до наказу № 1112 був розглянутий на засіданні Наукового комітету 20 червня 2018р. і викликав дуже серйозну дискусію. Оскільки думки членів Наукового комітету, присутніх на засіданні, розділилися, а декілька членів НК, включаючи двох представників соціогуманітарних наук, були з поважних причин відсутні, було прийняте рішення винести це питання на онлайн-голосування, у якому взяли участь всі члени комітету. За результатами голосування, яке відбулося 21 червня 2018р., 17 з 24 членів Наукового комітету висловилися за те, щоб, враховуючи тимчасовість дії наказу №1112, зараз пропонувати МОН саме новий, більш м’який

варіант змін.
При цьому Науковий комітет підкреслює необхідність інтеграції української науки у світовий науковий процес, підвищення рівня українських наукових фахових видань, підвищення помітності наукових праць українських дослідників, в тому числі в галузях суспільних і гуманітарних наук, і буде співпрацювати з НАЗЯВО в питанні підвищення стандартів якості дисертацій на здобуття наукових ступенів. Науковий комітет також вважає, що майбутньою основою для вироблення і підтримання адекватних стандартів якості дисертацій на здобуття наукових ступенів мають стати фахові наукові товариства, і є відкритим до співпраці з такими товариствами.»

Деталі змін до Наказу тут:
https://drive.google.com/open?id=12U9xzwBgVM4cGFHDAHE9pq1S5sqx67iD

Сенсація
Україна здійснила прорив в зовнішньоекономічній діяльності, а саме в експорті (!) інтелектуальної продукції

Поки якісь там офіси якихось реформ при якихось міністерствах ведуть перемовини з іншими країнами про зони вільної торгівлі, зниження акцизів...
Поки вітчизняний бізнес вимагає особливих умов для розвитку інновацій...
Поки українські підприємства просять запровадження податку на виведений капітал...

... Національний педагогічний університет імені Драгоманова (ага, той, що студентів на молебні виводив) поставляє на експорт десятки готових кандидатів наук. І вони не тільки опанували європейські ринки.

Більшість експорту припадає на... Китай!

Ми. Поставляємо. Кандидатів. В. Китай.

Ян Янчі, Чжуан Гуань, Хуан Чанхао, Ван Сяочень, Ван Сює, Чжан Няньхуа, Тан Цземін - ось лише невеликий перелік вчених із знаком якості Made in Ukraine.

Але суть не в тому, що таким нехитрим чином університет, можливо (я не знаю, але ж не безкоштовно вони вчаться) залучає таку необхідну валюту в нашу країну (це дуже добре), але й таємно підриває економічну могутність КНР!
Тупо чинить диверсію, та таку, що не підкопаєшся.

Як?
Дисертації "експортних" науковців, ймовірно, містять плагіат (ймовірно, бо впевнений, що спеціально створена комісія із перевірок не віднайде там жодних ознак плагіату).
Ці вчені ширитимуть найкращі плагіатні практики у себе в країні, повільно, але невідворотно руйнуючи національну освітню систему Китаю.

Трам-пам-пам-пам.
Я вважаю, що рада національної безпеки та оборони терміново має нагородити наукових керівників наших китайських друзів орденами за сумлінну службу в ім'я Держави.

Правильно. Поки ми думаємо, як здолати Кремль, НПУ Драгоманова вже передбачає, що україно-китайський кордон - то лише питання часу. І економічне змагання з Китаєм - абсолютно реальна річ.

P.S. Господі, яке ж дно... яка ганьба.
Жгі. Просто жгі. Потім навколо паркан і всередину бетоном заливай. Так, від Ковальської.
http://life.pravda.com.ua/columns/2018/06/25/231746/

Ой, обожнюю такі історії...
"Нащо нам ті ботаніки", - казали вони.
"Все вже давно вивчено", - переконували вони нас.
Класно.

Наталка Атамась на фб (https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2100502913554177&id=100007834666677):

Я не ботанік, і про те, що для ботаніків "Кеп О.", я дізнаюся дуже постфактум. Але я обожнюю такі історії. Вони гарно показують, як з економічним використанням тварин та рослин складно передбачити, де знайдеш, а де втратиш.

Є така невеличка бобова рослинка, яка називається гуар (Cyamopsis tetragonoloba [L.] Taub), яку сотні років культивували у посушливих районах Індії перш за все у якості кормової рослини для худоби. Також порошок гуарових бобів - гуарову камідь, експортували і використовували як загущувач у харчовій промисловості, у соусах та кетчупах.

А потім у США почався нафтовий і газовий бум, пов'язаний з видобутком нафти і газу шляхом фрекінгу, тобто гідророзриву. Та сама технологія видобутку зокрема сланцевого газу, навколо якого точилось у нас так багато розмов. А саме закачування під землю у нафтоносний пласт великої кількості води. Ця вода має бути загущена, бо так набагато ефективніше відбувається під тиском розрив нафтовмістних шарів. І до того ж, у такій воді потрібна велика кількість піску чи інших гранул, які називають "пропанти", аби попередити закриття розривів та тріщин при відкачуванні води і вивільненні з підземних порожнин власне нафти. А щоб ефективно розчинити у воді пропанти, знову таки потрібно її загустити.

І тут виявилось, що з розповсюдження нової технології видобутку нафти та газу, гуарова камідь як загущувач просто конче потрібна. У 2011 році гуар виявився основним продуктом експорту Індії у Штати. Його ціна протягом 2012 року злетіла до небес, на 1500 %. Деякі свердловини у Штатах почали закриватися через нестачу гуарової каміді. Одразу почали шукати синтетичні аналоги, а харчова промисловіість попала у велику халепу, бо її доля експорту гуару зі 100% впала до 20 %. Зубожілі фермери Раджастану у Індії за два сезони стали багатими людьми, а харчова промисловість почала тестити рослинні замінники гуару. На даний момент це плоди ріжкового дерева (Ceratonia siliqua), тари (Caesalpinia spinosa) та касії (Cassia sp.).

Невдовзі ціна стабілізувалася, гуар почали вирощувати фермери Техасу та Оклахоми, Австралії, Африки, бо індійський врожай гуару занадто залежав від мусонів, але поправте мене - воду для фрекінгу все ще загущують гуаром, бо це дешевше, ніж синтетичні аналоги?
Отже, я зовсім не здивована, що існує цілий науковий журнал, що називається "Economic Botany" 🙂.
Любіть і цінуйте ботаніків, люди, бо ніколи не знаєш, де і коли вони знадобляться :).

Тут цікавий захід.
Одним з важливих етапів реформування наукової сфери - є проведення аудиту того, що є.
Але справа оцінювання наукових установ, їхнього доробку та перспектив є справою дуже непростою.

З одного боку, не можна допустити, аби, як в тому анекдоті, рибу судили за її здатністю стрибати по деревам.
І мова не про поділ на гуманітаріїв та природничників.
Тут все глибше, як з тими ж індексами Гірша. Не можна порівнювати цей показник у біолога та математика чи філолога. Ви отримаєте викривлену картину. Так само вимагати від якогось теоретичного Інституту практичних винаходів - нонсенс.

З іншого, неприпустимо комусь робити суворі вимоги, а комусь - надавати істотні "знижки" (зокрема, за чутками, певні наукові установи одного з міністерств передбачається оцінювати трошки лагідніше, ніж інші. Але ж то чутки, сподіваюсь).

Тому такі заходи зараз конче потрібні.
Тішить те, що ми з нашими реформами - не перші.
Світовий досвід є і от ним приїдуть ділитися.

Тому якщо цікаво - сходіть.
Робоча мова - англійська.

Допис від групи НАН України на фб:
27 червня 2018 року в конференц-залі Інституту економіки та прогнозування НАН України у рамках спільного українсько-німецького проекту відбудеться конференція «Evaluating the Evaluation of Science Organisations in Ukraine – Possible Applications of Experiences from Germany» («Оцінювання наукових установ в Україні: можливості використання досвіду Німеччини»).

Метою заходу є узагальнення досвіду з оцінювання наукових установ за участі провідних фахівців із Німеччини та визначення шляхів поширення найкращих практик при оцінюванні наукових установ в Україні. Буде також представлено результати оцінювання наукових установ НАН України у 2017–2018 рр. та обговорено питання ініціювання двостороннього партнерства між інститутами НАН України, які отримали найвищі оцінки при оцінюванні, з відповідними установами Асоціації Лейбниця.

Головні доповідачі:
– член-кореспондент НАН України, професор, доктор економічних наук Ігор Єгоров (член Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій; завідувач відділу Інституту економіки та прогнозування НАН України, керівник проекту з української сторони);
– доктор фізико-математичних наук Олександра Антонюк (заступник директора Інституту математики НАН України, президент Гумбольдт Клубу України);
– професор Ернст Рітшель (президент Асоціації Лейбниця у 2005–2010 рр.; Національна академія наук та інжинірингу, Німеччина).
– професор Ютта Ґюнтер (завідувач кафедри економіки інновацій та структурних змін Бременського університету, керівник проекту з німецької сторони);
– доктор Даґмар Симон (керуючий директор EVACONSULT).

Робочі мови конференції: для презентацій – англійська; для запитань і відповідей – англійська, українська.

Місце проведення: м. Київ, вул. Панаса Мирного 26, 2-й поверх (конференц-зал).

Реєстрація.
Якщо Ви бажаєте взяти участь – будь ласка, надішліть свої повні контактні дані на адресу: yu.ryzhkova@nas.gov.ua – до 15.00 год. 23 червня 2018 року.

Програма заходу (UKR):
http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/evaluation_conference_june2018_Kyiv_program_UKR.pdf
Програма заходу (ENG):
http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/evaluation_conference_june2018_Kyiv_program_ENG.pdf

Прямо зараз над Києвом рідкісне явище - сріблясті хмари.
На півночі.
Сріблясті хмари — рідкісні атмосферні явища, подібні до хмар, розташовані в мезосфері на висотах між 76 та 85 км. Видимі в глибоких сутінках. Складаються з водяної криги. Зазвичай спостерігаються влітку, між 50° та 70° північної та південної широти.

Дяка Alex Chubukov за алярм та перше фото

Є хороші і корисні новини

Київський академічний університет розпочне прийом документів в магістратуру на загальну та прикладну фізику, теоретичну і математичну фізику, фізику металів та напівпровідників, фізичне матеріалознавство, біофізику, математичні та інформаційні технології, науку про дані.

Якщо конкретно Ви, чи Ваші діти/знайомі дійсно мають бажання зв'язати своє життя з наукою - кращого старту в межах України годі й шукати.

Чому?

Тому що КАУ - це не університетська парта з перервами на відвідування наукової лабораторії (якщо пощастить).
Це - наукова лабораторія, де паралельно надають освіту.

Викладачами в КАУ працюють класні вчені, які займаються реальною наукою, і багацько з них - мої знайомі.

Я не можу цього гарантувати повністю, але для них немає "сферичних коней у вакуумі", вигаданих тем дипломних робіт "аби було" чи прагнень публікувати результати у місцевому віснику, аби лишень відзвітувати.

Тут не вітається принцип "Завчив-Здав-Забув".

Ну, і що дуже важливо, КАУ - це про міжнародне співробітництво, проекти, спільні роботи та інтеграцію з усім розвиненим науковим світом.

Успіхів!
https://kau.org.ua/education/abiturientam

Дуже класний огляд статті про перспективи штучного інтелекту у світі та AI-націоналізм, початок протистояння на цій ниві США та Китаю плюс спроба проаналізувати майбутнє України у цій царині.

Я прокоментую лише дві речі.

1. Якщо Ви хочете регулярно читати подібні цікаві огляди - підпишіться на Олексія Молчановського.
Так, він тільки у фейсбуці.

По-перше, він співзасновник платформи масових онлайн-курсів Prometheus.

По-друге, він страшенно розумний. Правда. Його мозок просто таки запрограмований на аналітичне мислення і його тексти зрозуміло розкладають неочевидні речі по поличках.

По-третє, ось ще один приклад його чудового допису про патенту фейсбуку на способи стеження за своїми користувачами https://www.facebook.com/olexiim/posts/853476898194981
От Ви були в курсі, що соцмережа навіть може відстежувати знімки з Вашої камери за її унікальними характеристиками - подряпинами чи битими пікселями?

2. Конкретно у цьому дописі я не погоджуюся з Олексієм з приводу точки неповернення у інженерних та природничих науках в Україні.
Я не про те, що все погано і ми всі помремо. Вибори 2019 року покажуть і рейтинги, якщо чесно, мене лякають.
Але, на мою думку, немає жодних (тричі підкреслено) підстав це стверджувати чи, тим більше, говорити про те, що ми розвертаємося від повної катастрофи.
Автономізація вишів, як на мене, призвела до кардинально інших результатів, принаймні у природничій освіті, ніж очікувалося, а відтік кадрів вражає.
Але нехай. Про це - іншим разом.

Загалом, читайте матеріал і підписуйтесь.

Він крутий.

«Дуже крута стаття про загрозу AI Nationalism'у — Націоналізму ШІ. Якщо коротко, то суть в наступному. Наразі в світі є лише дві країни, які мають найбільші в світі компанії, що інтенсивно розвивають технології ШІ. Це США та Китай. Китай вже поставив собі за мету стати першим у світі за розвитком ШІ до 2030 року. (В статті згадується “Sputnik moment” (аналогія з ефектом запуску першого супутника СРСР, який спонукав почати активний розвиток космічних технологій в США) для Китаю — перемога DeepMind AlphaGo. Гра го має важливе культурне значення для східно-азіатських країн. Цікаво, що трансляція гри AlphaGo проти китайського чемпіона була заблокована в Китаї).

Втім, все більше країн усвідомлюють, що технології ШІ та машинного навчання будуть ставати диференціаторами в ближчому майбутньому, від яких буде залежати економічна, суспільна та військова міць держав. Таким чином, вже розпочалася гонка озброєнь в ШІ (як вона була під час розробок з атомною зброєю). Декілька поточних фактів за останні два-три роки:

- Франція виділила 1,5 млрд євро на розвиток ШІ на наступні чотири роки. Також у Франції продаж компаній в напрямку ШІ буде відбуватися тільки з дозволу уряду.
- Південна Корея виділяє 2,2 млрд $$ та відкриває 6 нових інститутів з ШІ
- Торонто (Канада) збирається стати світовим центром №1 з розвитку ШІ
- в ЄС відбуваються ініціативи з об’єднання наукових лабораторій для більш активного розвитку технологій ШІ

Відповідно до того, як гонка озброєнь поділила світ на два табори в часи Холодної Війни, щось подібне може статися і зараз. Всі інші країни, які не зможуть виділяти такі значні кошти на розвиток ШІ (або взагалі не матимуть стратегії в цьому напрямку, як зараз це є в Україні), що робити їм? Автор (і я з ним згідний) говорить про те, що такі країни почнуть ставати “донорами даних”. Наводиться приклад Зімбабве, яка на державному рівні уклала договір з китайською компанією про передачу даних фотографій своїх громадян. Фраза “дані — це нова нафта” починає грати в цьому контексті додатковими фарбами. І тут вже для інших держав може постати питання: якому табору (США чи Китаю, умовно) продавати свої дані та отримувати натомість від того хоч якийсь бенефіт з технологій.

З іншого боку, не все так погано для інших держав. Окреслений сценарій — лише один з можливих. Наразі уряди США та Китаю все-одно виділяють кошти на ШІ значно менші, аніж мають найбільш технологічні компанії. І інші (розвинуті, в першу чергу, країни) можуть досить швидко дійти до рівня інвестицій двох основних гравців. У що інвестувати? Об