Інколи мені здається, що Національний педагогічний університет імені Драгоманова - це покарання українцям за їхні гріхи.
Тому спочатку вони виводять студентів на молебні, а потім ... загалом, потім відбувається отаке.
Читайте.

Зауважу, що дисертантка виконувала свою роботу спочатку в Харківському нацпедуніверситеті. Тому самому, який не знайшов плагіату у Катерини Кириленко, що писала про Лептонного Бога.

Господі, жгі.
https://www.facebook.com/svitlana.vovk.7/posts/10216367954414267
"#Дисергейт
Ви таке бачили?
20 березня АК Міністерство освіти і науки України не затвердило рішення спеціалізованої вченої ради Харківського національного педагогічного університету щодо присудження наукового ступеня кандидата педагогічних наук Чжан Сінь через наявність академічного плагіату.
Дякуючи Василь Руденко з'ясували, що у спецраді 26.053.16 НПУ ім. Драгоманова 27 червня відбудеться захист Чжан Сінь за тою ж самою темою - РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У ПРОСТОРІ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ, що є порушенням всіх можливих правил - як нормативних, так і моральних. Науковий керівник Боднар Ксенія Анатоліївна - завідувач відділу аспірантури та докторантури НПУ ім. Драгоманова. Вона ж керувала цією ж пошукачкою і написанням цієї ж дисертації раніше.
У мене нема слів - одні вирази!!!

P.S.: як написав пан Євген Ніколаєв в обговоренні посту у групі "Плагіат та академічна доброчесність", 4 квітня на нараді з філософами пан Юрій Рашкевич дозволив особам, ступінь яких не затвердили переробити роботи і подати їх невдовзі на повторний захист, таким чином порушуючи порядок захисту.
Тепер кожний бажаючий, керуючись цим випадком може порушувати порядок захисту, бо якщо це дозволено одним, то чому має бути заборонено для інших.
Жорсткий хакінг.

P.P.S. Пан Рашкевич написав, що це рішення Атестаційної колегії дозволити плагіаторам доопрацювати та перезахистити ці дисертації. Було б цікаво подивитися на це рішення. Крім того, навіть якщо воно існує, тим не менш, АК не мала права його приймати, бо порушує Порядок присудження наукових ступенів і це виходить за межі її повноважень. Якщо вже так хотілось допомогти плагіаторам, то треба було внести зміни до існуючого Порядку. Але ж це довго, а тут видно люди чекають своїх дипломів, бо гроші заплатили. Отже, треба скерувати їх діяти протизаконним способом і всіляко сприяти процесу - дозволити і підтримати їхні захисти.
Питання лише в одному: чи може МОН поводитися на стільки зухвало, порушуючи все - законодавче поле, процедуру?
http://www.npu.edu.ua/images/file/vidil_aspirant/avtoref/D_26.053.16/aref_Zhang_Xin.pdf"

Продовжуємо феєрію неймовірних наукових досягнень
На зв'язку професор кафедри психіатрії Львівського національного медуніверситету.

Єдина правда, яку я побачив у його статті - це те, що жінки пробачають, але не забувають.

Якщо ж без жартів - то це дно.
З цієї "наукової статті" випливає, що жінка - це просто інкубатор на ніжках.

І оце одкровення профінансовано з державного бюджету?

Пекло.
Господі жгі.

Іван Примаченко на фейсбуці (https://www.facebook.com/100001327329220/posts/1610918802295682/):

«Пекло української псевдоосвіти - медичний випуск. "Жінка нічого не відкриває, відкриває завжди тільки чоловік. Жінка завжди чекає коли її відкриють, адже вона ж сама є таємниця, то як може таємниця відкривати таємницю" - задається питанням доктор медичних наук, професор, завкафедри психіатрії Львівського національного медичного університету. Ростислав Білобривка в своїх тезах для міжнародної конференції "Свідомість, мозок, мова".

"Їй це не потрібно від природи. А відкривати, проникати кудись це суто чоловіча справа. Адже на проникненні кудись, в щось крутиться все чоловіче життя. Можна стверджувати, що чоловічий мозок, його псюхе як і його фізіологія заточені на проникнення" - продовжує буйство псевдонауки, печерного сексизму і просто ідіотизму пан проХфесор.

"...задача, основне покликання жінки це відтворення, тобто репродукція..." - продовжує радувати читачів продуктами життєдіяльності свого «псюхе» завкафедри. І коли ми вже впевнені, що не зможемо прочитати в тезах більшої шизи, то наштовхуємося на дивовижний мікс статусу в Однокласниках з містичним одкровенням: "Чоловік прощає і забуває, жінка прощає, але не забуває. Ця якість ріднить жінок з кішками".

Ось такі наукові тези завкафедри психіатрії провідного медвишу країни. В будь-якому західному університеті такого професора було б з ганьбою звільнено на наступний день, а конференцію, яка допустила публікацію псевдонаукових тез, ліквідовано. Найбільше дратує те, що з досвіду останніх років ми знаємо - нічого проХфесору за це не буде. Як і купа інших українських псевдонауковців і псевдоосвітян, схоплених за руку, він і далі буде викладати цю пекельну маячню в університеті, і далі буде науковим керівником кандидатів і докторів наук, і далі буде входити в різноманітні вчені ради і експертні групи. Знищуючи повагу до української освіти і перетворюючи її на пародію - за гроші платників податків, тобто нас з вами. Ну так давайте хоча б зробимо його відомим.»

Он воно що.
Виявляється, 50% українців вважають, що їхня доля не в їхніх руках і вони на щось чекають.

Обожнюю такі матеріали, особливо, коли розповідає Елла Лібанова.
Вона надзвичайно крута.
Почитайте. Ні, краще дивіться відео.

Тут і про те, як ЗМІ викривлюють ситуацію в країні, і про втрачені Україною шанси на нормальний розвиток, про популістів та як треба було б з ними боротися, про певний, якщо можна так сказати, "позитив" від російського вторгнення.

Особливо вразила історія про можливі причини скасування перепису населення 2011 року.

Плюс про жінок, ксенофобію, роль середнього класу в Україні, роль української мови в телерадіоефірах та довіру до церков.

Зауважу, що краще дивитися повне інтерв'ю, а не читати розшифровку, але якщо часу нема, то і так норм.

Інджой.
http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=4053

Мені соромно зізнатися (насправді, ні), але я ніколи не замислювався, що Берлін цілковито знаходився на території НДР, а Західний Берлін був, по суті, оточений з усіх боків радянським режимом.
Тобто, Західний Берлін територіально був відділений від ФРН.
(обожнюю такі моменти, коли твоє попереднє уявлення про якесь явище чи подію геть перевертається).

До цього мені завжди здавалось, що і кордон, і берлінський мур тягнулися через всю країну, логічно поділяючи Берлін навпіл.

Відео розповідає про, мабуть, найбільш значущу споруду в історії Холодної війни та наочний доказ існування Залізної Завіси.

Як тут знову не згадати про найпрекрасніший режим з найдешевшим морозивом, від якого так намагалися втекти, що доводилося встановлювати колючій дріт та стріляти на ураження.

До речі, шматок берлінського муру Ви можете побачити біля посольства Німеччини поблизу Оперного театру в Києві.

Цікава наука, дякую.
https://www.youtube.com/watch?v=JF1IF5qbsao

Ну, що...
Видатну наукову працю прохфесора, в якій він намагався науково обґрунтувати, що жінка - це лише ніби ходячий інкубатор, помітили.

Приємно, що МОЗ називає речі своїми іменами і тези "Психологічні відмінності між чоловіками та жінками" - є дискримінацією і псевдонауковою маячнею.

І я теж висловлю жаль, що в подібній ситуації з Лептонним богом МОН не виступив з подібною публічною заявою та рекомендацією про доцільність обіймання посади Лептонівною.
Сподіваюсь, що врешті-решт здоровий глузд переможе і тут.

P.S. Початок історії з прохфесором-сексистом - тут https://www.facebook.com/primachenkoonline/posts/1610918802295682
Історія з Лептонівною тут https://site.ua/anton.senenko/4088/

Іван Примаченко на фейсбуці https://www.facebook.com/primachenkoonline/posts/1613811905339705 :

"Позавчора я опублікував тези доповіді завкафедри психіатрії Львівського медуніверситету Ростислава Білобривка, сповнені карикатурної псевдонауки та печерного сексизму. В коментарях до мого допису міністр охорони здоров'я Уляна Супрун написала: "Напевно треба допомогти йому зруйнувати декілька міфів про жінок". І слово своє стримала.

Сьогодні МОЗ направив ректору медуніверситету листа, де рекомендував керівництву негайно розглянути питання про подальше перебування Білобривка на посаді завкафедри і звернувся до Міністерства освіти з вимогою перевірити дисертацію проХфесора і позбавити його наукового звання, у випадку знаходження там лженауки чи дискримінаційних тверджень.

Маємо перший реальний шанс, що схоплений за руку на лженауці профанатор від освіти і науки понесе покарання за свої оригінальні "дослідження". Але розслаблятися зарано. В попередніх подібних випадках і МОН і ректори вишів вже демонстрували, що можуть цілком ігнорувати очевидну лженауку і робити вигляд, що нічого не помічають. Як і позавчора, лише суспільна увага і резонанс в Фейсбуку і ЗМІ здатні добитися справедливого покарання для псевдонауковців і печерних сексистів. Якщо зможемо перемогти зараз, це стане прецедентом, який буде здатен переломити тріумфальну ходу псевдонауки і демонстративної неадекватності!"

Блискавка!
Блискавка втрапила у Дорогожицьку телевежу і одному журналісту вдалося це зафільмувати.
Неймовірно)
(так, відео у фейсбуці)
https://www.facebook.com/avgusew/posts/10212782103963855

2 місяці тому я із тугою у серці розповів Вам сумну історію, як журналісти нахабно висмикнули слова науковця про Загальну та Спеціальну теорії відносності і встромили їх у передачу про подорожі у часі, де треш і фініш (https://goo.gl/jhVWTb).

Я надав кілька порад, як поводитися вченому із працівниками медіа, але Наталка зробила чудову роботу, охопивши практично всі аспекти цієї складної, але конче потрібної діяльності.

Впевнений, що ці поради стануть корисними не тільки науковцям, але й представникам інших сфер.
Тому що всі ми однаково страждаємо від спроб окремих ЗМІ зліпити з будь-чого сенсацію чи скандал.

Нотуйте.
Інджой.

Наталка Атамась на фейсбуку (https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2090694317868370&id=100007834666677):

"«Вчений згвалтував журналіста»: практичні поради.

Я зараз читаю російський переклад одного американського керівництва для прес-секретарів наукових установ про наукову комунікацію. Багато чого з їхнього досвіду до нас складно прикласти. Наприклад, безліч проблем щодо авторського права, юридичніх аспектів використання зображень та фото, так званих статей «під ембарго» (ви взагалі здогадаєтесь, що це таке :)?). Але є й деякі слушні поради.

Тут колись Ірина Навольнєва коротко написала, як журналісту комунікувати з вченими. А це типу «удару у відповідь» - як вченому комунікувати з журналістами. Представляю гібрид американського досвіду та наших «диких прерій», де койоти виють над трупом нещасного, який рушив у ці буремні місця без поводира та карти. (Ми знали його, спочивай з миром, бідахо Йорик :) ).

1. Вам дзвонить / пише журналіст.
Американський досвід: «Спитайте, хто цей журналіст. Для якого видання пише? Про що конкретно хоче запитати? Він дзвонить щодо конкретної статті чи його цікавить наука як така? А може, йому цікаве практичне використання якогось винаходу в медицині чи комерційний потенціал?».
Поправка на наші реалії. Наш журналіст не подзвонить щодо конкретної статті. Його може зацікавити все, що завгодно, щодо чого ви можете здатися експертом. А також він дзвонить вам тому, що вас йому порекомендував його колега-журналіст, вартий довіри. Бо в нас дуже мало адекватних вчених, що готові спілкуватися з пресою. Тому вас можуть запитати про все, що завгодно – від палаючих лісів Чорнобиля до таємничого зникнення у Київі тарганів. Те, що ви займаєтесь не пожежами і не комахами, нестрашно. Ставтеся до цього з розумінням. Це не означає, що журналісти тупі. Це означає, що в нас проблеми з експертами у наукових темах. Якщо є можливість, порекомендуйте журналісту колегу-експерта по тарганах, але не такого, що принципово не спілкується з пресою.

2. Тепер, коли ви дізналися, що це за журналіст (ім’я, видання, проблема), і маєте бажання спілкуватися, запишіть його контакти та скажіть, що передзвоните або напишете у особистих на ФБ через 15 хвилин.
Американський досвід: «За цей час ви за допомогою Гугла зрозумієте подробиці про журналіста та видання, якщо раніше не мали з ними справи. Якщо вас щось непокоїть, довіртеся інтуіції».
Поправка на наші реалії. А ще за цей час можна подзвонити колегам, які вже мали справу з журналістами. Оскільки журналістів і видань, що спеціально пишуть про науку, в нас з гулькин ніс, так само як і експертів, див. пункт 1, то «сарафанне радіо» вам все розповість. І ви переконаєтесь, що журналіст та видання адекватні й не спонсоруються Медведчуком. Зокрема, дізнаєтесь, хто така Люба Величко, якщо ви весь цей час проспали у зачарованій вежі / пропрацювали на горизонтівському гранті в лабі, й досі про неї не чули.

3. Якщо журналіст та видання нормальні та адекватні, й ви готові надати інтерв’ю, коментар або йти на радіоефір, запишіть дві-три ключові тези щодо дослідження або проблеми, про яку буде йти мова.
Американський досвід: «Вам доведеться пояснювати наукову проблему неспеціалісту. Журналіст не хоче припуститись помилок, вони цього терпіти не можуть. Тому важливо використовувати слова, які журналіст зрозуміє. Не треба термінів і двозначних слів. Аби дізнатися, чи журналіст все зрозумів вірно, після якогось особливо складного моменту треба запитати: «Я би дуже хотів зрозуміти, чи достатньо доступно я все пояснив. Ви не могли б мені зараз переказати те, що я сказав?» Якщо при переказі ви помітите, що виникло непорозуміння, поясніть складне місце ще раз».
Поправка на наші реалії. На жаль, деяким нашим журналістам глибоко начхати, помилились вони, чи ні. Тому відповідальність на вас за те, що і як ви скажете, ще більша. І чесно кажучи, в мене таке відчуття, що якщо я запропоную журналістам переказати мої слова навіть з найкращими намірами, вони вирішать, що я їх тримаю за нерозумних дітлахів та знущаюся :(.

4. Журналіст задає «тупі» питання. Це буває, коли він не до кінця розуміє суть проблеми чи дослідження. Що робити?
Американський досвід: «Перший варіант – не пошкодувати часу та пояснити, чому питання не стосується проблеми. Другий варіант – відповісти не на питання журналіста, а на питання, яке б ви хотіли почути від журналіста. Наприклад, «Мені здається, що у цій проблемі важливо ось що…» - й поставити одну з підготованих тез. Окрім того, є питання, на які взагалі не слід відповідати. Цього не варті всі питання у руслі «Уявімо собі…». Спекуляції не укріплюють репутації вченого».
Поправка на наші реалії. МВА-хаха!!! Особисто я вважаю другий варіант дуже гарним, і він мене виручає весь час. Чесно кажучи, просто постійно. А ось перший варіант зробить зі журналіста та слухачів (якщо це радіо) ідіотів, не треба цього. А ось оце «Допустим,…» - це в нас просто пошесть якась. Чомусь деякі журналісти вважають, що експертів (не тільки науковців) можна питати про все, від футболу до політики. Просто будьте готові до такого :).

5. Пам’ятайте, ви – головний. Це не ви прийшли до журналіста, він прийшов до вас. У вас є щось, що йому потрібно.
Американський досвід: «Вчений має бути терплячим та допомогти журналісту розібратися у проблемі. Більшість журналістів саме цього і хочуть, адже вони гарні люди і хочуть добре зробити свою роботу. Але якщо журналіст веде себе некоректно та безвідповідально, не давайте заганяти себе в кут та не відповідайте на питання, на які відповідати не хочеться. Дуже обережно ставтеся до бесіди не під запис, і не кажіть нічого, що ви потім не хочете бачити на шпальтах газет».
Поправка на наші реалії. Нажаль, в нас існує купа непрофесійної журналістики, «джинси», «вкидів», замовних публікацій та іншого лайна (привіт Любі Величко). Ввічливо та наполегливо заздалегідь і завжди вимагайте продивитися матеріал перед публікацією. Ви маєте поправити дрібні помилки, які обов’язково завжди виникають під час вільного спілкування, і переконатися, що матеріал загалом саме про те, про що було домовлено, і всі акценти розставлені відповідно. Жоден нормальний журналіст вам не відмовить. Якщо відмовить – тікайте! Найпаскудніше з телеефірами у запису. У вас немає жодних гарантій, що ваші слова не перекрутять під час монтажу та не вирвуть із контексту. Тому багато хто з нас взагалі не зв’язується з «телевізійниками» у запису, а не у прямому ефірі. Якщо це не передача, а коротке інтерв’ю або коментар, і ви вважаєте, що маєте його дати, то для вас наступний пункт.

6. Якщо ви даєте коментар або інтерв’ю перед камерою під запис, говоріть коротко.
Американський досвід: «Важливо пам’ятати, що у телесюжетах питання журналіста не буде чутно, звучать тільки відповіді вчених. Тому ви маєте включати питання у відповідь. Більшість теле- та радіо- сюжетів короткі, з інтерв’ю потраплять тільки коротенькі моменти, тобто 5-10 секунд (не 30 і не 60!). Чим довша відповідь, тим складніше процитувати її журналісту, тому що з довгої відповіді складно вибрати гарну цитату, особливо якщо людина говорить швидко. Це означає, що візьмуть ту цитату, яку зможуть взяти, а вона може бути не краща. Тому короткий список тез – дуже важливий. Тоді процитована репліка виявиться тою, яку вибрали ви самі, особливо якщо ви підкреслите її на кшталт «Ключовий момент тут..» або «Найважливіше тут… І пам’ятайте – журналіст – не ваш друг».
Поправка на ваші реалії. Все ці поради корисні, якщо ви впевнені, що журналіст добросовісний. Не треба дружби, просто нормальний професіоналізм. Але щодо телесюжетів, якщо є хоч найменша підозра, що вашу цитату можуть перекрутити, вирвати з контексту, використати для маніпуляцій і геть не для того, для чого ви її говорили – тікайте! Ви нічого потім не доведете. Ваші слова мають бути абсолютно однозначні, а тези і цитати такі, що не можуть бути використані у протилежному контексті, але у такі ігри треба гратися, хіба що добре потренувавшись. Тому краще не зв’язуйтесь.

7. Інтерв’ю у прямому ефірі. Американський досвід: «Не панікуйте. Ви все одно більше шарите у темі ніж той, хто задає питання».
Поправка на наші реалії. Не панікуйте. Ви все одно більше шарите в темі ніж той, хто задає питання. В нас дуууже нечасто кличуть вчених на прямий ефір, то ж вижміть з цього усе можливе задоволення та користь. «Не догоним, так согреемся". (Сподіваємось, всі тут розуміють, що я не про «Битву екстрасенсів» та інше подібне лайно :(? ).
І наостанок.
Вчений, памятай, журналісти – хороші і потрібні! І я це абсолютно серйозно.

P.S. При написанні цього лонгріду постраждали цілком конкретні вчені (Олексій Болдирєв, Антон Сененко) та журналісти (Дмитро Сімонов), за що я їм дуже вдячна."

Всім відомо, що нашу планету, усіх тварин та людей на ній створив Бог.
Абра-кадабра, сім-салабім - і ми отримали той світ, в якому живемо.

Проте нудотні науковці риють своїми низькобюджетними лопатами землю і так виходить, що спочатку він створив хробаків, а до них - багатоклітинні організми.
Чи за образом, чи за подобою - то вже не моя справа, але людей там точно не було, як і динозаврів.

Так, можливо, його підставили і просто підкинули ті всі відбитки та свідчення прадавнього життя.
Або люди, коли описували хронологію його діянь, все наплутали і він насправді створив перший живий організм і наказав йому еволюціонувати.

Я до того, що тримайте цікавезний пласт досліджень українською мовою про події 650-мільйонорічної давнини.

Про кембрійський вибух, періоди, коли планета була цілковито вкрита льодом, доба тривала 22 години, а рік - 400 діб, про суперконтинент та суперболото, дивних істот тощо.

Мабуть вперше з часів школи я відкрив геохронологічну шкалу та дізнався, що ми живемо в Кайнозойську еру.
Ні, я не знаю, нащо воно мені чи Вам потрібно, але ж цікаво.

Інджой.
https://scienceukraine.com/allnews/habitat/archescience/new-evidence-on-cambrian-explosion/

Думаю, що настав час донести до Вас правду, в яку халепу нас тягнуть наші вчені.
За наші ж з Вами гроші!

Дивилися фільм "Щось" про те, як в льодах Антарктиди американські науковці відкопали якусь істоту, що вміла перетворюватися на що завгодно?

От приблизно те саме сталося і нині на нашій антарктичній станції.
Тільки якщо у кіно головні герої зробили все від них залежне, аби істота не потрапила на материк, наші вчені не тільки її сюди завезли, вони її ще й почали розмножувати.

Щучник антарктичний... просто вслухайтесь в цю назву. Відчуваєте загрозу? Слово "прищучити", тобто "знищити" - співзвучне не просто так.

Тому я витримав цю новину тиждень і поки ЗМІ торочили про ліки від раку, я скупляв припаси та будував бункер.
Звідки нині і пишу.

Ви лишень вдумайтеся: рослина - зелена! - росте в Антарктиді, взагалі не боїться морозів, посухи та ультрафіолету. Підозрюю, що вона має здатність якимись спорами вкорінюватися у мізках людей та змушувати розвозити себе світом.

В зоні небезпеки - усі околиці Інституту молекулярної біології і генетики НАН України.
"Катастрофічне проростання" (так я нарік кінець Людства) почнеться з мікрорайону Теремки.

Тепер серйозно.
Ці дослідження - чудовий доказ того, нащо нам власна Антарктична станція.
Так, почитайте про перспективи виведення морозостійких сортів злаків, захисних кремів від сонця чи навіть перспектив лікування від раку шкіри (панове депутати, вкотре нагадаю, що Верховна рада не має повноважень вимагати Нобелівських премій ні у кого).

Але я підкреслю ось що.
Природа - сама по собі унікальна лабораторія.
І, так, Людство вже редагує геноми та створює чудернацькі організми, але інколи саме мільйони років еволюції підкидають нам безцінні ідеї.

І дуже круто, що наші вчені навчилися того щучника розмножити.
Окремо закликаю обережно ставитися до ідей ліків від раку чи нових видів культурних рослин.
Потрібні роки досліджень. Роки. Та фінанси.

Але щодо появи морозостійких газонів я майже впевнений :)

P.S. Перша частина тексту - жарт.
Але якщо хтось зніме перший український фільм жахів на ці мотиви - можете мене згадати в титрах. (Ні, Штольня - то не фільм жахів. Це просто жах, а не фільм).
До речі, підказую головного героя, що врятує світ від катастрофи - Ляшко і корови.
Після заборони пальмової олії Ляшко спрямував фінанси від розвитку молочної галузі на виведення генетичних порід корів, які той щучник пожерли.
Здається, геніально.

https://mon.gov.ua/ua/news/unikalna-rozrobka-ukrayinskih-vchenih-vidkriye-svitu-mozhlivosti-dlya-likuvannya-skladnih-zahvoryuvan-zahistu-vid-ultrafioletu-ta-viroshuvannnya-kultur-u-stresovih-umovah

Головною подією прийдешнього тижня, безумовно, стане цікавезна дискусія щодо майбутнього науки в Україні між заступником голови Наукового комітету, віце-президентом НАН України, народним депутатом, віце-президентом Київської школи економіки та заступницею голови Ради молодих вчених НАН України.
Ну, плюс купа інших подій.
Розбирайтеся.
https://site.ua/anton.senenko/13889-feeriya-naukovo-populyarnih-podiy-tijnya-maybutne-nauki-v-ukrayini-ta-litnya-kosmichna-shkola/

Слухайте, тут українська команда Space Cossacks мчить на хакатон Європейського космічного агенства у Франції https://actinspace.org/about.
Він стартує за 8 днів.
І їхньому проекту коптера з гелієвою кулею дуже потрібна наша підтримка в голосувалці - тре просто лайкнути оце відео на ютюбі https://www.youtube.com/watch?v=aEy0YFUiwbo&index=28&list=PLLt35Xgg3aIiXOyJhLPM4LUUZS_jiUCr_&t=0s .

І все.
Голосувалка закривається сьогодні.

Ось тут розповідається, що воно за хакатон та трохи про хлопців, що мчать представляти Україну
https://www.youtube.com/watch?v=riXehrbNehk&feature=youtu.be&t=9m29s

Побажаємо нашим козакам успіхів!

http://www.golos.com.ua/article/304297

Продовжуємо стежити за епічним протистоянням між умовними українськими природничниками та гуманітаріями.

Якщо ну дуууууже коротко, то перші вимагають, де-факто, міжнародної оцінки того, що тут науковці винаходять, а другі кажуть, що то протирічить Конституції і принижує державу і суспільство.

Справа у тому, що останнім часом в Україні спостерігається навала неякісної наукової продукції...ем... відвертої маячні, і авторитетна структура, що зветься Науковим комітетом, викотила проект нових вимог до захисту дисертацій.

Ключовим моментом там було те, що треба друкуватися у визнаних світом журналах, а не в місцевих журналах, що не видні світові.
Умовні гуманітарії не погодилися з таким підходом.

Протистояння сягнуло тієї межі, що гуманітарії почали погрожувати судовими позовами та петиціями з фразами на кшталт "Якість публікацій у соціогуманітарних науках не пов’язується з критерієм їх міжнародної цитованості ‒ тут діють інші чинники, зокрема спрямованість вітчизняної науки на вирішення національних завдань і пріоритетів, її загостреність на національну проблематику.".

(загалом, всю хронологію я розписав тут https://goo.gl/tEZMDw).

Також гуманітарії зробили допис у парламентській газеті (що публікує астропрогнози та інколи повідомлення про винахід вічних двигунів (https://goo.gl/k4zb44)) з красномовною назвою "Scopus замість науки: чи потрібно це Україні?" з такими тезами:

-"Вимоги щодо наявності закордонних публікацій і публікацій ...є формою часткового перекладання державою і науковим співтовариством відповідальності за оцінювання результатів наукових досліджень на транснаціональні бізнес-корпорації ..., що є алогічним і протиправним, порушує цілісність самої системи вітчизняної атестації наукових кадрів, передбачає визнання неспроможності державного управління в Україні, принижує державу і суспільство... "

- "З огляду на зазначене, висування вимог до опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів та їх оцінювання, а також рейтингування видавництв не є компетенцією МОН України, є порушенням вимог ст. 19 Конституції України."

- "публікації у зарубіжних виданнях, що включені до визначених наукометричних баз (таких українських журналів у низці наук немає), опиняються поза контекстом українського наукового життя."

Повний текст тут (https://goo.gl/NCdKSJ) і загалом так виходить, що вимога міжнародної оцінки нашої вітчизняної наукової сфери - то смерть-смерть-кладовище.

Що ж.
Фізики їм відповіли.

Відповідь цікава не тільки тим, що розібрано суть справи із тими наукометричними базами.

По-перше, вони підкреслили, що метою наукової діяльності є видобуток нового знання. Це те, про що багато наших типу вчених давно забули.

По-друге, вони доступно розтлумачують, які є методи оцінки результативності роботи вченого з точки зору платника податків.
Особливо мені подобається частина про посадовців-дебілів... ой, вони такого слова не писали... посадовців, що намагаються самостійно вирішити, що в науці цінно, а що ні.

По-третє, вони спростовують міфи і щодо баз даних, і щодо наукометрії, наводять жахливу цифру, що лише 10% вітчизняних наукових публікацій видаються в добрих журналах.

По-четверте, вони висловлюють своє бачення справжніх загроз науці в Україні, свій погляд на доплати за ступені і звання, базове фінансування тощо.

Інджой.

Від себе додам - поки в нас є такі академіки - наука в Україні дихатиме.
І, так, від хуторянства та хрущів попід вишнями тре вже відчалювати.
http://www.golos.com.ua/article/304297

апдт. зауважу, що поділ на фізиків/природничників та ліриків/гуманітаріїв умовний. Просто за міжнародну оцінку виступила більшість представників природничих наук, а за національну складову - гуманітарних.

Скажений понеділок позаду і я пропоную Вам це 2-хвилинне відео, від якого щемить серце.

По-перше, тут класно підібрані кадри із запуску Falcon Heavy з червоною теслою на борту.
По-друге, відео само по собі викликає ностальгію за запуском та дарує надію, що амбіції Людства творити великі справи переможуть мракобісся.

Але головне - в іншому.
На відео покладено чудову музику Space Oddity, тільки... білоруською мовою!
Білоруська - неймовірно красива!!!

Насолоджуйтесь.
Alpha Centauri, дяка за емоції. Дмитро Хмара, дякую, що показав.
https://www.youtube.com/watch?v=kts0gZQD5z8

Вчора у мене на стіні в фейсбуці виникла цікава дискусія, мовляв, не треба мучити юристів-економістів-маркетологів вимогами публікацій в рецензованих виданнях, бо їм ще сотні баксів треба опонентам платити.

Мій коментар про те, що це корупція і привід звертатись в правоохоронні органи, отримав відповідь, що то не матиме результату.

Довго думав чого так.
Аж ось і відповідь.

(Семен Єсилевський на фб):
"Вынесу специально комент Ирины Єгорченко. Речь шла о том, что в некоторых юридическо-экономических специальностях надо платить по 300-400$ оппонентам для защиты диссертации. Вот, собственно, ответ что нужно делать бедным аспирантам в таком случае:

"Якщо людина хоче в аспірантуру туди де 200-300 баксів треба платити опоненту - вона хоче не в науку, не перекручуйте. Вона хоче вбудуватитись в хабарницьку корупційну структуру. нема там науки, є лише корупція. Проблеми бажаючих вбудуватись в корупційну структуру має таки вирішувати прокуратура. На питання про нема журналів теж є відповідь - а що ви читаєте? Якщо нічого, у вас теж не наука. а хуторянський маразм і висмоктування чогось з пальця, і жодної потреби розвивати отаке нема".

Этот ответ в общем-то универсален: хочешь чтобы не было коррупции - не участвуй в ней. Конкретно в области защит в юр-эконом-гуманитарке коррупция не прилетела с Марса. Вы сами ее создали. Именно вы, те кто "заносил" за утверждение темы и вкладывал конверты с баксами в авторефереты. Вас никто не заставлял с пистолетом у виска. Вы могли сдать вымогателя в полицию, могли поднять шум в СМИ, могли официально жаловаться в МОН и прокуратуру, могли дружно сделать взяточника нерукопожатым изгоем. Но вы этого не делали. Вы послушно носили взятки и копили тысячи долларов на защиту. Вы просто сами хотели в эту систему. Хотели чтобы вам потом тоже "заносили". Вы знали, что ваши расходы потом отобъються. Вы не получали ученую степень, вы сдавали экзамен на лояльность мафиозно-коррупционной ОПГ, куда мечтали влиться.

Так что не надо ля-ля, уважаемые юристы-экономисты. У вас был выбор и вы его сделали.
Полная деградация вашего комьюнити - ваших рук дело т.к. вы и есть это комьюнити."

Так, це не наука.
Це її імітація з незрозумілою метою.

І вже бачив кілька подібних дописів, тому і сам скажу: я пишаюсь тим, що за весь час своєї наукової кар'єри я не дав жодного хабара за свою наукову роботу.
Я не розумію, як можна було б по 14 годин на добу робити експерименти, сивіти над помилками, народжувати кожне речення, а потім ще й заносити якомусь дядє чи тьотє свої кревні.

Заради чого?

Популярний міф про те, що всюди беруть і про це треба мовчати - лише міф, створений корупціонерами.
Ні, так не всюди.

Якщо з Вас вимагають будь-яку подяку за Вашу науку - це злочин.

Не беріть участі у корупції.