Привіт.
Процедура - страшна штука. Через її порушення зрештою наші суди випускають хабарників, відновлюють на посадах мерзоту з вимогою виплатити їм заробітну плату за час вимушеної відсутності на роботі, а тепер ще й повертають наукові ступені.
Це просто феєрична історія, яка розгортається прямо зараз.

Що ж, починаємо стежити.
П.С. Одесити, я Вам співчуваю.
https://site.ua/anton.senenko/13747-doktor-medichnih-nauk-za-rishennyam-sudu/

Нині, коли мені випадає нагода, я читаю чудову книгу - світовий бестселер Ювала Ноя Харарі "Людина розумна".

Я тіко почав, але мова тут іде про еволюцію людини - як ми з мавп, які боялися власної тіні, перетворилися на Хомо Сапієнсів з ядерними боєголовками.
Поки тут основний прикол у тому, що видів людей (так само, як видів лисиць чи мишей) було кілька - сапієнси, еректуси, неандертальці і т.п.

Угу, тобто ми - сапієнси - не походимо від неандертальців.
Ми з ними довгий час співіснували.
До речі, неандертальці не були ідіотами чи недалекими. Вони були дуже ... як це... соціалізованими, пілувалися про своїх хворих та старих і т.п.

Зрештою, перемогли сапієнси внаслідок когнітивної революції, бо вони навчилися фантазувати, створювати міфи, пліткувати, організовувати великі колективи і т.п. (якщо я десь збрехав - не бийте, але наче так я все зрозумів).
Дуже цікаво, почитайте.

Так от, як почав читати цю книгу - відразу стали цікавими отакі новини про спільну україно-французьку знахідку, що свідчить про творчу, розумову та пізнавальну діяльність неандертальців, що датуються близько 35–50 тис. років тому.

Світ - неймовірно цікавий.

https://www.facebook.com/NASofUkraine/posts/1869868703312584

"Українські та французькі науковці спільно досліджують виникнення символічно обумовленої поведінки на теренах Східної Європи

У травні 2018 року в міжнародному міждисциплінарному рецензованому науковому журналі «PLOS One» вийшла друком стаття, що містить результати дослідження часу й обставин виникнення так званої символічно обумовленої поведінки у Східній Європі.

Дослідження присвячувалося результатам мікроскопічного аналізу гравіювання на кірці крем’яного сколу, знайденого під час розкопок на стоянці Кіїк-Коба в Криму, і виконувалося в рамках спільного проекту Національної академії наук України (керівник проекту з українського боку – доктор історичних наук Вадим Степанчук, Інститут археології НАН України Інститут археології НАН України - Institute of Archaeology of the NASU) та Національного центру наукових досліджень (CNRS, Франція; керівник проекту з французького боку – професор Франческо д’Ерріко, Університет Бордо).

Зазначений предмет походить із шару IV, в якому було виявлено неандертальське дитяче поховання та який містить численні вироби так званої індустрії типу Кіїк-Коба, датованої близько 32 тис. років тому. Мікроскопічний аналіз і 3D-реконструкція канавок на ділянці з кіркою цього невеличкого сколу допомогли науковцям з’ясувати, що нарізки є навмисним гравіюванням, зробленим досвідченим майстром. Лінії, майже ідеально вписані в рамки ділянки з кіркою, свідчать про добре керовані рухи. Це особливо підкреслюється невеликими розмірами об’єкта, що ускладнювали таке завдання. Виготовлення гравіювання потребувало відмінного нейромоторного й вольового контролю, що передбачає зосереджену увагу. Гравіювання було виконано цілком усвідомлено і навмисно, в кілька етапів, ймовірно, за допомогою двох різних пригострених знарядь.

Під час виконання спільного дослідницького проекту українські й французькі вчені виявили найдавніші у Східній Європі свідчення творчої, розумової та пізнавальної діяльності неандертальців, що датуються близько 35–50 тис. років тому. Рештки природних фарбників, прикрашених ритмічними нарізками предметів із каменю, кістки й вохри свідчать про навмисне створення візуально завершених образів давніми майстрами, а також про принципову подібність психологічних оцінок і нейромоторного контролю неандертальців та сучасної людини.

Із повним текстом наукової статті можна ознайомитися на сайті видання: http://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0195049"

Кремневий відщеп із навмисними нарізками на ділянці з жовневою кіркою з ІV шару Кіїк-Коби (Крим, стоянка неандертальців). Вік – близько 32 тис. років

Черговість нанесення нарізок на відщепі з ІV шару Кіїк-Коби (Крим, стоянка неандертальців). Вік – близько 32 тис. років

Квантової механіки Вам у стрічку

Існує думка, що спроба зрозуміти пересічним громадянином основні принципи квантової механіки гарантовано призводить до летальних наслідків.
Чи це так?

Тут на радіо НВ вийшло чудове інтерв'ю Івана Яковини зі Святославом Вакарчуком.

Всі знають Святослава, як музиканта з гурту "Океан Ельзи" та чомусь вже совають його у президентські рейтинги.

Але не всі в курсі, що він є кандидатом фізико-математичних наук, що має пристойні публікації в хороших наукових журналах, а його композиція SuSy насправді присвячена СуперСиметрії.

Так от, з інсайдів мені стало відомо (так-так, в мене є інсайди), що коли Вакарчуку запропонували потеревенити в ефірі, він категорично відмовився говорити про політику чи щось таке.
І запропонував про... квантову фізику.

Загалом, виявилося, що він нормально так популяризує складні теми - зрозуміло розтлумачив історію виникнення квантової фізики, основи наукового методу, кванти світла, розповів про Макса Планка, де Бройля, Ейнштейна, Гейзенберга (не з серіалу "Пуститися берега", а вченого), Паулі тощо.

Плюс змалював життя електрона, що одночасно відвідує 10 під'їздів у хрущовці, напівмертвого кота Шредінгера, застосування квантової механіки в побуті, квантові комп'ютери, квантову телепортацію та криптографію тощо.

Там є тільки обмовка по закону Мура, бо згідно з ним кількість транзисторів збільшується, а не зменшується, але на те воно й живе спілкування.

Загалом, непогано.
Я б сказав, що для радіоефіру на таку тему - блискуче.

https://nv.ua/radio/world-view/svit-ohljad-kvantovaja-mekhanika-i-fizika-avtorskaja-prohramma-ivana-jakoviny-host-svjatoslav-vakarchuk-efir-ot-06062018-2474642.html

Всім відомо, що марсіянська цивілізація надзвичайно розвинена і не спілкується з людством лише з тієї причини, що ми телепні.
Усі наші космічні апарати, відправлені на червону планету, були примітивними, тому пошити їх у дурні не складало проблем.

Але наукова лабораторія Кюріосіті, що трамбує пил з 2012 року - не така.
Вони намагалися підсовувати їй підроблені дані, але цього разу марсохід, вірогідно, випадково завітав до марсіянського археологічного музею, оскільки надибав каміння віком 3 мільярди років з залишками органічних молекул, що здатні підтримувати життя.
А також зафіксував сезонні коливання рівня метану в атмосфері Марса.

Впевнений, що за цей недогляд хтось з відповідальних чиновників Марсу вже поніс дисциплінарну відповідальність.

Але, якщо серйозно, це вражаючі дані.
На Марсі справді могло бути життя.

Нікому не відомо, до чого ці знахідки призведуть, але вже зрозуміло, що Червону планету ми у спокої не залишимо.

Про все детально тут https://scienceukraine.com/mars/organic-molecules-and-methane-on-mars/

Романтичний текст про науку недільної ночі Вам у стрічку

Тут нещодавно якісь високодуховні створіння створили петицію, що в школах разом з теорією еволюції потрібно вивчати креаціонізм.

Де-факто, цей допис є відповіддю, чому креаціонізм є маячнею.
Але не тільки.

Тут вичерпно пояснюється, що являє собою термін "теорія", чому це точне знання, а не як прийнято вважати - щось умовне.
Тут розтлумачено, чому наука не знає усього, чому це нормально і чому це є д и н е , на що може покладатися недосконалий людський розум.

В тексті гарно описано, чому до винайдення наукового методу люди були невігласами, чому Біблія - це лише набір міфів.

Плюс Олександр Петров (Alexander Petrov), як на мене, дає класний рецепт того, як треба вчити дітей, щоб вони не виростали ідіотами, що вірять в гомеопатію, битву екстрасенсів та молебні.

Амінь.
Славімо Лептонного Бога.
Переможемо.

https://alexandervpetrov.blogspot.com/2018/05/accuracy-in-science.html

Тримайте анонс науково-популярних подій на тиждень.
Інджой.
https://site.ua/anton.senenko/13792-feeriya-naukovo-populyarnih-podiy-tijnya-egiptologiya-ta-osteopatiya/

В попередньому дописі додалося 2 події - на 15 і 16 червня, одна з них - в Миколаєві.

О, непогано.
Журналісти Освіти України завітали на київський реактор.
Так, в Києві на нашому Проспекті Науки розташований Інститут ядерних досліджень НАН України і там є манесенький реактор на 10 МВт.
Журналісти - молодці, бо сконцентрували увагу на питаннях, нащо той реактор взагалі потрібен, не занурюючись у фундаментальну науку.

Підкреслю головне: якби не цей реактор з його вченими, то ресурс наших атомних енергоблоків на АЕС ми б продовжити не змогли, їх би зупинили і, ймовірно, нам би довелось імпортувати електроенергію з Європи чи, не дай лептонний боже, з Росії.

І всі розмови чиновників про непотрібність вітчизняної науки завершувались би десь на спробах пояснити громадянам, чому електрика коштує так дорого.

Ну, про медицину і ювелірку теж цікаво.

P.S. До речі, в статті вказано, що забудовники все більше підбираються до території Інституту.
Це чиста правда і мені дуже весело споглядати на новозбудовані висотки поруч. Ймовірно, з верхніх поверхів там відкривається чудовий краєвид на будівлю реактора.
Те, що мешканці цих висоток - дуже нерозумні люди - факт.

Але цікаво іншще. Радіо Свобода (https://www.radiosvoboda.org/a/26963659.html) зробило розслідування про зведення житлових будинків в санітарно-захисній зоні ядерної установки. Будівельником Панорамного містечка виявився одіозний пан Войцеховський, а замовником - фонд Кононенка. Угу, того самого, що каже, що Україні не потрібна фундаментальна наука.

Нащо перейматися майбутнім країни та здоров'ям людей, якщо тре просто вторгувати квадратні метри?:

"ЯДЕРНА ПЕРСПЕКТИВА

Навіщо Україні потрібен дослідницький ядерний реактор? Які фундаментальні та прикладні розробки можна здійснювати з його допомогою сьогодні? «Освіта України» завітала до Інституту ядерних досліджень Національної академії наук України, ознайомилася з роботою реактора, а також розпитала про перспективи його застосування. Наші кореспонденти переконалися: у країни є технології, обладнання і, що найголовніше, «мізки», але щось заважає використати цей потенціал вповні. Виявилося, що за умови інвестицій можна зробити чимало корисного для суспільства.

Разом з інженером управління реактором Дмитром Стратілатом, пройшовши пропускний контроль, ми потрапляємо на територію інституту. Алеєю прямуємо до будівлі, де розташований реактор. До речі, чимало людей вважають, що з проспекту Науки, де знаходиться Інститут ядерних досліджень, видно саме трубу реактора. Насправді це не так. Це частина іншої установки – циклотрона У­240. А власне будівля реактора схована від сторонніх очей у глибині території. Кидається в очі недобудований корпус, що дивиться на нас порожніми вік­нами-­зіницями. Тут розміщуватися центр радіаційної безпеки, який почали зводити сумнозвісного 1986-­го. Проте з розпадом СРСР будівництво законсервували.

ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

Після ще одного прискіпливого контролю заходимо до будівлі, де розташований реактор. Одягнувши білі халати, як цього вимагає техніка безпеки, одразу отримуємо невеликий історичний екскурс від Дмитра Стратілата. Дослідницький ядерний реактор (ДЯР) почав працювати 1960 року. Незадовго до цього з ним ознайомився сам академік Ігор Курчатов, про що свідчить табличка на фасаді будівлі, де міститься установка. Розглядаємо унікальні світлини будівництва реактора. Деякі з них можна зробити лише один раз, адже після завантаження палива туди вже більше ніколи не потрапить людина. До речі, реактори серії ВВР­М виявилися досить вдалими. Чимало подібних успішно використовуються у країнах колишнього СРСР і досі. Реактор призначений винятково для отримання нейтронів, пучки яких формуються у процесі ділення ядер урану, він працює на низькозбагаченому паливі. За те, що ми погодилися перейти на таке паливо, США оплачують його поставку. До речі, з нього неможливо виготовити заряд для атомної бомби. Крім того, американці оплатили і створення сучасного захисного периметра навколо будівлі реактора. Такі кроки зумовлені тим, аби фізична безпека ядерного об`єкта відповідала міжнародним стандартам.
Заступник головного інженера ДЯР Валерій Шевель, який приєднався до нас під час екскурсії, демонструє повно­розмірний макет активної зони реактора і зразок потрійної збірки з паливом (ТВЗ).
Ми дізнаємось, як нейтронні пучки розходяться по каналах, а потім фізики опромінюють «мішені»: різноманітні матеріали, сировину тощо.
Побували й у «гарячих камерах» (ГК) – спеціальних приміщеннях, де можна працювати з великими активностями ДІВ (джерел іонізуючого випромінювання) у закритому і відкритому вигляді. Загалом в інституті 12 таких камер. З радіоактивними речовинами там «мають справу» за допомогою маніпуляторів, що спроектовані та виготовлені в 1960-­х, але й досі все чудово працює. Як розповідає Валерій Шевель, таких комплексів ГК створено лише декілька на весь колишній СРСР.
Завітали ми й у «святая святих» – реакторний зал. До речі, радіаційна обстановка в ньому практично така сама, як і на вулицях Києва. Також тут розташоване сховище відпрацьованого ядерного палива. Як розповідає Дмитро Стратілат, співробітники можуть отримати допустиму максимальну річну дозу тільки під час вивантаження палива. Але якщо так сталося, то працівник на рік звільняється від радіаційно небезпечних робіт.
У 2007 році відбулася модернізація систем управління і захисту реактора, систем його життєзабезпечення. Під час екскурсії ми побачили і його «мозок» – пульт управління. Тут оператор може відстежувати і контролювати усю інформацію про установку, показники датчиків, розташовані тут і сервери, де зберігаються усі показники. Звичайно, є кнопка аварійного вимкнення, проте у разі виникнення поза­штатної ситуації реактор вимкнеться автоматично, навіть без участі оператора.
Того ж таки 2007­го пульт повністю оновили. До речі, все зробила наша фірма «Радій» із Кропивницького. Програмне забезпечення також створили українські фахівці.

РОБОЧІ КОНЯЧКИ У ПРОМИСЛОВОСТІ Й МЕДИЦИНІ

Як розповів нам Валерій Шевель (який працює в ІЯД із 1970 року), в інституті традиційно трудилися над напрямами, пов’язаними з радіаційною мікробіологією, радіаційними напівпровідниками, матеріало­знавством, космічною галуззю, військово-­промисловим комплексом.
Однак нині час ставить нові завдання. Наприклад, виробництво радіоактивних ізотопів (радіонуклідів), які можна отримувати з допомогою ДЯР. Вони здатні бути «робочими конячками» в медицині та промисловості. Скажімо, стронцій­-90 використовується у приладах для вимірювання товщини «катанки» на металургійних заводах – до сотої долі міліметра, а криптон-­85 – для вимірювання товщини паперу на целюлозно-­паперових комбінатах.
Нині в Україні продовжують працювати потужні атомні електростанції. Їх значення для енергосистеми держави важко переоцінити. За умов енергетичної кризи наші АЕС давали більше половини електроенергії. Як зауважує Валерій Шевель, для подальшого використання енергоблоків наших станцій потрібно дотримуватися норм безпеки. Саме в Інституті ядерних досліджень, опромінюючи зразки, можна дослідити, упродовж якого часу можливо експлуатувати корпус реактора. Наприклад, сьогодні такі роботи виконуються на замовлення українських АЕС.
Але, мабуть, один з найактуальніших нині напрямів – виробництво радіонуклідів, які можна отримувати при опроміненні в активній зоні стабільних речовин. Серед найпотрібніших – технецій-­99m, за допомогою якого проводиться діагностика багатьох, зокрема й онкологічних, захворювань. Цей продукт отримують унаслідок опромінення нейтронами стабільного молібдену-­98, який є «материнським» радіонуклідом технецію­-99m. Це короткоживучий радіонуклід (період напіврозпаду – 6 годин).
У складі розчину він вводиться до організму людини, а потім при детальному перегляді зображень органів на спеціальних гамма-­детекторах і комп’ютерних системах можна побачити хворі органи та ви­явити новоутворення.

– У всьому світі використовують два способи отримання
цього радіонукліда, – розповідає Валерій Шевель. – Перший – із продуктів поділу урану­-235. А другий спосіб (доцільніший і з екологічної, і з економічної точки зору), активаційний, – шляхом опромінення стабільного молібдену-98 в активній зоні реактора. З отриманого молібдену­-99 методом екстракції виділяється чистий технецій­-99m, який і є «робочою конячкою» ядерної медицини. Цей продукт готовий до використання. Клінічні дослідження, здійснені ще 7 років тому, продемонстрували абсолютну перевагу такого продукту перед сорбційним, який отримується із продуктів поділу урану.

Природно, що в нас виник­ло запитання: чи потужностей інституту може вистачити для виробництва цього ізотопу у промислових масштабах? Валерій Шевель переконаний: якщо добре організувати логістику, то таким препаратом можна забезпечити лікарні, онкологічні центри Києва, нав­колишніх областей і навіть усієї країни. Фахівці інституту розробили також і спеціальні транспортні контейнери.
Але ж технецій потрібен «тут і зараз»! Як розповіли нам співробітники інституту, сьогодні його отримують і з допомогою сорбційних генераторів. У світі є відповідне лобі, причому – достатньо солідне. Не є винятком і Україна – в нас є фірма, яка закуповує такі генератори за кордоном, хоча це значно дорожче і не є ефективним.
Є для нашого виробника й низка бюрократичних перепон. Свого часу уряд Миколи Азарова ухвалив постанову про те, що всі вітчизняні фармпідприємства мають відповідати так званому протоколу GMP. Він висуває низку вимог до облаштування місць виробництва таких препаратів.

– Якщо говорити про міжнародну поставку наших препаратів, така пересторога, безумовно, є доцільною, – зауважує Валерій Шевель. – Однак ідеться про внутрішні потреби країни. Для того, щоб наше виробництво відповідало цим вимогам, потрібно витратити 100 тисяч доларів. У нас таких коштів нема. Отже, справа «зависла». Хоча в нас є висновки із клініки «Феофанія», що препарат – найвищої проби. Але знов-­таки – їм потрібні папери.

ДОВІДКОВО
ВВР-М – реактор басейного типу потужністю 10 МВт із максимальним потоком нейтронів в активній зоні до 1,2·1014 н/(см2·с). Конструктивно має вертикальні і горизонтальні технологічні канали для проведення наукових і прикладних досліджень.
Постановою Кабінету Міністрів України №527 від 01.04.1999 р. дослідницький ядерний реактор ІЯД НАН України віднесено до установок, що становлять національне надбання України.
На засіданні Колегії Державної інспекції ядерного регулювання України 29 грудня 2014 року за результатами державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки матеріалів, що обґрунтовують безпеку подальшої експлуатації дослідницького ядерного реактора ВВР-М, і комплексного інспекційного обстеження готовності ІЯД НАН України до здійснення діяльності з експлуатації реактора було прийнято позитивне рішення щодо можливості його подальшої експлуатації до 31 грудня 2023 року."

Ще один корисний радіонуклід, який можна отримувати на ДЯР, – іридій­192, сфера використання якого – брахітерапія (вид радіотерапії, коли закрите ДІВ вводиться всередину ураженого органу). Цей метод лікування є надзвичайно ефективним.
У лікуванні захворювань нині починають застосовувати так звані гамма­-ножі. Закриті ДІВ відповідних установок, в основі яких – такі радіонукліди, як європій-­152, також можна створювати на цьому реакторі. Але й це ще не все. В ІЯД одержали проби радіонуклідів, використання яких дає змогу отримувати високоякісні знімки на томографі.

ДЛЯ МІКРОСХЕМ, ДЖЕРЕЛ І «ЮВЕЛІРКИ»

Варто зауважити, що медична тема була провідною в нашій розмові. Але, звичайно, медицина – лише одна з багатьох сфер, де можуть застосовувати технології українські вчені-­ядерники.
Наприклад, легування кремнію. «За часів СРСР ми легували три тонни на рік, – згадує Валерій Шевель. – Цей матеріал призначався для ВПК, виробництва мікросхем. На жаль, сьогодні цей напрям не є затребуваним. З­-за кордону закуповують досить дорогий, але недостатньо якісний матеріал».

Той­-таки іридій­-192 можна використовувати у пристроях, які здатні «просвічувати» матеріали різної товщини.
Ще одна галузь, у якій можливо задіяти реактор, – ювелірна промисловість. Наприклад, для підвищення ювелірної цінності топазів їх опромінюють нейтронами в його активній зоні, відбувається зміщення видимого спектра, і вони стають синіми, а отже – і дорожчими.
Також в інституті працює лабораторія ядерної криміналістики. У ній проводиться експертиза радіоактивних матеріалів, які були виявлені, скажімо, на кордоні. Як розповідає Дмитро Стратілат, тут є унікальні прилади: електронні мікроскопи, мас­-спектрометр, спектрометри тощо, які дають змогу визначити не лише рівень радіоактивності предмета, а й навіть час його виготовлення. Це єдина в Україні лабораторія, де можна провести такий аналіз.

ПИТАННЯ БЕЗПЕКИ

Під час розмови зі співробітниками Інституту ядерних досліджень ми, звісно, не оминули і питання безпеки. Вони переконують: реактор не несе ядерної загрози. «Є кілька аспектів з точки зору безпеки, – розповідає Валерій Шевель. – По­-перше, в реакторі немає тиску, по­-друге – максимальна температура теплоносія при його роботі – 45–50°С. І у випадку надзвичайної ситуації – наприклад, пожежі або навіть падіння літака, – спрацюють відповідні датчики, і реактор зупиниться. Його спроектовано таким чином, що будь­-яка аварія просто зупинить роботу».

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Загальний висновок, який можна зробити після того, що ми побачили і почули: така установка Україні справді потрібна. Інша справа – що нині державі, м’яко кажучи, не до цього. І хоча запит на фундаментальні дослідження сьогодні невеликий, але ж на прикладні розробки він є! І за умови гідного фінансування можна буде отримати чималі прибутки і принести користь різним галузям. А головне – громадянам України!
Нині Інституту ядерних досліджень доводиться працювати у непростих умовах: скорочення кадрів, робота в режимі неповного робочого дня, хронічне недофінансування. Є й низка інших проблем: скажімо, до території ІЯД уже впритул наблизилися забудовники, час від часу протестують екологи. За мірками сучасної науки термін, протягом якого реактор може безпечно працювати, – 5 років. Це ціла вічність. Тож побажаємо співробітникам установи вже найближчим часом дочекатися кращих часів.

P.S. Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що інститут уклав декілька договорів щодо робіт з допомогою дослідницького ядерного реактора. Йдеться про опромінення топазів, будівельних матеріалів, а також випробовування спеціальних детекторів для ядерних реакторів атомної енергетики України. Отже – перспектива є!

Дмитро ШУЛІКІН, «Освіта України» №20 від 21 травня.

Так, мабуть дістав Вас дописами, але не можу втриматись. Останній на сьогодні.

Природа потребувала тисячі років, щоб еволюційним шляхом зробити нас розумними.

Ми витратили тисячі років, аби завдяки селекції оточити себе смачними продуктами та вивести нові види тварин.
Нині ж ми підібралися до межі, за якою буде подолано рак, ВІЛ, генетичні хвороби тощо.

Чому Ви маєте витратити 16 хвилин на це відео?

По-перше, воно дає базове вичерпне уявлення про технологію редагування геному CRISPR/Cas. Навіть, якщо Ви про неї ніколи не чули - це тим більше привід, бо кріспр дозволяє редагувати генетичний код живих організмів і, наприклад, лікувати до цього невиліковні генетичні хвороби.
Так-так, подивитесь ролик і вже будете в тренді.

По-друге, відео дає уявлення про те, що вже є зараз, які хвороби намагаються долати, які перспективи тощо.

По-третє, тут розповідається про проектування дітей. Люди отримають шанс "ремонтувати" своїх чад ще до виходу їх у світ, позбавляючи генетичних вад.
Так, всі батьки мріють про здорових дітей.

По-четверте, тут піднімається питання етики. Поки в одних країнах граються у "вивчати редагування геному ембріона чи ні?", китайські вчені просто досліджують.
Хто буде першим?

По-п'яте, піднімаються інші складні питання та обговорюються недоліки генетичної інженерії.

Дивіться самі.

А що в Україні?
А у нас невігласи-депутати постійно намагаються заборонити ГМО (з відео Ви зрозумієте, наскільки ГМО увійшли в наше життя і чому підтримувати заборону ГМО - це прирівняти себе до кретинів).

Скрєпи. Вони такі.
Сподіваюсь, що генна інженерія дозволить лікувати ідіотизм у дорослих дядечок.
https://www.youtube.com/watch?v=T8gd0kCL3Xk&t=49s

Трохи гарних емоцій в стрічку

Поки рейтинги популістів, що готуються до виборів, мене неабияк засмучують, я надибав інфографіку, від якої моє серденько мліє.

Це топ продажів україномовних книжок одного з видавництв на Книжковому Арсеналі.

Що ми бачимо?
Всі книжки класні, але особливо тішить, що Фейнман, Брайсон, Елленберг та Канеман увійшли в цю десятку.

В такій країні мені хочеться жити.
Бо люди навколо -#розумні.

Цікаво було б, якби інші видавництва оприлюднили свої результати.
Думаю, що там теж було б чому радіти.

Переможемо.

P.S. До речі, Брайсон в мене сьогодні з'явився. Коли прочитаю - напишу, що воно за звір.

Тут нещодавно всі бігали з дозиметрами, бо в Чорнобильській Зоні палав ліс.

Він чи не щороку там палає, та й не ліс, а трава, радіаційний фон залишається в межах норми, інформація доступна онлайн на сайтах держустанов, що за цим мають стежити, але люди вперто передають з вуст у вуста розповіді про "влада приховує", "плутоній у повітрі" і таке інше.

Чи я критикую людей за їхні вирячені очі та перекручування інформації?
Ні. Оскільки моя родичка у 1986 році завдяки радянській владі, що, як відомо, піклувалася про всіх дітей та виготовляла найсмачніше морозиво, отримала таку дозу, що візочок, в якому вона немовлям знаходилася на "свіжому повітрі" з Києва вивезли прямо у Зону і там десь поховали бульдозером.

Тому таку поведінку людей, як це не дивно, я вважаю дуже правильною.
Люди не винні.
Влада і відповідальні особи мають бачити і розуміти, що прозорість та чесність - наше все, а якщо паніка чи непорозуміння виникає - отже час на центральних площах міст встановлювати не передвиборні плакати, а табло з мікрорентгенами, а ЗМІ, що у власності наших еліт, мають замість дебільних астропрогнозів та битв екстрасенсів розповідати про радіаційний фон.
Щодня.

Та годі про це.
Нині Ви маєте унікальну можливість побачити відеозапис з фотопастки, встановленої для стеження за дикими тваринами у зоні, яка випадково зафіксувала і тварин, і пожежу, і людей, що її гасять.

Надзвичайно цікаво і пізнавально.

І, якщо хтось мене з працівників Зони читає, просто хочу подякувати Вам за Вашу віддану працю.
Гасити палаючу траву, рятувати дерева та запобігати дійсно важким наслідкам - це надзвичайно самовіддано.
Спасибі і будьте здорові.

(на жаль, відео немає на ютубі, тому доводиться вантажити сюди. Оригінал взяв тут https://www.facebook.com/schernobyl/posts/1907978942547786)