Кажуть, що здичавілі запустили типу медіакапманію чи-то "Обійми свнсбаку", чи-то "Я з болота. Давай обнімемося".
Помітно, що Іскандери перестали сміятися, а до скиглення залишилося зовсім небагато.
Тому пропоную їм обнімати власні хімічні боєприпаси та ікони хйла.
Фантазьори.

До речі, про фантазії і науку.
Мабуть, життя потрібно прожити так, щоб або отримати Нобелівську премію, або твоїм ім'ям назвали якийсь ефект, або взагалі створили цілу науку - толкінологію :)

Ви в курсі, що у нас є вчені, які професійно займаються вивченням фентезі?
Чесно кажучи, я не фанат цього жанру, але Володаря перснів чи Хоббіта передивлявся разів п'ять і готовий ще, аби час був.

Нащо те все вивчати, чому це корисне дітям та до чого тут Шевченко, Кобилянська та Франко - читайте у матеріалі.

А ще тут кльова мапа отих всяких Гондорів-Мордорів та Всесвіту Гри престолів :)

http://project.weekend.today/fantasy

Тримайте анонс наукпоп подій на тиждень.
Марш за науку, купа подій, пов'язаних з космосом, хімічні досліди та павуки, хижі рослини та каміння, космічна погода, атлас клітин людини тощо.
Насолоджуйтесь.
https://site.ua/anton.senenko/12803-tipu-anons-naukpopu-tijden-kosmosu-v-ukrayini-ta-marsh-za-nauku-1004-1504/

От ким би я не зміг стати - це археологом.
І не тому, що викопування картоплі в дитинстві завдало мені важкої психологічної травми та викликало бажання вкрити наші плодючі українські чорноземи метровим шаром запашного асфальту.

Справа у тому, що археологія - це ж не просто навмання лопатою перекопувати все, що бачиш.
Це роки кропіткої праці в архівах, копирсання у зітлілих книжках та сувоях, збирання чуток і байок від місцевих жителів.
І тільки потім є сенс брати у руки лопату та щіточку.

Тримайте колекцію чудових свіженьких дописів та відео про вчених археологів:

1. Про дослідження Житомирського замку 14 століття вченими Інституту археології НАН України. Окрім класнючих фото решток там є археологічні байки - http://www.sciences.in.ua/?p=111

2. Інтерв'ю про дослідження міста Коростеня (Іскоростеня) - одного з найдавніших міст Східної Європи. Тут розповідається про найепічніший момент протистояння княгині Ольги, вбивць її чоловіка та інші історичні страсті-мордасті. Динамічні були часи і конкурси цікаві -
http://www.sciences.in.ua/?p=108

3. Ну, і спеціально для тих, кому ніяк чи ліньки дивитися попереднє відео - його друкований варіант, який, очевидно, зробила Snizhana Mazurenko, за що їй велике спасибі.
http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=3886

Насолоджуйтесь.

Вибачте, зараз зовсім трошечки накину на журналістів Громадське радіо. Обіцяю, що обережно і ввічливо.

Журналісти - хороші друзі науковців.
Бо науковці багато працюють, винаходять якісь штуки, корисні для країни, але їм важко донести до пересічного громадянина думку, що наука в Україні є і вона їй потрібна.
Тому я дуже радію, коли у студіях чи на сторінках газет бачу інтерв'ю з вченими або експертами у науковій тематиці.

Я, наприклад, не експерт. Я просто поруч з експертами постояв та понабирався усіляких експертних думок.
Тому, коли конкретно мене запрошують у студію - я волію не балакати на теми, в яких не розуміюся та максимально точно передавати думки фахівців

Так, це я можу у фейсбуці хоробро писати про побілку бордюрів, поминки на цвинтарі, опалення салонів автобусів влітку і таке інше.
Але коли вмикається мікрофон - я намагаюся пильно слідкувати за своїм артикулярним апаратом.


Що ми бачимо тут?
https://hromadskeradio.org/programs/kyiv-donbas/molodi-naukovci-ne-znayshovshy-sobi-miscya-v-nan-zalyshayut-ne-nauku-a-ukrayinu-zhurnalistka
Журналісти запросили в студію журналістку одного поважного видання, щоб поговорити... про науку.
Не вченого/вчену, не експерта/експертку, які по поличках все розкладуть, а журналістку.

Мотивують це тим, що шанована пані - розслідувачка і щось писала по темі науки.

Якої якості були її матеріали - я коротко згадував тут https://goo.gl/m8mGJF, а мої колеги-експерти у темах, які вона намагається колупати - тут https://goo.gl/EpSrr1.
Плюс під кожною її статтею купа фахівців в коментарях зауважували дивні помилки в фактажі.
Помилки просто дикі.

Грець із тим. Я неодноразово спостерігав спроби моїх колег ввічливо вказати на недоліки діяльності розслідувачки і все це завершувалося підлітковими відповідями та банами у фейсбуці.
Моє оціночне судження: журналістці ще дуже далеко до експертки.

Але мене лякає те, що журналісти Громадського радіо не змогли самостійно виявити очевидні прогалини в експертності.

Пам'ятаєте, як журналіст UA:першого розпитував Катерину Амосову про те, чому в Нацмедуніверситеті не відбувся екзамен Крок?
Вона йому аргумент - він їй два фахові запитання (якщо не бачили - тут https://goo.gl/3movdz, це для мене сучасний український еталон Журналістики з великої літери Ж).

Що ж ми бачимо у цій дічі?

Я закцентую увагу лише на двох моментах.

1. "Індекс цитування – це мінімальна кількість посилань на статтю у науковця".

Це ж пекло. Мінімальна кількість цитувань - це 0. Нуль.

Але далі - більше:
"Якщо у неї [вченої] 10 статей і 5 статей процитувало двоє людей, а 5 - троє, то індекс цитування - 2, тому що це максимальна кількість цитувань для всіх статей".
Опа, а тут вже мова про максимуми.

Та й тут незрозуміло, про який з Індексів цитування іде мова (угу, їх кілька). Якщо рахувати по середній кількості цитувань на статтю - то індекс 2,5. Якщо ж вона мала на увазі індекс Гірша, який широко використовує в своїх дописах, взагалі - 3.
Але не 2.

Тобто, людина на повному серйозі пише про речі, в яких плутається, а потім про них же розповідає в ефірах.

Журналіст це все проковтнув і згодував слухачам.
Це виглядає, як несуттєві деталі, але на них грунтується той впевнений тон, з яким вона розповідає про нібито справжні проблеми української науки.

А вони ось, виявляється, які:

2. Журналіст громадського питає:
- Щодо віку науковців. До чого призводить те, що третині науковці понад 65 років?

Журналістка відповідає:
- Через те, що багато людей похилого віку, молодь не бачить для себе перспектив.

Тобто, чи вірно я розумію, що якщо ми завтра звільнимо третину науковців віком понад 65 років, то молоді вчені відразу побачать перспективи? Так же ж виходить?

Ем... Насправді, молоді вчені не бачать перспектив тут, бо їхня зарплатня - нижча за зарплатню кондуктора в тролейбусі. І навіть посада, яку обіймає якийсь начлаб, що нібито не бажає поступатися місцем, взагалі не дозволяє будувати своє майбутнє.

І мантра у студії Громадського про "справа не в грошах" - невірна, бо 0,17% ВВП на науку, що є зараз, і 1,7% ВВП, як має бути - дві великі різниці.

Я розумію, що шановні гості Громадського спілкуються з поодинокими вченими, але загальна картина свідчить саме про брак коштів і обладнання (соцопитування тут - https://goo.gl/S7fCrt).

Не буду Вас втомлювати іншими подробицями, але подальше копирсання у палкому спілкуванні змушувало дивуватися і дивуватися: журналістка малювала геть відмінну картинку від тієї, що я бачу довкола себе.

Мене це все вражає.
Я розумію, якби така ситуація відбулася 3-4 роки тому, коли журналісту було важко знайти людей "в темі", щоб поговорити про недоліки нинішньої системи, реформи, перспективи.
Але зараз?
Таке враження, що ми знову почали скочуватися в дешеві сенсації про ліки від раку та костюми з конструктора лего.

Один заголовок чого вартує.

Шановні журналісти Громадського.
Не треба так.
Ваші подібні "сюжети" жодним чином не допомагають науці в Україні.
Швидше вони працюють на тих, хто має великі плани після її остаточного зникнення з України.

P.S. І, наостанок, тримайте цікавий експертний матеріал по темі цитувань, де ця штука розібрана з усіх боків https://site.ua/yesint/9850-blesk-i-nischeta-sovremennoy-naukometrii/

Мені тут просто нічого додати.
Віталій у кількох абзацах показав усю суть та ціну радянських досягнень.
От що я раджу усім - відвідати Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова, що у Житомирі.
Там вражаюча експозиція.
Не пошкодуєте.
Рекомендую.

«12 квітня святкують День Космонавтики, бо цього дня у 1961 росіянин Юрій Гагарін став першою людиною, що побувала у космосі, але я цього дня згадую про українця Сергія Корольова, який був керівником радянської ракетно-космічної програми. Глибокі модифікації його міжконтинентальної балістичної ракети Р-7 досі є основою вже російської космонавтики так само, як і космічні кораблі серії Союз досі використовуються для доставки людей на орбіту Землі з космодрому Байконур.

Сергій Корольов - людина складної життєвої долі. Він 2 роки провів у в'язниці під час сталінських репресій, де власне і було зроблене фото, яке прикріпив до цього запису. Там йому на допитах слідчий скляним графином зламав щелепу. Під час Другої світової війни Корольов працював у так званій "шаражці" разом з Туполєвим де, фактично, теж знаходився у статусі в'язня. Незважаючи на це, після війни під його керівництвом було викувано ракетний меч для СРСР, завдяки якому Хрущов на весь світ погрожував показати "кузькіну мать" США.

Власне, про те, що ці здобутки належать Корольову світ взнав лише після його смерті, оскільки ім'я керівника радянської космічної програми було засекреченим. Тут цікаво провести паралелі з керівником американської місячної програми Вернером фон Брауном, який був німецьким офіцером СС і під час WWII запускав ракети Фау-2 на Лондон. Незважаючи на це, він отримав громадянство США і був цілком публічною персоною.

Взагалі, цікаво уявити, як виглядала новина про політ Гагаріна з точки зору простого американця у 1961 році. Мабуть, щось схоже на сучасну новину про запуск офіцера Північної Кореї на Марс. Сумнівне досягнення на фоні низького життєвого рівня і обмежених громадянських прав населення космічної держави. Хоча з точки зору людства, звісно, величезний прорив.

Зараз 12 квітня, нарівні з 9 травня, є однією з переможних скрєп російської пропаганди. Можливо, варто перенести святкування Дня працівників ракетно-космічної галузі України на 12 січня (день народження Корольова) чи на 19 листопада (дата польоту Каденюка)?»
https://www.facebook.com/vokinburt/posts/10216710712306290

Поки Ви всі спите - тримайте чудовий матеріал про те, як американці на Місяць літали.
Чи не літали...
Чи все ж літали? :)
https://petrimazepa.com/lunnaa_istoria_konspirologi_protiv_nasa

Заніматєльноє чтіво

Перш ніж почнете читати - зверніть увагу, що це офіційна новина і я ніц не взяв з довідника Стеля.

Двійко днів тому відбулося нагородження українських вчених, науково-освітніх установ та наукових журналів престижною премією «Web of Science Award 2018» від компанії «Clarivate Analytics».

Щоб прості громадяни зрозуміли, що воно таке - науковці мають певні показники власної ефективності - цитування, серйозність публікацій тощо.
Так от системи типу Веб оф Сайнс допомагають визначити, хто був найактивнішим та найпотрібнішим для Людства.
Те саме стосується інститутів-університетів - де науковці наробили більше кращих наукових публікацій - ті молодці.

Загалом, ця церемонія щось на кшталт вручення наукового Оскара. Місцевого.

Так от, чому ця інформація є цікавою.

По-перше, завжди круто знати, хто найкращий.
Бачите, в Україні поки є наука і класні вчені.
Вивчайте перелік, пишайтесь, зауважуйте.

По-друге, на цю інформацію цікаво подивитися в розрізі популярних сенсаційних міфів, що НАН жахливо застаріла структура і наука є всюди, окрім НАН.

Так от. Будь-які подібні жахливі маніпуляції скресають завдяки отаким фактам.

Дивимось перелік переможців (повні ПІБ, назви - дивіться в матеріалі, я просто вкажу підпорядкування).

У категорії "Українські дослідники з найбільшою кількістю наукових робіт, опублікованих в 2008–2017 роках" (не в мурзілках) три з дев'яти нагороджених - працівники НАН України. Інші з МОЗ, МОН і НАМН (академія меднаук).

У категорії "Українська організація з найбільшою кількістю високоцитованих статей, опублікованих у 2008–2017 роках" - перемогла установа НАН України

У категорії "Найефективніші українські організації з понад 500 науковими публікаціями, опублікованими у 2008–2017 роках, за нормалізованими показниками" - одна з двох установ - з НАН України

У категорії "Українська організація з найбільшою кількістю наукових праць, опублікованих у співпраці" - знову перемогла установа НАН України

У категорії "Найбільш продуктивна українська організація за кількістю наукових праць, опублікованих у 2008–2017 роках" - з 8 установ 4 належать до юрисдикції НАН.

Чому так вийшло? Тому що експертів з міжнародних організацій цікавить істина, а не вигадані сенсації.
Привіт вітчизняним "експертам" та "експерткам", що сіють зраду та з незрозумілих мотивів викривлюють картину.
(Насправді, мотиви я розумію, але поки не маю доказів).

Зі свого боку, я вітаю колег-переможців з НАН, МОН, МОЗ та НАМН з класними відзнаками!
Вітаю також інститути та університети з нагородами.

Молодці.
Переможемо.

https://mon.gov.ua/ua/news/dostup-do-scopus-i-web-science-mayut-otrimati-vsi-providni-vishi-ta-naukovi-ustanovi-ukrayini-zastupnik-ministra-maksim-striha-pid-chas-vruchennya-web-science-award-2018

До цього інтерв'ю я дуже ретельно готувався, бо справи у псевдонауковців в Україні з кожним днем просуваються все краще.
Тому я поголився, випрасував сорочку, позрізав пазурі і навіть спробував приліпити свій стандартний вихор на голові водою, але не дуже вийшло.

Якщо серйозно, поговорили за кавою з Катериною Гончаровою і я дивуюся, як їй вдалося з живої розмови так структуровано викласти текстовий матеріал.

Про популяризацію та її проблеми, псевдонауку та її сяяння в українських реаліях.
Сподіваюсь, що все доступною мовою.

P.S. А ще мене фоткав професійний фотограф на кілька об'єктивів. Не вистачало тільки вентилятора в обличчя.

https://styler.rbc.ua/ukr/nauka_i_tehnika/-vopros-natsionalnoy-bezopasnosti-anton-senenko-1523616715.html

Як слушно зауважив блогер Віталій Трубников, у понеділок 16 квітня на Falcon 9 від SpaceX заплановано запуск космічного телескопу NASA TESS (Transiting Exoplanet Survey Satellite) призначеного для пошуку екзопланет біля сусідніх зірок.
Тому, до речі, нам усім варто слідкувати за трансляцією Alpha Centauri, бо це таки в чомусь епохальна подія.

Але на фото нижче Ви бачите не складальний цех Ілона Маска. Це ми так з Тарасом Микитюком та Артемом Васько сьогодні ввечері готувалися до завтрашньої виставки Handmade від науковців.
3D-принтер друкував корпуси всіляких фальконів і дрегонів, а я, прикусивши язика, пензликом виводив оті кольорові написи.
Приходьте, буде цікаво, бо вчені виставлять свої картини, вишивку бісером, прикраси ручної роботи та ін.
11.00, Музей археології
https://www.facebook.com/events/164706607666124/

Але і це не головне.
Аби в країні лишалися люди, здатні робити науку та розповідати про ті ракети - завтра ж відбудеться Марш за науку в Україні.
Взагалі, ці марші відбудуться завтра в усьому світі і ми станемо частиною цього руху.
Тому якщо Ви маєте бажання розвіртуалізуватися з купою класних вчених, потеревенити з ними - приходьте.
Буде весело.
О 14.00 колона вирушить з парку Шевченка до Майдану.
https://www.facebook.com/events/362026367618305/

Детально про Марш за науку, його історію та цілі можна почитати/послухати в чудовому інтерв'ю Олексія Болдирєва та Романа Фомова
http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=3927

Наука в Україні є.
Переможемо.

P.S. На останньому фото - ракета не справжня :) То теж надрукована.

«Who you gonna call?» - саме таке гасло у сьогоднішнього всесвітнього Маршу за науку.
Мається на увазі, що за будь-яких проблем людство завжди зверталося і звертається в першу чергу до науковців.

І ось цей матеріал яскраво це демонструє: тільки знання вчених здатні зробити нашу броню легшою та міцнішою.

Читайте про те, як в Україні проводиться розробка керамічної броні і які її переваги над сталевими аналогами.

А потім на 14.00 приходьте в парк Шевченка, аби прогулятися з вченими Хрещатиком.

Переможемо.

http://na.mil.gov.ua/62850-keramichnyj-shhyt-dlya-bronetehniky

Знаєте, чого я на фото таке пишайло?

Справа не тільки в тім, що сьогодні я взяв участь у Марші за науку, який в цей же час відбувався у сотнях міст по всьому світу.

Справа не тільки в тім, що Марш прийшли підтримати члени Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки та технологій та члени Ідентифікаційного комітету, як, наприклад, Світлана Арбузова та Олексій Колежук.

Справа не тільки в тім, що марш прийшли підтримати союзники науковців Уляна Супрун та Іван Примаченко.

Лептонний господі, справа навіть не тільки в тім, що в одному місці зібралися усі відомі мені наукові популяризатори, журналісти, книговидавці та вчені різних калібрів і галузей (вибачте, нікого не тагаю, бо вас цілий легіон).

Все ще масштабніше.
Сьогодні я прямував вулицями Києва у колоні пліч-о-пліч зі свідомими Громадянами, яким є діло до долі науки в Україні.

Є діло.

Які розуміють, що без досліджень, винаходів, експертної думки не буде ні інновацій, з якими ліпитиме селфік Прем'єр, ні високотехнологічних виробництв, на яких стрічки перерізатиме Президент.

Будуть лише родючий ̶б̶у̶р̶ш̶т̶и̶н̶ чорнозем, вили зі скотиняками та птахофабрики.

Я просто хочу сказати спасибі усім тим, хто сьогодні був.
Ви круті.
Ви і є та #наукова_хунта, яка намагається висмикнути нашу країну з чарівного кола, намальованого невігласами, що верзуть маячню.

І ще одне.
Спасибі тим, хто підходив і дякував за популяризацію науки.
Я не знаю Ваших імен, але така проста людська підтримка дуже мотивує.
Я не пам'ятаю Ваших облич, але пам'ятаю Ваші слова.

Шмалитимемо далі.

Нагадаю, що це не останній фан у цьому році.
Дуже скоро будуть Дні науки та Наукові пікніки.
Пильнуйте та готуйте шапочкі з фольгі.

Переможемо.

P.S. Дякую Сніжані Мазуренко за фото, Роману Фомову та Олексію Болдирєву і Ко за організацію маршу, Національній поліції України за супровід колони.

Чому ставлення українських чиновників лише сприяє погіршенню якості досліджень українських науковців та як отримати Нобелівську премію за дослідження ринку вживаних авто?

Минулого року я допомагав своєму товаришу підбирати авто на вторинному ринку.
Це був надзвичайно цікавий челендж, скоріше, не з галузі науки і техніки, а людської психології.
Тому що 100% незнайомих продавців намагалися приховати інформацію про проблеми зі своїм залізним конем і, що найбільш цікаво, навіть не червоніли, коли їм демонстрували результати технічної перевірки, яка вказувала на їх наявність.

Не знайшлося жодної чесної людини і, на жаль, на авторинку це розглядається як нормальна ситуація.

Зрештою неймовірним чином пощастило придбати прийнятний варіант, але нервів і часу було витрачено чимало.

До чого тут це?
Бо, виявляється, наука вже давно вивчила проблему продавця-покупця вживаних авто. Серйозно.
І навіть принесла її досліднику Нобелівку.

Що таке "лимонізація" ринку, гра з асиметричною інформацією та чому неякісний товар захоплює наші ринки - у матеріалі неперевершеного Олексія Ігнатенка.

Але до чого тут наука?
В матеріалі є два цікаві відгалудження.
Перше - про ринок медичних страховок.
Друге - про лимонізацію “ринку” сучасних наукових досліджень.
Це серйозна проблема, але в Україні - ми вже дійшли фінішу і маємо катастрофу - "мухоморизацію".

Не буду спойлерити, але ситуація до жахливого логічна.
Навіть жахливо-красива :)

Насолоджуйтесь.
https://site.ua/olexii.ignatenko/12872-rinok-limoniv-teoriya-igor-i-problemi-nauki/

Думаю, Ви чули історії про те, як СБУ інколи дивно поводиться щодо всіляких підприємців та айтішників.
Якщо Ви вважаєте, що наука - сфера-виключення і науковці ніколи не стикаються з пресингом з боку силових структур, то бугагашенькі.

Сідайте довкола мене.
Зара я Вам розповім, як наші хоробрі спецслужби стають посіпаками у псевдонауковців та пройдисвітів.

Дуже коротка передісторія:
1. У нас в країні з'явився Науковий комітет Нацради з питань розвитку науки і технологій. Крута структура з класних вчених, яка завзято взялася відділяти науку від маячні в Україні. До складу комітету входить Світлана Арбузова, яку хлібом не годуй, дай викрити плагіаторів, фальсифікаторів та псевдонауковців, які отримують від держави наукові ступені, звання, посади та надбавки.

2. Вона виявила, що в Луганському державному медичному університеті (м. Рубіжне) відбуваються фальшиві захисти дисертацій. Історія, наскільки мені вдалося відстежити, спливла на люди ще в січні 2017 року (тобто самі факти мали місце у 2016 році) - https://goo.gl/jgNbme

3. В червні 2017 року з'явилася інформація про те, як МОН, де-факто, толерує затвердженню цих фальшивих захистів - https://goo.gl/LUpU7C

4. 12 грудня 2017 року відбулася Атестаційна колегія МОН, на якій сфальсифіковані дисертації намагалися протягнути, підключивши до тиску на викривачку Анатолія Жорнового, голову ГФ "Самооборона Києва" (погугліть цього пана, дуже цікаво) https://goo.gl/w5kzQk. Це був реальний цирк на дроті, але сміятися немає з чого https://goo.gl/qfNt8m.

Коли ж все це свято відважних невігласів не справило враження на борців за академічну доброчесність - на сцені з'являється... парампампамапам... СБУ.
Мабуть в уявленні організаторів тиску хлопці в чорних костюмах на чорних вертольотах з автоматами напєрєвєс мали справити враження на тендітну жінку і вона мала відступитися.

Ага, щаз.
Хронологія подій така:

1 лютого 2018 року відбулася Атестаційна колегія, на якій сталася чергова спроба легалізувати невігласів. Так от, на той самий день та на той самий час СБУ вирішило викликати пані Світлану на допит. Ну, бувають же такі совпадєнія. https://goo.gl/Gwg2eG.
Причому у випадку, якщо пані Світлана не з'явиться на допит - її обіцяли допомогти із телепортацією у просторі.

Підключилися юристи і Світлана таки відвідала Атестаційну колегію, залишивши СБУ ні з чим. (Атестаційна колегія перетворилая на чергову драматичну серію - https://goo.gl/DmF6mX).

І що ж було далі?
СБУ продемонструвало принципову позицію і примчало з мігалкамі за Світланою, бо вимоги до неї були законними?
Пані Арбузовій приписали якусь непокору?

Ні, воно взагалі затихло, ніби ніц не сталось.
Злилися. Завмерли. Бо не проканало.

Але ж юристи у Світлани принципові і таки вдалося організувати її "допит", хоча в такому випадку вже не зовсім зрозуміло, хто кого допитував - СБУ пані Арбузову, чи пані Арбузова зі своїм адвокатом хлопців, чия служба і апаснасть, і труднасть (дійсно, хтозна, що в тих науковців, що воюють з плагіатом та псевдонаукою, на розумі?).

Що там був за цирк - читайте тут https://goo.gl/9MyFrb. Дякую, Масі Найєм, що стежиш та висвітлюєш.

Головне ось що. Заради цього фарсу СБУ пішло, наскільки я розумію, на порушення процедури реєстрації звернень та їх перевірки.

Більш за все бісить, що саме... МОН підіграв фальсифікаторам і направив листа у СБУ.
Фактично МОН став посіпакою мерзотників і зробив такими посіпаками ціле СБУ.

За всіма наведеними посиланнями купа прізвищ і імен.
Але в цій історії мене цікавлять конкретно прізвища посадових осіб МОН, котрі ці всі папірці затвердили та відіслали. Сподіваюсь, що юристи докопаються до правди.

Зробимо окремий допис з плашкою "Гєроі дня".

До речі, така погана "гра" негідників завжди варта свічок. Адже, наприклад, перевірка справ претендентів на здобуття звань доцентів/професорів показала, що відсоток фальсифікату сягає 40. Це і підроблені статті у "скопусівських" журналах, і вигадані сторінки у справжніх виданнях. https://goo.gl/7kgGdE

Тільки ідіот може вважати, що всі ті фальсифікації робляться заради альтруїстичного бажання надати світу ще одного доцента чи професора.

І вишенька на тортік.
Заяву на пані Арбузову в СБУ написала проректор Луганського держмедуніверситету пані Комаревцева.
Чому вона пішла на такий відчайдушний крок - стає зрозумілим з матеріалів газети День.
https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/zahyst-dysertaciy-chy-profanaciyi-zahystiv
Вона не тільки проректор та член спецради, на якій відбуваються фальсифікації, вона ще й науковий керівник особи, аудіозапис захисту якої - змонтовано.

Очевидно, що і тут альтруїзмом не пахне.

Загалом, я можу сказати своє оціночне судження.
Ця дипломна луганська мафія вже дістала.
І мені здається, що МОН має розпочати вже довгоочікуване освітньо-наукове АТО.
В самому МОНі мають шкварчати п'яті точки тих, хто систематично захищає маячню.
Отож, пильнуємо далі.
Буде цікаво.

P.S. А що СБУ? Очевидно, що нікого там не гризтиме сумління за скоєну спробу тиску на науку. Ба більше, нікому не буде соромно, що вони виглядають, як хлопички "за викликом". Впевнений, що там нікого також не цікавлять аукціони небачених щедрот в ЛДМУ.

Але переможемо.
Бо раніше це все навіть не спливало.

Поки Ви спите, надряпав Вам тут Типу анонс на наступний тиждень.
Багато цікавих речей, але головне - на одній з подій з'явився фірмовий бонусний промокод.
Ні, я з цього ніц не маю, але, можливо, Ви ширше посміхатиметеся, коли її відвідуватимете.
Цього досить.
Інджой.
https://site.ua/anton.senenko/12899-tipu-anons-naukpopu-emerdjentnist-refleksi-ta-obitsyanki-tsyatsyanki-1604-2204/

Дивіться, яка прикольна штука - експедиція вирушила у біосферний заповідник у Зоні відчуження, і один з учасників викладає свіжі світлини.
Так, все у фейсбуці, тому, якщо маєте - можете підписатися і стежити за розвитком подій.
https://site.ua/anton.senenko/12905-najivo-z-chornobilya/