Ви тіко гляньте, яка краса!
"Шацький національний природний парк тісно співпрацює з Державним природознавчим музеєм НАН України і Західноукраїнським орнітологічним товариством в питаннях обліку орнітофауни, вивчення міграційних тенденцій та кільцювання птахів водно-болотного та лісового комплексу.
У рамках міжнародного проекту «Ciconia-Ukraina», впродовж 11 років у Шацькому НПП ведеться дослідження чорного лелеки. Усього на території парку виявлено та обліковано 9 заселених гнізд лелеки чорного.
Найстаріше гніздо у Шацькому парку, зафіксовано ще у 1988 році, його постійно заселяють птахи, тому воно періодично потребує догляду і оновлення. Працівниками парку ведуться роботи для збільшення популяції цього птаха в лісових угіддях шляхом встановлення штучних гнізд. Із 12 облаштованих штучних гнізд на сьогодні 2 - заселені, що свідчить про доцільність такого методу, адже чисельність цього червонокнижного виду на території України незначна.
Прес-служба Шацького НПП"
https://www.facebook.com/shpark17/posts/355465211628387

Цього разу негусто.
Але є на що глянути.
https://site.ua/anton.senenko/12682-tipu-anons-naukpopu-hiji-roslini-ta-jinki-v-stem-0204-0804/

Мабуть, більше за народних "кулібіних", що винаходять вічні двигуни та термоядерний синтез в побутових умовах, мене вражають люди, які стверджують, що Україна - то "батьківщина слонів".
Вони теж всіляко відкидають досягнення офіційної науки та професійних істориків/археологів, котрі спокійно кажуть, що трипільська культура та українці - то трохи про різне.
Звісно, дуже хочеться пишатися пращурами, але в нас їх героїчних - і так повно.
Нащо нам та Аратта? :)
http://www.dsnews.ua/vlast_deneg/v-poiskah-pervoy-tsivilizatsii-pochemu-ukraintsy-ne-mogut-18032018180000

Я просто залишу це посилання і ніц не коментуватиму.
Тільки обережно відкривайте.
Висновки теж робіть самі.

Бо минулого разу, коли я запостив подібну штуку зі своїм розлогим коментарем та висновками - у винуватців "свята" дуже сильно спалахнуло.
А нашо мені ті нєрви?

Ні, тут немає жодного криміналу чи щось таке.

ПиСи. Мені показали це вчора, я подумав, що це першоквітневий жарт.
Аж, дивлюся, що ні...
http://ahv.kpi.ua/wp-content/uploads/2017/11/Pravyla-oformlennya.pdf

Абсолютно анбілівібл.
Вже всі звикли до того, що в прямому ефірі можна спостерігати зйомки Землі з МКС, старт ракетоносіїв, футбол чи, скажімо, бійки у студіях політичних ток-шоу.

А як Вам таке? Онлайн-трансляції з гнізд птахів!
Добрі люди встановили камери і Ви можете бачити життя орланів, сов, лелек, сапсанів, журавлів тощо.

Мені здається, що це дуже круті ініціативи.
Дуже.

Переможемо.
"Колеги тут нагадали, що вже почали працювати онлайн-камери, встановлені на гніздах великих птахів у різних куточках світу.
Деяки птахи вже давно повернулися з міграцій до місць гніздування та навіть мають кладки.
Перш за все це великі орли.
Ось тут, наприклад можна подивитись прямий ефір з життя засніжених гнізд орлана-білохвоста Латвії
https://www.youtube.com/watch?v=vu7bChYGfiA
Естонії
http://www.looduskalender.ee/n/index.php/ru/node/2172
Норвегії
https://www.streambird.no/eagles-nest
Ну й погодка там зараз у них :(...
А також у Штатах білоголового орлана у Пітсбурзі (я спочатку думала, що самиця там просто померла на гнізді, а потім прелітив самець із здобиччю, і виявилось, що там два яйця і всі живі :) ) https://www.youtube.com/watch?v=U4VY9dHM8Gg
та у Мінесоті
https://www.youtube.com/watch?v=VD_b8F30cIA
Скопа на озері Мюррей (Південна Кароліна, США) - вже є кладка, нашим європейським скопам ще зарано.
https://www.youtube.com/watch?v=SpBu4Ri1ZkM
Сова Strix varia у Інідіані (Штати) у гніздовій коробці
http://cams.allaboutbirds.org/channel/43/Barred_Owls/
Сапсани на якихось сакральних спорудах у Франції
https://www.youtube.com/watch?v=hvN4k1ZmMc8
https://www.youtube.com/watch?v=X8QK6O1Uvas
А ще є журавель сірий у Польші
http://zurawwlesie.pl/
Ціла купа лелек в усіх країнах Європи http://www.bocianyonline.pl/kamery_en.html - вибирай собі до смаку, ось наприклад, у Польші http://polikat.com.pl/bociek
і наше, під Тячевом, просто птахів ще не бачу, чи є https://www.youtube.com/watch?v=kzGm4cSfqso
але вони ще без кладок."
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2051015888502880&id=100007834666677

Чому в мене таке зосереджене обличчя?
Тому що 14 квітня я разом з десятками крутих науковців, науковими журналістами та популяризаторами науки вийду на March For Science Ukraine 2018.

Марш за науку - це глобальна ініціатива у світі, покликана нагадати можновладцям та причетним, що саме науці та вченим людство завдячує усім, що його оточує і що на вигляд хоч трохи відрізняється від печери та примітивного дрючка.

Увесь інший пафос, що насправді пафосом аж ніяк не є, Ви зможете прочитати на сторінці події.

Я просто кажу, що буду там і буду радий, якщо Ви підтримаєте науковців України.
Їх дуже мало лишилося, але без них ми не видряпаємося з цього нескінченного кільця пишання курями-кавунами-найбільшим вареником.

Таки дуже хочеться, аби згадка про Гіперлуп в Україні не була схожа на знущання, а мої колеги виїздили в лабораторії розвинених країн лише для того, щоб стати розумнішими і повернутися назад, аби привнести в Україну найкращий досвід та практики.

І, так, там вітатимуться якісь костюми на навколонаукові теми.

В мене вже є :)

Переможемо.

Посилання на подію https://www.facebook.com/events/362026367618305/

Тут така справа.
Зазвичай до усіх цікавих науково-популярних матеріалів я пишу якісь коротенькі анонси, аби Вас заохотити до читання.
Що тут робити - не знаю.
Бо це моє інтерв'ю.

В принципі, для розшифрованої з диктофона розмови - непогано.
Так, оце все, що я думаю про нинішній стан справ.
І це все, чому я впевнений, що щось таки буде.

Офтопом ось що.
Вперше зіткнувся з цим порталом і, чесно кажучи, там є що почитати.
Наприклад, надибав розділ Зроблено в Україні, а там репортажі з наших судноремонтних заводів, виробництва автоскла, боєприпасів, автошин, кемперів і т.п.

Інджой.

І, той-во... ми переможемо.
Точно.

http://uprom.info/blogs/ekspertna-dumka/nauka-chi-innovatsiyi-shho-poperedu/

Атасьон.
В Антарктиді з'явилася українська вчена, що регулярно звідти телеграфує цікавими дописами.
Ну, Ви знаєте, що робити - покажіть тим, кому це цікаво.
Бо нереальна круть.
https://site.ua/anton.senenko/12746-najivo-z-antarktidi/

Для мене існує усього декілька видів пташок у місті: голуби, ворони, горобці, ластівки, синиці/снігури і "ой, які дивні пташки".

А зоолог Наталя Атамась на око розрізняє декілька сот видів птахів. До того ж вона може їх навіть не бачити. Просто за їхнім співом/криком/зойками чи що вони там роблять своїм дзьобом.

Я коли до неї в гості приходю, то гортаю величезні атласи, з яких слідує, що тільки видів горобців в Європі - десятки півтора.

Чому існування людських міст для пташок - це не так і погано?
Чи є в містах хижі птахи?
Який птах може відгамселити людину?
Хто з крилатих у місті найрозумніший?
Як годувати птахів та що робити з пташенятами, що випали з гнізда?

Особливо тішить, що кожен з Вас (так-так) - може спробувати долучитися до серйозної науки по спостереженню за птахами.
Вас навіть цьому навчать.

А ще - купа бомбезних світлин птахів і фото книги, яку мені Наталка подарувала і яку я раджу усім, хто хоче розрізняти в Києві синицю чубату чи вівчарика-ковалика :)

Насолоджуйтесь.
Переможемо.
http://project.weekend.today/birds

Нарешті за побілку бордюрів запроваджують штрафи.
Аби тіко по всій Україні так зробили.

Плюс би заборонили тягнути пластикове сміття у вигляді дурнуватих квітів кольорів «вирвиоко» на кладовища.

Про свято обжерства на могилах я взагалі мовчу.

І таки совок у головах - це саме про купу імітацій і марного витрачання ресурсів.

Але цивілізація невпинно рухається на Схід.

Апдт. Коментар науковця-фахівця Андрей Тареев щодо побілки дерев: «сама по собі побілка дерев не захищає їх ані від шкідників, ані від перепадів температур. Для захисту існують спеціальні пояси для вловлювання шкідників, сітки від зайців (бо вони їдять кору незалежно від того, побілена вона чи ні). Ще існують спеціальні суміші, дежщо схожі на побілку, але іншого складу для профілактичної обробки в умовах високогір’я та інших екстремальних місцях.
Те що використовується у нас (а використовується як правило вапно), користі не несе і швидко змивається.»
https://hmarochos.kiev.ua/2018/04/07/v-ivano-frankivsku-vidmovlyayutsya-vid-pobilki-derev-ta-bordyuriv/

Якщо раптом забудете - тепер знаєте, де підглянути.

Фото вище взято на сайті http://daleki-zori.com.ua/ . Класний сайт, хоча досить рідко оновлюється. За наведення - дякую Роману Кушнарьову.

Кажуть, що здичавілі запустили типу медіакапманію чи-то "Обійми свнсбаку", чи-то "Я з болота. Давай обнімемося".
Помітно, що Іскандери перестали сміятися, а до скиглення залишилося зовсім небагато.
Тому пропоную їм обнімати власні хімічні боєприпаси та ікони хйла.
Фантазьори.

До речі, про фантазії і науку.
Мабуть, життя потрібно прожити так, щоб або отримати Нобелівську премію, або твоїм ім'ям назвали якийсь ефект, або взагалі створили цілу науку - толкінологію :)

Ви в курсі, що у нас є вчені, які професійно займаються вивченням фентезі?
Чесно кажучи, я не фанат цього жанру, але Володаря перснів чи Хоббіта передивлявся разів п'ять і готовий ще, аби час був.

Нащо те все вивчати, чому це корисне дітям та до чого тут Шевченко, Кобилянська та Франко - читайте у матеріалі.

А ще тут кльова мапа отих всяких Гондорів-Мордорів та Всесвіту Гри престолів :)

http://project.weekend.today/fantasy

Тримайте анонс наукпоп подій на тиждень.
Марш за науку, купа подій, пов'язаних з космосом, хімічні досліди та павуки, хижі рослини та каміння, космічна погода, атлас клітин людини тощо.
Насолоджуйтесь.
https://site.ua/anton.senenko/12803-tipu-anons-naukpopu-tijden-kosmosu-v-ukrayini-ta-marsh-za-nauku-1004-1504/

От ким би я не зміг стати - це археологом.
І не тому, що викопування картоплі в дитинстві завдало мені важкої психологічної травми та викликало бажання вкрити наші плодючі українські чорноземи метровим шаром запашного асфальту.

Справа у тому, що археологія - це ж не просто навмання лопатою перекопувати все, що бачиш.
Це роки кропіткої праці в архівах, копирсання у зітлілих книжках та сувоях, збирання чуток і байок від місцевих жителів.
І тільки потім є сенс брати у руки лопату та щіточку.

Тримайте колекцію чудових свіженьких дописів та відео про вчених археологів:

1. Про дослідження Житомирського замку 14 століття вченими Інституту археології НАН України. Окрім класнючих фото решток там є археологічні байки - http://www.sciences.in.ua/?p=111

2. Інтерв'ю про дослідження міста Коростеня (Іскоростеня) - одного з найдавніших міст Східної Європи. Тут розповідається про найепічніший момент протистояння княгині Ольги, вбивць її чоловіка та інші історичні страсті-мордасті. Динамічні були часи і конкурси цікаві -
http://www.sciences.in.ua/?p=108

3. Ну, і спеціально для тих, кому ніяк чи ліньки дивитися попереднє відео - його друкований варіант, який, очевидно, зробила Snizhana Mazurenko, за що їй велике спасибі.
http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=3886

Насолоджуйтесь.

Вибачте, зараз зовсім трошечки накину на журналістів Громадське радіо. Обіцяю, що обережно і ввічливо.

Журналісти - хороші друзі науковців.
Бо науковці багато працюють, винаходять якісь штуки, корисні для країни, але їм важко донести до пересічного громадянина думку, що наука в Україні є і вона їй потрібна.
Тому я дуже радію, коли у студіях чи на сторінках газет бачу інтерв'ю з вченими або експертами у науковій тематиці.

Я, наприклад, не експерт. Я просто поруч з експертами постояв та понабирався усіляких експертних думок.
Тому, коли конкретно мене запрошують у студію - я волію не балакати на теми, в яких не розуміюся та максимально точно передавати думки фахівців

Так, це я можу у фейсбуці хоробро писати про побілку бордюрів, поминки на цвинтарі, опалення салонів автобусів влітку і таке інше.
Але коли вмикається мікрофон - я намагаюся пильно слідкувати за своїм артикулярним апаратом.


Що ми бачимо тут?
https://hromadskeradio.org/programs/kyiv-donbas/molodi-naukovci-ne-znayshovshy-sobi-miscya-v-nan-zalyshayut-ne-nauku-a-ukrayinu-zhurnalistka
Журналісти запросили в студію журналістку одного поважного видання, щоб поговорити... про науку.
Не вченого/вчену, не експерта/експертку, які по поличках все розкладуть, а журналістку.

Мотивують це тим, що шанована пані - розслідувачка і щось писала по темі науки.

Якої якості були її матеріали - я коротко згадував тут https://goo.gl/m8mGJF, а мої колеги-експерти у темах, які вона намагається колупати - тут https://goo.gl/EpSrr1.
Плюс під кожною її статтею купа фахівців в коментарях зауважували дивні помилки в фактажі.
Помилки просто дикі.

Грець із тим. Я неодноразово спостерігав спроби моїх колег ввічливо вказати на недоліки діяльності розслідувачки і все це завершувалося підлітковими відповідями та банами у фейсбуці.
Моє оціночне судження: журналістці ще дуже далеко до експертки.

Але мене лякає те, що журналісти Громадського радіо не змогли самостійно виявити очевидні прогалини в експертності.

Пам'ятаєте, як журналіст UA:першого розпитував Катерину Амосову про те, чому в Нацмедуніверситеті не відбувся екзамен Крок?
Вона йому аргумент - він їй два фахові запитання (якщо не бачили - тут https://goo.gl/3movdz, це для мене сучасний український еталон Журналістики з великої літери Ж).

Що ж ми бачимо у цій дічі?

Я закцентую увагу лише на двох моментах.

1. "Індекс цитування – це мінімальна кількість посилань на статтю у науковця".

Це ж пекло. Мінімальна кількість цитувань - це 0. Нуль.

Але далі - більше:
"Якщо у неї [вченої] 10 статей і 5 статей процитувало двоє людей, а 5 - троє, то індекс цитування - 2, тому що це максимальна кількість цитувань для всіх статей".
Опа, а тут вже мова про максимуми.

Та й тут незрозуміло, про який з Індексів цитування іде мова (угу, їх кілька). Якщо рахувати по середній кількості цитувань на статтю - то індекс 2,5. Якщо ж вона мала на увазі індекс Гірша, який широко використовує в своїх дописах, взагалі - 3.
Але не 2.

Тобто, людина на повному серйозі пише про речі, в яких плутається, а потім про них же розповідає в ефірах.

Журналіст це все проковтнув і згодував слухачам.
Це виглядає, як несуттєві деталі, але на них грунтується той впевнений тон, з яким вона розповідає про нібито справжні проблеми української науки.

А вони ось, виявляється, які:

2. Журналіст громадського питає:
- Щодо віку науковців. До чого призводить те, що третині науковці понад 65 років?

Журналістка відповідає:
- Через те, що багато людей похилого віку, молодь не бачить для себе перспектив.

Тобто, чи вірно я розумію, що якщо ми завтра звільнимо третину науковців віком понад 65 років, то молоді вчені відразу побачать перспективи? Так же ж виходить?

Ем... Насправді, молоді вчені не бачать перспектив тут, бо їхня зарплатня - нижча за зарплатню кондуктора в тролейбусі. І навіть посада, яку обіймає якийсь начлаб, що нібито не бажає поступатися місцем, взагалі не дозволяє будувати своє майбутнє.

І мантра у студії Громадського про "справа не в грошах" - невірна, бо 0,17% ВВП на науку, що є зараз, і 1,7% ВВП, як має бути - дві великі різниці.

Я розумію, що шановні гості Громадського спілкуються з поодинокими вченими, але загальна картина свідчить саме про брак коштів і обладнання (соцопитування тут - https://goo.gl/S7fCrt).

Не буду Вас втомлювати іншими подробицями, але подальше копирсання у палкому спілкуванні змушувало дивуватися і дивуватися: журналістка малювала геть відмінну картинку від тієї, що я бачу довкола себе.

Мене це все вражає.
Я розумію, якби така ситуація відбулася 3-4 роки тому, коли журналісту було важко знайти людей "в темі", щоб поговорити про недоліки нинішньої системи, реформи, перспективи.
Але зараз?
Таке враження, що ми знову почали скочуватися в дешеві сенсації про ліки від раку та костюми з конструктора лего.

Один заголовок чого вартує.

Шановні журналісти Громадського.
Не треба так.
Ваші подібні "сюжети" жодним чином не допомагають науці в Україні.
Швидше вони працюють на тих, хто має великі плани після її остаточного зникнення з України.

P.S. І, наостанок, тримайте цікавий експертний матеріал по темі цитувань, де ця штука розібрана з усіх боків https://site.ua/yesint/9850-blesk-i-nischeta-sovremennoy-naukometrii/

Мені тут просто нічого додати.
Віталій у кількох абзацах показав усю суть та ціну радянських досягнень.
От що я раджу усім - відвідати Музей космонавтики імені Сергія Павловича Корольова, що у Житомирі.
Там вражаюча експозиція.
Не пошкодуєте.
Рекомендую.

«12 квітня святкують День Космонавтики, бо цього дня у 1961 росіянин Юрій Гагарін став першою людиною, що побувала у космосі, але я цього дня згадую про українця Сергія Корольова, який був керівником радянської ракетно-космічної програми. Глибокі модифікації його міжконтинентальної балістичної ракети Р-7 досі є основою вже російської космонавтики так само, як і космічні кораблі серії Союз досі використовуються для доставки людей на орбіту Землі з космодрому Байконур.

Сергій Корольов - людина складної життєвої долі. Він 2 роки провів у в'язниці під час сталінських репресій, де власне і було зроблене фото, яке прикріпив до цього запису. Там йому на допитах слідчий скляним графином зламав щелепу. Під час Другої світової війни Корольов працював у так званій "шаражці" разом з Туполєвим де, фактично, теж знаходився у статусі в'язня. Незважаючи на це, після війни під його керівництвом було викувано ракетний меч для СРСР, завдяки якому Хрущов на весь світ погрожував показати "кузькіну мать" США.

Власне, про те, що ці здобутки належать Корольову світ взнав лише після його смерті, оскільки ім'я керівника радянської космічної програми було засекреченим. Тут цікаво провести паралелі з керівником американської місячної програми Вернером фон Брауном, який був німецьким офіцером СС і під час WWII запускав ракети Фау-2 на Лондон. Незважаючи на це, він отримав громадянство США і був цілком публічною персоною.

Взагалі, цікаво уявити, як виглядала новина про політ Гагаріна з точки зору простого американця у 1961 році. Мабуть, щось схоже на сучасну новину про запуск офіцера Північної Кореї на Марс. Сумнівне досягнення на фоні низького життєвого рівня і обмежених громадянських прав населення космічної держави. Хоча з точки зору людства, звісно, величезний прорив.

Зараз 12 квітня, нарівні з 9 травня, є однією з переможних скрєп російської пропаганди. Можливо, варто перенести святкування Дня працівників ракетно-космічної галузі України на 12 січня (день народження Корольова) чи на 19 листопада (дата польоту Каденюка)?»
https://www.facebook.com/vokinburt/posts/10216710712306290

Поки Ви всі спите - тримайте чудовий матеріал про те, як американці на Місяць літали.
Чи не літали...
Чи все ж літали? :)
https://petrimazepa.com/lunnaa_istoria_konspirologi_protiv_nasa

Заніматєльноє чтіво

Перш ніж почнете читати - зверніть увагу, що це офіційна новина і я ніц не взяв з довідника Стеля.

Двійко днів тому відбулося нагородження українських вчених, науково-освітніх установ та наукових журналів престижною премією «Web of Science Award 2018» від компанії «Clarivate Analytics».

Щоб прості громадяни зрозуміли, що воно таке - науковці мають певні показники власної ефективності - цитування, серйозність публікацій тощо.
Так от системи типу Веб оф Сайнс допомагають визначити, хто був найактивнішим та найпотрібнішим для Людства.
Те саме стосується інститутів-університетів - де науковці наробили більше кращих наукових публікацій - ті молодці.

Загалом, ця церемонія щось на кшталт вручення наукового Оскара. Місцевого.

Так от, чому ця інформація є цікавою.

По-перше, завжди круто знати, хто найкращий.
Бачите, в Україні поки є наука і класні вчені.
Вивчайте перелік, пишайтесь, зауважуйте.

По-друге, на цю інформацію цікаво подивитися в розрізі популярних сенсаційних міфів, що НАН жахливо застаріла структура і наука є всюди, окрім НАН.

Так от. Будь-які подібні жахливі маніпуляції скресають завдяки отаким фактам.

Дивимось перелік переможців (повні ПІБ, назви - дивіться в матеріалі, я просто вкажу підпорядкування).

У категорії "Українські дослідники з найбільшою кількістю наукових робіт, опублікованих в 2008–2017 роках" (не в мурзілках) три з дев'яти нагороджених - працівники НАН України. Інші з МОЗ, МОН і НАМН (академія меднаук).

У категорії "Українська організація з найбільшою кількістю високоцитованих статей, опублікованих у 2008–2017 роках" - перемогла установа НАН України

У категорії "Найефективніші українські організації з понад 500 науковими публікаціями, опублікованими у 2008–2017 роках, за нормалізованими показниками" - одна з двох установ - з НАН України

У категорії "Українська організація з найбільшою кількістю наукових праць, опублікованих у співпраці" - знову перемогла установа НАН України

У категорії "Найбільш продуктивна українська організація за кількістю наукових праць, опублікованих у 2008–2017 роках" - з 8 установ 4 належать до юрисдикції НАН.

Чому так вийшло? Тому що експертів з міжнародних організацій цікавить істина, а не вигадані сенсації.
Привіт вітчизняним "експертам" та "експерткам", що сіють зраду та з незрозумілих мотивів викривлюють картину.
(Насправді, мотиви я розумію, але поки не маю доказів).

Зі свого боку, я вітаю колег-переможців з НАН, МОН, МОЗ та НАМН з класними відзнаками!
Вітаю також інститути та університети з нагородами.

Молодці.
Переможемо.

https://mon.gov.ua/ua/news/dostup-do-scopus-i-web-science-mayut-otrimati-vsi-providni-vishi-ta-naukovi-ustanovi-ukrayini-zastupnik-ministra-maksim-striha-pid-chas-vruchennya-web-science-award-2018