Ці невмирущі науковці ніяк не переведуться в країні.
І саме через них вже наступних вихідних Ви матимете у 6-ти містах купу науково-популярного драйву включно з хімічними шоу та мишею, в якої світяться вуха.
Так, наближаються Дні науки, а, отже, вчені вже налаштовують окуляри мікроскопів та блоки живлення катушок Тесли.
Я Вас дуже прошу, не прогавте.
Зауважу, що між локаціями в Києві курсуватимуть безкоштовні автобуси.
Їжте тієї науки, скільки влізе, тільки не репніть.
Інджой.
https://site.ua/anton.senenko/16217-anons-naukovo-populyarnih-podiy-dni-nauki---nayguchnisha-prosvitnitska-podiya-roku/

Якщо Ви весь час мріяли дізнатись про те, як грантова система працює в Україні, але соромилися спитати - тримайте цей прекрасний матеріал.

Він корисний тим, що, по-перше, вкотре пояснює громадянам, які криком кричать, що в Україні немає грантової системи, а в усьому світі є, просту річ: вона вже давно тут. Недолуга чи притомна, велика чи мала, але є.
І за ступенем фінансового контролю вона змусить нервово сіпатися будь-яку хвору фантазію.

По-друге, Ви наочно переконаєтеся, що навколонауковий мем про папку на зав'язках - це, насправді, сумна яскрава ілюстрація бюрократичного маразму в Україні.
Якою б чудовою в світі не була грантова система, рідне казначейство і Кабінет міністрів доведуть все до абсурду.

Я в житті багато чого бачив: електронний цифровий підпис, що завіряється мокрою печаткою; електронний документообіг, що дублюється абсолютно аналогічними паперовими примірниками з мокрими печатками, які все одно доводиться відвозити; звіти, які ти маєш записувати на СіДі-диск у форматі *.doc (дискети кілька років тому відмінили)...

Але от у цій статті детально описаний весь ідіотизм, що змушує створювати імітаційну систему "здав-прийняв" для наукових робіт, наприклад, по дослідженню чорних дір.
Добре, що законодавство хоч не вимагає об'єкти дослідження здавати в запасники казначейства.
(Хоча, однесеньку чорну діру туди, можливо, варто було б запхнути).

Читайте, дивуйтеся, тільки не регочіть. Бо нема з чого.
(Так, поціновувачі твору "Казка про Трійку" віднайдуть для себе чудові аналогії).

А особливо ніжно я люблю оце

"У постанові Кабміну №710 від 11.10.2016 р. є пункт 20, у якому йдеться про необхідність погоджувати такі поїздки [закордонні] (якщо вони оплачуються грішми України) з відповідним начальством ".

Тобто, ти подаєш заявку на здійснення науково-дослідної роботи (не гранту), пишеш запит і купу обгрунтувань, експерти все це оцінюють, ти отримуєш віртуальні гроші, детально все плануєш, на кожному листку проставлено від 4-х до 6-ти підписів відповідальних осіб, наче все добре.
Але перед самою поїздкою ти все одно маєш ще раз додатково отримати дозвіл на її здійснення у чиновників, які взагалі уявлення зеленого не мають, чим ти будеш займатися та що таке наука в принципі.

Це як запропонувати дівчині руку і серце, почути її "Так", а потім перепитувати "Точно? А чому ти так відповіла? Обгрунтуй. Отримай 12 сторінок погоджень формату А4 у Васі з Деміївського автовокзалу, завезеш за місяць до весілля".

Цей сюрреалізм вигадав ще уряд Яценюка і нумерувався він №65, аж потім його переробили на 710.
І постанова ця спрямована на нібито ефективне використання бюджетних коштів.
Насправді ж вийшла імітація бурхливої діяльності, множення паперообігу і годування непотрібних посадових осіб (плюс перевантаження держапарату).
Уряду Гройсмана це теж, як видно, подобається.
Причому я впевнений, що ця новація жодним чином не позначилася на ефективності використання бюджетних коштів у вояжах наших керманичів всіх рівнів.

А потім ми дивуємося, чому науковцю легше взяти відпустку і спокійно з'їздити до колег власним коштом, аби тільки не витрачати час на бюрократичну тяганину.
Академічна мобільність... Євроінтеграція...

А про перекидання коштів між статтями витрат я взагалі мовчу.
Якщо ти на початку року запланував 1 гривню на відрядження, на придбання матеріалів - 3 гривні, то у випадку скасування відрядження 1 гривня навічно гине в казначействі.
Ні, додати до матеріалів не можна.
Ні, жодна магія не дозволить змінити цільове призначення коштів.

Господі, ці рядки мене тупо зачепили...

Ех, лупати сю скелю і лупати.
Але нічого.
Сподіваюсь, що із запуском Національного фонду досліджень його Наукова рада штрикатиме цих писак-креаторів з усіх боків і грантова система в країні стане такою за суттю, а не лише за назвою.

Респект автору за міні-огляд
https://m.dt.ua/SCIENCE/pid-maskoyu-grantu-292885_.html?fbclid=IwAR3SlJvQiqZ9F_6RJ8flnYjUnPwUduDOYKnnk25g8fq-00VNUjc2E6vpw_E

Пум-пурум-пурум-пум-пум...

Ви ж пам'ятаєте звіт аналітичного центру CEDOS щодо діяльності Національної академії педагогічних наук України?
Якщо дуже коротко - до їхніх наукових пошуків є багато запитань (https://cedos.org.ua/uk/zvit-napnu).

Також нагадаю, що в держбюджеті на наступний рік не знайшлося додаткових коштів ні на Національну раду з питань розвитку науки і технологій, ні на Нацфонд, ні на Київський академічний університет.
Війна, криза, малий ВВП і т.д. за списком.

Але на Президію НАПНУ - 600 додаткових тисяч є.
Тобто, держава загалом та депутати зокрема вирішили, що є щось таке важливе, що за умов браку коштів тре все одно виокремити та підтримати.

Що це?

Депутати, які це підписували, мабуть, сподівалися... я не знаю, на що вони сподівалися.
Може на те, що на ці кошти буде оформлена підписка на закордонні видання в педагогічній сфері, аби педагоги нарешті почали читати та друкуватися в рецензованих виданнях, на олівці чи комп'ютерну техніку, стільці, світлодіодні лампочки для роботи комісії по оцінці діяльності співробітників тощо (я просто фантазую).

Але відповідь, як мінімум, дивує.

Ні, зауважу, що автомобілі - потрібні.
Науковцям теж.
Формально це не заборонено.
Старі Волги (чи що у них там) час змінювати на щось притомне.

Але ж вражає цинізм - на Нацфонд грошей немає, на всяку іншу науку грошей бракне, а на авто гроші є.
Тепер мене цікавить лише одне питання - чим це авто для Комітету з питань науки та освіти важливіше за збільшення фінансування Нацради?

Там у Єгора на сторінці розгорнулась дискусія, побачимо, що буде і чи ці правки до бюджету пройдуть.
Будемо спостерігати.

Допис Єгора Стадного https://www.facebook.com/j.stadny/posts/2273863036168538:
"Автомобіль для президії НАПНУ...
Коли проголосували проект Бюджету на 2019 рік у першому читанні усі звернули увагу, що чи не єдиною правкою на фінансування науки, яка повністю була врахована Бюджетним комітетом і відповідно потім була прийнята Верховною Радою, стала: "збільшити видатки за програмою Наукова і організаційна діяльність президії Національної академії педагогічних наук України на 600 тис. грн.".

Я ніяк не міг збагнути, що такого стратегічно важливого для української науки в цих 600 тисячах? Знехтували усім іншим. Знехтували спроможністю Нацфонду, знехтували обладнанням для НАН, а от 600 тис для президії НАПНУ - пройшли.

Вирішив дізнатись, хто ж просив про ці 600 тис, а головне - на що саме. Надіслав запити, отримав відповіді. Далі цитую з листа пана Кременя на ім'я Alexander Spivakovsky

"Крім того в межах граничних обсягів видатків не передбачено капітальні видатки, потреба у яких становить 5433,5 тис грн, в т.ч.:
- за бюджетною програмою 6551020 - 600 тис. грн. У межах зазначених коштів необхідно придбати легковий автомобіль".

Я не знаю, як на це можна нормально реагувати?

Alexander Spivakovsky, скажіть, будь ласка, це просто помилка Вашої канцелярії і просто нерозібрались в загальному пакеті правок? Чи Ви справді вважаєте, що автомобіль для президії НАПНУ - це щось, на що варто витрачати додаткові бюджетні кошти?

http://bit.ly/2F8Jbkh"

https://defence-ua.com/index.php/statti/5600-pochemu-ukrainskij-operativno-takticheskij-kompleks-sapsan-budet-kruche-rossijskogo-iskandera

Цікавий нарис від Сергій Згурець під обіднє горнятко кави

Бачили ж на параді до Дня Незалежності величезну машину оперативно-тактичного комплексу "Грім-2"?
Осьо трошки інформації про нього.

Я із задоволенням прочитав цю статтю не тільки тому, що обожнюю зброю, що призначена для захисту нашої країни, а й тому, що до її створення виявився залученим фізик-теоретик Юрій Тихий.
Бо без "мізків" та електронного начиння броня і снаряди лишаються лише примітивним залізяччям.

Що ж, чекаємо на випробування.
Раніше Іскандери сміялися з санкцій, тепер їх посмішка виглядає все більш вимушеною, а зовсім скоро їм буде нічого нам протиставити в цьому виді озброєнь.
Росіяни можуть скільки завгодно кепкувати з України, але не слід забувати, що левову частку ракетного щита срср робили саме українські заводи.

Зверніть увагу, в кінці статті є відео.
Інджой.

P.S. А отуточки на сайті автора ще купа цікавої інфи про новітні озброєння http://zgurets.com/

Дмитро Якубовський, дяка, що показав.

Ой... коли я абсолютно випадково, йдучи якимсь полем повз конячок, що безтурботно їли травичку, побачив оцю махіну - я не повірив власним очам і грішним ділом майнула думка, що то муляж.
Далі був вражений неймовірним музеєм анатомії, який є невідомим (я в цьому впевнений) більшості киян та гостей столиці.
А дарма.
Якщо Ви маєте бажання дуже легко і безкоштовно те все побачити та послухати розумних вчених, які відповідатимуть на Ваші запитання - дізнавайтеся, як це зробити з цього матеріалу.
https://site.ua/anton.senenko/16274-lisoviy-kit/

Шокскандалсєнсація!
Мальви та чорнобривці - то взагалі не українські рослини!
Отакої :)

Однією з найпрекрасніших локацій Києва є, безумовно, Національний ботанічний сад ім. Гришка НАН України.
Кияни та гості столиці звикли його відвідувати під час квітнення бузку, магнолій, азалій, орхідей. Там приємно ніжитися на сонечку на альпійських луках, відпочивати в японському чи корейському двориках тощо.

Але, виявляється, в ботсаду є купа "секретних" місць.
І цього прохолодного вечора мені дуже кортить, аби скоріше завітала весна і ця неймовірна екскурсія, яку я прогавив (але Вас я про неї попереджав заздалегідь :) ), відбулася знову.

Про кленевий цукор і рослину-барвник, про хвилівника-комахожера та лікування алкогольної залежності, про дерева, що старші за єгипетські піраміди, про дерево, що взагалі не гниє та чарівну паличку Волдеморта, про рослину, що вбивала дітей, про їстівні каштани, про рослину, що проростає з глибини 5 метрів, про те, що ж таке червона рута та багато іншого.

Інджой.
http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=4284

Колись давно група вчених під керівництвом Роберта Дікке з Принстона вперто роками намагалася віднайти реліктове випромінювання, що лишилося після Великого вибуху (до цього моменту ніщо і ніде не існувало, а після вибуху виник простір, час, закони фізики, Всесвіт, атоми тощо). Одначе, їхні спроби були марні.

Тим часом за 50 кілометрів від них двоє науковців Пензіас та Вілсон працювали на величезній антені лабораторії Белла і намагалися позбутися якогось фонового шуму в ефірі, який заважав їхнім дослідженням.
Виявилося, що вони випадково і несподівано віднайшли те, що шукала група Дікке. Пензіас і Вілсон спеціально нічого не шукали і не обгрунтовували своє відкриття, але у 1978 році отримали Нобелівську премію.
Так, шкода вчених з Принстона, але селяві.

І знаєте, хто у всій цій історії «покопирсався»?
Українець - Георгій (Джордж) Гамов, який, звісно, колись втік з СРСР і реалізував себе в США.
Він, до речі, просто мегамозок, бо за своє життя встиг обгрунтувати теорію альфа-розпаду атомного ядра, утворення хімічних елементів, генетичного коду та передачі інформації тощо.

Так от, саме українець Гамов передбачив існування реліктового випромінювання, що лишилося після Великого вибуху.
І зробив це ще у 1940-х роках, а випадкове експериментальне підтвердження, про яке вище написано, сталося аж у 1965 році.

Ба більше, Гамов прямо написав, що зареєструвати випромінювання, ймовірно, вдасться на антені лабораторії Белла, але вчені з Принстона цієї його роботи не читали.

Тут немає моралі, хоча я міг би розвинути теми і про непередбачуваність науки, і про неможливість відкриттів на замовлення, і про важливість середовища та вільного доступу до інформації для вчених.

Мораль в тролейбусі. І книзі.

Колись я ненавидів тролейбуси за їхню неспішність, але нині - вони мої найкращі друзі, адже це чи не єдина мить за день, коли я можу зануритися у читання неймовірних науково-популярних книг, що їх стоси стоять у мене всюди в хаті.

І оцю, що я сфотографував, я вже раджу, хоча встиг проковтнути лишень 71 сторінку.
Огляд обов‘язково буде окремо, але ота ошелешуюча історія про Нобелівку чи не на перших сторінках.
Так, не я її вигадав, а просто коротесенько переказав.
Біл Брайсон - автор книги - неймовірний і надалі не скидає обертів, захоплює, інтригує.

Він наводить коротесенькі історії про відкриття, що ніби між собою не пов‘язані, але потім дивним чином виникає прекрасне мереживо знань про світ, що відомі сучасній цивілізації.

Таким має бути наукпоп - захоплюючим і зрозумілим.

Бо наука - це цікаво.
Тому раджу, раджу, раджу.
Тим більше, що книга - українською.
Біл Брайсон, Коротка історія майже всього на світі, видавництво Наш формат.

До речі, нагадаю, що сьогодні і завтра відбудуться Дні науки.
Не прогавте.

http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/news/Pages/View.aspx?MessageID=4377&fbclid=IwAR3Ik5IJ3w8RPYXnruRfpngnJ1jMHilkHA0XJmNTPwLpyk7_QkFpARhW5ts

Трохи менше 20-ти хвилин залишилось до моменту, коли біла лабораторна миша, у якої в темряві світяться вуха, вилізе, власне, з лабораторії, щоб продемонструвати себе всім охочим.
Сьогодні і завтра відбудуться 5-ті ювілейні Дні науки.
Організатори зробили прекрасне - вони відшукали всіх кращих лекторів та демонстраторів за всі 5 років і програму тепер можна сміливо називати "Дні науки. The best".

Лекції про цьогорічні Нобелівські премії, хімічні досліди, екскурсії музеями та обсерваторією - про те, що там буде, читайте тут, потім теплесенько вдягайтесь, беріть пауер-банки і чимчикуйте.
Нагадаю, що сьогодні в Києві між локаціями торохкотітиме безкоштовний автобус.

Повна програма тут https://dni-nauky.in.ua/

Інджой.

Чого ми так шкіримося?

Бо всюди мікроскопи, діти вчаться фарбувати бактерії за Грамом, а в темряві світяться бактерії та лабораторні миші (вибачте, миші дуже швидко бігають і я не зміг їх притомно сфотографувати).

Як сказав Олексій Болдирєв: «Це наука, бейбі.»
(Так, я в курсі, що в оригіналі було інакше 🙂 )

Приходьте на Дні науки 🙂