🤨 МОБІЛІЗАЦІЯ НЕ ДЛЯ ОБРАНИХ

▪️Звернімо увагу на лицемірство: студійні воїни та ряджені експерти виступають за примусову мобілізацію літніх людей та навіть дітей, але ніколи публічно не закликають воювати працівників поліції, прокурорів, суддів.є та представників депутатського корпусу і держслужбовців. Тоді як насправді саме це середовище має зараз стати джерелом для мобілізації:

▪️Зі втратою 25% території і виїздом за кордон 8,5 млн громадян Україна не потребує такої кількості утриманців бюджету, тож без шкоди для державного управління (і з користю для бюджету!) можна і потрібно мобілізувати 25% цих добрих людей. Таким чином ЗСУ отримають кілька сотень тисяч вгодованих чоловіків, частина з яких навіть має військову та спеціальну підготовку. Інші 75% депутатів, чиновників і силовиків мають стати джерелом для ротації перших 25% і таким чином не буде потрібно тягнути до війська непідготовлених і невмотивованих обивателів.

🔺Влада не робить цього з міркувань корпоративної солідарності - чиновничий апарат і силовики єдиний електорат, який підтримуватиме владу на майбутніх виборах.

🧰 Корупційна мобілізація
🧰 Кейси одеських військкомів
▪️Що ви зробили з Україною?
▪️Маленька корупційна Україна
▪️Криза державності
▪️Криза влади і суспільства
▪️Вільна країна невільних людей

#мобілізація

🇺🇦 РЕВІЗОР: ПІДПИСАТИСЯ

⁉️ Заступник начальника департаменту міжнародного-правового співробітництва Офісу генпрокурора Дмитро Петров - перетворив держслужбу на золоту жилу

Коли прокурор живе як мільйонер, а його родина – як олігархи, виникає логічне запитання: хто і за чий рахунок оплачує цей «банкет»?

Кар’єра Дмитра Петрова — це не просто історія стрімкого злету, а підручник з того, як перетворити державну посаду на персональний бізнес-проект. Почавши свою кар’єру у прокуратурі відразу після закінчення академії, вже у 28 років він очолює районну прокуратуру, а згодом опиняється в коридорах Генеральної прокуратури. І поки суспільству розповідали про реформи, Петров — без зайвого шуму — формував власну імперію.

⚡️ Атестація провалена, але кар’єра триває! Реформа прокуратури, яка мала очистити систему, зупинилася перед Петровим. Він «захворів» саме тоді, коли потрібно було проходити професійну атестацію. А далі — класика жанру: тимчасова "тиха гавань" у Державній міграційній службі, де йому навіть створили спеціальну посаду. Система своїх не кидає. Повернення через суд, компенсація за «вимушений прогул» у розмірі мільйона гривень і нова посада — вже в Офісі генпрокурора.

Чи проходив Петров перевірку доброчесності перед повторним призначенням? Вочевидь, ні. Або ж перевірка була такою ж фікцією, як і його дисертація, яку викладачі називають написаною іншими особами.

⚡️ Майно, що кричить про корупцію! Поки Петров звітує про скромну зарплату у 650 тисяч гривень на рік, його родина живе зовсім іншим життям. Заміський будинок у Ходосіївці з басейном і сонячною електростанцією за 200 тисяч доларів, три автомобілі, в тому числі Mercedes, придбаний під час повномасштабної війни. Усе — не на ньому.

55 земельних ділянок у трьох областях, нерухомість у Києві та поза ним оформлені на дружину — підприємницю з мільйоном гривень річного доходу, яка паралельно отримує соціальну допомогу від держави. Класика жанру — пенсіонерка-бабуся та матір-підприємниця володіють майном на мільйони доларів. Пояснення? Жодного. Офіційні доходи всіх цих осіб не покривають навіть третини вартісних придбань.

За підрахунками, загальна вартість активів родини Петрова — понад 232 мільйони гривень. Законність їх набуття не підтверджена жодними документами. Натомість джерела свідчать про численні «бонуси» за допомогу у кримінальних провадженнях — від закриття справ до вигідних для підозрюваних рішень.

⚡️ Як система захищає своїх! Реформи, перевірки, НАЗК — усе це не про Петрова. Попри численні викриття, попри очевидну невідповідність доходів і витрат, жодне повноцінне розслідування щодо нього так і не було проведено. Система далі охороняє його спокій, бо саме такі, як він — і є її обличчям.

📌 Зараз справа начебто внесена до ЄРДР, але всі чудово розуміють: без суспільного тиску її спустять на гальмах. Якщо цього разу корупційний слід не стане справжнім суспільним вибухом, Петров і надалі будуватиме своє «сімейне офшорне королівство» під дахом Генпрокуратури.

⚠️ Залучення «корисних ідіотів» або як зелена влада просуває завідомо скандальні, але вигідні для себе нововведення та наративи

У країні, де влада вміє грати в інформаційну шахівницю краще, ніж у реформи, завжди знайдуться ті, хто охоче стануть "пішаком" у грі з далеко не чистими намірами. І коли партія заходить у глухий кут, ці пішаки раптом згадують: "А я, власне, тут ні до чого".

Так сталося з Акімом Галімовим — журналістом і продюсером проекту «Реальна історія», який раптово з'явився у списку співавторів нового підручника з історії України для 11 класу. Підручник — щедро просочений неоднозначними трактуваннями Революції Гідності та подій після 2014 року — миттєво спровокував скандал. Суспільство вибухнуло. А Галімов... дав задню...

Він поспішив заявити: мовляв, його роль обмежувалася наданням відеоматеріалів, а авторство — це, скоріше, "формальність". В ОП не працює, з МОН не пов’язаний, відповідальності не несе. Виглядає так, ніби ім’я додали «для ваги», поки все йшло гладко. А коли запахло смаленим — «я не я, і хата не моя». І це типовий сценарій!

Схожий випадок — Євген Клопотенко, ще один публічний улюбленець зеленої влади, знаний за кухонними експериментами та культурним активізмом. Його називали обличчям реформи дитячого харчування. Аж раптом — гучний скандал: діти голодні, батьки обурені, нове меню — без смаку, без логіки, без толку. І тут Клопотенко теж каже: «А я до дитсадків взагалі не маю стосунку».

Медіа та обличчя з телебачення, ті, хто мали б бути адвокатами суспільних змін, стають інструментами для просування нововведень, які вигідні передусім політичній верхівці. Їхні імена — для прикриття, для блиску. А коли щось ламається — ці люди стають "корисними ідіотами". Добровільними чи ні — питання дискусійне, але ефект завжди один: публічна легітимізація ініціатив, за якими стоїть інша, цинічна логіка.

📌 А головне — цю схему ми бачимо не вперше і, точно не востаннє.

Хотел бы обратить ваше внимание, поделиться размышлением. За что голосуют народные депутаты, в случае с военным положением.

Мне кажется, что это не про государство, во многом. А за продление своего места, своего социального расположения, в условиях военного положения.

Ходить в окруженном блок-постами, без доступа обычных людей, правительственном треугольнике.

Быть без журналистов в Верховной Раде. Быть без правоохранительных органов, без Генерального прокурора, без судов, без политических оппонентов.

Лежать в теплой ванной вседозволенности, воровства на всем, что только можно придумать: от фортификаций/одежды/еды для военных и заканчивая школой Милованова.

Они голосуют за сохранение своего, личного статус-кво.

Почему я делаю такой вывод?

Очень просто, вы где-нибудь видите запрос народных депутатов на исправление трагедии во внутренней политики? Отстаивание чего-то?

Борьбу с бандитизмом и коррупцией, рэкетом силовиков, дерегуляции и создания лучших условий для бизнеса, упрощение госаппарата, работу над государственным сервисом?

Я этого не вижу.

А все это напрямую влияет на эффективность государства, в том числе, во время войны. Не говоря уже о внешней политике. Развитии, в широком смысле слова.

То есть, если они не за качество, но за обстоятельства. Значит, кроме качественных целей, есть другие мотиваторы сохранять эти обстоятельства.

Правильно? — похоже на то. А что же за мотиваторы такие, в таком случае?

Очевидно, описанные выше.

Так что, мне это напоминает личный шкурняк, а не государственные интересы.

А это значит, что мы понимаем, как они поступят при первом же шухере.

Знай больше других! Слушай лучшее на Свободный Podcast 📱 AppStore и 📱 PlayMarket

Поделись и подпишись на Свободный