Я не виступав із поезію 6 років. Чарівне затишшя.

Читатиму українською (нарешті). Більше про подію розповім окремо.

Обіцяв розповісти про Щедрик Вечір.

Що буде? «Музичний блок, що плавно перетікатиме в перфомативний літературний джем, приправлений благодійними ворожіннями та маркетом, на якому ви знайдете той самий подарунок напередодні Нового Року». Це подія від «некультурних», тому хайпуємо та кайфуємо.

З музикою виступатимуть:

- Liza Bibikova
- Alice Change
- Intermezzo
- U2U

Літератори і літераторки:

- Оля Духота
- Андрій Осипенко
- Алія
- Женя Морі (це я, привіт)

Муз.супровід для поезії:

- Ілля Кабанов
- Марійка Линник
- Христина Кірік

Коли: 30 грудня, 16:00
Де: Культ Мотив, Набережно-Хрещатицька 31/36
Квитки: за посиланням.

(на вході квитки теж будуть)

(Ще можна виграти 2 квитки за донат для хлопців з Роти Оперативного Призначення Національної Гвардії)

Виступ учора на «не-культурних» був приємною несподіванкою перш за все для мене. Не думав, що випадковість долі знову дозволить виступити перед людьми.

Дивовижно, перед читанням підійшла дівчина (пані Ярослава, вітаю!), яка 7 років тому була на моєму останньому сольнику в Києві з «це не депресія». Насільки іронічно те, що той вечір проходив через дорогу від Культмотиву?

Ілля та Марійка – вам дякую за атмосферний супровід. Те, що треба.

Окреме задоволення отримав від слів організаторки, Олі Духоти. Очікувала від мене провалу – але окрім кількох фейлів (дякую зубу мудрості) все пройшло файно. Приємно.

Кому цікаво як все пройшло – можете глянути сторіз у мене в інсті (@evgeniymori). Дякую всім, хто встиг засняти і викласти.

Після Нового Року закину сюди відео з виступу (9 хвилин, щоби швидко повернутися додому і нагодувати котів).

Побачимось (?). Може колись повторимо. Пишіть листи.

Щоби не тішити вас відосами на 500 мб, залив мій вертикальний виступ (дякую Сіду та всім друзям і незнайомцям, що залишили мені на згадку цілу добірку відео з різних ракурсів) на щедрому вечорі некультурних на YouTube. Хто захоче — подивиться.

Це 7 обʼєднаних віршів (тих, що тематично легко було обʼєднати в один монолог) в старих-добрих традиціях нервових скоромовок.

https://youtu.be/hLEs34c72FM?si=o6g7mCPRCjsPuXRa

/ надмірна залежність від слів
затьмарює розуміння істини /

під час 
і часто навіть після 
ви дізнаєтесь 
що це все реальне 

люди справжні 
події справжні 
реакції справжні 

ми кидаємо виклик світу,
який не вірить
у здатність до змін

я нагадаю, що

інший теж боїться 
інший теж любить 
інший теж ненавидить

це важливо враховувати 

усі ви, як і я — просто люди 
жити це намагатись вхопити 
нестримний гірський потік 
за хвіст

аж поки всі гріхи із небуття
не стануть злочинами
проти совісті

бажання зроблять кожного
увʼязненими в серці
вільними у просторі

і я приймаю це
що є щось неосяжне
щось, що можна тільки відчути
що не поясниш в літерах

щось, пошук чого
попри все дає імпульс дії

щось

важливіше сили
бажаніше секса
і абсолютно не схоже
на істину

ці береги знають: колись
тут буде гніздо кулика.
цими квітами знов
ворожитимуть на любов
а не на смерть: помру — не помру
змія забуде ті дні
коли ми наступали на неї
й лишалися неушкодженими —
потім це перекажуть як гарну казку

скільки разів ми намагалися
виявитись хитрішими?
скільки шукали оселю для памʼяті?

мить коли кров потекла назад
і вдруге та сама вода торкнулася дна ріки
була великою мов пропущений вдих
та життя все одно
стиснулось у піщину

але ж історія уперта й зла
і не втомлюється дивитись в пітьму
кімната не прихисток, а труна
яку я, по-своєму, вже люблю

Бог не чує твої молитви
А чому? Розберешся потім

Життя по уламкам дозвілля збирати,
змушувати себе щось робити
а що робити? як почати?
є проста відповідь, і є складніша:

проста — се ля ві, ти не впорався, друже
складна — ми заслуговуємо бути забутими

дрочимо, лінимось, боремось
у марній спробі чогось здобути

прокрастинація, соціофобія, рдуг, окр, депресія,
тривожний розлад, біполярка —

сумно,

людина летить на марс
не розібравшись із тим
як бути

не в пустелі космічного пилу
не в симфонії постійної тиші
де зірки вибухають, а ми сумуємо
що не вибухаємо з ними

а тут, на землі, серед людей

без так само нещасних психологів
без так само травмованих родичів
і без віри у щось магічне
ми все ще здатні
на правильні вчинки

з чорної діри меланхолії
виходять жертви жорсткого світу
довіра й думка про щось окрім себе
робить людину щасливою

тому я більше ніколи не подивлюся у дзеркало

так, це я, весь такий сумний пишу вірші. привіт!

Шаманізм в цифрову епоху

«Все є релігією. Ми племінні, релігійні люди. Нам потрібен Бог. Якщо Бог мертвий, ми зобов'язані створити його».

Поки вірші пишуться – давайте про філософію.

У описі мого Instagram вказано, що я – шаманоїд. До цього мене надихнув Александер Бард, філософ і лідер секс-гурту Army of Lovers (камон, пісню Crucified знають всі). За його визначенням, шаманоїди – це невелика каста людей (близько 4-5% населення), чарівники та відьми, які живуть та взаємодіють між культурами.

Ті, кому притаманні певна відкритість, творчість, радикальний інтелект і хоробрість. Це можуть бути художники або підприємці, дипломати або священники, інженери або філософи, вигнанці суспільства. Ті, кого приваблює новизна та пригоди, хто мислить нестандартно. Їхнє завдання – підтримувати гармонію між «племенами», поширювати ідеї.

Навіщо? Для пошуку порятунку з кризи сенсів.

Люди так чи інакше створюють богів. Різноманітних богів науковості та раціональності, індивідуалістичну релігію Айн Ренд «індивіда проти всіх», культи смерті 20-го століття, фашизм і сталінізм. Порятунок не в тому, щоб брати участь у творенні майбутнього Бога. У богословському баченні Барда, Бог – це наш майбутній потенціал. Він не існує, поки ми Його не створимо.

«Сингулярність вже сталася. 7 мільярдів людей підключені до інтернету, який веде нас до небезпеки. Щоб виправити це, потрібно заново відкрити для себе, що таке людина, через глибоку антропологію, соціологію, вивчення релігії та історії»

Бард каже, що ми переходимо від капіталізму до інформаціоналізму, а це означає, що дані та увага цінуються більше, ніж гроші чи капітал. У цьому чудовому новому світі і соціальний колективізм, і ліберальний індивідуалізм – це тупикові шляхи, застарілі способи буття. Сьогодні наша увага має бути зосереджена не на атомізованому індивіді, а на тому, що Дельоз називає «індивідом», або людиною, творчо вбудованою в плем'я.

Ми повинні вдосконалити наше мислення. Ми повинні мислити в термінах руху і змін, і ми повинні відмовитися від усіх дитячих мрій про реальність. Шлях шаманоїда – складний, але дуже цікавий. Тому всіх запрошую до нього приєднатися. І також раджу книгу Александера Барда «Нетократія», справила на мене дуже сильне враження.

Здебільшого ця ідея про шлях до нового Бога в цифровому світі є основою моїх есе для журналу «Потоп». Першу частину можна прочитати в каналі, друга – в новому «Потопі», де буде згодом опублікована й третя частина. Кому не вистачить журналів – колись мені дозволять опублікувати всю серію текстів у відкритому доступі.

відстань між мною й тобою
між мною й тобою.
дистанція. леза-слова
шукають приховані стежки
до твого серця
поки не вийшло

спробую ще один раз

відстань між мною й тобою
вимірюється не кілометрами
між нами одна пустота
заповнюю порожнечу
пустими питаннями:
«як справи, все добре?»
відповідь вже відома

спробую ще один раз

відстань між мною й тобою
це спротив повітря,
заповнений сумнівом простір думок,
темна вода океану
хочу, щоби і ти відчула той спокій
який наступає, коли
бажання приречені
так і залишитись сном

можливо і ти мені просто наснилася
вдихаю повітря
видихаю суміш нікотину й смол
відчуваю щасливу хвилину
десь між тим як заходить сонце
І просинається місто
в якому живе любов

дивлюся, волосся її опускається
нижче грудей, падає до живота
вона ставить питання гострі,
мені це подобається
такі знайомства
якщо й трапляються
то не просто так

ухиляємось від поглядів
згадуємо минулі слова
сором’язлива тиша
«розкажи про свій вечір?»
блиск у твоїх очах означає
що побачимось знову
і загубимось в темних дворах

застигнемо вдвох
між нерухомістю сцен
на тлі візерунка
кімнатного килима
Боже, амінь
випадково зустрінемось
в тінях подільських барів
усю зиму
кожен четвер

Шостий вірш за січень. Я сам в шоці, потерпіть.

Ото покликали разок виступити і понеслося.

Я намагався повернутися до графіку один текст на місяць, але не вийшло.

Треба кидати пити та надихатися.

👁️

Хоча в мене 25 віршів українською vs ~500 російською.

Цей дисбаланс не влаштовує, треба виправляти.

Це як кидати в багаття книжки російською з домашньої бібліотеки та купляти те саме в українському перекладі.

Святе діло 🔥

ПЕРШИЙ ШМАТ

від вашого занудства серйзності і цінності
від отого почуття вартості чи прости господи
постійності
від запаху твердості і тривкоти сидінь
я втомився
інтелігенціє нова
від твоїх марудних умів

од когорти тих хто мистецтвом називає
терапію
безпеку
теплий куток
вирішення проблем ментального здоров‘я

не вистачить на тебе ні вух ні мурахоїдів ні жуків ні крішнаїтів

який нахуй теплий кут і безпека
мистецтво це той спідозний кажан від якого ти тікаєш чорнющими лісом
і в моменти віддишки за деревом думаєш

до чого ж неймовірна тварюка

побіг далі

ДРУГИЙ ШМАТ

не дивно, що найкращі поети
не люблять своїх віршів

як можна любити той
вистражданий, огидний
шмат літер, знаків оклику, ком

тих римованих телеграм, повних каяття
й жалоб, невтілених сексуальних фантазій
розбитих сердець, п’яних п’ятниць й
похмільних субот

знаєш, приятель,
ця зала пуста
і не просто так
вірші не цікаві нікому
окрім нас

мій текст
це буквально моя боротьба
писати, перечитувати,
псувайти, страждати
і знову – 

мій текст
це хвороба моя
слово поширюється
у пошуках щастя
знаходить нові питання
і знову – 

мій текст
моє дитя
убоге й кволе
а вам не підходить і колір,
і рима, і форма,
і похуй,

і знову –

Про літературники

У новому місті я перш за все шукаю пристойні літературники — і найчастіше це закінчується або організацією своїх, з коньяком і альтушками, або розчарованим ескпізмом.

Наприклад, зайшов на читання, які влаштовує легендарний поет Медведчука, який пропіарить ваші вірші за секс — до Паші Броського. Невдало застряг у підвальному темному барі за стійкою з трійцею панянок за 35+, вони замовляли в один раунд текілу, горілку та коньяк. І весело сміялися. Втім вони були цікавіші за ті вірші, що безпорадно читали в сусідній залі, поки люди наосліп проходили повз на курилку. Страшно.

Або ж був інший вечір, де організатори вирішили додати елементів перформансу кожному виступаючему. Без їх попереднього відома. Так, поетка читала на тлі спроектованого відео з борцями сумо, що в слоу-мо насувалися на оператора. Інший читав, вдихаючи гелій з кульки. Ще одні читали в парі й мали лопнути кульки стегнами. Не жартую, типове весілля.

Навіть на «не-культурних» у Києві, попри красиву молоду аудиторію, ми з Чорним глушили горілку-тонік з фляги, тому на першій події зацінили тільки хлопця, що співав Maroon 5. Але у некультурних є енергія, стиль і харизма, чого більшості поетичних читанок злочинно не вистачає.

Якщо в Києві є файні читання, які ви любите, куди ходите, де самі читаєте (і де мінімум тих, кого ми позаочі називаємо «піджаками» світу літературників) — розкажіть в коментах, будь ласка.

І діліться посиланнями на свої вірші або канали вподобаних вами поетів, буду вдячний 👁️

І це я до чого?

Завтра, в середу, випробую на собі формат, до якого відношусь упереджено.

Вільний мікрофон.

Ця непрохана свобода в плані вибору виступаючих схожа на amateur porn. Може бути класно, якщо пересилити купу малоцікавого контенту й при цьому не кінчити заснути.

Радий помилятися. Бо на Подолі не так багато поетичних читанок, хочу знайти hidden gem і послухати класних авторів.

Вільний мікрофон проходить в КультМотиві щосереди. Подробиці знайдете у них в інстаграмі. Можете навіть записатися на участь, читатимемо разом.

19:00.
Спаська 36/31, cult.motive
Вхід вільний.

P.S: Знаю, також завтра виступить моя подруга Сід з @mywalletisfullofblood. Ще одні читання в неї заплановані на 13:30 суботи в Сквоті 17б (читатимуть віршики свої та репресованих поетів попередніх поколінь, зокрема поетів витісненого покоління, котрих стерли з культурної мапи в часи радянського союзу і так і не згадали за часів незалежності).