Експорт нафти і нафтопродуктів дають росіі більше доходів, ніж поставки газу в ініші країни
Нафтогазові доходи федбюджету рф формують податок на видобуток корисних копалин та експортне мито.
У 2021 році, завдяки росту цін на газ та нафту, надходження нафтогазових доходів до федерального бюджету росії перевищили планові показники на рік на 51,3% до 9 трлн рублів.
В тому числі від видобутку та продажу нафти і нафтопродуктів було отримано 7,6 трлн рублів податків ($107 млрд).
В цілом нафтогазові доход - це 36% всіх доходів федерального бюджету рф.
Нафта для росіі - це гроші, а газ - це зброя!
Нафтогазові доходи федбюджету рф формують податок на видобуток корисних копалин та експортне мито.
У 2021 році, завдяки росту цін на газ та нафту, надходження нафтогазових доходів до федерального бюджету росії перевищили планові показники на рік на 51,3% до 9 трлн рублів.
В тому числі від видобутку та продажу нафти і нафтопродуктів було отримано 7,6 трлн рублів податків ($107 млрд).
В цілом нафтогазові доход - це 36% всіх доходів федерального бюджету рф.
Нафта для росіі - це гроші, а газ - це зброя!
Газовий бізнес Фірташа в Україні завершився
Абоненти постачальників з групи ЙЕ Енергія (облгаз-збути) Дмитра Фірташа перейшли на постачальника останньої надії (ПОН), яким є ГК "Нафтогаз України".
Їхня абонентська база складає близько 7 млн домогосподарств. До війни газ споживали близько 12 млн домогосподарств.
Це інформація від наших джерел.
ЙЕ Енергія не може забезпечити побутових споживачів газом за "річним тарифом" близько 8 грн/куб.
Справа в тім, що договори постачальників з Нафтогазом на продаж пільгового газу для населення по 7,42 грн/куб, укладені в квітні 2021 року строком на рік, припинили свою дію. А нові Нафтогаз не став укладати.
Напередодні, 28 травня, Кабмін своїм розпорядженням №429 передав раніше арештовані облгази в управління Чорноморнафтогазу – дочці Нафтогазу.
Нагадаємо, 25 травня Печерський райсуд передав 26 облгазів, включаючи 20 облгазів з Регіональної газової групи (РГК) Дмитра Фірташа, Нацагентству з управління активами, отриманих корупційним шляхом (АРМА).
Як відомо, привабливість газового бізнесу Фірташа ґрунтувалась на взаємодії компаній з постачання газу та операторів газорозподільчих мереж (облгазів).
Після випаду на ПОН клієнтів постачальників Фірташа втілилась у життя давня мрія керівників Нафтогазу з ліквідації монополії Фірташа, яка розподіляла і постачала газ для близько 70% побутових споживачів.
Щоправда тепер тут панує повна монополія Нафтогазу.
Нафтогаз і раніше отримував клієнтів за рахунок випаду їх на ПОН. Не маючи власного постачальника, споживачі вимушені платити більший тариф.
Тому більшість з них швидко переходять з ГК Нафтогаз у якості ПОН до ГК Нафтогаз у якості постачальника.
Тепер Нафтогаз сконцентрував близько 90% по розподілу і постачанню газу побутовим споживачам.
Абоненти постачальників з групи ЙЕ Енергія (облгаз-збути) Дмитра Фірташа перейшли на постачальника останньої надії (ПОН), яким є ГК "Нафтогаз України".
Їхня абонентська база складає близько 7 млн домогосподарств. До війни газ споживали близько 12 млн домогосподарств.
Це інформація від наших джерел.
ЙЕ Енергія не може забезпечити побутових споживачів газом за "річним тарифом" близько 8 грн/куб.
Справа в тім, що договори постачальників з Нафтогазом на продаж пільгового газу для населення по 7,42 грн/куб, укладені в квітні 2021 року строком на рік, припинили свою дію. А нові Нафтогаз не став укладати.
Напередодні, 28 травня, Кабмін своїм розпорядженням №429 передав раніше арештовані облгази в управління Чорноморнафтогазу – дочці Нафтогазу.
Нагадаємо, 25 травня Печерський райсуд передав 26 облгазів, включаючи 20 облгазів з Регіональної газової групи (РГК) Дмитра Фірташа, Нацагентству з управління активами, отриманих корупційним шляхом (АРМА).
Як відомо, привабливість газового бізнесу Фірташа ґрунтувалась на взаємодії компаній з постачання газу та операторів газорозподільчих мереж (облгазів).
Після випаду на ПОН клієнтів постачальників Фірташа втілилась у життя давня мрія керівників Нафтогазу з ліквідації монополії Фірташа, яка розподіляла і постачала газ для близько 70% побутових споживачів.
Щоправда тепер тут панує повна монополія Нафтогазу.
Нафтогаз і раніше отримував клієнтів за рахунок випаду їх на ПОН. Не маючи власного постачальника, споживачі вимушені платити більший тариф.
Тому більшість з них швидко переходять з ГК Нафтогаз у якості ПОН до ГК Нафтогаз у якості постачальника.
Тепер Нафтогаз сконцентрував близько 90% по розподілу і постачанню газу побутовим споживачам.
Монополіст
Експорт нафти і нафтопродуктів дають росіі більше доходів, ніж поставки газу в ініші країни Нафтогазові доходи федбюджету рф формують податок на видобуток корисних копалин та експортне мито. У 2021 році, завдяки росту цін на газ та нафту, надходження нафтогазових…
Bloomberg: В 2022 році росія отримає $285 млрд від продажу нафти та газу
Якщо додати до цього доходи від експорту іншої продукції, сума перевищить розмір заморожених санкціями міжнародні резерви центробанку рф.
Bloomberg пише, що економіка росії в рецесії, проте поки що кремль може ігнорувати збитки від санкцій, оскільки сировинні товари стали ще більш прибутковими через ріст цін на них.
За даними Міжнародного енергетичного агентства, прибуток росії від продажу нафти зріс майже на 50% з початку року, незважаючи на торгові обмеження.
Російські енергоресурси активно закуповуються імпортерами з Азії, особливо з Індії та Китаю. За оцінками МЕА, з початку 2022 року росія щомісяця заробляла близько $20 млрд від сукупного продажу нафти та нафтопродуктів при рівні експорту.
Монополіст
Якщо додати до цього доходи від експорту іншої продукції, сума перевищить розмір заморожених санкціями міжнародні резерви центробанку рф.
Bloomberg пише, що економіка росії в рецесії, проте поки що кремль може ігнорувати збитки від санкцій, оскільки сировинні товари стали ще більш прибутковими через ріст цін на них.
За даними Міжнародного енергетичного агентства, прибуток росії від продажу нафти зріс майже на 50% з початку року, незважаючи на торгові обмеження.
Російські енергоресурси активно закуповуються імпортерами з Азії, особливо з Індії та Китаю. За оцінками МЕА, з початку 2022 року росія щомісяця заробляла близько $20 млрд від сукупного продажу нафти та нафтопродуктів при рівні експорту.
Монополіст
Що означає рекордне підняття облікової ставки НБУ з 10% - до 25%
Правління Національного банку підвищило облікову ставку одразу до 25% річних з 10%. Востаннє на такому високому рівні облікова ставка була в 2015 році, коли на Донбасі йшли активні бої, а річна інфляція становила двозначне число.
Облікова ставка - це ключовий монетарний інструмент НБУ, за допомогою якого регулятор встановлює вартість грошей для учасників грошово-кредитного ринку.
Від розміру облікової ставки залежать ставки за кредитами рефінансування для банків, дохідність депозитних сертифікатів, у які банки вкладають зібрані через депозити гроші, а також ставки за облігаціями внутрішньої державної позики Мінфіну. Зміна розміру облікової ставки впливає і на відсотки за депозитами та кредитами.
Таким чином, за допомогою зміни розміру облікової ставки, НБУ впливає на споживчий та інвестиційний попит, а відповідно і інфляцію, адже якщо ставка низька, то відсотки за кредитами і депозитами також знижуються, це стимулює людей та бізнес менше відкривати депозитів і більше брати кредитів. Більше кредитів збільшує споживання і розкручує інфляцію.
Відповідно підвищення облікової ставки робить привабливими гривневі депозити і дорожчими кредити. Споживання - зменшується, інфляція - стримується.
Чому НБУ так кардинально підняв ставку?
- НБУ намагається приборкати інфляцію, яка у квітні зросла до 16,4% і прямує до 20%;
- Стерилізувати емісійну гривню, адже для підтримки уряду та фінансування дефіциту бюджету під час війни НБУ уже “надрукував” 120 млрд грн. Збільшення облікової ставки до 25% підніме дохідність за депозитними сертифікатами НБУ до 23%, в результаті це стимулюватиме банки залучати гроші з ринку через депозити, а також вільну ліквідність вкладати в цей інструмент;
- Знизити тиск на курс через стимулювання банків підвищувати ставки за депозитами, які наразі не покривають рівень інфляції, що, в свою чергу, стимулює населення купувати валюту, а не відкривати депозити.
- Змусити Мінфін підтягнути ставки за ОВДП до рівня вище облікової ставки, щоб залучити банки до купівлі паперів, а також стимулювати прихід іноземних спекулянтів. Сьогодні ставки за ОВДП значно нижчі за інфляцію (10-12% в залежності в строку обігу), в результаті банки не зацікавлені купувати облігації уряду і НБУ частково покриває дефіцит за рахунок емісію купуючи військові облігації;
НБУ надіється, що після різкого росту ставок банки піднімуть ставки за кредитами до 25-30-40%, а за депозитами - до 20%. Економіка не буде позичати під такі відсотки, натомість населення та експортери замість купівлі валюти, в теорії, мають активно відкривати депозити.
Далі акумульовані гроші банки вкладуть в депозитні сертифікати НБУ під 23%, а також інвестують в ОВДП Мінфіну, якщо він підніме ставки до 27% і вище. Це також має привабити і іноземних інвесторів в облігації.
Таким чином, в ідеалі, населення та бізнес мають кредитувати державу через банки, які купуватимуть за депозитні гроші ОВДП, без участі НБУ, який зменшить темпи емісії гривні.
Такий механізм, за задумом НБУ, має стримувати інфляцію. Однак бізнес також привязує ціни до облікової ставки НБУ і це створює ризик того, що інфляція не тільки зменшуватиметься, а навпаки може перевищити розмір облікової ставки.
Монополіст
Правління Національного банку підвищило облікову ставку одразу до 25% річних з 10%. Востаннє на такому високому рівні облікова ставка була в 2015 році, коли на Донбасі йшли активні бої, а річна інфляція становила двозначне число.
Облікова ставка - це ключовий монетарний інструмент НБУ, за допомогою якого регулятор встановлює вартість грошей для учасників грошово-кредитного ринку.
Від розміру облікової ставки залежать ставки за кредитами рефінансування для банків, дохідність депозитних сертифікатів, у які банки вкладають зібрані через депозити гроші, а також ставки за облігаціями внутрішньої державної позики Мінфіну. Зміна розміру облікової ставки впливає і на відсотки за депозитами та кредитами.
Таким чином, за допомогою зміни розміру облікової ставки, НБУ впливає на споживчий та інвестиційний попит, а відповідно і інфляцію, адже якщо ставка низька, то відсотки за кредитами і депозитами також знижуються, це стимулює людей та бізнес менше відкривати депозитів і більше брати кредитів. Більше кредитів збільшує споживання і розкручує інфляцію.
Відповідно підвищення облікової ставки робить привабливими гривневі депозити і дорожчими кредити. Споживання - зменшується, інфляція - стримується.
Чому НБУ так кардинально підняв ставку?
- НБУ намагається приборкати інфляцію, яка у квітні зросла до 16,4% і прямує до 20%;
- Стерилізувати емісійну гривню, адже для підтримки уряду та фінансування дефіциту бюджету під час війни НБУ уже “надрукував” 120 млрд грн. Збільшення облікової ставки до 25% підніме дохідність за депозитними сертифікатами НБУ до 23%, в результаті це стимулюватиме банки залучати гроші з ринку через депозити, а також вільну ліквідність вкладати в цей інструмент;
- Знизити тиск на курс через стимулювання банків підвищувати ставки за депозитами, які наразі не покривають рівень інфляції, що, в свою чергу, стимулює населення купувати валюту, а не відкривати депозити.
- Змусити Мінфін підтягнути ставки за ОВДП до рівня вище облікової ставки, щоб залучити банки до купівлі паперів, а також стимулювати прихід іноземних спекулянтів. Сьогодні ставки за ОВДП значно нижчі за інфляцію (10-12% в залежності в строку обігу), в результаті банки не зацікавлені купувати облігації уряду і НБУ частково покриває дефіцит за рахунок емісію купуючи військові облігації;
НБУ надіється, що після різкого росту ставок банки піднімуть ставки за кредитами до 25-30-40%, а за депозитами - до 20%. Економіка не буде позичати під такі відсотки, натомість населення та експортери замість купівлі валюти, в теорії, мають активно відкривати депозити.
Далі акумульовані гроші банки вкладуть в депозитні сертифікати НБУ під 23%, а також інвестують в ОВДП Мінфіну, якщо він підніме ставки до 27% і вище. Це також має привабити і іноземних інвесторів в облігації.
Таким чином, в ідеалі, населення та бізнес мають кредитувати державу через банки, які купуватимуть за депозитні гроші ОВДП, без участі НБУ, який зменшить темпи емісії гривні.
Такий механізм, за задумом НБУ, має стримувати інфляцію. Однак бізнес також привязує ціни до облікової ставки НБУ і це створює ризик того, що інфляція не тільки зменшуватиметься, а навпаки може перевищити розмір облікової ставки.
Монополіст
Скільки втратить РФ від часткового ембарго на нафту
Задля розуміння обсягів шкоди, яку понесе росія від шостого пакету санкцій, який включає часткове нафтове ембарго, зібрали невеличку статистику.
Нагадаємо, ввечері 31 травня ЄС досяг згоди про введення ембарго на морські поставки російської нафти і нафтопродуктів.
Заборона по нафті почне діяти через шість місяців після прийняття, а для нафтопродуктів - через вісім місяців.
Тепер по цифрах. Їх ми взяли з Гарвардської лабораторії розвитку (дивись таблицю).
Експорт нафти на нафтопродуктів в 2019 році приніс РФ 37% всієї валютної виручки.
Якщо вдасться обмежити експорт 70% цієї продукції без значного підвищення цін, це лишить росію більше $120 млрд на рік.
Позиції, які в таблиці позначені зеленим, вже зазнали значних втрат через санкції. Це надходження від надання транспортних послуг та туризму.
В першу чергу, на них вплинуло закриття авіасполучення з росією багатьма країнами. А також заборона російським судам заходити в порти цих країн.
Кремль запускає меседжі, що коли Європа і США відмовляться купувати російську нафту, вона буде переорієнтована на Азію.
На графіку від Адміністрації енергетичної інформації США розподіл експорту нафти та газового конденсату з росії по країнах в 2021 році.
Китай споживає близько 18% мінеральних палив з РФ. Стільки ж купували Нідерланди, Німеччина і Польща, які підтримали ембарго.
Потенційно, покупцем російської нафти залишаться Туреччина, і точно – Білорусь.
Але Китай і Туреччина точно будуть вимагати дисконт.
А Білорусь не може зберегти ті самі обсяги закупки, бо її Мозирський НПЗ переробляв нафту для експорту. В тому числі – в Україну. Тепер, ясна річ, цього експорту немає.
В цілому, нафтове ембарго – це найефективніший удар по економіці рашки з початку війни.
Монополіст
Задля розуміння обсягів шкоди, яку понесе росія від шостого пакету санкцій, який включає часткове нафтове ембарго, зібрали невеличку статистику.
Нагадаємо, ввечері 31 травня ЄС досяг згоди про введення ембарго на морські поставки російської нафти і нафтопродуктів.
Заборона по нафті почне діяти через шість місяців після прийняття, а для нафтопродуктів - через вісім місяців.
Тепер по цифрах. Їх ми взяли з Гарвардської лабораторії розвитку (дивись таблицю).
Експорт нафти на нафтопродуктів в 2019 році приніс РФ 37% всієї валютної виручки.
Якщо вдасться обмежити експорт 70% цієї продукції без значного підвищення цін, це лишить росію більше $120 млрд на рік.
Позиції, які в таблиці позначені зеленим, вже зазнали значних втрат через санкції. Це надходження від надання транспортних послуг та туризму.
В першу чергу, на них вплинуло закриття авіасполучення з росією багатьма країнами. А також заборона російським судам заходити в порти цих країн.
Кремль запускає меседжі, що коли Європа і США відмовляться купувати російську нафту, вона буде переорієнтована на Азію.
На графіку від Адміністрації енергетичної інформації США розподіл експорту нафти та газового конденсату з росії по країнах в 2021 році.
Китай споживає близько 18% мінеральних палив з РФ. Стільки ж купували Нідерланди, Німеччина і Польща, які підтримали ембарго.
Потенційно, покупцем російської нафти залишаться Туреччина, і точно – Білорусь.
Але Китай і Туреччина точно будуть вимагати дисконт.
А Білорусь не може зберегти ті самі обсяги закупки, бо її Мозирський НПЗ переробляв нафту для експорту. В тому числі – в Україну. Тепер, ясна річ, цього експорту немає.
В цілому, нафтове ембарго – це найефективніший удар по економіці рашки з початку війни.
Монополіст
Кабмін витратить на забезпечення країни газом 260 млрд грн
З них 180 мільярдів – міжнародна допомога
У Верховній Раді 1 червня був зареєстрований проєкт закону 7429 про зміни держбюджету-2022.
Документ поданий Кабміном, підписаний міністром енергетики Германом Галущенко.
Він передбачає безпрецедентне фінансування газового ринку в 2022 році для забезпечення не підняття тарифів для населення на постачання природного газу, централізованого опалення (ЦО) і гарячої води (ГВ).
Для початку, проєкт передбачає заморожування підняття тарифів на газ, ЦО і ГВ на період дії воєнного стану і 6 місяців після його закінчення. В цей період ціни лишаються на рівні 23 лютого.
Щоб компенсувати різницю між ринковою вартістю газу та тарифами для населення, а також стабілізувати газовий ринок, пропонується витратити 264,3 млрд грн. Зокрема:
150,1 млрд грн отримає НАК "Нафтогаз України" для забезпечення покладених на нього спецобов'язків (ПСО) щодо постачання газу населенню та підприємствам теплокомуненерго (ТКЕ).
76 млрд грн підуть на врегулювання боргів постачальників газу (збутів), облгазів та ТКЕ перед Нафтогазом за спожитий у попередні роки газ.
Нагадаємо, це давня мрія керівництва Нафтогазу – щоб держава повернула йому витрати на ПСО, понесені з моменту запуску газового рикну в 2015 році.
З цією метою в липні 2021 року було ухвалено так званий борговий законопроєкт 3508-д (зараз – закон 1639-IX), який передбачає "схлопувння боргів".
Саме на нього посилається нинішній законопроєкт в частині призначення 76 млрд грн.
Ми писали про ці борги в червні минулого року.
Зараз зробити це "схлопування" набагато простіше, бо постачальники газу населенню пішли з ринку, не маючи дешевого ресурсу від Нафтогазу, а найбільші облгази, включаючи компанії з РГК Дмитра Фірташа, передані в управління Нафтогазу.
Ще 38,2 млрд грн підуть Мінрегіону на субвенцію для місцевих бюджетів для компенсації різниці в тарифах на ЦО і ГВ порівняно з ринковими цінами.
Джерела цих грошей такі:
188,3 млрд грн – міжнародна та донорська допомога (6 млрд євро за нинішнім курсом);
64,41 млрд грн – дивіденди Нафтогазу в держбюджет;
11,59 млрд грн – податок на прибуток Нафтогазу.
Нагадаємо, 23 травня в інтерв'ю Forbes.ua очільник Нафтогазу Юрій Вітренко заявив, що для проходження опалювального сезону 2022/2023 років НАК потрібно 220 млрд грн.
Монополіст
З них 180 мільярдів – міжнародна допомога
У Верховній Раді 1 червня був зареєстрований проєкт закону 7429 про зміни держбюджету-2022.
Документ поданий Кабміном, підписаний міністром енергетики Германом Галущенко.
Він передбачає безпрецедентне фінансування газового ринку в 2022 році для забезпечення не підняття тарифів для населення на постачання природного газу, централізованого опалення (ЦО) і гарячої води (ГВ).
Для початку, проєкт передбачає заморожування підняття тарифів на газ, ЦО і ГВ на період дії воєнного стану і 6 місяців після його закінчення. В цей період ціни лишаються на рівні 23 лютого.
Щоб компенсувати різницю між ринковою вартістю газу та тарифами для населення, а також стабілізувати газовий ринок, пропонується витратити 264,3 млрд грн. Зокрема:
150,1 млрд грн отримає НАК "Нафтогаз України" для забезпечення покладених на нього спецобов'язків (ПСО) щодо постачання газу населенню та підприємствам теплокомуненерго (ТКЕ).
76 млрд грн підуть на врегулювання боргів постачальників газу (збутів), облгазів та ТКЕ перед Нафтогазом за спожитий у попередні роки газ.
Нагадаємо, це давня мрія керівництва Нафтогазу – щоб держава повернула йому витрати на ПСО, понесені з моменту запуску газового рикну в 2015 році.
З цією метою в липні 2021 року було ухвалено так званий борговий законопроєкт 3508-д (зараз – закон 1639-IX), який передбачає "схлопувння боргів".
Саме на нього посилається нинішній законопроєкт в частині призначення 76 млрд грн.
Ми писали про ці борги в червні минулого року.
Зараз зробити це "схлопування" набагато простіше, бо постачальники газу населенню пішли з ринку, не маючи дешевого ресурсу від Нафтогазу, а найбільші облгази, включаючи компанії з РГК Дмитра Фірташа, передані в управління Нафтогазу.
Ще 38,2 млрд грн підуть Мінрегіону на субвенцію для місцевих бюджетів для компенсації різниці в тарифах на ЦО і ГВ порівняно з ринковими цінами.
Джерела цих грошей такі:
188,3 млрд грн – міжнародна та донорська допомога (6 млрд євро за нинішнім курсом);
64,41 млрд грн – дивіденди Нафтогазу в держбюджет;
11,59 млрд грн – податок на прибуток Нафтогазу.
Нагадаємо, 23 травня в інтерв'ю Forbes.ua очільник Нафтогазу Юрій Вітренко заявив, що для проходження опалювального сезону 2022/2023 років НАК потрібно 220 млрд грн.
Монополіст
Мінфін проігнорував Нацбанк. Міністерство відмовилося піднімати ставки за ОВДП попри підвищення облікової ставки до 25%
На завтра Мінфін запланував аукціон з розміщення військових ОВДП зі строком обігу 3 місяці, 6 місяців та 1,5 років.
Попри збільшення облікової ставки НБУ до 25% ставки за військовими ОВДП залишаються фіксованими. Ставка дохідності за 3-місячними складає 9,5%, за 6-місячними - 10%, за 1,5-річними - 11,5%.
Як ми раніше повідомляли, НБУ, збільшуючи радикально ставку з 10% до 25%, надіявся на аналогічне рішення від Міністерства фінансів стосовно дохідності облігацій внутрішньої позики. Нацбанк, щоб знизити привабливість долара і припинити друкувати гроші для бюджету, шляхом підняття відсотків за ОВДП, хоче спрямувати гроші населення і банків в облігацій для кредитування дефіциту.
Щомісячний прогнозований дефіцит бюджету - $5 млрд.
Але Мінфін не погоджується з НБУ: “Військові облігації - це, в першу чергу, інструмент підтримки державного бюджету в період повномасштабного вторгнення рф, а не інструмент для максимізації доходу від інвестиційної діяльності, тому ставки за військовими ОВДП залишаються фіксованими”.
Тим часом дохідні банківських депозитів поки що також не змінилась.
Монополіст
На завтра Мінфін запланував аукціон з розміщення військових ОВДП зі строком обігу 3 місяці, 6 місяців та 1,5 років.
Попри збільшення облікової ставки НБУ до 25% ставки за військовими ОВДП залишаються фіксованими. Ставка дохідності за 3-місячними складає 9,5%, за 6-місячними - 10%, за 1,5-річними - 11,5%.
Як ми раніше повідомляли, НБУ, збільшуючи радикально ставку з 10% до 25%, надіявся на аналогічне рішення від Міністерства фінансів стосовно дохідності облігацій внутрішньої позики. Нацбанк, щоб знизити привабливість долара і припинити друкувати гроші для бюджету, шляхом підняття відсотків за ОВДП, хоче спрямувати гроші населення і банків в облігацій для кредитування дефіциту.
Щомісячний прогнозований дефіцит бюджету - $5 млрд.
Але Мінфін не погоджується з НБУ: “Військові облігації - це, в першу чергу, інструмент підтримки державного бюджету в період повномасштабного вторгнення рф, а не інструмент для максимізації доходу від інвестиційної діяльності, тому ставки за військовими ОВДП залишаються фіксованими”.
Тим часом дохідні банківських депозитів поки що також не змінилась.
Монополіст
Як заради доходів промислових груп Ахметова і Коломойського Міненерго знищує ринок електроенергії
На ринку електроенергетики дисбаланс. В чому проблема?
Задля збереження високої ціни електроенергії (е/е) для юросіб, ще на початку війни Нацкомісія з регулювання енергетики (НКРЕКП) встановила мінімальні ціни продажу е/е на Ринку на добу наперед (РДН), який є бенчмарком ціни для споживача.
Відповідна постанова НКРЕКП №333 була ухвалена 27 лютого.
Вона встановлювала мінімальні ціни е/е на рівні індексів останніх 30 днів: 2646 грн/МВт-г для пікових годин та 1379 грн/МВт-г для позапікових.
Такий крок, нібито, був зроблений для "порятунку" генерації на фоні очікуваного падіння попиту та зниження ціни.
Щоб державний Енергоатом міг забезпечити дешеву ціну е/е для населення, а ДТЕК Ріната Ахметова – купувати вугілля.
Але оборудки на ринку двосторонніх договорів (РДД) ніхто не обмежував.
Державна генерація продає е/е по прямих договорах значно дешевше індексів РДН.
В результаті утворився перекіс між двома сегментами ринку.
Ніхто не хоче купувати е/е на РДН з мінімальними обмеженнями, коли є можливість купити за прямими договорами у держкомпаній чи посередників значно дешевше.
Індекс базового навантаження УЕБ, де проводяться торги за прямими договорами, в квітні-травні складав 1700 – 1900 грн/МВт-г.
А ціна бази на РДН майже не змінювалась всі ці місяці і складала мінімальну ціну – 2224 грн/МВт-г.
В результаті, за даними НКРЕКП, пропозиція на РДН в травні на 370% вище за попит.
А сам РДН в травні 2022 року скоротився до 8,5% від всього ринку з 21% в минулорічному періоді. І це при значному падінні споживання.
Такий дисбаланс вигідний великим фінансово-промисловим групам, які володіють підприємствами з великим споживанням, мають власних постачальників та можливість купувати е/е у державного Енергоатому за прямими договорами.
В першу чергу, це група Ріната Ахметова (постачальник Д.Трейдінг, який продає шахтам ДТЕК і заводам Метінвесту) та група Ігоря Коломойського (постачальник Юнайтед Енерджи, який продає феросплавній групі).
Вони можуть дешево купувати е/е у держкомпаній та продавати своїм підприємствам та іншим споживачам, орієнтуючись на штучно високий індекс РДН.
Усихання РДН призвело до побічної проблеми – нестачі грошей для існування державної біржі АТ "Оператор ринку" (ОР).
ОР існує заробляє на комісії від обсягів продажу е/е на РДН та Внутрішньодобовому ринку (ВДР) .
Із значним скороченням торгів на цих сегментах, підприємство лишилось доходів.
В середині травня НКРЕКП своєю постановою №488 підвищила розмір комісії в 4 рази: з 3,3 до 13,31 грн/МВт-г.
Зараз Комісія планує зобов'язати оператора систем передачі (ОСП, НЕК "Укренерго") та операторів систем розподілу (ОСР, обленерго) купувати на РДН не менше 50% від своїх технологічних втрат.
Але і цього виявилось замало. Своїм наказом №187 від 26 травня Міненерго зобов'язало з червня всіх постачальників не менше 10% свого обсягу купувати на РДН.
Це є проблемою для незалежних постачальників. Тому що свої портфелі на червень вони вже сформували. Виходить, щоб докупити 10% на РДН їм потрібно продати 10% свого портфелю.
А на фоні низького споживання це можна зробити хіба що на Балансуючим ринку (ринку покарання) за ціною, близькою до нуля.
Цікаво, що це рішення ухвалило Міненерго, а не НКРЕКП, яке має регулювати ринок.
Нагадаємо, нинішній голова НКРЕКП Костянтин Ущаповський був призначений перед війною в результаті тривалої боротьби ДТЕК Ахметова з попереднім головою Валерієм Тарасюком.
Учасники ринку розповідають, що Ущаповський, не маючи бюрократичного досвіду, боїться приймати спірні рішення. Багато часу проводить в кабінеті голови Міненерго Германа Галущенка.
Дисбаланс на ринку призводить до недоотримання доходів державною генерацією, преференцій для великих вертикально-інтегрованих гравців та руйнації ринку е/е.
Монополіст
На ринку електроенергетики дисбаланс. В чому проблема?
Задля збереження високої ціни електроенергії (е/е) для юросіб, ще на початку війни Нацкомісія з регулювання енергетики (НКРЕКП) встановила мінімальні ціни продажу е/е на Ринку на добу наперед (РДН), який є бенчмарком ціни для споживача.
Відповідна постанова НКРЕКП №333 була ухвалена 27 лютого.
Вона встановлювала мінімальні ціни е/е на рівні індексів останніх 30 днів: 2646 грн/МВт-г для пікових годин та 1379 грн/МВт-г для позапікових.
Такий крок, нібито, був зроблений для "порятунку" генерації на фоні очікуваного падіння попиту та зниження ціни.
Щоб державний Енергоатом міг забезпечити дешеву ціну е/е для населення, а ДТЕК Ріната Ахметова – купувати вугілля.
Але оборудки на ринку двосторонніх договорів (РДД) ніхто не обмежував.
Державна генерація продає е/е по прямих договорах значно дешевше індексів РДН.
В результаті утворився перекіс між двома сегментами ринку.
Ніхто не хоче купувати е/е на РДН з мінімальними обмеженнями, коли є можливість купити за прямими договорами у держкомпаній чи посередників значно дешевше.
Індекс базового навантаження УЕБ, де проводяться торги за прямими договорами, в квітні-травні складав 1700 – 1900 грн/МВт-г.
А ціна бази на РДН майже не змінювалась всі ці місяці і складала мінімальну ціну – 2224 грн/МВт-г.
В результаті, за даними НКРЕКП, пропозиція на РДН в травні на 370% вище за попит.
А сам РДН в травні 2022 року скоротився до 8,5% від всього ринку з 21% в минулорічному періоді. І це при значному падінні споживання.
Такий дисбаланс вигідний великим фінансово-промисловим групам, які володіють підприємствами з великим споживанням, мають власних постачальників та можливість купувати е/е у державного Енергоатому за прямими договорами.
В першу чергу, це група Ріната Ахметова (постачальник Д.Трейдінг, який продає шахтам ДТЕК і заводам Метінвесту) та група Ігоря Коломойського (постачальник Юнайтед Енерджи, який продає феросплавній групі).
Вони можуть дешево купувати е/е у держкомпаній та продавати своїм підприємствам та іншим споживачам, орієнтуючись на штучно високий індекс РДН.
Усихання РДН призвело до побічної проблеми – нестачі грошей для існування державної біржі АТ "Оператор ринку" (ОР).
ОР існує заробляє на комісії від обсягів продажу е/е на РДН та Внутрішньодобовому ринку (ВДР) .
Із значним скороченням торгів на цих сегментах, підприємство лишилось доходів.
В середині травня НКРЕКП своєю постановою №488 підвищила розмір комісії в 4 рази: з 3,3 до 13,31 грн/МВт-г.
Зараз Комісія планує зобов'язати оператора систем передачі (ОСП, НЕК "Укренерго") та операторів систем розподілу (ОСР, обленерго) купувати на РДН не менше 50% від своїх технологічних втрат.
Але і цього виявилось замало. Своїм наказом №187 від 26 травня Міненерго зобов'язало з червня всіх постачальників не менше 10% свого обсягу купувати на РДН.
Це є проблемою для незалежних постачальників. Тому що свої портфелі на червень вони вже сформували. Виходить, щоб докупити 10% на РДН їм потрібно продати 10% свого портфелю.
А на фоні низького споживання це можна зробити хіба що на Балансуючим ринку (ринку покарання) за ціною, близькою до нуля.
Цікаво, що це рішення ухвалило Міненерго, а не НКРЕКП, яке має регулювати ринок.
Нагадаємо, нинішній голова НКРЕКП Костянтин Ущаповський був призначений перед війною в результаті тривалої боротьби ДТЕК Ахметова з попереднім головою Валерієм Тарасюком.
Учасники ринку розповідають, що Ущаповський, не маючи бюрократичного досвіду, боїться приймати спірні рішення. Багато часу проводить в кабінеті голови Міненерго Германа Галущенка.
Дисбаланс на ринку призводить до недоотримання доходів державною генерацією, преференцій для великих вертикально-інтегрованих гравців та руйнації ринку е/е.
Монополіст
Експорт російського газу з початку війни впав на 30%
З початку вторгнення рф в Україну експорт російського газу впав майже 30%.
На початок червня "Газпром" припинив постачати газ шістьом європейським компаніям, які відмовилися оплачувати за нього по “рублевій схемі”: Shell Energy (Німеччина), Orsted Salg & Service A/S (Данія), GasTerra B.V. (Нідерланди), Gasum (Фінляндія), Булгаргаз (Болгарія) та PGNiG (Польща).
Загальне постачання цим компаніям становило 17,5 млрд куб. м газу на рік, або 13% усіх постачань до Європи трубопроводами.
Російський Forbes, з посиланням на звіт Газпрому за п'ять місяців 2022 року, пище що постачання газу на експорт становило 61 млрд куб. м, або 27,6% (23,2 млрд куб. м) менше ніж за аналогічний період 2021 року.
Водночас це падіння лише частково відображає зупинку поставок компаніям, які відмовились платити за газ по новій схемі, адже більшості з них постачання припинено в останні дні травня.
В 2021 росія трубопроводами поставила на експорт 140 млрд куб. м. В 2022 році цей обсяг може скоротитися до 100 млрд куб м.
Монополіст
З початку вторгнення рф в Україну експорт російського газу впав майже 30%.
На початок червня "Газпром" припинив постачати газ шістьом європейським компаніям, які відмовилися оплачувати за нього по “рублевій схемі”: Shell Energy (Німеччина), Orsted Salg & Service A/S (Данія), GasTerra B.V. (Нідерланди), Gasum (Фінляндія), Булгаргаз (Болгарія) та PGNiG (Польща).
Загальне постачання цим компаніям становило 17,5 млрд куб. м газу на рік, або 13% усіх постачань до Європи трубопроводами.
Російський Forbes, з посиланням на звіт Газпрому за п'ять місяців 2022 року, пище що постачання газу на експорт становило 61 млрд куб. м, або 27,6% (23,2 млрд куб. м) менше ніж за аналогічний період 2021 року.
Водночас це падіння лише частково відображає зупинку поставок компаніям, які відмовились платити за газ по новій схемі, адже більшості з них постачання припинено в останні дні травня.
В 2021 росія трубопроводами поставила на експорт 140 млрд куб. м. В 2022 році цей обсяг може скоротитися до 100 млрд куб м.
Монополіст
Світова економіка сповільнюється через наслідки COVID-19 та війну в Україні
У перших числах кожного місяця Нацбанк України публікує Макроекономічний та монетарний огляд.
Радимо читати всім, хто зацікавлений в економічному прогнозуванні.
За червень аналітика по світовій економіці така:
1. Сповільнюється ріст виробництва через порушення ланцюгів постачання. На це впливають війна, санкції проти РФ і ковідні обмеження в Китаї.
2. Виробничі витрати ростуть, а відтак – ціни на готову продукцію.
3. Разом із базовою інфляцію на загальну світову кризу впливає ріст цін на продовольство та енергоносії.
Щодо біржових товарів ситуація наступна:
1. Ціни на нафту зростають на тлі запровадження часткового нафтового ембарго РФ, зниження запасів США, браку домовленостей ОПЕК+ про значне нарощування видобутку.
2. Ціни на газ тримаються близько $1/куб із потенціалом зниження через рекордні обсяги поставок зрідженого газу в Європу та продовження імпорту з РФ через Північний потік та ГТС України.
Європейські газові сховища заповнені до середнього значення для цього періоду року.
Важливо, що закупка нафтопродуктів і газу – основні імпортні витрати України.
3. Ціни на сталь та залізну руду знижувались у зв'язку із падінням економічної активності в Китаї.
4. Ціни на кукурудзу і пшеницю ростуть у зв'язку із погіршенням стану посівів в США, Індії та Північній Європі, блокуванням українських портів та зниженням експорту з РФ.
Сталь, руда, кукурудза та пшениця – ключові товару українського експорту до війни.
В Україні інфляція пришвидшується через різке зниження експортної виручки (шок гривневої пропозиції). Саме через це НБУ різко підняв облікову ставку з 10% до 25%.
Втім, у зворотному напрямку тиснуть неспроможність експорту продуктів харчування, які спрямовуються на внутрішній ринок, падіння споживання та мораторій на підвищення комунальних тарифів.
Ситуацію вдається втримувати за рахунок фінансової допомоги від союзників.
У травні економічна активність пожвавилась, порівняно з березнем-квітнем.
У перших числах кожного місяця Нацбанк України публікує Макроекономічний та монетарний огляд.
Радимо читати всім, хто зацікавлений в економічному прогнозуванні.
За червень аналітика по світовій економіці така:
1. Сповільнюється ріст виробництва через порушення ланцюгів постачання. На це впливають війна, санкції проти РФ і ковідні обмеження в Китаї.
2. Виробничі витрати ростуть, а відтак – ціни на готову продукцію.
3. Разом із базовою інфляцію на загальну світову кризу впливає ріст цін на продовольство та енергоносії.
Щодо біржових товарів ситуація наступна:
1. Ціни на нафту зростають на тлі запровадження часткового нафтового ембарго РФ, зниження запасів США, браку домовленостей ОПЕК+ про значне нарощування видобутку.
2. Ціни на газ тримаються близько $1/куб із потенціалом зниження через рекордні обсяги поставок зрідженого газу в Європу та продовження імпорту з РФ через Північний потік та ГТС України.
Європейські газові сховища заповнені до середнього значення для цього періоду року.
Важливо, що закупка нафтопродуктів і газу – основні імпортні витрати України.
3. Ціни на сталь та залізну руду знижувались у зв'язку із падінням економічної активності в Китаї.
4. Ціни на кукурудзу і пшеницю ростуть у зв'язку із погіршенням стану посівів в США, Індії та Північній Європі, блокуванням українських портів та зниженням експорту з РФ.
Сталь, руда, кукурудза та пшениця – ключові товару українського експорту до війни.
В Україні інфляція пришвидшується через різке зниження експортної виручки (шок гривневої пропозиції). Саме через це НБУ різко підняв облікову ставку з 10% до 25%.
Втім, у зворотному напрямку тиснуть неспроможність експорту продуктів харчування, які спрямовуються на внутрішній ринок, падіння споживання та мораторій на підвищення комунальних тарифів.
Ситуацію вдається втримувати за рахунок фінансової допомоги від союзників.
У травні економічна активність пожвавилась, порівняно з березнем-квітнем.
Що дасть Україні експорт електроенергії
В червні Україна розпочне експорт електроенергії до Європи.
Очікувалось, що комерційний експорт розпочинається за рік після об'єднання української та європейської енергосистем.
Нагадаємо, що ця синхронізація відбулась 16 березня, вже під час війни.
Передбачається, що експорт почнеться з потужності 100 МВт, яка поетапно буде зростати в разі збереження динамічної стійкості європейської енергосистеми (збереження необхідної частоти 50 Гц).
Вже зараз діє окрема лінія передачі "Добротвірська ТЕС – Замость", яка дозволяє експортувати потужність до 215 МВт.
Існуючі лінії, які об'єднували Бурштинський енергоострів з енергосистемою Європи, дозволять експортувати 800 МВт.
Також Укренерго каже про можливий швидкий запуск лінії Хмельницька АЕС – Жешув потужністю 1 ГВт.
Чому це вкрай позитивна історія?
1. Європа через зменшення експорту газу з РФ потребує додаткової енергії. Природний газ частково використовується на газотурбінних ТЕЦ для генерації електроенергії в ЄС.
2. Через падіння споживання Україна має надлишкові генеруючі потужності. В першу чергу – атомної енергії.
3. Ціна на е/е в Європі сьогодні складає близько 200 євро/МВт-г. Ціна в Україні через велику пропозицію і малий попит – 70 євро/МВт-г.
Якщо Україна протягом декількох місяців зможе наростити потужність експорту до 2 ГВт, це принесе до 3,5 млрд євро експортної виручки на рік (2000 МВт * 24 години * 365 днів * 200 євро).
Передбачається, що акумулятором маржі при експорті стане системний оператор НЕК Укренерго. Чому?
За європейськими правилами, які давно діють в Україні, експорт може здійснювати будь-яка компанія, яка має відповідну ліцензію.
Для цього вона має викупити потужність перетину (пропускну спроможність міждержавних дротів) на аукціоні Укренерго. А потім купує е/е на українському ринку і продає контрагентам за кордоном.
Через те, що попит на українську е/е буде точно більше пропускної спроможності, на таких аукціонах буде жорстка конкуренція.
Через велику конкуренцію компанії торгуватимуться за перетин, допускаючи, що залишать собі маржу в пару євро на МВт-г, а то і менше. Відтак, Укренерго отримає багато грошей на аукціоні.
Ці гроші держава зможе використати в цілях енергоринку: субсидувати низькі тарифи для населення, повернути борги "зеленим", дати Енергоатому на паливо та інше.
У Укренерго є професійна наглядова рада з незалежними членами (іноземцями) та правління, яке поки не було помічене в корупції.
Втім, "відомому своєю непідкупністю" міністру енергетики Герману Галущенку ця перспектива не подобається.
В міністерстві виношують плани створити єдиного державного трейдера, який буде експортувати електроенергію без конкуренції.
Таким трейдером може стати НАЕК Енергоатом.
Енергоатом досі не має наглядової ради. Проте здійснює велику кількість закупівель, через які можна виводити гроші.
Найбільша проблема, що за такого сценарію європейці можуть "обрубати" можливість експорту набагато швидше, ніж його дозволяли.
В червні Україна розпочне експорт електроенергії до Європи.
Очікувалось, що комерційний експорт розпочинається за рік після об'єднання української та європейської енергосистем.
Нагадаємо, що ця синхронізація відбулась 16 березня, вже під час війни.
Передбачається, що експорт почнеться з потужності 100 МВт, яка поетапно буде зростати в разі збереження динамічної стійкості європейської енергосистеми (збереження необхідної частоти 50 Гц).
Вже зараз діє окрема лінія передачі "Добротвірська ТЕС – Замость", яка дозволяє експортувати потужність до 215 МВт.
Існуючі лінії, які об'єднували Бурштинський енергоострів з енергосистемою Європи, дозволять експортувати 800 МВт.
Також Укренерго каже про можливий швидкий запуск лінії Хмельницька АЕС – Жешув потужністю 1 ГВт.
Чому це вкрай позитивна історія?
1. Європа через зменшення експорту газу з РФ потребує додаткової енергії. Природний газ частково використовується на газотурбінних ТЕЦ для генерації електроенергії в ЄС.
2. Через падіння споживання Україна має надлишкові генеруючі потужності. В першу чергу – атомної енергії.
3. Ціна на е/е в Європі сьогодні складає близько 200 євро/МВт-г. Ціна в Україні через велику пропозицію і малий попит – 70 євро/МВт-г.
Якщо Україна протягом декількох місяців зможе наростити потужність експорту до 2 ГВт, це принесе до 3,5 млрд євро експортної виручки на рік (2000 МВт * 24 години * 365 днів * 200 євро).
Передбачається, що акумулятором маржі при експорті стане системний оператор НЕК Укренерго. Чому?
За європейськими правилами, які давно діють в Україні, експорт може здійснювати будь-яка компанія, яка має відповідну ліцензію.
Для цього вона має викупити потужність перетину (пропускну спроможність міждержавних дротів) на аукціоні Укренерго. А потім купує е/е на українському ринку і продає контрагентам за кордоном.
Через те, що попит на українську е/е буде точно більше пропускної спроможності, на таких аукціонах буде жорстка конкуренція.
Через велику конкуренцію компанії торгуватимуться за перетин, допускаючи, що залишать собі маржу в пару євро на МВт-г, а то і менше. Відтак, Укренерго отримає багато грошей на аукціоні.
Ці гроші держава зможе використати в цілях енергоринку: субсидувати низькі тарифи для населення, повернути борги "зеленим", дати Енергоатому на паливо та інше.
У Укренерго є професійна наглядова рада з незалежними членами (іноземцями) та правління, яке поки не було помічене в корупції.
Втім, "відомому своєю непідкупністю" міністру енергетики Герману Галущенку ця перспектива не подобається.
В міністерстві виношують плани створити єдиного державного трейдера, який буде експортувати електроенергію без конкуренції.
Таким трейдером може стати НАЕК Енергоатом.
Енергоатом досі не має наглядової ради. Проте здійснює велику кількість закупівель, через які можна виводити гроші.
Найбільша проблема, що за такого сценарію європейці можуть "обрубати" можливість експорту набагато швидше, ніж його дозволяли.
Як зміцнення рубля сприятиме падінню виробництва в РФ
Цікаве спостереження російського експерта Виталия Калугина розійшлось по українських пабліках.
Він пише, що "крєпкий рубль" робить невигідною будь-яку виробничу діяльність на росії, тому що паралельний імпорт стає вигіднішим за виробництво.
А експорт не сировинних товарів втрачає сенс через те, що виробник несе витрати у "дорогому рублі", а дохід отримує у "дешевій валюті".
"За фактом вбитий у мотлох рубль по 150-200 за долар був би нам набагато вигіднішим", - пише росіянин.
Про причини зміцнення рубля ми писали раніше: на тлі подовження експорту газу і нафти та обмежувальних заходів щодо продажу валюти, в РФ значно скоротився імпорт через санкції.
Це призвело до того, що попит на валюту став набагато нижчім за пропозицію.
Тобто, від початку війни Центробанк РФ боровся із знеціненням рубля після "шокового попиту", як традиційного кризового явищя.
Але тепер зміцнення рубля стало проблемою.
Цю проблему, як один з ключових ризиків відмічає Центробанк РФ в своєму звіті від 31 травня.
Суть в тому, що "дорогий рубль", крім проблем з експортом, також б'є по наповненню державного бюджету.
Податки розраховані в рублях. Відтак, коли експортер продає валюту за меншу кількість рублів, база оподаткування знижується.
Україна стикалась з тією самою проблемою в 2019 році, коли гривня росла в ціні.
Тоді ми робили відповідний текст: Як зміцнення гривні шкодить економіці
Цікаве спостереження російського експерта Виталия Калугина розійшлось по українських пабліках.
Він пише, що "крєпкий рубль" робить невигідною будь-яку виробничу діяльність на росії, тому що паралельний імпорт стає вигіднішим за виробництво.
А експорт не сировинних товарів втрачає сенс через те, що виробник несе витрати у "дорогому рублі", а дохід отримує у "дешевій валюті".
"За фактом вбитий у мотлох рубль по 150-200 за долар був би нам набагато вигіднішим", - пише росіянин.
Про причини зміцнення рубля ми писали раніше: на тлі подовження експорту газу і нафти та обмежувальних заходів щодо продажу валюти, в РФ значно скоротився імпорт через санкції.
Це призвело до того, що попит на валюту став набагато нижчім за пропозицію.
Тобто, від початку війни Центробанк РФ боровся із знеціненням рубля після "шокового попиту", як традиційного кризового явищя.
Але тепер зміцнення рубля стало проблемою.
Цю проблему, як один з ключових ризиків відмічає Центробанк РФ в своєму звіті від 31 травня.
Суть в тому, що "дорогий рубль", крім проблем з експортом, також б'є по наповненню державного бюджету.
Податки розраховані в рублях. Відтак, коли експортер продає валюту за меншу кількість рублів, база оподаткування знижується.
Україна стикалась з тією самою проблемою в 2019 році, коли гривня росла в ціні.
Тоді ми робили відповідний текст: Як зміцнення гривні шкодить економіці
Як окупанти можуть використати Запорізьку АЕС
На початку березня росіяни захопили Запорізьку атомну станцію. Ця найбільша АЕС в Європі має шість блоків загальною потіжністю - 6 ГВт.
Попри її захоплення та кураторів з російського Росатома, яких туди надіслали, ЗАЕС продовжує працювати в енергосистемі України але мінімальній потужності. Чотири з шести блоків зупинені і знаходяться в резерві, а ті що працюють забезпечують роботу насосів для охолодження активних зон всіх реакторів. На станції продовжують працювати 11 тис фахівців.
Окупанти генерують різні ідеї, що робити із ЗАЕС: постачати електроенергію в Крим, продавати її українському уряду, або ж зупинити.
Чи можуть окупанти постачати електроенергію ЗАЕС в Крим?
Гауляйтер Криму Аксьонов 18 травня розповів про плани відновити опори ліній електропередач, які були пошкоджені 2015 року, для поставок електроенергії із ЗАЕС.
Окупований Крим синхронізований із російською енергосистемою. Водночас ЗАЕС - це частина енергосистеми України, яка синхронізована з європейською (ENTSO-E). А тому не існує фізичної можливості поставляти електроенергію атомної станції на півострів, або ж в росію. Також частота, на якій працює російська енергосистема, не збігається з частотою української енергосистеми, в якій перебуває ЗАЕС.
Навіть не існує лінії електропередач “ЗАЕС-Крим”. Тобто окупована АЕС ніяк не може бути зв'язана з окупованим півостровом безпосередньою мережевою інфраструктурою.
Чи можуть росіяни побудувати лінію електропередач від ЗАЕС до Криму?
Для того щоб побудувати окрему лінію від ЗАЕС до Криму, або окупованого Донбасу, з урахуванням санкцій на поставку технологій і масштабів російської корупції, знадобиться мінімум 10 років, вважає керівник Укренерго Володимир Кудрицький. Коштувати такий проект буде сотні мільйонів євро.
В кінці 2020 року в Україні запустили повітряну лінію електропередач 750 кіловольт “Запорізька АЕС — підстанція Каховська”, яка дозволила Запорізькій атомній видавати повну потужність 6 ГВт і, по суті, звязала цю АЕС з Києвом. Будівництво такої лінії тривало більше 5 років.
Окрім того, обсяги споживання електроенергії Кримом - це потужність одного блоків ЗАЕС, відповідно гіпотетична робота станції тільки на потреби півострова буде нерентабельною.
Чи можуть росіяни зупинити ЗАЕС?
Технічно можливо зупинити роботу всіх шести блоків станції, однак це небезпечно, адже електроенергія станції потрібна для роботи насосів, які охолоджують активні зони реакторів.
Якщо робота блоків буде зупинена, то живити охолоджувальні насоси доведеться електроенергією з енергосистеми України, або ж аварійними дизель-генераторами, а це створює ризики ядерної катастрофи через можливі проблеми генераторів, а також з поставками пального для них.
Монополіст
На початку березня росіяни захопили Запорізьку атомну станцію. Ця найбільша АЕС в Європі має шість блоків загальною потіжністю - 6 ГВт.
Попри її захоплення та кураторів з російського Росатома, яких туди надіслали, ЗАЕС продовжує працювати в енергосистемі України але мінімальній потужності. Чотири з шести блоків зупинені і знаходяться в резерві, а ті що працюють забезпечують роботу насосів для охолодження активних зон всіх реакторів. На станції продовжують працювати 11 тис фахівців.
Окупанти генерують різні ідеї, що робити із ЗАЕС: постачати електроенергію в Крим, продавати її українському уряду, або ж зупинити.
Чи можуть окупанти постачати електроенергію ЗАЕС в Крим?
Гауляйтер Криму Аксьонов 18 травня розповів про плани відновити опори ліній електропередач, які були пошкоджені 2015 року, для поставок електроенергії із ЗАЕС.
Окупований Крим синхронізований із російською енергосистемою. Водночас ЗАЕС - це частина енергосистеми України, яка синхронізована з європейською (ENTSO-E). А тому не існує фізичної можливості поставляти електроенергію атомної станції на півострів, або ж в росію. Також частота, на якій працює російська енергосистема, не збігається з частотою української енергосистеми, в якій перебуває ЗАЕС.
Навіть не існує лінії електропередач “ЗАЕС-Крим”. Тобто окупована АЕС ніяк не може бути зв'язана з окупованим півостровом безпосередньою мережевою інфраструктурою.
Чи можуть росіяни побудувати лінію електропередач від ЗАЕС до Криму?
Для того щоб побудувати окрему лінію від ЗАЕС до Криму, або окупованого Донбасу, з урахуванням санкцій на поставку технологій і масштабів російської корупції, знадобиться мінімум 10 років, вважає керівник Укренерго Володимир Кудрицький. Коштувати такий проект буде сотні мільйонів євро.
В кінці 2020 року в Україні запустили повітряну лінію електропередач 750 кіловольт “Запорізька АЕС — підстанція Каховська”, яка дозволила Запорізькій атомній видавати повну потужність 6 ГВт і, по суті, звязала цю АЕС з Києвом. Будівництво такої лінії тривало більше 5 років.
Окрім того, обсяги споживання електроенергії Кримом - це потужність одного блоків ЗАЕС, відповідно гіпотетична робота станції тільки на потреби півострова буде нерентабельною.
Чи можуть росіяни зупинити ЗАЕС?
Технічно можливо зупинити роботу всіх шести блоків станції, однак це небезпечно, адже електроенергія станції потрібна для роботи насосів, які охолоджують активні зони реакторів.
Якщо робота блоків буде зупинена, то живити охолоджувальні насоси доведеться електроенергією з енергосистеми України, або ж аварійними дизель-генераторами, а це створює ризики ядерної катастрофи через можливі проблеми генераторів, а також з поставками пального для них.
Монополіст
Німеччина - найбільший в ЄС покупець російських енергоресурсів під час війни в Україні
Протягом 100 днів війни росії проти України, Німеччина була другим найбільшим у світі покупцем енергетичної російської сировини (газ, нафта, нафтопродукти, вугілля) та першим у Європейському союзі.
За підрахунками Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), за 100 днів війни німецькі компанії імпортували енергоресурсів на 12,5 млрд євро.
Водночас Німеччина, на пару з Нідерландами, є лідерами в ЄС серед країн, які найменше скоротили закупки енергоресурсів у росії - всього 8% та 5% відповідно. Наприклад Іспанія в травні порівняно з березнем скоротила закупки російських енергоресурсів на 56%, Польща та Естонія - на 51%, Італія - на 13%.
Цей графік може бути поясненням зволікання уряду Німеччини з поставками важкого озброєння Україні, попри значні запаси та бажання німецьких виробників такі поставки розпочати.
Монополіст
Протягом 100 днів війни росії проти України, Німеччина була другим найбільшим у світі покупцем енергетичної російської сировини (газ, нафта, нафтопродукти, вугілля) та першим у Європейському союзі.
За підрахунками Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), за 100 днів війни німецькі компанії імпортували енергоресурсів на 12,5 млрд євро.
Водночас Німеччина, на пару з Нідерландами, є лідерами в ЄС серед країн, які найменше скоротили закупки енергоресурсів у росії - всього 8% та 5% відповідно. Наприклад Іспанія в травні порівняно з березнем скоротила закупки російських енергоресурсів на 56%, Польща та Естонія - на 51%, Італія - на 13%.
Цей графік може бути поясненням зволікання уряду Німеччини з поставками важкого озброєння Україні, попри значні запаси та бажання німецьких виробників такі поставки розпочати.
Монополіст
Як Енергоатом почав експорт електроенергії в Молдову
З 12 травня Україна почала експортувати електричну енергію до Молдови.
Потужність міждержавного перетину між Україною та Молдовою становить 600 МВт, однак зараз використовується 100-140 МВт.
Україна може забезпечувати Молдову електроенергією на 50%, однак наразі закриває 30% споживання. Інші 70% Молдова купує у Молдовської ДРЕС, яка розташована в окупованому росією Придністров'ї і належить російській Інтер РАО.
МолДРЕС споживає газ, який територією України постачає російський Газпром.
Через те, що сама РФ не визнає ПМР, експорт газу туди росіяни розглядають, як експорт в Молдову. Таким чином, молдовани двічі сплачують за енергоресурс.
Перший раз – коли Газпром перекладає на Молдову борги за поставлений на МолДРЕС газ. Другий раз – коли Молдова купує електроенергію з МолДРЕС.
Така схема дозволяє ПМР акумулювати кошти на збереження шматка Радянського Союзу посеред Європи.
У травні електроенергію Молдові постачала держкомпанія "Укргідроенерго", яка купувала перетин з розподілу пропускної спроможності на добових аукціонах.
Оператор ГЕС постачав електроенергію до кінця місяця, а з 4 червня експорт електроенергії до Молдови розпочав Енергоатом, який уклав експортний контракт з молдовською держкомпанією Energocom.
НАЕК в червні поставить 85,2 тис. МВт-г по 77 $/МВт-г.
За нашою інформацією, ціна дешевше тієї, за якою продавав Укргідроенерго.
Право експорту е/е в Молдову від Укргідроенерго до Енергоатому перейшло за наказом Офісу президента, який уклав політичні домовленості з урядом Молдови.
Керівнику Укргідроенерго Ігорю Сироті заборонили приходити на аукціон з розподілу перетину, починаючи з червня.
Однак цей перехід відбувся з ексцесом. Для того щоб розпочати експорт електроенергії, Енергоатом, окрім договору з молдавською стороною, повинен був купити доступ до перетину на аукціоні Укренерго.
Але компанія не прийшла ні на місячний аукціон в кінці травня, ні на добові аукціони на початку червня.
Причини, з яких це відбулось – незрозумілі. Таке враження, що це просто довбо..їзм.
Місячний перетин на червень, серед інших, викупила Д.Трейдінг Ріната Ахметова. Але трейдер не мав договору на продаж електроенергії Молдові.
В результаті, перші три дні червня Молдова залишилася без імпорту електроенергії і була змушена купувати її в України в якості аварійної допомоги за значно вищими цінами.
Енергоатом почав купувати перетин подобово і здійснювати експорт, починаючи лише з 4 червня.
Монополіст
З 12 травня Україна почала експортувати електричну енергію до Молдови.
Потужність міждержавного перетину між Україною та Молдовою становить 600 МВт, однак зараз використовується 100-140 МВт.
Україна може забезпечувати Молдову електроенергією на 50%, однак наразі закриває 30% споживання. Інші 70% Молдова купує у Молдовської ДРЕС, яка розташована в окупованому росією Придністров'ї і належить російській Інтер РАО.
МолДРЕС споживає газ, який територією України постачає російський Газпром.
Через те, що сама РФ не визнає ПМР, експорт газу туди росіяни розглядають, як експорт в Молдову. Таким чином, молдовани двічі сплачують за енергоресурс.
Перший раз – коли Газпром перекладає на Молдову борги за поставлений на МолДРЕС газ. Другий раз – коли Молдова купує електроенергію з МолДРЕС.
Така схема дозволяє ПМР акумулювати кошти на збереження шматка Радянського Союзу посеред Європи.
У травні електроенергію Молдові постачала держкомпанія "Укргідроенерго", яка купувала перетин з розподілу пропускної спроможності на добових аукціонах.
Оператор ГЕС постачав електроенергію до кінця місяця, а з 4 червня експорт електроенергії до Молдови розпочав Енергоатом, який уклав експортний контракт з молдовською держкомпанією Energocom.
НАЕК в червні поставить 85,2 тис. МВт-г по 77 $/МВт-г.
За нашою інформацією, ціна дешевше тієї, за якою продавав Укргідроенерго.
Право експорту е/е в Молдову від Укргідроенерго до Енергоатому перейшло за наказом Офісу президента, який уклав політичні домовленості з урядом Молдови.
Керівнику Укргідроенерго Ігорю Сироті заборонили приходити на аукціон з розподілу перетину, починаючи з червня.
Однак цей перехід відбувся з ексцесом. Для того щоб розпочати експорт електроенергії, Енергоатом, окрім договору з молдавською стороною, повинен був купити доступ до перетину на аукціоні Укренерго.
Але компанія не прийшла ні на місячний аукціон в кінці травня, ні на добові аукціони на початку червня.
Причини, з яких це відбулось – незрозумілі. Таке враження, що це просто довбо..їзм.
Місячний перетин на червень, серед інших, викупила Д.Трейдінг Ріната Ахметова. Але трейдер не мав договору на продаж електроенергії Молдові.
В результаті, перші три дні червня Молдова залишилася без імпорту електроенергії і була змушена купувати її в України в якості аварійної допомоги за значно вищими цінами.
Енергоатом почав купувати перетин подобово і здійснювати експорт, починаючи лише з 4 червня.
Монополіст
Як Газпром шантажує ЄС газом
Розгортається черговий газовий шантаж Євросоюзу з боку російського Газпрому задля запуску Північного потоку 2 (ПП2).
Хронологія подій така.
14 червня Газпром заявив про зменшення прокачки газу Північним потоком (ПП1) на 40% у зв'язку із затримкою ремонту газоперекачувального агрегату німецької Siemens, який здійснювався в Канаді.
Німеччина повелась і звернулась до Канади з проханням повернути агрегат Газпрому.
Але вже на наступний день Газпром заявив, що через зупинку ще одного агрегату Siemens, знов зменшує обсяги прокачки.
В результаті з замість встановлених 167 млн кубів на добу, Газпром постачає по ПП1 67 млн кубів на добу. Це менше половини потужності газогону.
Оператор ГТС України (ОГТСУ) запропонував замістити обсяги транзиту, які не прокачує ПП1.
Але вже 16 червня Газпром не став ховатись. Очільник монополії Алєксєй Міллєр заявив, що відновлення обсягів транзиту найближчим часом не буде: "вирішення проблеми немає". А якщо ЄС хоче газу, то має запустити ПП2.
Європейські компанії OMV з Австрії, Eni з Італії та Uniper з Німеччини 15 червня отримали повідомлення від Газпрому про зниження обсягу постачання газу, не дивлячись на контрактні обов'язки.
Цікаво, що це саме ті компанії, які погодились платити за газ в рублях.
Чого хоче путін цим шантажем?
Хоче змусити німців запустити ПП2, який вже побудований.
Але його сертифікація була зупинена німецьким регулятором в листопаді 2021 року.
Також хоче розсварити країни ЄС. Якщо цей кейс вдасться, путін і далі буде шантажувати поставками газу. Наприклад – щоб примусити Німеччину відмовитись від постачання зброї Україні.
Показово, що цей шантаж відбувається на фоні візиту президента Франції Еммануеля Макрона і прем'єра Німеччини Олафа Шольца в Київ 16 червня.
Що робити європейцям?
Екс-керівник Нафтогазу Андрій Коболєв вважає, що кремль блефує.
Інакше поводив би такі демарші взимку, а не літом.
Коболєв пропонує європейцям почати ПР-компанію щодо зменшення споживання газу на кшталт акції "Прикрути", що була в Україні в 2018 році.
Щоправда, прикручувати і тоді і зараз будуть вимушені виробничі підприємства, а не громадяни.
Втім, така логіка може бути дієвою. Бо РФ фізично немає куди дівати газ.
Крім того, кремлівським імперіалістам дуже хочеться європейських грошей.
Про те як путін з міллєром обкрадають Газпром 16 червня вийшло два розслідування:
Путин. Миллер. Газпром - команда Навального
Как чекисты приватизировали национальное достояние – Проект.
Для розуміння масштабів. У міллєра та його дружини – старої секретарки путіна – нерухомості на 43 млрд руб (по нинішньому курсу $700 млн).
В той же час, уряд РФ в 2022 році планує підтримати автомобілебудівну галузь, яка постраждала від санкцій, на суму 40 млрд руб.
Розгортається черговий газовий шантаж Євросоюзу з боку російського Газпрому задля запуску Північного потоку 2 (ПП2).
Хронологія подій така.
14 червня Газпром заявив про зменшення прокачки газу Північним потоком (ПП1) на 40% у зв'язку із затримкою ремонту газоперекачувального агрегату німецької Siemens, який здійснювався в Канаді.
Німеччина повелась і звернулась до Канади з проханням повернути агрегат Газпрому.
Але вже на наступний день Газпром заявив, що через зупинку ще одного агрегату Siemens, знов зменшує обсяги прокачки.
В результаті з замість встановлених 167 млн кубів на добу, Газпром постачає по ПП1 67 млн кубів на добу. Це менше половини потужності газогону.
Оператор ГТС України (ОГТСУ) запропонував замістити обсяги транзиту, які не прокачує ПП1.
Але вже 16 червня Газпром не став ховатись. Очільник монополії Алєксєй Міллєр заявив, що відновлення обсягів транзиту найближчим часом не буде: "вирішення проблеми немає". А якщо ЄС хоче газу, то має запустити ПП2.
Європейські компанії OMV з Австрії, Eni з Італії та Uniper з Німеччини 15 червня отримали повідомлення від Газпрому про зниження обсягу постачання газу, не дивлячись на контрактні обов'язки.
Цікаво, що це саме ті компанії, які погодились платити за газ в рублях.
Чого хоче путін цим шантажем?
Хоче змусити німців запустити ПП2, який вже побудований.
Але його сертифікація була зупинена німецьким регулятором в листопаді 2021 року.
Також хоче розсварити країни ЄС. Якщо цей кейс вдасться, путін і далі буде шантажувати поставками газу. Наприклад – щоб примусити Німеччину відмовитись від постачання зброї Україні.
Показово, що цей шантаж відбувається на фоні візиту президента Франції Еммануеля Макрона і прем'єра Німеччини Олафа Шольца в Київ 16 червня.
Що робити європейцям?
Екс-керівник Нафтогазу Андрій Коболєв вважає, що кремль блефує.
Інакше поводив би такі демарші взимку, а не літом.
Коболєв пропонує європейцям почати ПР-компанію щодо зменшення споживання газу на кшталт акції "Прикрути", що була в Україні в 2018 році.
Щоправда, прикручувати і тоді і зараз будуть вимушені виробничі підприємства, а не громадяни.
Втім, така логіка може бути дієвою. Бо РФ фізично немає куди дівати газ.
Крім того, кремлівським імперіалістам дуже хочеться європейських грошей.
Про те як путін з міллєром обкрадають Газпром 16 червня вийшло два розслідування:
Путин. Миллер. Газпром - команда Навального
Как чекисты приватизировали национальное достояние – Проект.
Для розуміння масштабів. У міллєра та його дружини – старої секретарки путіна – нерухомості на 43 млрд руб (по нинішньому курсу $700 млн).
В той же час, уряд РФ в 2022 році планує підтримати автомобілебудівну галузь, яка постраждала від санкцій, на суму 40 млрд руб.
Швидкого наповнення ринку нафтопродуктами не буде
Треба економити
В ці вихідні окупанти знов інтенсивно обстрілювали нафтопереробну інфраструктуру.
Були чергові прильоти по Кременчуцькому НПЗ (Укртатнафта Ігоря Коломойського) і Шебелинському ГПЗ (державне Укргазвидобування), пише паливний експерт, засновник агентства А-95 Сергій Куюн. Але вони і не працювали.
Також був приліт по міні-НПЗ в Дніпропетровській області, який виробляв помітні обсяги бензину. Тепер їх доведеться компенсувати імпортом.
Постійні хвилі ракетних атак на нафтопереробну інфраструктуру зберігають дефіцит пального.
Куюн наводить відповіді на розповсюджені питання.
Чому не відновлюють НПЗ на західній Україні?
Бо туди з майже 100-відсотковою вірогідністю полетять російські ракети в такій кількості, яка забезпечить руйнацію цих НПЗ.
Чому не будують міні-НПЗ по всій країні?
На Дніпропетровщині зруйновано вже другий НПЗ. Перший був незначним. І вартість чотирьох ракет, які туди прилетіли в рази вище всього обладнання, що там було. Тобто ворогставить знищення нафтопереробної інфраструктури в пріоритет.
До війни з п’яти великих українських НПЗ працював лише Кременчуцький. По ньому росіяни випустили уже 30 ракет.
На сході України знаходиться давно непрацюючий Лисичанський НПЗ, який кілька разів вже був обстріляний окупантами.
На півдні - Одеський НПЗ. По ньому було завдано удару на початку квітня. ОНПЗ не працює з 2014 року.
На заході ще два непрацюючих НПЗ - Дрогобицький та Надвірнянський. Обидва контролюються групою Приват Коломойського.
При цьому обсяги імпорту пального зростають, але дуже поступово.
Першим вдається понизити дефіцит автогазу, потім дизпалива. З бензином найважче.
Порада для приватних споживачів від ринку: економити, не користуватись авто без нагальної необхідності.
Треба економити
В ці вихідні окупанти знов інтенсивно обстрілювали нафтопереробну інфраструктуру.
Були чергові прильоти по Кременчуцькому НПЗ (Укртатнафта Ігоря Коломойського) і Шебелинському ГПЗ (державне Укргазвидобування), пише паливний експерт, засновник агентства А-95 Сергій Куюн. Але вони і не працювали.
Також був приліт по міні-НПЗ в Дніпропетровській області, який виробляв помітні обсяги бензину. Тепер їх доведеться компенсувати імпортом.
Постійні хвилі ракетних атак на нафтопереробну інфраструктуру зберігають дефіцит пального.
Куюн наводить відповіді на розповсюджені питання.
Чому не відновлюють НПЗ на західній Україні?
Бо туди з майже 100-відсотковою вірогідністю полетять російські ракети в такій кількості, яка забезпечить руйнацію цих НПЗ.
Чому не будують міні-НПЗ по всій країні?
На Дніпропетровщині зруйновано вже другий НПЗ. Перший був незначним. І вартість чотирьох ракет, які туди прилетіли в рази вище всього обладнання, що там було. Тобто ворогставить знищення нафтопереробної інфраструктури в пріоритет.
До війни з п’яти великих українських НПЗ працював лише Кременчуцький. По ньому росіяни випустили уже 30 ракет.
На сході України знаходиться давно непрацюючий Лисичанський НПЗ, який кілька разів вже був обстріляний окупантами.
На півдні - Одеський НПЗ. По ньому було завдано удару на початку квітня. ОНПЗ не працює з 2014 року.
На заході ще два непрацюючих НПЗ - Дрогобицький та Надвірнянський. Обидва контролюються групою Приват Коломойського.
При цьому обсяги імпорту пального зростають, але дуже поступово.
Першим вдається понизити дефіцит автогазу, потім дизпалива. З бензином найважче.
Порада для приватних споживачів від ринку: економити, не користуватись авто без нагальної необхідності.
ЗСУ вдарили по «вишкам Бойка». Росіяни перетворили їх на військові бази
Вранці 20 червня збройні сили України завдали ракетних ударів по трьом з чотирьох бурових платформ на Чорному морі.
Ці бурові платформи належать Україні, але контролюються Рф, вона їх незаконно захопила під час окупації Криму в 2014 році.
Після атаки видобуток газу на бурових було зупинено. Мінімум одна платформа знищена.
До 2014 року платформи управлялися “Чорноморнафтогазом” - дочірньою компанією НАК “Нафтогаз”.
До анексії Криму на балансі Чорноморнафтогазу перебувало дві нові платформи - "Петро Годованець" та "Незалежність", та дві старі - "Таврида" та "Сиваш".
Бурові платформи "Петро Годованець" та "Незалежність" були придбані Україною в часи президентства Віктора Януковича в 2011-2012 роках за $800 млн. Угоди оформлялися через офшори, а ціни були завищені, переплата за платформу становила $150 млн.
Рішення про закупівлю платформ підписував міністр енергетики, а зараз один з лідерів забороненої в Україні партії ОПЗЖ, Юрій Бойко. Саме тому нові бурові платформи в народі отримали назву “вишки Бойка”.
Захопивши “вишки Бойка”, Росія перейменувала їх: "Незалежність" - на “Крим -1”, а "Петро Годованець" - на “Крим - 2”.
З того часу Росія здійснює незаконний видобуток газу на українському шельфі під охороню кораблів російського чорноморського флоту та спецназу.
За даними blackseanews, в 2014 видобуток газу на шельфі становив 2 млрд. куб. м. У 2015 році видобуток скоротився до 1,84 млрд куб м.
В 2016 році окупований “Чорноморнафтогаз” видобув 1,67 млрд куб м газу. Далі щороку видобуток газу знижувався через санкціі, які забороняли поставки в Росію обладнання для видобутку газу на морському шельфі. У 2021 видобуто 1,2 млрд кубів.
Щоб забезпечувати Крим газом, в 2017 року було введено в експлуатацію газопровід з Краснодарського краю річною потужністю 2 млрд куб м.
Попри це з 2014 року росіяни вкрали з українського чорноморського шельфу 13 млрд куб м газу.
Захоплені бурові платформи окупанти перетворили на військові бази, де встановили радіолокаційне обладнання з метою контролю виключної морської економічної зони України. На платформах перебуває близько 130 озброєних військових.
Вранці 20 червня збройні сили України завдали ракетних ударів по трьом з чотирьох бурових платформ на Чорному морі.
Ці бурові платформи належать Україні, але контролюються Рф, вона їх незаконно захопила під час окупації Криму в 2014 році.
Після атаки видобуток газу на бурових було зупинено. Мінімум одна платформа знищена.
До 2014 року платформи управлялися “Чорноморнафтогазом” - дочірньою компанією НАК “Нафтогаз”.
До анексії Криму на балансі Чорноморнафтогазу перебувало дві нові платформи - "Петро Годованець" та "Незалежність", та дві старі - "Таврида" та "Сиваш".
Бурові платформи "Петро Годованець" та "Незалежність" були придбані Україною в часи президентства Віктора Януковича в 2011-2012 роках за $800 млн. Угоди оформлялися через офшори, а ціни були завищені, переплата за платформу становила $150 млн.
Рішення про закупівлю платформ підписував міністр енергетики, а зараз один з лідерів забороненої в Україні партії ОПЗЖ, Юрій Бойко. Саме тому нові бурові платформи в народі отримали назву “вишки Бойка”.
Захопивши “вишки Бойка”, Росія перейменувала їх: "Незалежність" - на “Крим -1”, а "Петро Годованець" - на “Крим - 2”.
З того часу Росія здійснює незаконний видобуток газу на українському шельфі під охороню кораблів російського чорноморського флоту та спецназу.
За даними blackseanews, в 2014 видобуток газу на шельфі становив 2 млрд. куб. м. У 2015 році видобуток скоротився до 1,84 млрд куб м.
В 2016 році окупований “Чорноморнафтогаз” видобув 1,67 млрд куб м газу. Далі щороку видобуток газу знижувався через санкціі, які забороняли поставки в Росію обладнання для видобутку газу на морському шельфі. У 2021 видобуто 1,2 млрд кубів.
Щоб забезпечувати Крим газом, в 2017 року було введено в експлуатацію газопровід з Краснодарського краю річною потужністю 2 млрд куб м.
Попри це з 2014 року росіяни вкрали з українського чорноморського шельфу 13 млрд куб м газу.
Захоплені бурові платформи окупанти перетворили на військові бази, де встановили радіолокаційне обладнання з метою контролю виключної морської економічної зони України. На платформах перебуває близько 130 озброєних військових.
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
На росії з безпілотника було завдано удару по колишньому НПЗ Медведчука
Опубліковано відео, як безпілотник завдає удару по Новошахтинському нафтопереробному заводу в Ростовські області.
Раніше це підприємство було записано на Оксану Марченко та Наталію Лавренюк - дружин проросійськийх політиків Віктора Медведчука та Тараса Козака.
При цьому невідомо, чий це безпілотник. В коментарях до цього посту публікуємо файл з типами БПЛа, які використовує росія та Україна.
Відео - nexta
Опубліковано відео, як безпілотник завдає удару по Новошахтинському нафтопереробному заводу в Ростовські області.
Раніше це підприємство було записано на Оксану Марченко та Наталію Лавренюк - дружин проросійськийх політиків Віктора Медведчука та Тараса Козака.
При цьому невідомо, чий це безпілотник. В коментарях до цього посту публікуємо файл з типами БПЛа, які використовує росія та Україна.
Відео - nexta
Що буде із газом цієї зими
Грошей на закупку поки немає, але прорватись можна і з власним видобутком
Голова правління НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко 22 червня провів прес-конференцію.
Напередодні осінньо-зимового періоду (ОЗП) Україна зазвичай накопичує близько 17 млрд кубів газу в підземних сховищах газу (ПСГ).
В ОЗП 2020/21 був рекорд запасів через низьку ціну газу - 28 млрд.
А в ОЗП 2016/17 – антирекорд у зв’язку із відмовою від купівлі російського газу – 14,7 млрд кубів газу.
Цього року уряд спочатку хотів пройти ОЗП "на мінімалках", маючи в ПСГ 16 млрд кубів. Іншими словами – мінімально імпортувати дорогий газ.
Тепер уряд доручив Вітренку накопичити 19 млрд кубів газу в ПСГ.
Для цього, за словами Вітренка, додатково до власного видобутку потрібно імпортувати близько 6 млрд кубів газу.
Грошей на це у Нафтогазу немає. Кредит під це він взяти не може, бо буде продавати газ дешевше, ніж його купив.
Газ за цінами нижче ринку піде для населення, підприємств теплокомуненерго, бюджетних організацій, виробничо-технологічних втрат (ВТВ) облгазів, для теплових електростанцій в разі браку вугілля.
Всього, в залежності від рівня споживання, це буде від 15 до 20 млрд кубів газу в 2022 році.
Укргазвидобування, що входить в групу Нафтогаз, в 2021 році видобуло 12,9 млрд кубів газу.
З початком війни, за оцінками Нафтогазу, видобуток впав на 6,1% (дивись графік).
Споживання впало більше.
Тепер головне питання – де взяти гроші на імпорт газу?
Нагадаємо, що в Раді розглядається проєкт закону №7429 про виділення Нафтогазу 220 млрд грн, з яких близько 190 млрд грн – фінансова допомога інших країн.
Наскільки можна зрозуміти з виступу Вітренка, він готовий купити газ, якщо Кабмін дістане гроші.
Хоча логічніше виглядає концепція, в якій Вітренко сам мав знайти гроші в США, коли перебував із робочим візитом в Вашингтоні.
В будь-якому разі, зі слів Вітренка випливає, що грошей поки що немає.
Грошей на закупку поки немає, але прорватись можна і з власним видобутком
Голова правління НАК «Нафтогаз України» Юрій Вітренко 22 червня провів прес-конференцію.
Напередодні осінньо-зимового періоду (ОЗП) Україна зазвичай накопичує близько 17 млрд кубів газу в підземних сховищах газу (ПСГ).
В ОЗП 2020/21 був рекорд запасів через низьку ціну газу - 28 млрд.
А в ОЗП 2016/17 – антирекорд у зв’язку із відмовою від купівлі російського газу – 14,7 млрд кубів газу.
Цього року уряд спочатку хотів пройти ОЗП "на мінімалках", маючи в ПСГ 16 млрд кубів. Іншими словами – мінімально імпортувати дорогий газ.
Тепер уряд доручив Вітренку накопичити 19 млрд кубів газу в ПСГ.
Для цього, за словами Вітренка, додатково до власного видобутку потрібно імпортувати близько 6 млрд кубів газу.
Грошей на це у Нафтогазу немає. Кредит під це він взяти не може, бо буде продавати газ дешевше, ніж його купив.
Газ за цінами нижче ринку піде для населення, підприємств теплокомуненерго, бюджетних організацій, виробничо-технологічних втрат (ВТВ) облгазів, для теплових електростанцій в разі браку вугілля.
Всього, в залежності від рівня споживання, це буде від 15 до 20 млрд кубів газу в 2022 році.
Укргазвидобування, що входить в групу Нафтогаз, в 2021 році видобуло 12,9 млрд кубів газу.
З початком війни, за оцінками Нафтогазу, видобуток впав на 6,1% (дивись графік).
Споживання впало більше.
Тепер головне питання – де взяти гроші на імпорт газу?
Нагадаємо, що в Раді розглядається проєкт закону №7429 про виділення Нафтогазу 220 млрд грн, з яких близько 190 млрд грн – фінансова допомога інших країн.
Наскільки можна зрозуміти з виступу Вітренка, він готовий купити газ, якщо Кабмін дістане гроші.
Хоча логічніше виглядає концепція, в якій Вітренко сам мав знайти гроші в США, коли перебував із робочим візитом в Вашингтоні.
В будь-якому разі, зі слів Вітренка випливає, що грошей поки що немає.
Чому НБУ масово друкує гривню
З початку повномасштабної війни Росії проти України НБУ профінансував державний бюджет України на 223,5 млрд грн. Саме на таку суму у НБУ зріс портфель облігацій внутрішньої державної позики - 533 млрд грн.
Через викуп Нацбанком ОВДП відбувається процес емісії гривні для фінансування дефіциту бюджету воюючої країни. Тобто, коли НБУ викуповує ОВДП на 70 млрд грн (викуплено 9 червня), або на 35 млрд грн (викуплено 22 червня), то саме на таку суму було випущено нової гривні, не підкріпленої виробленими товарами та послугами.
В результаті емісія гривні стала ключовим джерелом фінансування дефіциту держбюджету, що в перспективі, коли курс відпустять, загрожує девальвацією гривні та ще більшому розкручуванню інфляції.
Всього, з урахуванням перерахованих в бюджет 19 млрд грн прибутку, НБУ профінансував бюджет з 24 лютого на 242 млрд грн, або на $8,3 млрд за офіційним фіксованим курсом 29,26 грн/$.
За даними депутата від “Голосу” Ярослава Железняка, Національний банк став другим найбільшим джерелом фінансування бюджету. Зокрема з 24 лютого по 22 червня надходження від Податкової та Митниці становлять 310 млрд грн; Від НБУ - 242 млрд грн; За рахунок грантів та кредитів від МВФ, ЄС, США, Канади, Світового банку отримано 200 млрд грн; Від продажу військових ОВДП - 107 млрд грн.
НБУ вимушений здійснювати активну емісію гривні, оскільки доходи від сплати податків та митні платежі лише на третину покривають витрати бюджету. Наприклад у травні, видатки держбюджету становили 250 млрд грн, водночас доходи від податкової та митниці становили 83 млрд грн, або 30% від суми видатків.
Тобто дефіцит коштів становив 168 млрд грн (або $5,7 млрд за офіційним курсом), який уряд розраховував закривати, в першу чергу, фінансовою допомогою від міжнародних партнерів.
Однак в травні Україна залучила $1,5 млрд зовнішньої фінансової допомоги та кредитів, при потребі більше $5 млрд.
В результаті, головним донором бюджету став Національний банк через емісію гривні та відповідно викуп військових облігації, а також залучення грошей з внутрішнього ринку через продаж ОВДП.
Водночас структура витрат держбюджету у травні виглядала так:
витрати на оборону та безпеку - 118,4 млрд грн; соцзахист (в тому числі і компенсація дефіциту Пенсійного фонду, соціальна допомога, субсидії) - 29,4 млрд грн; медицина та освіта - 28 млрд грн; зарплати бюджетникам - 4,5 млрд грн; інші витрати - 70 млрд грн.
Монополіст
З початку повномасштабної війни Росії проти України НБУ профінансував державний бюджет України на 223,5 млрд грн. Саме на таку суму у НБУ зріс портфель облігацій внутрішньої державної позики - 533 млрд грн.
Через викуп Нацбанком ОВДП відбувається процес емісії гривні для фінансування дефіциту бюджету воюючої країни. Тобто, коли НБУ викуповує ОВДП на 70 млрд грн (викуплено 9 червня), або на 35 млрд грн (викуплено 22 червня), то саме на таку суму було випущено нової гривні, не підкріпленої виробленими товарами та послугами.
В результаті емісія гривні стала ключовим джерелом фінансування дефіциту держбюджету, що в перспективі, коли курс відпустять, загрожує девальвацією гривні та ще більшому розкручуванню інфляції.
Всього, з урахуванням перерахованих в бюджет 19 млрд грн прибутку, НБУ профінансував бюджет з 24 лютого на 242 млрд грн, або на $8,3 млрд за офіційним фіксованим курсом 29,26 грн/$.
За даними депутата від “Голосу” Ярослава Железняка, Національний банк став другим найбільшим джерелом фінансування бюджету. Зокрема з 24 лютого по 22 червня надходження від Податкової та Митниці становлять 310 млрд грн; Від НБУ - 242 млрд грн; За рахунок грантів та кредитів від МВФ, ЄС, США, Канади, Світового банку отримано 200 млрд грн; Від продажу військових ОВДП - 107 млрд грн.
НБУ вимушений здійснювати активну емісію гривні, оскільки доходи від сплати податків та митні платежі лише на третину покривають витрати бюджету. Наприклад у травні, видатки держбюджету становили 250 млрд грн, водночас доходи від податкової та митниці становили 83 млрд грн, або 30% від суми видатків.
Тобто дефіцит коштів становив 168 млрд грн (або $5,7 млрд за офіційним курсом), який уряд розраховував закривати, в першу чергу, фінансовою допомогою від міжнародних партнерів.
Однак в травні Україна залучила $1,5 млрд зовнішньої фінансової допомоги та кредитів, при потребі більше $5 млрд.
В результаті, головним донором бюджету став Національний банк через емісію гривні та відповідно викуп військових облігації, а також залучення грошей з внутрішнього ринку через продаж ОВДП.
Водночас структура витрат держбюджету у травні виглядала так:
витрати на оборону та безпеку - 118,4 млрд грн; соцзахист (в тому числі і компенсація дефіциту Пенсійного фонду, соціальна допомога, субсидії) - 29,4 млрд грн; медицина та освіта - 28 млрд грн; зарплати бюджетникам - 4,5 млрд грн; інші витрати - 70 млрд грн.
Монополіст