Суд скасував 70 млн грн штрафу для корпорації Пінчука за змову на тендерах УЗ. Як працює монополія
Господарський суд Києва скасував штраф Антимонопольного комітету, який він наклав на компанії олігарха Віктора Пінчука за змову на тендерах Укрзалізниці із закупівлі залізнодорожних коліс та бандажів.
Сума штрафу становила 69,3 млн грн. Суд його скасував і постановив відшкодувати з держбюджету 360 тис грн судових витрат.
Дилери Пінчука були оштрафовані за симуляцію конкуренції на тендерах Укрзалізниці із закупівлі з/д коліс та бандажів.
За даними Наших грошей , на тендери УЗ разом з основним представником холдингу ТОВ "Інтерпайп Україна" по черзі приходили ТОВ "РЄТЕК", ТОВ "Транспортні Інвестиції" і ТОВ "Фірма "Інтервторпром". Всі вони пропонували продукцію заводу Інтерпайп НТЗ, а їх посадові особи працювали в структурах Інтерпайп. Пропозиції часто подавалися зі спільної ІР-адреси і майже в однаковий час.
Під час розслідування АМКУ дослідив ціни на колеса згідно комерційних пропозицій Інтерпайп НТЗ в 2018 році. Вони були в середньому на 17% нижчими, ніж на тендерах УЗ.
В 2019 році корпорація Пінчука вийшла на російський ринок, оскільки там з'явився дефіцит з/д коліс. Ціни там через високий попит в двічі перевищували українські. В результаті Інтерпайп вирішив підняти ціни для УЗ в два рази. Оскільки закупівлі відбувалися за «конкурентними» процедурами за участі афілійованих компаній олігарха, то ціни можна було встановлювати без обґрунтування росту. Більше про це – за посиланням: https://bit.ly/3pbFm14
Підприємства корпорації Interpipe Віктора Пінчука – монополісти з виробництва залізнодорожних коліс та бандажів. Як вона працює монополія? Підприємства Interpipe – єдині виробники залізнодорожніх коліс в Україні. Вони виробляють цільнокатані з/д колеса. Імпорт конкурентної продукції в Україні - відсутній.
Цільнокатані колеса виробляють також РФ та Казахстан. Імпорт коліс з РФ – відсутній через високий внутрішній попит на цю продукцію, а виробникам з Казахстану було скасовано сертифікат через не проходження випробувань.
Водночас стандарту для литих ж/д коліс в Україні немає. У разі його введення, в Україну зайшли б колеса з США та Китаю. Єдиним конкурентом Interpipe на тендерах з закупки бандажів є польський виробник, однак його інтереси в Україні представляє Interpipe.
Відповідно компанії олігарха перемагають всі тендери УЗ з закупівлі коліс та бандажів. В 2018-2020 роках УЗ витратила на придбання коліс та бандажів 1,3 млрд грн.
На фото – динаміка цін на з/д колеса (графік - НГ)
Автор: Юрій Віннічук
Господарський суд Києва скасував штраф Антимонопольного комітету, який він наклав на компанії олігарха Віктора Пінчука за змову на тендерах Укрзалізниці із закупівлі залізнодорожних коліс та бандажів.
Сума штрафу становила 69,3 млн грн. Суд його скасував і постановив відшкодувати з держбюджету 360 тис грн судових витрат.
Дилери Пінчука були оштрафовані за симуляцію конкуренції на тендерах Укрзалізниці із закупівлі з/д коліс та бандажів.
За даними Наших грошей , на тендери УЗ разом з основним представником холдингу ТОВ "Інтерпайп Україна" по черзі приходили ТОВ "РЄТЕК", ТОВ "Транспортні Інвестиції" і ТОВ "Фірма "Інтервторпром". Всі вони пропонували продукцію заводу Інтерпайп НТЗ, а їх посадові особи працювали в структурах Інтерпайп. Пропозиції часто подавалися зі спільної ІР-адреси і майже в однаковий час.
Під час розслідування АМКУ дослідив ціни на колеса згідно комерційних пропозицій Інтерпайп НТЗ в 2018 році. Вони були в середньому на 17% нижчими, ніж на тендерах УЗ.
В 2019 році корпорація Пінчука вийшла на російський ринок, оскільки там з'явився дефіцит з/д коліс. Ціни там через високий попит в двічі перевищували українські. В результаті Інтерпайп вирішив підняти ціни для УЗ в два рази. Оскільки закупівлі відбувалися за «конкурентними» процедурами за участі афілійованих компаній олігарха, то ціни можна було встановлювати без обґрунтування росту. Більше про це – за посиланням: https://bit.ly/3pbFm14
Підприємства корпорації Interpipe Віктора Пінчука – монополісти з виробництва залізнодорожних коліс та бандажів. Як вона працює монополія? Підприємства Interpipe – єдині виробники залізнодорожніх коліс в Україні. Вони виробляють цільнокатані з/д колеса. Імпорт конкурентної продукції в Україні - відсутній.
Цільнокатані колеса виробляють також РФ та Казахстан. Імпорт коліс з РФ – відсутній через високий внутрішній попит на цю продукцію, а виробникам з Казахстану було скасовано сертифікат через не проходження випробувань.
Водночас стандарту для литих ж/д коліс в Україні немає. У разі його введення, в Україну зайшли б колеса з США та Китаю. Єдиним конкурентом Interpipe на тендерах з закупки бандажів є польський виробник, однак його інтереси в Україні представляє Interpipe.
Відповідно компанії олігарха перемагають всі тендери УЗ з закупівлі коліс та бандажів. В 2018-2020 роках УЗ витратила на придбання коліс та бандажів 1,3 млрд грн.
На фото – динаміка цін на з/д колеса (графік - НГ)
Автор: Юрій Віннічук
Як виробники електроенергії лобіюють спотворення ринку для підвищення ціни
В травні в Україні значно впала ціна електроенергії (е/е).
Її вартість на Ринку на добу наперед (РДН) в Об'єднаній енергосистемі України (ОЕС) опустилась із 1630 грн/МВт-г в лютому до 1080 грн/МВт-г у травні (дивись графік).
Цьому є об'єктивні причини:
1. Падіння споживання на травневі свята і у зв'язку з середніми температурами (немає опалення і кондиціонерів).
2. Високий рівень води після сніжної зими, що змушує ГЕС Укргідроенерго працювати в базі (постійно).
3. Постійне зростання виробництва е/е з відновлювальних джерел енергії (ВДЕ).
Через все це на ринку виник профіцит е/е, що призвело до низької ціни.
Профіцит, традиційно, призвів до маніпуляцій деякими учасниками ринку.
Їх суть: передбачаючи надлишок е/е, трейдер продає свої обсяги на РДН (на завтра), а потім купує е/е на Внутрішньодобовому ринку (ВДР, на сьогодні) за більш низькою ціною.
Чому так відбувається? Бо в окремі години ціна ВДР менше ціни РДН, хоча в нормальному ринку має бути навпаки – чим ближче до часу поставки е/е, тим вища ціна.
Так відбувається через те, що частина учасників ринку (обленерго, Укренерго) за правилами уряду змушені купувати частину обсягів для технологічних втрат е/е на РДН.
Виробники е/е – державний НАЕК Енергоатом і ДТЕК Ріната Ахметова – скористались фактом зловживань для того, щоб лобіювати спотворення ринку.
Міністр енергетики Герман Галущенко, який до того працював заступником керівника Енергоатому, 31 травня та 1 червня направив листи голові Нацкомісії з регулювання енергетики та компослуг (НКРЕКП) Валерію Тарасюку.
Галущенко вимагає від НКРЕКП на період профіциту е/е змінити правила ринку:
1. Відмінити максимальне обмеження ціни е/е (price-cap) та ввести мінімальну ціну, дешевше якої купувати не можна.
2. Заборонити трейдерам і постачальникам продавати е/е на РДН і ВДР.
3. Запровадити мінімальну ціну ВДР на рівні, не нижче РДН.
Все це призведе до значного підвищення ринкової ціни е/е.
Галущенко у цих вимогах підтримав і прем'єр Денис Шмигаль, який ніколи не залишає в біді ДТЕК Ахметова.
Уряд опублікував один з листів міністра енергетики.
НКРЕКП 2 червня затвердила зміни в так звану "ковідну" (тобто тимчасову) постанову №766.
Суть змін в тому, що трейдерам заборонено продавати більше е/е, ніж вони купили по двосторонніх договорах. Тобто – заборонено спекулювати, або "торгувати повітрям".
За цим має слідкувати адміністратор розрахунків – НЕК "Укренерго".
При порушенні трейдер не може торгувати на РДН/ВДР протягом тижня. В разі другого порушення – протягом місяця.
Це рішення має усунити "торгівлю повітрям" на ринку. Але Енергоатому і ДТЕК цього замало.
Енергоатом 3 червня опублікував реліз в якому закликає НКРЕКП вчинити "більш рішучі дії, запропоновані міністром Галущенко". Але не вказує які саме.
Лобізм з боку генерації традиційно супроводжується закидами про те, що "не буде грошей на купівлю вугілля, ремонт ТЕС і АЕС".
Минулої зими, коли ціна е/е була високою, ДТЕК також вимагав відміни верхніх прайс-кепів.
Тоді він міг вигідно продавати свою е/е, але не завіз вугілля і вимагав високої ціни для спалювання газу.
Логіка ДТЕК приблизно така:
Якщо на ринку дефіцит і ціна е/е висока – потрібно відміняти верхні прайс-кепи. Не можна ж допустити, щоб обмеження стримували високу ціну, бо це і є ринок.
Коли в системі профіцит і ціна е/е низька – то потрібно встановлювати нижні прайс-кепи і обмежувати конкуренцію. Бо пару тижнів ТЕС доведеться продавати е/е нижче собівартості виробництва.
В результаті маємо невеличку лобістську війну навколо правил ринку е/е.
З одного боку Енергоатом, ДТЕК Ахметова, міністр енергетики Галущенко і прем'єр Шмигаль.
З іншого: споживачі, НКРЕКП на чолі з Валерієм Тарасюком і голова енергетичного Комітету Ради Андрій Герус.
Автор: Сергій Головньов
В травні в Україні значно впала ціна електроенергії (е/е).
Її вартість на Ринку на добу наперед (РДН) в Об'єднаній енергосистемі України (ОЕС) опустилась із 1630 грн/МВт-г в лютому до 1080 грн/МВт-г у травні (дивись графік).
Цьому є об'єктивні причини:
1. Падіння споживання на травневі свята і у зв'язку з середніми температурами (немає опалення і кондиціонерів).
2. Високий рівень води після сніжної зими, що змушує ГЕС Укргідроенерго працювати в базі (постійно).
3. Постійне зростання виробництва е/е з відновлювальних джерел енергії (ВДЕ).
Через все це на ринку виник профіцит е/е, що призвело до низької ціни.
Профіцит, традиційно, призвів до маніпуляцій деякими учасниками ринку.
Їх суть: передбачаючи надлишок е/е, трейдер продає свої обсяги на РДН (на завтра), а потім купує е/е на Внутрішньодобовому ринку (ВДР, на сьогодні) за більш низькою ціною.
Чому так відбувається? Бо в окремі години ціна ВДР менше ціни РДН, хоча в нормальному ринку має бути навпаки – чим ближче до часу поставки е/е, тим вища ціна.
Так відбувається через те, що частина учасників ринку (обленерго, Укренерго) за правилами уряду змушені купувати частину обсягів для технологічних втрат е/е на РДН.
Виробники е/е – державний НАЕК Енергоатом і ДТЕК Ріната Ахметова – скористались фактом зловживань для того, щоб лобіювати спотворення ринку.
Міністр енергетики Герман Галущенко, який до того працював заступником керівника Енергоатому, 31 травня та 1 червня направив листи голові Нацкомісії з регулювання енергетики та компослуг (НКРЕКП) Валерію Тарасюку.
Галущенко вимагає від НКРЕКП на період профіциту е/е змінити правила ринку:
1. Відмінити максимальне обмеження ціни е/е (price-cap) та ввести мінімальну ціну, дешевше якої купувати не можна.
2. Заборонити трейдерам і постачальникам продавати е/е на РДН і ВДР.
3. Запровадити мінімальну ціну ВДР на рівні, не нижче РДН.
Все це призведе до значного підвищення ринкової ціни е/е.
Галущенко у цих вимогах підтримав і прем'єр Денис Шмигаль, який ніколи не залишає в біді ДТЕК Ахметова.
Уряд опублікував один з листів міністра енергетики.
НКРЕКП 2 червня затвердила зміни в так звану "ковідну" (тобто тимчасову) постанову №766.
Суть змін в тому, що трейдерам заборонено продавати більше е/е, ніж вони купили по двосторонніх договорах. Тобто – заборонено спекулювати, або "торгувати повітрям".
За цим має слідкувати адміністратор розрахунків – НЕК "Укренерго".
При порушенні трейдер не може торгувати на РДН/ВДР протягом тижня. В разі другого порушення – протягом місяця.
Це рішення має усунити "торгівлю повітрям" на ринку. Але Енергоатому і ДТЕК цього замало.
Енергоатом 3 червня опублікував реліз в якому закликає НКРЕКП вчинити "більш рішучі дії, запропоновані міністром Галущенко". Але не вказує які саме.
Лобізм з боку генерації традиційно супроводжується закидами про те, що "не буде грошей на купівлю вугілля, ремонт ТЕС і АЕС".
Минулої зими, коли ціна е/е була високою, ДТЕК також вимагав відміни верхніх прайс-кепів.
Тоді він міг вигідно продавати свою е/е, але не завіз вугілля і вимагав високої ціни для спалювання газу.
Логіка ДТЕК приблизно така:
Якщо на ринку дефіцит і ціна е/е висока – потрібно відміняти верхні прайс-кепи. Не можна ж допустити, щоб обмеження стримували високу ціну, бо це і є ринок.
Коли в системі профіцит і ціна е/е низька – то потрібно встановлювати нижні прайс-кепи і обмежувати конкуренцію. Бо пару тижнів ТЕС доведеться продавати е/е нижче собівартості виробництва.
В результаті маємо невеличку лобістську війну навколо правил ринку е/е.
З одного боку Енергоатом, ДТЕК Ахметова, міністр енергетики Галущенко і прем'єр Шмигаль.
З іншого: споживачі, НКРЕКП на чолі з Валерієм Тарасюком і голова енергетичного Комітету Ради Андрій Герус.
Автор: Сергій Головньов
Рейтинг енергетичних трейдерів 2020 року. Ахметов, Коломойський і всі інші
Завдяки оприлюдненню державою фінансової звітності компаній, можемо подивитись на фінрезультати найбільших енергетичних трейдерів (дивись таблицю).
Рейтинг не надто точний, бо частина трейдерів займались торгівлею як електроенергії (е/е), так і природного газу. Але пропорції обсягів можна зрозуміти.
На першому місці очікувано Д.Трейдінг Ріната Ахметова. Прибуток компанії майже в два рази більше суми прибутків інших трейдерів з рейтингу.
Чому? Д.Трейдінг є постачальником е/е для більшості компаній з периметру СКМ: шахт ДТЕК, Лемтрансу, метзаводів, ГЗК Метінвесту і т. д.
Трейдер ДТЕК купує е/е у власної генерації дешевше ринку, а підприємствам СКМ продає дорожче ринку.
Нагадаємо, консолідований фінрезультат ДТЕК Енерго (генерація, шахти, трейдинг) в 2020 році – мінус 19 млрд грн.
Збиток пояснюється переоцінкою цінних паперів та валютних боргів через девальвацію гривні. А також прискореною амортизацією обладнання.
На другому місці Юнайтед Енерджі Ігоря Коломойського.
Цей трейдер став великим лише за рахунок корупції в державних компаніях Центренерго та Енергоатом.
Вони дешево продавали йому свою е/е. А той перепродавав її в ринок за поточними цінами.
Крім того, Юнайтед Енерджі перепродавав Центренерго природний газ напівдержавної Укранафти, залишаючи собі маржу.
На третьому місці "Енергетичні ресурси України" (ЕРУ), яку заснували Андрій Фаворов і Ярослав Мудрий після звільнення з ДТЕК.
В 2018 році Фаворов пішов менеджером в державний Нафтогаз і вийшов з ЕРУ. Звільнився з Нафтогазу на початку 2020 року.
Далі ДЕ Трейдинг з групи Донбасенерго Максима Єфімова. Загадково маленький прибуток при значній виручці.
На п'ятому місці "Нова енергетична компанія" (НЕК), заснована Олександром Притикою після звільнення з посади директора РГК Дмитра Фірташа.
Іронічно, що ДТЕК веде проти Притики інформаційну війну: звинувачує у зловживаннях на ринку, торгівлі з РФ і називає причиною збитків генерації. Все це можна віднести і до Д.Трейдінг.
Електротрейдінг Груп (ЕТГ) на шостому місці. Це трейдер, що входить у групу Харківської ТЕЦ-5 одного з очільників фракції ОПЗЖ Юрія Бойка.
Автор - Сергій Головньов
Підтримати проєкт на Patreon
Завдяки оприлюдненню державою фінансової звітності компаній, можемо подивитись на фінрезультати найбільших енергетичних трейдерів (дивись таблицю).
Рейтинг не надто точний, бо частина трейдерів займались торгівлею як електроенергії (е/е), так і природного газу. Але пропорції обсягів можна зрозуміти.
На першому місці очікувано Д.Трейдінг Ріната Ахметова. Прибуток компанії майже в два рази більше суми прибутків інших трейдерів з рейтингу.
Чому? Д.Трейдінг є постачальником е/е для більшості компаній з периметру СКМ: шахт ДТЕК, Лемтрансу, метзаводів, ГЗК Метінвесту і т. д.
Трейдер ДТЕК купує е/е у власної генерації дешевше ринку, а підприємствам СКМ продає дорожче ринку.
Нагадаємо, консолідований фінрезультат ДТЕК Енерго (генерація, шахти, трейдинг) в 2020 році – мінус 19 млрд грн.
Збиток пояснюється переоцінкою цінних паперів та валютних боргів через девальвацію гривні. А також прискореною амортизацією обладнання.
На другому місці Юнайтед Енерджі Ігоря Коломойського.
Цей трейдер став великим лише за рахунок корупції в державних компаніях Центренерго та Енергоатом.
Вони дешево продавали йому свою е/е. А той перепродавав її в ринок за поточними цінами.
Крім того, Юнайтед Енерджі перепродавав Центренерго природний газ напівдержавної Укранафти, залишаючи собі маржу.
На третьому місці "Енергетичні ресурси України" (ЕРУ), яку заснували Андрій Фаворов і Ярослав Мудрий після звільнення з ДТЕК.
В 2018 році Фаворов пішов менеджером в державний Нафтогаз і вийшов з ЕРУ. Звільнився з Нафтогазу на початку 2020 року.
Далі ДЕ Трейдинг з групи Донбасенерго Максима Єфімова. Загадково маленький прибуток при значній виручці.
На п'ятому місці "Нова енергетична компанія" (НЕК), заснована Олександром Притикою після звільнення з посади директора РГК Дмитра Фірташа.
Іронічно, що ДТЕК веде проти Притики інформаційну війну: звинувачує у зловживаннях на ринку, торгівлі з РФ і називає причиною збитків генерації. Все це можна віднести і до Д.Трейдінг.
Електротрейдінг Груп (ЕТГ) на шостому місці. Це трейдер, що входить у групу Харківської ТЕЦ-5 одного з очільників фракції ОПЗЖ Юрія Бойка.
Автор - Сергій Головньов
Підтримати проєкт на Patreon
Більшість олігархів не потрапить в “реєстр олігархів Зеленського”
На сайті Ради зявився текст антиолігархічного законопроекту. В ньому виписані критерії, які на законодавчому рівні визначають статус олігарха. Наприклад, олігарх - це людина, яка одночасно:
1. Бере участь у політичному житті (займає посади, фінансує/очолює партії, пов'язаний з високопосадовцями).
2. Має значний вплив на засоби масової інформації, які висвітлюють політичні процеси.
3. Є кінцевим власником суб'єкта природних монополій або компанії-монополіста.
4. Володіє активами вартістю від 1 млн прожиткових мінімумів (2,27 млрд грн або 83 млн дол).
Олігарх має відповідати хоча б трьом з чотирьох перелічених ознак. Більше тут: https://t.me/monopolistua/257
Журналіст Наших грошей Юрій Ніколов наклав ці критерії визначення олігархів на нашу дійсність, а саме він проаналізував, хто зі списку Forbes є олігархом згідно з цим законопроектом, виходячи з записів з Реєстру юросіб та рішень АМКУ.
В результаті цього тесту, не всі олігархи будуть “олігархами” згідно букві закону.
Під ці критерії потрапляють лише: Рінат Ахметов, брати Суркіси, Петро Порошенко, Борис Колесніков і Вадим Столар.
В список не потрапили Дмитро Фірташ та Ігор Коломойський, оскільки офіційно вони не володіють природними монополіями: облгазами - Фірташ, а обленерго - Коломойський. Але по факту є їхніми власниками.
Немає в списку і олігарха Віктора Пінчука, який є власником групи телеканалів (СТБ, ICTV, Новий), мільярдером і впливає на групу депутатів. Водночас АМКУ не визнавав його монополістом з виробництва залізнодорожних коліс і бандажів, яким він по факту і є.
Олігарх Дмитро Фірташ не підходить під критерії “олігарха”, оскільки АМКУ визнав його монопольне становище з виробництва добрив за період 2015-2017 роки, а не на момент внесення і прийняття закону - тобто 2021 року.
Теж саме стосується монополії Ахметова в Бурштинському енергоострові (хоча він попадає в реєстр олігархів за іншими ознаками) - АМКУ вбачав мінімальні ознаки зловживання монопольним становищем ДТЕК-Західенерго в середині 2019 року, а не на момент прийняття закону.
Також незрозуміла процедура визначення істотного впливу на ЗМІ. Наприклад, чи вважаються 9% Суркісів та дружини Медведчука у “1+1” як істотний вплив на телеканал Коломойського?
А чи є Сергій Льовочкін, який володіє часткою Інтера, фінансує ОПЗЖ, а його сестра є власницею обленерго, олігархом?
Також питання до статусу Коломойського, який не значиться власником у своїх крупних активах.
Не отримають статус олігархів мільярдер і власник телеканалу Еспресо - Костянтин Жеваго і партнер Коломойського - Геннадій Боголюбов.
Підтримати проєкт на Patreon
На сайті Ради зявився текст антиолігархічного законопроекту. В ньому виписані критерії, які на законодавчому рівні визначають статус олігарха. Наприклад, олігарх - це людина, яка одночасно:
1. Бере участь у політичному житті (займає посади, фінансує/очолює партії, пов'язаний з високопосадовцями).
2. Має значний вплив на засоби масової інформації, які висвітлюють політичні процеси.
3. Є кінцевим власником суб'єкта природних монополій або компанії-монополіста.
4. Володіє активами вартістю від 1 млн прожиткових мінімумів (2,27 млрд грн або 83 млн дол).
Олігарх має відповідати хоча б трьом з чотирьох перелічених ознак. Більше тут: https://t.me/monopolistua/257
Журналіст Наших грошей Юрій Ніколов наклав ці критерії визначення олігархів на нашу дійсність, а саме він проаналізував, хто зі списку Forbes є олігархом згідно з цим законопроектом, виходячи з записів з Реєстру юросіб та рішень АМКУ.
В результаті цього тесту, не всі олігархи будуть “олігархами” згідно букві закону.
Під ці критерії потрапляють лише: Рінат Ахметов, брати Суркіси, Петро Порошенко, Борис Колесніков і Вадим Столар.
В список не потрапили Дмитро Фірташ та Ігор Коломойський, оскільки офіційно вони не володіють природними монополіями: облгазами - Фірташ, а обленерго - Коломойський. Але по факту є їхніми власниками.
Немає в списку і олігарха Віктора Пінчука, який є власником групи телеканалів (СТБ, ICTV, Новий), мільярдером і впливає на групу депутатів. Водночас АМКУ не визнавав його монополістом з виробництва залізнодорожних коліс і бандажів, яким він по факту і є.
Олігарх Дмитро Фірташ не підходить під критерії “олігарха”, оскільки АМКУ визнав його монопольне становище з виробництва добрив за період 2015-2017 роки, а не на момент внесення і прийняття закону - тобто 2021 року.
Теж саме стосується монополії Ахметова в Бурштинському енергоострові (хоча він попадає в реєстр олігархів за іншими ознаками) - АМКУ вбачав мінімальні ознаки зловживання монопольним становищем ДТЕК-Західенерго в середині 2019 року, а не на момент прийняття закону.
Також незрозуміла процедура визначення істотного впливу на ЗМІ. Наприклад, чи вважаються 9% Суркісів та дружини Медведчука у “1+1” як істотний вплив на телеканал Коломойського?
А чи є Сергій Льовочкін, який володіє часткою Інтера, фінансує ОПЗЖ, а його сестра є власницею обленерго, олігархом?
Також питання до статусу Коломойського, який не значиться власником у своїх крупних активах.
Не отримають статус олігархів мільярдер і власник телеканалу Еспресо - Костянтин Жеваго і партнер Коломойського - Геннадій Боголюбов.
Підтримати проєкт на Patreon
Telegram
Монополіст
Що передбачає "законопроект про олігархів"
Поки чекаємо на виконання Президентом його обіцянки презентувати проект закону про статус олігарха, ДТ вдалося з ним ознайомитись.
Отже, за цим документом, олігархом є людина, яка одночасно:
1.Бере участь у…
Поки чекаємо на виконання Президентом його обіцянки презентувати проект закону про статус олігарха, ДТ вдалося з ним ознайомитись.
Отже, за цим документом, олігархом є людина, яка одночасно:
1.Бере участь у…
Акциз на зелену електроенергію. Ціна питання
Кабмін 2 червня зареєстрував в Раді законопроект №5600 про зміни до Податкового кодексу.
Це другий антиолігархічний законопроект. Він передбачає зміну моделі оподаткування рентою залізної руди, скасування пільг на землю для промпідприємств, скасування мораторію на індексацію нормативно-грошової оцінки землі тощо.
Серед іншого, законопроектом пропонується скасувати нульову ставку акцизу на продаж "зеленої" електроенергії.
З липня 2019 року, відповідно до ст. 213.2 Податкового кодексу, на продаж електроенергії з відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) встановлено нульовий акциз.
Електроенергія в Україні - підакцизний товар. Ставка податку - 3,2%, а базою оподаткування є вартість реалізованої електричної енергії без ПДВ.
У разі прийняття законопроекту 5600 в поточній редакції, виробники електроенергії з ВДЕ будуть змушені платити 3,2% акцизу.
Скільки додатково отримає бюджет і скільки втратять ВДЕ, які працюють на найвищому зеленому тарифі в Європі?
За підрахунками Регулятора, середньозважений зелений тариф в 2021 році зменшиться на 4,4% (з 399,89 до 382,12 грн/МВт-г).
Проте, загальна вартість "зеленої" електроенергії, через ввід в експлуатацію нових потужностей, зросте на 23,3% - з 40,6 до 50 млрд грн.
Відповідно, можна оцінити надходження в бюджет від акцизу. Це орієнтовно 1,56 млрд грн в 2021 році. Оцінити, скільки кожна з компаній заплатить акцизу важко через відсутність інформації про їхні доходи саме від "зеленого" тарифу.
Однак ми можемо оцінити розміри сплати акцизу найбільшого оператора ВДЕ - холдингу ДТЕК Ріната Ахметова, який тримає більше 23% цього ринку за обсягами виробництва.
В 2020 році підрозділ ДТЕК ВДЕ, який оперує найбільшими в Україні СЕС та ВЕС, отримав 7,2 млрд грн доходу (без урахування боргів ДП "Гарантований покупець" перед компанією). Відповідно, на частку ДТЕК ВДЕ прийдеться мінімум 225 млн грн сплати акцизу.
Це відносно невелика сума для ДТЕК, але олігарх принципово не платить державі. Наприклад: компанія оптимізує прибуток своїх ВДЕ, щоб зменшити суму податку на прибуток.
Холдинг в судах збив зобов'язання сплатити Укренерго 425 млн грн за передачу електроенергії при експорті.
Олігарх усіма силами збиває спроби підняти тарифи УЗ на перевезення руди та вугілля, які нижчі за тарифи на перевезення зерна, для прикладу.
Акциз на "зелену" електроенергію не виняток, медіа-машина олігарха працює на повну потужність, щоб переконати суспільство, що введення акцизу зупинить ріст галузі ВДЕ і інвестиції в Україну.
Підтримати проєкт на Patreon
Кабмін 2 червня зареєстрував в Раді законопроект №5600 про зміни до Податкового кодексу.
Це другий антиолігархічний законопроект. Він передбачає зміну моделі оподаткування рентою залізної руди, скасування пільг на землю для промпідприємств, скасування мораторію на індексацію нормативно-грошової оцінки землі тощо.
Серед іншого, законопроектом пропонується скасувати нульову ставку акцизу на продаж "зеленої" електроенергії.
З липня 2019 року, відповідно до ст. 213.2 Податкового кодексу, на продаж електроенергії з відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) встановлено нульовий акциз.
Електроенергія в Україні - підакцизний товар. Ставка податку - 3,2%, а базою оподаткування є вартість реалізованої електричної енергії без ПДВ.
У разі прийняття законопроекту 5600 в поточній редакції, виробники електроенергії з ВДЕ будуть змушені платити 3,2% акцизу.
Скільки додатково отримає бюджет і скільки втратять ВДЕ, які працюють на найвищому зеленому тарифі в Європі?
За підрахунками Регулятора, середньозважений зелений тариф в 2021 році зменшиться на 4,4% (з 399,89 до 382,12 грн/МВт-г).
Проте, загальна вартість "зеленої" електроенергії, через ввід в експлуатацію нових потужностей, зросте на 23,3% - з 40,6 до 50 млрд грн.
Відповідно, можна оцінити надходження в бюджет від акцизу. Це орієнтовно 1,56 млрд грн в 2021 році. Оцінити, скільки кожна з компаній заплатить акцизу важко через відсутність інформації про їхні доходи саме від "зеленого" тарифу.
Однак ми можемо оцінити розміри сплати акцизу найбільшого оператора ВДЕ - холдингу ДТЕК Ріната Ахметова, який тримає більше 23% цього ринку за обсягами виробництва.
В 2020 році підрозділ ДТЕК ВДЕ, який оперує найбільшими в Україні СЕС та ВЕС, отримав 7,2 млрд грн доходу (без урахування боргів ДП "Гарантований покупець" перед компанією). Відповідно, на частку ДТЕК ВДЕ прийдеться мінімум 225 млн грн сплати акцизу.
Це відносно невелика сума для ДТЕК, але олігарх принципово не платить державі. Наприклад: компанія оптимізує прибуток своїх ВДЕ, щоб зменшити суму податку на прибуток.
Холдинг в судах збив зобов'язання сплатити Укренерго 425 млн грн за передачу електроенергії при експорті.
Олігарх усіма силами збиває спроби підняти тарифи УЗ на перевезення руди та вугілля, які нижчі за тарифи на перевезення зерна, для прикладу.
Акциз на "зелену" електроенергію не виняток, медіа-машина олігарха працює на повну потужність, щоб переконати суспільство, що введення акцизу зупинить ріст галузі ВДЕ і інвестиції в Україну.
Підтримати проєкт на Patreon
Рада хоче "схлопнути" близько 80 млрд боргів на газовому ринку шляхом компенсації з бюджету
Верховна Рада знайшла спосіб врегулювати борги учасників ринку за природний газ перед НАК "Нафтогаз України".
3 червня енергетичний Комітет Ради схвалив законопроект №3508 десятка нардепів від фракції більшості.
Нагадаємо, анатомія боргів приблизна така: 38 млрд боргів Теплокомуненерго (ТКЕ) і 23 млрд боргів газ-збутів перед Нафтогазом. Ще 20 млрд боргів операторів ГРМ (облгазів) перед Укртрансгазом (дивись графік).
За версією Нафтогазу, загальна сума боргу учасників без врахування боргу облгазів, складає 97 млрд грн.
Нафтогаз нарахував більшу суму через включення боргів генерації на газі, боргів промпідприємств (приміром Одеського припортового заводу), та пені на борги ТКЕ.
Треба розуміти, що частина боргів виникла завдяки державі. Нацкомісія з регулювання енергетики і компослуг (НКРЕКП) в 2016 – 2019 роках встановлювала занизькі тарифи для облгазів, а місцеві органи влади – занизькі тарифи на централізоване опалення.
Це робилось із метою не допустити підвищення тарифів на тепло і газ для населення.
Але зрештою призвело до фінансового розбалансування системи.
Як ми писали, раніше проблему з боргами пропонував вирішити соратник Дмитра Фірташа – Михайло Папієв (нардеп від ОПЗЖ).
Написаний ним проект закону №3800-1 передбачав повне списання боргів.
Як відомо, Регіональна газова компанія (РГК) Фірташа контролює близько 70% розподілу газу по обсягам. Відповідно, має велику частку цих боргів.
Новий проект закону 3508 передбачає компенсацію учасникам ринку різниці між економічно обґрунтованим і фактичним тарифами за рахунок державного і місцевих бюджетів. В залежності від того, хто встановлював тариф – НКРЕКП чи місцева влада.
Компенсація стосуватиметься періоду з 1 січня 2016 по 1 травня 2021 року.
Типу, після травня 2021 року, коли перестали діяти спецобов'язки (PSO) для ТКЕ, накопичення боргів припиниться.
Крім іншого, проект стосується і боргів водоканалів.
Планується схема, схожа з виплатами Укрнафті за спірний газ.
Тобто, гроші йдуть з бюджетів на учасників ринку. Ті розраховуються по боргам перед Нафтогазом, а Нафтогаз повертає гроші в бюджет дивідендами, або податками.
Учасники ринку, з якими ми говорили, скептично ставляться до цього законопроекту.
По-перше, є велика кількість учасників, кожен з яких має свою історію і проблематику. Навіть з однією Укрнафтою це було провернути нелегко. А тут десятки компаній.
По-друге, є великі сумніви, що місцеві бюджети спроможні "компенсувати" якісь гроші. Навіть, якщо вони в них є.
Верховна Рада знайшла спосіб врегулювати борги учасників ринку за природний газ перед НАК "Нафтогаз України".
3 червня енергетичний Комітет Ради схвалив законопроект №3508 десятка нардепів від фракції більшості.
Нагадаємо, анатомія боргів приблизна така: 38 млрд боргів Теплокомуненерго (ТКЕ) і 23 млрд боргів газ-збутів перед Нафтогазом. Ще 20 млрд боргів операторів ГРМ (облгазів) перед Укртрансгазом (дивись графік).
За версією Нафтогазу, загальна сума боргу учасників без врахування боргу облгазів, складає 97 млрд грн.
Нафтогаз нарахував більшу суму через включення боргів генерації на газі, боргів промпідприємств (приміром Одеського припортового заводу), та пені на борги ТКЕ.
Треба розуміти, що частина боргів виникла завдяки державі. Нацкомісія з регулювання енергетики і компослуг (НКРЕКП) в 2016 – 2019 роках встановлювала занизькі тарифи для облгазів, а місцеві органи влади – занизькі тарифи на централізоване опалення.
Це робилось із метою не допустити підвищення тарифів на тепло і газ для населення.
Але зрештою призвело до фінансового розбалансування системи.
Як ми писали, раніше проблему з боргами пропонував вирішити соратник Дмитра Фірташа – Михайло Папієв (нардеп від ОПЗЖ).
Написаний ним проект закону №3800-1 передбачав повне списання боргів.
Як відомо, Регіональна газова компанія (РГК) Фірташа контролює близько 70% розподілу газу по обсягам. Відповідно, має велику частку цих боргів.
Новий проект закону 3508 передбачає компенсацію учасникам ринку різниці між економічно обґрунтованим і фактичним тарифами за рахунок державного і місцевих бюджетів. В залежності від того, хто встановлював тариф – НКРЕКП чи місцева влада.
Компенсація стосуватиметься періоду з 1 січня 2016 по 1 травня 2021 року.
Типу, після травня 2021 року, коли перестали діяти спецобов'язки (PSO) для ТКЕ, накопичення боргів припиниться.
Крім іншого, проект стосується і боргів водоканалів.
Планується схема, схожа з виплатами Укрнафті за спірний газ.
Тобто, гроші йдуть з бюджетів на учасників ринку. Ті розраховуються по боргам перед Нафтогазом, а Нафтогаз повертає гроші в бюджет дивідендами, або податками.
Учасники ринку, з якими ми говорили, скептично ставляться до цього законопроекту.
По-перше, є велика кількість учасників, кожен з яких має свою історію і проблематику. Навіть з однією Укрнафтою це було провернути нелегко. А тут десятки компаній.
По-друге, є великі сумніви, що місцеві бюджети спроможні "компенсувати" якісь гроші. Навіть, якщо вони в них є.
Олігархічний консенсус Ахметова та Пінчука. Мільярдери "підписали" перемир'я
Перший та другий номер списку Forbes – олігархи Рінат Ахметов ($7.6 млрд) та Віктор Пінчук ($2.5 млрд) досягли консенсусу та домовилися про мир.
До цього олігархи більше року мочили один-одного через свої телеканали, інтернет-ЗМІ та лідерів думок.
Причиною війни були кардинально протилежні бізнес-інтереси: Ахметов, як другий найбільший виробник електроенергії в країні і найбільший власник зеленої генерації, прагнув до росту тарифів на електроенергію та акумуляції фінансів для розрахунків з його генерацією. Водночас інтереси Пінчука - діаметрально протилежні, оскільки підприємства його корпорації входят в п'ятірку найбільших споживачі електроенергії. Більше споживаєш - більше платиш.
Однак навесні 2021 року олігархи підписали перемир'я. Про це нам розповіли кілька, незалежних один від одного, джерел. Підтвердженням консенсусу також стала медіа підтримка Пінчуком кампанії зі збивання збільшення ренти на руду.
Чому помирилися олігархи? Для цього є кілька причин:
1 Ахметов купує у Пінчука бізнес з видобутку газу – компанію Гео Альянс. Ціна угоди може становити $120 млн.
2 У мільярдерів виникла потреба координувати дії на фоні кампанії Офісу президента з деолігархізації економіки. Мова про два антиолігархічні законопроекти:
Рамковий - https://t.me/monopolistua/267
Зі змінами в Податковий кодекс https://t.me/monopolistua/249
Перемир'я з Ахметовим для Пінчука може розблокувати процес отримання статусу "зеленої металургії", який дає право його Дніпросталі не сплачувати компенсацію зеленого тарифу, який зашито в тариф на передачу електроенергії Укренерго. Тут ми писали, як в грудні 2020 олігарх через підконтрольну Держрегуляторну службу збив цей процес.
Іронія в тому, що ідею "зеленої металургії", яку так гаряче розносили придворні депутати Ахметова, зараз виношують і в металургійному холдингу Метінвест олігарха.
"Вихід є - так звана ідея зеленої металургії, яка є і в компанії Метінвест… Ми йдемо від традиційного способу виробництва сталі - можемо поміняти все це на електрометалургію, яка заснована на водні і зведе до нуля викиди СО2".- заявив директор Метінвесту Юрій Риженков, анонсуючи на Україна24 Ахметова проект з будівництва нового цеху на ММКІ за $1 млрд.
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проєкт на Patreon
Перший та другий номер списку Forbes – олігархи Рінат Ахметов ($7.6 млрд) та Віктор Пінчук ($2.5 млрд) досягли консенсусу та домовилися про мир.
До цього олігархи більше року мочили один-одного через свої телеканали, інтернет-ЗМІ та лідерів думок.
Причиною війни були кардинально протилежні бізнес-інтереси: Ахметов, як другий найбільший виробник електроенергії в країні і найбільший власник зеленої генерації, прагнув до росту тарифів на електроенергію та акумуляції фінансів для розрахунків з його генерацією. Водночас інтереси Пінчука - діаметрально протилежні, оскільки підприємства його корпорації входят в п'ятірку найбільших споживачі електроенергії. Більше споживаєш - більше платиш.
Однак навесні 2021 року олігархи підписали перемир'я. Про це нам розповіли кілька, незалежних один від одного, джерел. Підтвердженням консенсусу також стала медіа підтримка Пінчуком кампанії зі збивання збільшення ренти на руду.
Чому помирилися олігархи? Для цього є кілька причин:
1 Ахметов купує у Пінчука бізнес з видобутку газу – компанію Гео Альянс. Ціна угоди може становити $120 млн.
2 У мільярдерів виникла потреба координувати дії на фоні кампанії Офісу президента з деолігархізації економіки. Мова про два антиолігархічні законопроекти:
Рамковий - https://t.me/monopolistua/267
Зі змінами в Податковий кодекс https://t.me/monopolistua/249
Перемир'я з Ахметовим для Пінчука може розблокувати процес отримання статусу "зеленої металургії", який дає право його Дніпросталі не сплачувати компенсацію зеленого тарифу, який зашито в тариф на передачу електроенергії Укренерго. Тут ми писали, як в грудні 2020 олігарх через підконтрольну Держрегуляторну службу збив цей процес.
Іронія в тому, що ідею "зеленої металургії", яку так гаряче розносили придворні депутати Ахметова, зараз виношують і в металургійному холдингу Метінвест олігарха.
"Вихід є - так звана ідея зеленої металургії, яка є і в компанії Метінвест… Ми йдемо від традиційного способу виробництва сталі - можемо поміняти все це на електрометалургію, яка заснована на водні і зведе до нуля викиди СО2".- заявив директор Метінвесту Юрій Риженков, анонсуючи на Україна24 Ахметова проект з будівництва нового цеху на ММКІ за $1 млрд.
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проєкт на Patreon
Американська корпорація, якій Укравтодор хоче віддати 85 млрд на будівництво київської окружної, виявилася найбільшим порушником в США
Укравтодор підписав меморандум з американської корпорацією Bechtel щодо співпраці в рамках будівництва Київської Обхідної дороги. Будівництво оцінюється в 85 млрд грн.
Ліга Антитрасту розповідає, що це за компанія: https://t.me/antitrust_league/26
Bechtel очолює список будівельних компаній США за рівнем штрафних санкцій. З 2000 року відносно неї корпорації було 33 випадки штрафних санкцій на загальну суму $934 млн.
На Bechtel припадає майже половина всіх штрафних санкцій в сфері будівництва в США.
Найбільші штрафні санкції стосуються будівництва центрального тунелю в Бостоні - Великий бостонський тунель. Через неналежну якість робіт та управлінням будівництвом з Bechtel та її співвиконавця Pb Americas Inc в 2008 стягнуто на користь США $458 млн.
Початкова вартість Великого бостонського тунелю була $2,2 млрд, але в процесі будівництва вона зросла до $14,6 млрд і перетворилася на найдорожче будівництво в історії США.
Неякісне виконання робіт призвело до обвалу стелі в бостонському тунелі. Перевірка виявила 242 аварійно небезпечних елементів кріплення, які утримували стельові плити тунелю.
У 2000-х роках Bechtel будувала "трансільванську магістраль", яка стала найдорожчою дорогою у світі. Уряд Румунії та Bechtel підписали угоду на будівництво 415 км дороги вартістю 2,2 млрд євро.
Але вартість робіт постійно зростала поки не сягнула 10 млрд євро. Bechtel збудувала лише 54 км дороги за 1,25 млрд євро. Один кілометр автомагістралі обійшовся Румунії у 24 млн євро.
Вартість будівництва Київської окружної попередньо оцінили у 85 млрд грн. Заради цього Верховна рада прийняла поправку до закону про публічні закупівлі, якою з системи «Прозорро» виводяться усі закупівлі робіт з будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва.
Підтримати проєкт на Patreon
Укравтодор підписав меморандум з американської корпорацією Bechtel щодо співпраці в рамках будівництва Київської Обхідної дороги. Будівництво оцінюється в 85 млрд грн.
Ліга Антитрасту розповідає, що це за компанія: https://t.me/antitrust_league/26
Bechtel очолює список будівельних компаній США за рівнем штрафних санкцій. З 2000 року відносно неї корпорації було 33 випадки штрафних санкцій на загальну суму $934 млн.
На Bechtel припадає майже половина всіх штрафних санкцій в сфері будівництва в США.
Найбільші штрафні санкції стосуються будівництва центрального тунелю в Бостоні - Великий бостонський тунель. Через неналежну якість робіт та управлінням будівництвом з Bechtel та її співвиконавця Pb Americas Inc в 2008 стягнуто на користь США $458 млн.
Початкова вартість Великого бостонського тунелю була $2,2 млрд, але в процесі будівництва вона зросла до $14,6 млрд і перетворилася на найдорожче будівництво в історії США.
Неякісне виконання робіт призвело до обвалу стелі в бостонському тунелі. Перевірка виявила 242 аварійно небезпечних елементів кріплення, які утримували стельові плити тунелю.
У 2000-х роках Bechtel будувала "трансільванську магістраль", яка стала найдорожчою дорогою у світі. Уряд Румунії та Bechtel підписали угоду на будівництво 415 км дороги вартістю 2,2 млрд євро.
Але вартість робіт постійно зростала поки не сягнула 10 млрд євро. Bechtel збудувала лише 54 км дороги за 1,25 млрд євро. Один кілометр автомагістралі обійшовся Румунії у 24 млн євро.
Вартість будівництва Київської окружної попередньо оцінили у 85 млрд грн. Заради цього Верховна рада прийняла поправку до закону про публічні закупівлі, якою з системи «Прозорро» виводяться усі закупівлі робіт з будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо м. Києва.
Підтримати проєкт на Patreon
Уряд вирішив знизити олігархам Ахметову, Жеваго та ін. ренту на залізну руду
Уряд Дениса Шмигаля пішов на поступки олігархам. В фінальній версії законопроекту про внесення змін до Податкового кодексу, яким серед іншого піднімається рента на видобуток руди, уряд пропонує на третину знизити ставки ренти на руду.
В попередній версії законопроекту пропонувалося ввести диференційовані ставки ренти в залежності від ціни: ціна менше $65/тонна – ставка 0,1%; $65-85/тонна – 3%; $85-120/тонна – 8%; $120-150/тонна – 12%; $150-180/тонна – 14%; $180/тонна – 16%.
Базою оподаткування встановлюється ринкова ціна на руду з вмістом заліза – 62%, згідно індексу FE CFR China інформагентства Platts.
Зараз гірничо-збагачувальні комбінати сплачують з кожної тони руди ренту в розмірі 11% та 12% - якщо ціна більше $70/т. База оподаткування – собівартість видобутку. Сьогодні з тони руди в бюджет потрапляє приблизно $3 ренти при ціні більше $200/т.
В фінальній версії законопроекту базу оподаткування залишили без змін, але ставки ренти змінилися:
3,5% - якщо ціна залізної руди становить $100 і менше; 5% - якщо ціна більше $100/т, але не перевищує $200/т; 10% - якщо ціна руди вища $200/т.
Зараз тона залізної руди з вмістом заліза 62% коштує більше $210. Відповідно за ставкою ренти в 16%, олігархи платили б з тони руди в бюджет України більше $33, однак уряд пропонує знизити їхні платежі до $20/тону.
Окрім того, уряд Шмигаля, який раніше працював топ-менеджером в ДТЕК Ріната Ахметова, який контролює 60% видобутку руди в країні, пропонує також при розрахунку ренти на руду застосовувати коригуючий коефіцієнт 0,9 в залежності від умов видобутку руди. Тобто, якщо умови видобутку руди – ускладнені, то застосовується цей коефіцієнт і платежі гірничо-збагачувальних комбінатів знижуються ще на $2 на тоні руди.
"Таким чином, Уряд знизив майбутні платежі по ренті на 44% від ставки, ухваленої в травні. А якщо ринкова ціна на руду опуститься до $180, то металурги платитимуть вже на 72% менше, ніж передбачалось у першій версії законопроєкту. Уряд пішов на поступки металургам для періодів високих цін, погодившись стягувати на 40–70% менше, ніж у попередній версії" - цитує Forbes інвестаналітика Concorde Capital Дмитра Хорошуна.
В інтерв'ю ахметівського телеканалу Україна 24 директор ахметовіського Мтінвесту Юрій Риженков зазначив, що ренту на руду потрібно встановлювати з урахуванням ставок в країнах - основних конкурентах. Ми подивилися – в 2020 в Росії ввели коефіцієнт в розмірі 3,5 до податку на видобуток корисних копалин, в тому числі на видобуток залізних руд.
Гірничо-збагачувальні комбінати – найприбутковіші компанії в Україні. В цьому році вони виплатили, або виплатять акціонерам 40-60 млрд грн дивідендів з прибутку минулих років.
60% видобутку руди в Україні контролює Метнівест Ахметова-Новинського, Ferrexpo Жеваго – майже третину. Металургійний холдинг Метінвест Ахметова в 2020 році отримав $1,45 млрд EBITDA від продажу руди. У Ferrexpo Костянтина Жеваго в 2020 році EBITDA виросла на 46% - до $859 млн.
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проект: Монобанк
Patreon
Уряд Дениса Шмигаля пішов на поступки олігархам. В фінальній версії законопроекту про внесення змін до Податкового кодексу, яким серед іншого піднімається рента на видобуток руди, уряд пропонує на третину знизити ставки ренти на руду.
В попередній версії законопроекту пропонувалося ввести диференційовані ставки ренти в залежності від ціни: ціна менше $65/тонна – ставка 0,1%; $65-85/тонна – 3%; $85-120/тонна – 8%; $120-150/тонна – 12%; $150-180/тонна – 14%; $180/тонна – 16%.
Базою оподаткування встановлюється ринкова ціна на руду з вмістом заліза – 62%, згідно індексу FE CFR China інформагентства Platts.
Зараз гірничо-збагачувальні комбінати сплачують з кожної тони руди ренту в розмірі 11% та 12% - якщо ціна більше $70/т. База оподаткування – собівартість видобутку. Сьогодні з тони руди в бюджет потрапляє приблизно $3 ренти при ціні більше $200/т.
В фінальній версії законопроекту базу оподаткування залишили без змін, але ставки ренти змінилися:
3,5% - якщо ціна залізної руди становить $100 і менше; 5% - якщо ціна більше $100/т, але не перевищує $200/т; 10% - якщо ціна руди вища $200/т.
Зараз тона залізної руди з вмістом заліза 62% коштує більше $210. Відповідно за ставкою ренти в 16%, олігархи платили б з тони руди в бюджет України більше $33, однак уряд пропонує знизити їхні платежі до $20/тону.
Окрім того, уряд Шмигаля, який раніше працював топ-менеджером в ДТЕК Ріната Ахметова, який контролює 60% видобутку руди в країні, пропонує також при розрахунку ренти на руду застосовувати коригуючий коефіцієнт 0,9 в залежності від умов видобутку руди. Тобто, якщо умови видобутку руди – ускладнені, то застосовується цей коефіцієнт і платежі гірничо-збагачувальних комбінатів знижуються ще на $2 на тоні руди.
"Таким чином, Уряд знизив майбутні платежі по ренті на 44% від ставки, ухваленої в травні. А якщо ринкова ціна на руду опуститься до $180, то металурги платитимуть вже на 72% менше, ніж передбачалось у першій версії законопроєкту. Уряд пішов на поступки металургам для періодів високих цін, погодившись стягувати на 40–70% менше, ніж у попередній версії" - цитує Forbes інвестаналітика Concorde Capital Дмитра Хорошуна.
В інтерв'ю ахметівського телеканалу Україна 24 директор ахметовіського Мтінвесту Юрій Риженков зазначив, що ренту на руду потрібно встановлювати з урахуванням ставок в країнах - основних конкурентах. Ми подивилися – в 2020 в Росії ввели коефіцієнт в розмірі 3,5 до податку на видобуток корисних копалин, в тому числі на видобуток залізних руд.
Гірничо-збагачувальні комбінати – найприбутковіші компанії в Україні. В цьому році вони виплатили, або виплатять акціонерам 40-60 млрд грн дивідендів з прибутку минулих років.
60% видобутку руди в Україні контролює Метнівест Ахметова-Новинського, Ferrexpo Жеваго – майже третину. Металургійний холдинг Метінвест Ахметова в 2020 році отримав $1,45 млрд EBITDA від продажу руди. У Ferrexpo Костянтина Жеваго в 2020 році EBITDA виросла на 46% - до $859 млн.
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проект: Монобанк
Patreon
В Україні продовжує працювати два десятки міні-НПЗ. КАРТА
В червні 2015 року на нафтобазі компанії БРСМ під Васильковим сталася масштабна пожежа. Загинуло 6 людей, ще 18 отримало поранення.
Там зберігалось 20 тис. тон нафтопродуктів.
Причиною пожежі було порушення норм безпеки в процесі виробництва нафтопродуктів шляхом змішування паливних компонентів – технологічного бензину, газоконденсату, октанозбільшуючих присадок, реактивного пального.
Пройшло шість років і "Васильківська трагедія" в будь-який момент може повторитися в іншому регіоні. Учасники ринку нарахували в Україні 25 міні-НПЗ.
Вони щороку випускають 470 тис. тон фальсифікованих нафтопродуктів.
Ці міні-заводи беруть безакцизну сировину і компоненти (газовий конденсат, нафту, присадки під виглядом розчинників, ММА) і перетворюють на пальне без сплати акцизу.
В березні прем'єр Денис Шмигаль розпорядився провести масштабний рейд по всіх АЗС, міні-НПЗ і нафтобазах в країні, щоб відбілити ринок нафтопродуктів.
Про те, як все це закінчилось імітацією, ми вже писали.
Місце знаходження всіх міні-НПЗ, юрособи-оператори та точки реалізації контрафакту відомі. В тому числі – СБУ, Нацполіції, ДПС, ДФС та Держслужбі з надзвичайних ситуацій.
Але ці підприємства продовжують працювати і нарощують обсяги.
Ми нанесли на карту місця виробництва контрафактних нафтопродуктів в Україні. Це 25 міні-НПЗ переважно у Харківській, Полтавській і Дніпропетровській областях.
Карта за посиланням
В червні 2015 року на нафтобазі компанії БРСМ під Васильковим сталася масштабна пожежа. Загинуло 6 людей, ще 18 отримало поранення.
Там зберігалось 20 тис. тон нафтопродуктів.
Причиною пожежі було порушення норм безпеки в процесі виробництва нафтопродуктів шляхом змішування паливних компонентів – технологічного бензину, газоконденсату, октанозбільшуючих присадок, реактивного пального.
Пройшло шість років і "Васильківська трагедія" в будь-який момент може повторитися в іншому регіоні. Учасники ринку нарахували в Україні 25 міні-НПЗ.
Вони щороку випускають 470 тис. тон фальсифікованих нафтопродуктів.
Ці міні-заводи беруть безакцизну сировину і компоненти (газовий конденсат, нафту, присадки під виглядом розчинників, ММА) і перетворюють на пальне без сплати акцизу.
В березні прем'єр Денис Шмигаль розпорядився провести масштабний рейд по всіх АЗС, міні-НПЗ і нафтобазах в країні, щоб відбілити ринок нафтопродуктів.
Про те, як все це закінчилось імітацією, ми вже писали.
Місце знаходження всіх міні-НПЗ, юрособи-оператори та точки реалізації контрафакту відомі. В тому числі – СБУ, Нацполіції, ДПС, ДФС та Держслужбі з надзвичайних ситуацій.
Але ці підприємства продовжують працювати і нарощують обсяги.
Ми нанесли на карту місця виробництва контрафактних нафтопродуктів в Україні. Це 25 міні-НПЗ переважно у Харківській, Полтавській і Дніпропетровській областях.
Карта за посиланням
ГЗК олігархів отримали 42,7 млрд грн прибутку, але до бюджету сплатили лише 3,9 млрд грн ренти
Минулого року гірничо-збагачувальні комбінати України отримали 42,7 млрд грн чистого прибутку. Своїм акціонерам вони виплатили майже 41 млрд грн дивідендів з прибутку за попередні роки, не тільки за 2020 рік.
Водночас до державного бюджету, за даними Податкової, ГЗК сплатили 3,9 млрд грн ренти на видобуток залізної руди. Протягом 2020 року ціни на залізну руду в Китаї, який є ключовим споживачем української руди, зросли з $80/т – до $170/т. Однак більш як двократний ріст цін на сировину ніяк не вплинув на обсяги сплати ренти до бюджету.
Порівняно з 2019 роком ГЗК в 2020 сплатили ренти на 600 млн грн більше. Незначне зростання пов'язано зі збільшенням на початку 2020 ставки ренти на видобуток залізної руди (законом №1210) з 8% до 11% та 12% - якщо ціна руди перевищить $70/тонна.
Але роль грають не стільки ставки ренти, як база оподаткування, з якої вони вираховуються. Тоді, на початку 2020, олігархи пролобіювали базу оподаткування – собівартість видобутку, замість ринкової ціни. І воно того вартувало – адже сьогодні тонна руди з містом заліза 62% коштує $215, однак до бюджету вони сплачують лише $3 ренти.
У Верховній раді зареєстровано законопроект про внесення змін до ПК, яким встановлюються нові ставки ренти і змінюється база оподаткування рентою на видобуток руди: з собівартості – на ринкову ціну на руду з вмістом заліза – 62%, згідно індексу FE CFR China інформагентства Platts. Детально про це тут: https://t.me/monopolistua/273
60% видобутку руди в Україні контролює Метнівест Ахметова-Новинського, ще третину - Ferrexpo Костянтина Жеваго. Хто і скільки сплатив ренти та інших податків – в таблиці внизу (натисніть для збільшення).
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Минулого року гірничо-збагачувальні комбінати України отримали 42,7 млрд грн чистого прибутку. Своїм акціонерам вони виплатили майже 41 млрд грн дивідендів з прибутку за попередні роки, не тільки за 2020 рік.
Водночас до державного бюджету, за даними Податкової, ГЗК сплатили 3,9 млрд грн ренти на видобуток залізної руди. Протягом 2020 року ціни на залізну руду в Китаї, який є ключовим споживачем української руди, зросли з $80/т – до $170/т. Однак більш як двократний ріст цін на сировину ніяк не вплинув на обсяги сплати ренти до бюджету.
Порівняно з 2019 роком ГЗК в 2020 сплатили ренти на 600 млн грн більше. Незначне зростання пов'язано зі збільшенням на початку 2020 ставки ренти на видобуток залізної руди (законом №1210) з 8% до 11% та 12% - якщо ціна руди перевищить $70/тонна.
Але роль грають не стільки ставки ренти, як база оподаткування, з якої вони вираховуються. Тоді, на початку 2020, олігархи пролобіювали базу оподаткування – собівартість видобутку, замість ринкової ціни. І воно того вартувало – адже сьогодні тонна руди з містом заліза 62% коштує $215, однак до бюджету вони сплачують лише $3 ренти.
У Верховній раді зареєстровано законопроект про внесення змін до ПК, яким встановлюються нові ставки ренти і змінюється база оподаткування рентою на видобуток руди: з собівартості – на ринкову ціну на руду з вмістом заліза – 62%, згідно індексу FE CFR China інформагентства Platts. Детально про це тут: https://t.me/monopolistua/273
60% видобутку руди в Україні контролює Метнівест Ахметова-Новинського, ще третину - Ferrexpo Костянтина Жеваго. Хто і скільки сплатив ренти та інших податків – в таблиці внизу (натисніть для збільшення).
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
ТОП-20 платників податків 2020 року
Ще в квітні видання Рейтинг опублікувало ТОП-200 платників податків в Україні.
Цей рейтинг цікавий не тільки ранжуванням компаній за загальною сумою сплачених податків. Там є розбивка по 8 основних податках: ПДВ, податок на прибуток, акциз, рента, екоподаток, плата за землю, ПДФО і ЄСВ.
В ТОП платників ПДВ і податку на прибуток попали Укрнафта, Нафтогаз, Укргазвидобування і Оператор ГТС України.
Всі вони державні. Лише Укрнафта на 42% належить групі Ігоря Коломойського.
В 2020 році Укрнафта стала найбільшим платником податків завдяки схемі викупу спірного газу Нафтогазом за державні кошти.
ТОП-3 платників акцизного податку – це філії міжнародних тютюнових корпорацій Philip Morris, BAT і JTI.
Найбільші платники ренти – Укрнафта і Укргазвидобування.
В ТОП-10 входять інші газові компанії і 5 гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК). Але суми сплати у них значно менші.
Чому в Україні замала рента на видобуток залізної руди - ми писали вже не раз.
Найбільшим платником плати за землю є Укрзалізниця.
Сплатила 1,5 млрд грн за землю.
Всі інші – значно менше.
Найбільшим платником екоподатку є Енергоатом – більше мільярда гривень.
Також в 2020 році багато заплатила вся вугільна генерація: Західенерго, Східенерго і Дніпроенерго Ахметова, державне Центренерго і Донбасенерго Максима Єфімова.
В ТОП-3 платників податку на доходи фізосіб (ПДФО), розмір якого залежить від розміру зарплати і кількості працівників, увійшли Укрзалізниця з великим відривом, Енергоатом і АТБ Геннадія Буткевича.
Автор: Сергій Головньов
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Ще в квітні видання Рейтинг опублікувало ТОП-200 платників податків в Україні.
Цей рейтинг цікавий не тільки ранжуванням компаній за загальною сумою сплачених податків. Там є розбивка по 8 основних податках: ПДВ, податок на прибуток, акциз, рента, екоподаток, плата за землю, ПДФО і ЄСВ.
В ТОП платників ПДВ і податку на прибуток попали Укрнафта, Нафтогаз, Укргазвидобування і Оператор ГТС України.
Всі вони державні. Лише Укрнафта на 42% належить групі Ігоря Коломойського.
В 2020 році Укрнафта стала найбільшим платником податків завдяки схемі викупу спірного газу Нафтогазом за державні кошти.
ТОП-3 платників акцизного податку – це філії міжнародних тютюнових корпорацій Philip Morris, BAT і JTI.
Найбільші платники ренти – Укрнафта і Укргазвидобування.
В ТОП-10 входять інші газові компанії і 5 гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК). Але суми сплати у них значно менші.
Чому в Україні замала рента на видобуток залізної руди - ми писали вже не раз.
Найбільшим платником плати за землю є Укрзалізниця.
Сплатила 1,5 млрд грн за землю.
Всі інші – значно менше.
Найбільшим платником екоподатку є Енергоатом – більше мільярда гривень.
Також в 2020 році багато заплатила вся вугільна генерація: Західенерго, Східенерго і Дніпроенерго Ахметова, державне Центренерго і Донбасенерго Максима Єфімова.
В ТОП-3 платників податку на доходи фізосіб (ПДФО), розмір якого залежить від розміру зарплати і кількості працівників, увійшли Укрзалізниця з великим відривом, Енергоатом і АТБ Геннадія Буткевича.
Автор: Сергій Головньов
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Юрій Бойко оформив монополію на виробництво вибухівки. Він може потрапити в реєстр олігархів
Один з лідерів кремлівської партії ОПЗЖ, нардеп і партнер олігархів Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна – Юрій Бойко легалізувався в хімічному заводі "Зоря", який працює на потужностях однойменного державного заводу.
17 червня Антимонопольний комітет дозволив ТОВ "Хімічні інноваційні технології", яке належить сину Бойка – Анатолію Бойко, придбати активи у "Української хіміко-енергетичної компанії". Після цього АМКУ дозволили сину Бойка передати ці активи в оренду ТОВ "НВП "Зоря". До цього ТОВ "НВП "Зоря" (входить в орбіту політика Бойка) орендувало майновий комплекс у ТОВ "Українська хіміко-енергетична компанія" за що була оштрафована АМКУ на 170 тис грн.
Таким чином, як пишуть Наші Гроші, АМКУ легалізував контроль Бойка над стратегічним активом у сфері виготовлення вибухівки, який знаходяться у прифронтовій зоні.
У ТОВ "НВП "Зоря" - монополіст з виробництва вибухівки. Підприємства оборонного комплексу купують вибухівку лише в "Зорі". Раніше в Україні єдиним виробником вибухівки було держпідприємство "Рубіжнянський казенного хімічний завод "Зоря". Але воно втратило свої виробничі потужності, які опинилися в руках Юрія Бойка.
Бойко починав свою кар’єру як директор цього держпідприємства. Коли Бойко став міністром енергетики при президенті Януковичу в 2010, уряд включив РКХЗ "Зоря" до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу та до складу ДК "Укроборонпром".
Тоді ж була створена приватна фірма "НВП "Зоря", яка розмістилась на промисловому майданчику однойменного ДП, взяла в оренду його устаткування та будівлі і почала виробляла ту ж продукцію, що і держпідприємство.
У грудні 2012 року Бойко став віце-прем’єром по промисловій політиці і до РКХЗ "Зоря" приєднали держпідприємство "Хімічний завод "Південний". Його активи також потрапили в руки Бойка.
ТОВ "Українська хіміко-енергетична компанія", у якої син Бойка викупив активи, отримало в оренду земельну ділянку ДП "Хімічний завод "Південний".
В результаті "такої співпраці" ДП почало отримувати збитки, а приватна "Зоря" – прибутки, які, через кіпрський офшор, пішли на користь її бенефіціарів.
ТОВ "НВП "Зоря" через кіпрський офшор контролюється Антоном Чернецовим. Його батько був головним інженером "Рубіжанського казенного заводу "Зоря", яким раніше керував Бойко. Крім того, Чернецов керував Рубіжанською міською організацією Республіканської партії Юрія Бойка та контролює групу компаній, що входять до сфери впливу Бойко.
Бойко отримав два атрибути олігарха: вплив на політичну силу і монопольне становище його активу. Залишилося довести його вплив на ЗМІ, зокрема на телеканал Інтер Фірташа-Льовочкіна.
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Один з лідерів кремлівської партії ОПЗЖ, нардеп і партнер олігархів Дмитра Фірташа та Сергія Льовочкіна – Юрій Бойко легалізувався в хімічному заводі "Зоря", який працює на потужностях однойменного державного заводу.
17 червня Антимонопольний комітет дозволив ТОВ "Хімічні інноваційні технології", яке належить сину Бойка – Анатолію Бойко, придбати активи у "Української хіміко-енергетичної компанії". Після цього АМКУ дозволили сину Бойка передати ці активи в оренду ТОВ "НВП "Зоря". До цього ТОВ "НВП "Зоря" (входить в орбіту політика Бойка) орендувало майновий комплекс у ТОВ "Українська хіміко-енергетична компанія" за що була оштрафована АМКУ на 170 тис грн.
Таким чином, як пишуть Наші Гроші, АМКУ легалізував контроль Бойка над стратегічним активом у сфері виготовлення вибухівки, який знаходяться у прифронтовій зоні.
У ТОВ "НВП "Зоря" - монополіст з виробництва вибухівки. Підприємства оборонного комплексу купують вибухівку лише в "Зорі". Раніше в Україні єдиним виробником вибухівки було держпідприємство "Рубіжнянський казенного хімічний завод "Зоря". Але воно втратило свої виробничі потужності, які опинилися в руках Юрія Бойка.
Бойко починав свою кар’єру як директор цього держпідприємства. Коли Бойко став міністром енергетики при президенті Януковичу в 2010, уряд включив РКХЗ "Зоря" до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу та до складу ДК "Укроборонпром".
Тоді ж була створена приватна фірма "НВП "Зоря", яка розмістилась на промисловому майданчику однойменного ДП, взяла в оренду його устаткування та будівлі і почала виробляла ту ж продукцію, що і держпідприємство.
У грудні 2012 року Бойко став віце-прем’єром по промисловій політиці і до РКХЗ "Зоря" приєднали держпідприємство "Хімічний завод "Південний". Його активи також потрапили в руки Бойка.
ТОВ "Українська хіміко-енергетична компанія", у якої син Бойка викупив активи, отримало в оренду земельну ділянку ДП "Хімічний завод "Південний".
В результаті "такої співпраці" ДП почало отримувати збитки, а приватна "Зоря" – прибутки, які, через кіпрський офшор, пішли на користь її бенефіціарів.
ТОВ "НВП "Зоря" через кіпрський офшор контролюється Антоном Чернецовим. Його батько був головним інженером "Рубіжанського казенного заводу "Зоря", яким раніше керував Бойко. Крім того, Чернецов керував Рубіжанською міською організацією Республіканської партії Юрія Бойка та контролює групу компаній, що входять до сфери впливу Бойко.
Бойко отримав два атрибути олігарха: вплив на політичну силу і монопольне становище його активу. Залишилося довести його вплив на ЗМІ, зокрема на телеканал Інтер Фірташа-Льовочкіна.
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
П'ята спроба ДТЕК Ахметова прибрати Тарасюка з енергетичного Регулятора
ДТЕК Ріната Ахметова останні пару тижнів проводить чергову спецоперацію з ціллю змінити склад Нацкомісії з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
ДТЕК хоче обмежити конкуренцію на ринку електроенергії (е/е), щоб дорожче продавати свою е/е з вугільних ТЕС.
Сьогодні стратегічні задачі холдингу такі:
1. Тимчасово заборонити трейдерам і постачальникам продавати е/е на спотових сегментах ринку: на Ринку на добу наперед (РДН) і Внутрішньодобовому ринку (ВДР). Це дасть можливість не знижувати ціни в періоди профіциту е/е - весною і влітку.
2. Повністю заборонити імпорт електроенергії з Білорусі і РФ, а не до 1 жовтня згідно рішення НКРЕКП. Це дозволить задирати ціни в період дефіциту е/е: осінню і взимку.
3. Значно збільшити максимальні цінові обмеження (price-cap), які з 16 червня складають 1244 грн/МВт-г вночі і 2656 грн/МВт-г вдень. Це дозволить продавати е/е значно дорожче в окремі години доби, коли відбувається пік споживання.
Як змінити склад НКРЕКП? Є два робочі сценарії.
1. Рішення суду. 23 червня Шостий апеляційний адміністративний суд розгляне апеляцію на рішення Окружного адмінсуду Києва (ОАСК) від 16 квітня щодо зобов'язання Кабміну розглянути звільнення чотирьох членів НКРЕКП.
Серед них Валерій Тарасюк (голова Комісії), Ольга Бабій, Руслан Кайдаш і Олексій Магда. Позов подала юрфірма Техноінвест. Юридична суть позову за посиланням.
2. Рішення Ради нацбезпеки і оборони (РНБО), або бажання президента. Два тижні анонімні ТГ-канали розганяють історію про те, що міністр енергетики Герман Галущенко переконав президента Володимира Зеленського, що Тарасюк заробляє гроші з трейдерів е/е, тому їх і захищає.
Типу, через це "Тарасюку залишилось недовго працювати". Буде або тиск з боку президента, щоб Тарасюк написав заяву про звільнення. Або чергове гібридне рішення РНБО.
Взагалі-то, всі трейдери в травні зафіксували збитки. Через це теорія про захист не працює. Ця конструкція поки що розвалилась.
Нагадаємо, що це п'ята операція "знести голову Тарасюка", ініційована ДТЕК протягом року.
Попередні спроби були:
У вересні 2020 року
У жовтні 2020 року
У листопаді 2020 року
У квітні 2021 року
Автор: Сергій Головньов
ДТЕК Ріната Ахметова останні пару тижнів проводить чергову спецоперацію з ціллю змінити склад Нацкомісії з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
ДТЕК хоче обмежити конкуренцію на ринку електроенергії (е/е), щоб дорожче продавати свою е/е з вугільних ТЕС.
Сьогодні стратегічні задачі холдингу такі:
1. Тимчасово заборонити трейдерам і постачальникам продавати е/е на спотових сегментах ринку: на Ринку на добу наперед (РДН) і Внутрішньодобовому ринку (ВДР). Це дасть можливість не знижувати ціни в періоди профіциту е/е - весною і влітку.
2. Повністю заборонити імпорт електроенергії з Білорусі і РФ, а не до 1 жовтня згідно рішення НКРЕКП. Це дозволить задирати ціни в період дефіциту е/е: осінню і взимку.
3. Значно збільшити максимальні цінові обмеження (price-cap), які з 16 червня складають 1244 грн/МВт-г вночі і 2656 грн/МВт-г вдень. Це дозволить продавати е/е значно дорожче в окремі години доби, коли відбувається пік споживання.
Як змінити склад НКРЕКП? Є два робочі сценарії.
1. Рішення суду. 23 червня Шостий апеляційний адміністративний суд розгляне апеляцію на рішення Окружного адмінсуду Києва (ОАСК) від 16 квітня щодо зобов'язання Кабміну розглянути звільнення чотирьох членів НКРЕКП.
Серед них Валерій Тарасюк (голова Комісії), Ольга Бабій, Руслан Кайдаш і Олексій Магда. Позов подала юрфірма Техноінвест. Юридична суть позову за посиланням.
2. Рішення Ради нацбезпеки і оборони (РНБО), або бажання президента. Два тижні анонімні ТГ-канали розганяють історію про те, що міністр енергетики Герман Галущенко переконав президента Володимира Зеленського, що Тарасюк заробляє гроші з трейдерів е/е, тому їх і захищає.
Типу, через це "Тарасюку залишилось недовго працювати". Буде або тиск з боку президента, щоб Тарасюк написав заяву про звільнення. Або чергове гібридне рішення РНБО.
Взагалі-то, всі трейдери в травні зафіксували збитки. Через це теорія про захист не працює. Ця конструкція поки що розвалилась.
Нагадаємо, що це п'ята операція "знести голову Тарасюка", ініційована ДТЕК протягом року.
Попередні спроби були:
У вересні 2020 року
У жовтні 2020 року
У листопаді 2020 року
У квітні 2021 року
Автор: Сергій Головньов
Українські олігархи задіяли євродепутатів в кампанії по збиванню законопроєкту, яким збільшуються податки
Це ресурсний законопроєкт №5600, яким збільшується низка податків, в тому числі акцизів та екологічних податків. Наприклад, вводиться акциз на продаж зеленої електроенергії, збільшується рента на руду, екологічні податки та багато іншого. Перелік нововведень – читайте в коментарях: https://t.me/monopolisty/1941
Як пише Європейська правда, два депутата Європарламенту Фульвіо Мартушелло та Джанни Ганчі надіслали лист на адресу міністра економіки України та голови Верховної ради.
У ньому вони розкритикували українську владу за "антиолігархічний" законопроєкт №5600. "Прикро, що уряд намагається збільшити доходи за рахунок збільшення податків у час виходу з коронакризи...", - бідкаються автори листа. Як пише видання, ці депутати мають досить специфічну репутацію і раніше не були помічені серед прихильників України.
Далі, у день підписання листа, він за гроші з'явився у низці європейських видань з супроводжувальним текстом. Першим 31 травня опублікувало лист European Business Review зі статтею за підписом журналіста, який з’являється там дуже рідко, і щоразу з публікаціями з ознаками піару, пише ЄП.
Новину з цієї публікації відразу ж зробили десятки українських ЗМІ, в тому числі з ТОП-10 найбільших. Ось так це виглядає.
2 червня Кабмін схвалив законопроєкт №5600 і передав до парламенту. Після цього була проведена друга хвиля кампанії. Та ж сама низка українських ЗМІ передрукували критичну статтю вже з Brussels Times. Ось так це виглядає.
Активно проти закопроєкту виступають компанії олігархів Ріната Ахметова та Вадима Новинського, Костянтина Жеваго, Лакшмі Міттала. Але не тільки, адже він зачепить весь великий бізнес, в тому числі зелену генерацію, агрохолдинги і забудовників.
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Це ресурсний законопроєкт №5600, яким збільшується низка податків, в тому числі акцизів та екологічних податків. Наприклад, вводиться акциз на продаж зеленої електроенергії, збільшується рента на руду, екологічні податки та багато іншого. Перелік нововведень – читайте в коментарях: https://t.me/monopolisty/1941
Як пише Європейська правда, два депутата Європарламенту Фульвіо Мартушелло та Джанни Ганчі надіслали лист на адресу міністра економіки України та голови Верховної ради.
У ньому вони розкритикували українську владу за "антиолігархічний" законопроєкт №5600. "Прикро, що уряд намагається збільшити доходи за рахунок збільшення податків у час виходу з коронакризи...", - бідкаються автори листа. Як пише видання, ці депутати мають досить специфічну репутацію і раніше не були помічені серед прихильників України.
Далі, у день підписання листа, він за гроші з'явився у низці європейських видань з супроводжувальним текстом. Першим 31 травня опублікувало лист European Business Review зі статтею за підписом журналіста, який з’являється там дуже рідко, і щоразу з публікаціями з ознаками піару, пише ЄП.
Новину з цієї публікації відразу ж зробили десятки українських ЗМІ, в тому числі з ТОП-10 найбільших. Ось так це виглядає.
2 червня Кабмін схвалив законопроєкт №5600 і передав до парламенту. Після цього була проведена друга хвиля кампанії. Та ж сама низка українських ЗМІ передрукували критичну статтю вже з Brussels Times. Ось так це виглядає.
Активно проти закопроєкту виступають компанії олігархів Ріната Ахметова та Вадима Новинського, Костянтина Жеваго, Лакшмі Міттала. Але не тільки, адже він зачепить весь великий бізнес, в тому числі зелену генерацію, агрохолдинги і забудовників.
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Приріст експорту. Чому олігархи збагатіють, а українці – ні
Згідно BI-системи Державної митної служби, за неповних півроку Україна експортувала товарів на $24,65 млрд.
Це на 7,4% більше, ніж вартість експорту першого півріччя 2020 року.
При тому, фізична вага експортованих товарів впала з 80 до 60 млн тон.
Хоча зовнішньоторгове сальдо залишається негативним: мінус $1,06 млрд. За півроку 2020 було мінус $1,36 млрд.
Чому країна збільшила валютну виручку від експорту?
Тому що відновлення світової економіки після коронакризи призвело до зростання цін на commodities – сировинних товарів, характеристики яких не залежать від виробника.
До commodities можна віднести енергоносії (нафта, газ, вугілля), продовольчі товари (зерно, олія), добрива, залізну руду і металургійні напівфабрикати (чавунні сляби, прокат, арматура) і т. д.
Частину таких товарів Україна активно експортує. Це руда, зерно, чорні метали, соняшникова олія.
Від імпорту деяких груп commodities Україна сама є залежною. В першу чергу, це газ і нафтопродукти.
Також Україна сама споживає свої експортні позиції. Це продовольчі товари: зерно, олія, цукор і т. д.
Зростання світових цін на commodities, з одного боку, робить Україну багатшою. Принаймні – корпорації, які їх експортують.
Найбільшими експортерами руди і металів є Метінвест Ріната Ахметова і Вадима Новинського а також Ferrexpo Костянтина Жеваго (виключно руди).
Найбільшими експортерами зерна і олії є Kernel Андрія Веревського, МХП Юрія Косюка, міжнародні корпорації: ADM, Bunge, Cargill, Dreyfus (так звана група ABCD) і китайська COFCO.
В той же час, високі світові ціни на commodities призводять до зростання цін на них в Україні.
Ростуть комунальні платежі через збільшення вартості газу і вугілля, яка закладена у тарифи на тепло і електроенергію.
Ростуть ціни на нафтопродукти через здороження нафти.
Ростуть ціни на продовольчі товари, згідно принципу експортного паритету. Виробники не будуть продавати їх в Україні дешевше, ніж експортна ціна мінус логістика.
Ростуть ціни на нерухомість, через подорожчання металу і деревини.
При тому, експортні корпорації через лобізм в парламенті не допускають підвищення податків.
Заробітні плати, якщо і зростають, то з великим часовим лагом.
Інвестицій у виробництво товарів з доданою вартістю від експортерів сировини чекати не слід. Є лише інвестиції у збільшення виробництва сировини і обіцянки, які поки що не виконувались.
Висновок такий, що не дивлячись на посилення економічної активності і зростання експорту, населення біднішає через інфляцію.
Олігархи і корпорації заробляють більше прибутків.
Вони витрачають їх для регуляторного захоплення держави: інвестують в медіа, підкуп парламентарів, чиновників, суддів.
Світові ціни на commodities визначають стан української економіки, внутрішньої і зовнішньої політики.
Високі ціни: є якась економічна активність, хоча ростуть споживчі ціни. Можлива політична стабільність.
Низькі ціни: фінансова криза, відсутність грошей в бюджеті, зниження економічної активності.
Тобто, в сировинній моделі економіки і те, й інше приносить шкоду.
Така ситуація буде продовжуватись, поки держава не змусить великий капітал вкладатись у виробництво товарів з доданою вартістю і технологічний експорт.
До того часу Україна втрачатиме робочі місця і податкові надходження. Не дивлячись на те, зростають ціни на commodities чи ні.
Автор: Сергій Головньов
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Згідно BI-системи Державної митної служби, за неповних півроку Україна експортувала товарів на $24,65 млрд.
Це на 7,4% більше, ніж вартість експорту першого півріччя 2020 року.
При тому, фізична вага експортованих товарів впала з 80 до 60 млн тон.
Хоча зовнішньоторгове сальдо залишається негативним: мінус $1,06 млрд. За півроку 2020 було мінус $1,36 млрд.
Чому країна збільшила валютну виручку від експорту?
Тому що відновлення світової економіки після коронакризи призвело до зростання цін на commodities – сировинних товарів, характеристики яких не залежать від виробника.
До commodities можна віднести енергоносії (нафта, газ, вугілля), продовольчі товари (зерно, олія), добрива, залізну руду і металургійні напівфабрикати (чавунні сляби, прокат, арматура) і т. д.
Частину таких товарів Україна активно експортує. Це руда, зерно, чорні метали, соняшникова олія.
Від імпорту деяких груп commodities Україна сама є залежною. В першу чергу, це газ і нафтопродукти.
Також Україна сама споживає свої експортні позиції. Це продовольчі товари: зерно, олія, цукор і т. д.
Зростання світових цін на commodities, з одного боку, робить Україну багатшою. Принаймні – корпорації, які їх експортують.
Найбільшими експортерами руди і металів є Метінвест Ріната Ахметова і Вадима Новинського а також Ferrexpo Костянтина Жеваго (виключно руди).
Найбільшими експортерами зерна і олії є Kernel Андрія Веревського, МХП Юрія Косюка, міжнародні корпорації: ADM, Bunge, Cargill, Dreyfus (так звана група ABCD) і китайська COFCO.
В той же час, високі світові ціни на commodities призводять до зростання цін на них в Україні.
Ростуть комунальні платежі через збільшення вартості газу і вугілля, яка закладена у тарифи на тепло і електроенергію.
Ростуть ціни на нафтопродукти через здороження нафти.
Ростуть ціни на продовольчі товари, згідно принципу експортного паритету. Виробники не будуть продавати їх в Україні дешевше, ніж експортна ціна мінус логістика.
Ростуть ціни на нерухомість, через подорожчання металу і деревини.
При тому, експортні корпорації через лобізм в парламенті не допускають підвищення податків.
Заробітні плати, якщо і зростають, то з великим часовим лагом.
Інвестицій у виробництво товарів з доданою вартістю від експортерів сировини чекати не слід. Є лише інвестиції у збільшення виробництва сировини і обіцянки, які поки що не виконувались.
Висновок такий, що не дивлячись на посилення економічної активності і зростання експорту, населення біднішає через інфляцію.
Олігархи і корпорації заробляють більше прибутків.
Вони витрачають їх для регуляторного захоплення держави: інвестують в медіа, підкуп парламентарів, чиновників, суддів.
Світові ціни на commodities визначають стан української економіки, внутрішньої і зовнішньої політики.
Високі ціни: є якась економічна активність, хоча ростуть споживчі ціни. Можлива політична стабільність.
Низькі ціни: фінансова криза, відсутність грошей в бюджеті, зниження економічної активності.
Тобто, в сировинній моделі економіки і те, й інше приносить шкоду.
Така ситуація буде продовжуватись, поки держава не змусить великий капітал вкладатись у виробництво товарів з доданою вартістю і технологічний експорт.
До того часу Україна втрачатиме робочі місця і податкові надходження. Не дивлячись на те, зростають ціни на commodities чи ні.
Автор: Сергій Головньов
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Рінат Ахметов інвестував в телеканали більше, ніж в екомодернізацію метзаводів і ТЕС
Рінат Ахметов інвестував в свою “Медіа Групу Україна", яка володіє телеканалами "Україна" і “Україна 24”, $307 млн, повідомив Forbes.
Це 8,37 млрд грн, або найбільша інвестиція в українське медіа за сім років. Для порівняння, обсяг ринку телевізійної реклами у 2020 році становив 12,2 млрд грн.
Інвестиція була надана у формі фінансової допомоги угодою від квітня 2021 року. Гроші будуть розподілені між телеканалами: "Україна", “Україна 24”, "НЛО TV", "Індиго TV", "Футбол 1/2/3" і цифровою платформою Oll.TV.
Наразі медіа Ахметова ведуть кампанію зі збивання законопроєкту 5600 про збільшення податків, в тому числі екологічних, на землю і ренти на руду. Телевізійна група Ахметова, яку він використовує як зброю масового впливу проти своїх опонентів і для примусу до дружби своїх “партнерів”, глубоко збитковий проект - в 2020 році Медіа Група Україна отримала 2,8 млрд грн збитку.
Інвестиції в медіахолдинг Ахметова перевищують розмір інвестицій в екологічну модернізацію метхолдингу Метінвест протягом останніх трьох років - холдинг за зазначений період інвестував в екологічні проекти близько 8 млрд грн.
До речі, на метзаводі Запоріжсталь Ахметова досі працює остання в Європі мартенівська піч, яка є найбільш брудним методом виробництва сталі.
В екомодернізацію Бурштинської ТЕС, однієї з найбільш брудних в Україні, в 2018-2020 ДТЕК Ахметова інвестував 225 млн грн. Бурштинська ТЕС посідає перше місце в Європі за обсягами викидів діоксиду сірки (SO₂).
Запорізька ТЕС з ДТЕК Дніпроенерго посідає друге місце в Європі за викидами оксиду азоту. В ТОП найбільших забруднювачів в Європі також входять інші ТЕС Ахметова: Курахівська і Луганська (ТОВ "ДТЕК Східенерго"), Ладижинська ( "ДТЕК Західенерго").
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проект: Монобанк
Рінат Ахметов інвестував в свою “Медіа Групу Україна", яка володіє телеканалами "Україна" і “Україна 24”, $307 млн, повідомив Forbes.
Це 8,37 млрд грн, або найбільша інвестиція в українське медіа за сім років. Для порівняння, обсяг ринку телевізійної реклами у 2020 році становив 12,2 млрд грн.
Інвестиція була надана у формі фінансової допомоги угодою від квітня 2021 року. Гроші будуть розподілені між телеканалами: "Україна", “Україна 24”, "НЛО TV", "Індиго TV", "Футбол 1/2/3" і цифровою платформою Oll.TV.
Наразі медіа Ахметова ведуть кампанію зі збивання законопроєкту 5600 про збільшення податків, в тому числі екологічних, на землю і ренти на руду. Телевізійна група Ахметова, яку він використовує як зброю масового впливу проти своїх опонентів і для примусу до дружби своїх “партнерів”, глубоко збитковий проект - в 2020 році Медіа Група Україна отримала 2,8 млрд грн збитку.
Інвестиції в медіахолдинг Ахметова перевищують розмір інвестицій в екологічну модернізацію метхолдингу Метінвест протягом останніх трьох років - холдинг за зазначений період інвестував в екологічні проекти близько 8 млрд грн.
До речі, на метзаводі Запоріжсталь Ахметова досі працює остання в Європі мартенівська піч, яка є найбільш брудним методом виробництва сталі.
В екомодернізацію Бурштинської ТЕС, однієї з найбільш брудних в Україні, в 2018-2020 ДТЕК Ахметова інвестував 225 млн грн. Бурштинська ТЕС посідає перше місце в Європі за обсягами викидів діоксиду сірки (SO₂).
Запорізька ТЕС з ДТЕК Дніпроенерго посідає друге місце в Європі за викидами оксиду азоту. В ТОП найбільших забруднювачів в Європі також входять інші ТЕС Ахметова: Курахівська і Луганська (ТОВ "ДТЕК Східенерго"), Ладижинська ( "ДТЕК Західенерго").
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проект: Монобанк
Міноборони придбало пального на 823 млн у компанії, яка ексклюзивно качала ДП по "трубі Медведчука"
Компанія з групи Wexler Петра Белза – Фрагрант поставить Міноборони 28 963 тонн дизпалива на 823 млн грн.
Ціна за тонну ДП становила 28 417 грн, вона включає витрати на доставку до військових частин, страховку та інші витрати, повідомляє Enkorr. Водночас середня ринкова ціна оптових партій дизпалива, за даними "А-95", в день проведення торгів становила 27 920 грн/т (на умовах передоплати).
Торги на ProZorro відбулися 25 червня. Компанія перемогла в усіх чотирьох лотах, оскільки була єдиним учасником тендеру.
За один тендер Фрагрант продала Міноборони втричі більше дизпалива, ніж за весь 2020 рік – компанія поставила 9,5 тиc тонн.
Wexler Group, в яку входить Фрагрант, оперувала перевалками на залізницю з української частини нафтопродуктопроводу "Самара - Західний напрямок" до рішення РНБО про повернення його у держвласність. Трубопровід і поставки ДП по ньому контролювалися кремлівським підсанкційним політиком Медведчуком.
Доступ до ресурсу Wexler Белза отримала завдяки його знайомству з власником Proton Energy Нісаном Моісеєвим з орбіти бізнесових інтересів Медведчука. Ця компанія володіє ексклюзивним правом поставки скрапленого газу від Роснафти – поставила 22% минулорічного споживання скрапленого газу в Україні.
Proton належить мережа АЗС Glusco, яка після санкцій РНБО офіційно припинила продаж ДП та бензину. До санкцій РНБО Wexler Белза на пару з компанією Unimex Holding Бориса Ганжі управляли мережею АЗС Glusco Моісеєва.
В 2020 році Wexler та Proton поставили 25% дизпалива в Україну на $0,63 млрд.
В 2020 Wexler поставила в Україну 1,1 млн тонн ДП на $452 млн. Пальне було придбано у Роснафти. По нафтопродуктопроводу Wexler поставила в Україну 560 тис. тонн, а ще 505 тис. тонн доставила білоруська експедиторська компанія БелКазТранс.
Компанія займалася переливом ДП з нафтопродуктопроводу в залізничні цистерни в білоруському Гомелі і відправкою їх в Україну. Належить білоруському олігарху Миколі Воробю з найближчого оточення самопроголошеного президента БР О.Лукашенка, який захопив владу в країні.
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Компанія з групи Wexler Петра Белза – Фрагрант поставить Міноборони 28 963 тонн дизпалива на 823 млн грн.
Ціна за тонну ДП становила 28 417 грн, вона включає витрати на доставку до військових частин, страховку та інші витрати, повідомляє Enkorr. Водночас середня ринкова ціна оптових партій дизпалива, за даними "А-95", в день проведення торгів становила 27 920 грн/т (на умовах передоплати).
Торги на ProZorro відбулися 25 червня. Компанія перемогла в усіх чотирьох лотах, оскільки була єдиним учасником тендеру.
За один тендер Фрагрант продала Міноборони втричі більше дизпалива, ніж за весь 2020 рік – компанія поставила 9,5 тиc тонн.
Wexler Group, в яку входить Фрагрант, оперувала перевалками на залізницю з української частини нафтопродуктопроводу "Самара - Західний напрямок" до рішення РНБО про повернення його у держвласність. Трубопровід і поставки ДП по ньому контролювалися кремлівським підсанкційним політиком Медведчуком.
Доступ до ресурсу Wexler Белза отримала завдяки його знайомству з власником Proton Energy Нісаном Моісеєвим з орбіти бізнесових інтересів Медведчука. Ця компанія володіє ексклюзивним правом поставки скрапленого газу від Роснафти – поставила 22% минулорічного споживання скрапленого газу в Україні.
Proton належить мережа АЗС Glusco, яка після санкцій РНБО офіційно припинила продаж ДП та бензину. До санкцій РНБО Wexler Белза на пару з компанією Unimex Holding Бориса Ганжі управляли мережею АЗС Glusco Моісеєва.
В 2020 році Wexler та Proton поставили 25% дизпалива в Україну на $0,63 млрд.
В 2020 Wexler поставила в Україну 1,1 млн тонн ДП на $452 млн. Пальне було придбано у Роснафти. По нафтопродуктопроводу Wexler поставила в Україну 560 тис. тонн, а ще 505 тис. тонн доставила білоруська експедиторська компанія БелКазТранс.
Компанія займалася переливом ДП з нафтопродуктопроводу в залізничні цистерни в білоруському Гомелі і відправкою їх в Україну. Належить білоруському олігарху Миколі Воробю з найближчого оточення самопроголошеного президента БР О.Лукашенка, який захопив владу в країні.
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Наскільки і для кого можуть вирости податки. Рада підтримала "антиолігархічний" законопроєкт зі змінами до Податкового кодексу
Рада підтримала "ресурсний законопроєкт" №5600. "ЗА" в першому читанні проголосувало 264 нардепів. У разі його прийняття в діючій реакції, прогнозовані додаткові надходження до бюджету щорічно становитимуть 50 млрд грн.
Законопроєкт передбачає збільшення низки податків та рентних платежів. Окрім того, змінюються деякі правила адміністрування податків та розширюють повноваження податкових органів. Зокрема:
1. Змінюється база оподаткування на залізну руду та збільшують ставки;
2. Вводиться 3,2% акцизу на продаж зеленої електроенергії;
3. В кілька разів зростають екологічні податки;
4. Скасовується пільга для підприємств на сплату податку на землю;
5. Великим платникам податків обмежується можливість зменшувати податкову базу за допомогою збитків минулих років;
6. Продаж фізособою третьої та наступної протягом року одиниці нерухомості буде обкладатися податком на доходи у розмірі 18%. Водночас суб'єкти господарювання, які займаються перепродажем квартир на вторинному ринку, втрачають пільгу зі сплати ПДВ.
7. Оподатковується фіндопомога пов'язаним особам;
10. Автомобілі середнього класу підпадуть під "податок на розкіш" – 25 тис грн податку на рік;
12. Повернення експортного ПДВ для аграріїв лише після зарахування виручки на рахунок в банку;
13. Вчетверо зменшується розмір земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства, продаж продукції з яких не обкладаються податком на доходи фізосіб;
14. Вводиться мінімальне податкове зобов'язання для власників землі;
Більше про збільшення податків для бізнесу – за посиланням: https://bit.ly/3yfSdTs
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Рада підтримала "ресурсний законопроєкт" №5600. "ЗА" в першому читанні проголосувало 264 нардепів. У разі його прийняття в діючій реакції, прогнозовані додаткові надходження до бюджету щорічно становитимуть 50 млрд грн.
Законопроєкт передбачає збільшення низки податків та рентних платежів. Окрім того, змінюються деякі правила адміністрування податків та розширюють повноваження податкових органів. Зокрема:
1. Змінюється база оподаткування на залізну руду та збільшують ставки;
2. Вводиться 3,2% акцизу на продаж зеленої електроенергії;
3. В кілька разів зростають екологічні податки;
4. Скасовується пільга для підприємств на сплату податку на землю;
5. Великим платникам податків обмежується можливість зменшувати податкову базу за допомогою збитків минулих років;
6. Продаж фізособою третьої та наступної протягом року одиниці нерухомості буде обкладатися податком на доходи у розмірі 18%. Водночас суб'єкти господарювання, які займаються перепродажем квартир на вторинному ринку, втрачають пільгу зі сплати ПДВ.
7. Оподатковується фіндопомога пов'язаним особам;
10. Автомобілі середнього класу підпадуть під "податок на розкіш" – 25 тис грн податку на рік;
12. Повернення експортного ПДВ для аграріїв лише після зарахування виручки на рахунок в банку;
13. Вчетверо зменшується розмір земельної ділянки для ведення особистого сільського господарства, продаж продукції з яких не обкладаються податком на доходи фізосіб;
14. Вводиться мінімальне податкове зобов'язання для власників землі;
Більше про збільшення податків для бізнесу – за посиланням: https://bit.ly/3yfSdTs
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Ціни на газ в Україні виросли до 15 тис/куб. Це історичний рекорд. Що відбувається?
Вчора на торгах на Українській енергетичній біржі ціна тисячі кубічних метрів природнього газу взлетіла на 1500 грн і становила 15000 грн. Це абсолютний рекорд за всю історію.
Ще 30 червня середньозважена ціна тисячі кубометрів газу на УЕБ була 13,4 тис грн. Попередній максимум ціни (12,38 тис грн/тис куб м) на УЕБ було зафіксовано в жовтні 2018 року.
З початку року спотові ціни на газ в Україні виросли майже на 70%
Різкий ріст спричинений стрибком цін на газ у Європі, звідки ми імпортуємо газ. Україна – газодефіцитна країна, ми імпортуємо приблизно третину річного обсягу споживання газу.
Тим часом в Європі спотова ціна на природний газ на одному з ключових хабів - TTF в Нідерландах зросла до $450 за тисячу кубометрів. Це новий багаторічний максимум. В черні ціна газу на хабі зросла на 31%, а з початку року на 80%.
Причин рекордного росту цін декілька, але основа – це Газпром. Влітку традиційно відбуваються ремонти газопроводів "Північний потік" та "Ямал-Європа". В цей час Газпром замовляв додаткові обсяги прокачки газу через Україну.
В 2020 році російський монополіст, на час ремонту газопроводів, не бронював додаткові потужності для прокачки більших обсягів через нашу ГТС, а недопоставлені обсяги газу були компенсовані з переповнених європейських газосховищ.
В 2021 році Газпром також відмовився бронювати додаткові транзитні потужності через Україну, однак газосховища Європи знаходяться на найнижчому за всю історію спостережень рівні.
Таким чином, через відмову Газпрому бронювати додаткові потужності через Україну і майже пусті сховища в Європі, було спровоковано різкий ріст цін на газ в Європі.
Дефіцит газу можна було б закрити за рахунок поставок скрапленого газу (СПГ) морем, але всі вільні обсяги СПГ у світі, в тому числі і з США, спрямовуються в Азію – тут ціни вищі, ніж в Європі через високий попит в регіоні, в першу чергу зі сторони Китаю.
Це приклад того, як Газпром, скориставшись кон'юнктурою ринку (пусті сховища в ЄС і високий попит зі сторони Азії), влаштував ціновий шантаж в Європі.
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Вчора на торгах на Українській енергетичній біржі ціна тисячі кубічних метрів природнього газу взлетіла на 1500 грн і становила 15000 грн. Це абсолютний рекорд за всю історію.
Ще 30 червня середньозважена ціна тисячі кубометрів газу на УЕБ була 13,4 тис грн. Попередній максимум ціни (12,38 тис грн/тис куб м) на УЕБ було зафіксовано в жовтні 2018 року.
З початку року спотові ціни на газ в Україні виросли майже на 70%
Різкий ріст спричинений стрибком цін на газ у Європі, звідки ми імпортуємо газ. Україна – газодефіцитна країна, ми імпортуємо приблизно третину річного обсягу споживання газу.
Тим часом в Європі спотова ціна на природний газ на одному з ключових хабів - TTF в Нідерландах зросла до $450 за тисячу кубометрів. Це новий багаторічний максимум. В черні ціна газу на хабі зросла на 31%, а з початку року на 80%.
Причин рекордного росту цін декілька, але основа – це Газпром. Влітку традиційно відбуваються ремонти газопроводів "Північний потік" та "Ямал-Європа". В цей час Газпром замовляв додаткові обсяги прокачки газу через Україну.
В 2020 році російський монополіст, на час ремонту газопроводів, не бронював додаткові потужності для прокачки більших обсягів через нашу ГТС, а недопоставлені обсяги газу були компенсовані з переповнених європейських газосховищ.
В 2021 році Газпром також відмовився бронювати додаткові транзитні потужності через Україну, однак газосховища Європи знаходяться на найнижчому за всю історію спостережень рівні.
Таким чином, через відмову Газпрому бронювати додаткові потужності через Україну і майже пусті сховища в Європі, було спровоковано різкий ріст цін на газ в Європі.
Дефіцит газу можна було б закрити за рахунок поставок скрапленого газу (СПГ) морем, але всі вільні обсяги СПГ у світі, в тому числі і з США, спрямовуються в Азію – тут ціни вищі, ніж в Європі через високий попит в регіоні, в першу чергу зі сторони Китаю.
Це приклад того, як Газпром, скориставшись кон'юнктурою ринку (пусті сховища в ЄС і високий попит зі сторони Азії), влаштував ціновий шантаж в Європі.
Автор: Юрій Віннічук
Підтримати проект: Монобанк; Patreon
Навіщо ДТЕК Ахметова обвалив ринок електроенергії і що з цим робити
Нацкомісія з регулювання енергетики і компослуг (НКРЕКП) ввечері 2 липня опублікувала реліз, в якому звинуватила трейдера Д.Трейдінг Ріната Ахметова в маніпуляціях, які призвели до різкого падіння ціни електроенергії (е/е) на Ринку на добу наперед (РДН).
Що відбулось? Д.Трейдінг Ахметова і Юнайтед Енерджі Ігоря Коломойського перестали купувати е/е на РДН.
Своїм споживачам – відповідно Метінвесту і феросплавні групі – вони постачають е/е, куплену на ринку двосторонніх договорів (РДД). Це не складно зробити за рахунок теплової генерації ДТЕК.
В результаті, ціна РДН впала з 1450 грн/МВт-г 1 липня до 1034 грн 2 липня і 665 грн 3 липня.
В чому проблема? В Україні ціна поставки е/е прив'язана до ціни РДН.
Відповідно, постачальники і генерація отримають менше грошей за свій ресурс.
Це створить проблеми державним компаніям Центренерго, яка вимушена продавати ресурс нижче собівартості, і Енергоатому, який несе основний тягар постачання дешевої е/е для населення.
Це створить проблеми і для ДП "Гарантований покупець" (ГарПок), який продає "зелену" е/е по ринковий ціні. Різницю між "ринком" і "зеленим" тарифом компенсує Укренерго з тарифу на передачу.
Відповідно грошей Укренерго не буде вистачати на виплату "зелених" тарифів.
Навіщо ДТЕК таке вчинив? В НКРЕКП дають відповідь – щоб шантажувати владу.
Гендиректор ДТЕК Максим Тімченко (на фото) по тактиці хоче заборонити трейдерам продавати на РДН, а по стратегії – змінити склад НКРЕКП.
Вчинивши провокацію, ДТЕК почав розганяти новини про те, що кризу на ринку створили "деякі трейдери", які вчиняють "схематоз", а Регулятор з цим нічого не робить.
Цікаво що ДТЕК, як і інші, несе збитки. Бо його договори на поставку також прив'язані до РДН.
Діючі ірраціонально з точки зору економіки, ДТЕК шантажує владу: або робіть, як ми сказали, або у вас настане колапс в економіці.
Це типова поведінка монополістів, які зловживають ринковою владою. Наприклад, так само зараз діє російський Газпром, шантажуючи європейців дефіцитом газу.
Що з цим робити? Покарання ДТЕК за таку поведінку можуть вчинити АМКУ або РНБО.
Це має бути стратегічне рішення. Воно займе час, протягом якого багато постачальників збанкрутують, а генерація понесе збитки.
Якщо Д. Трейдінг 5 липня не повернеться на РДН, розглядається можливість накачати попит адміністративно.
Наприклад, підвищити обов'язкову частку закупівлі е/е для покриття технологічних втрат обленерго і Укренерго на РДН. Сьогодні вона складає 50%.
Нагадаємо, те саме ДТЕК вчинив в останню декаду травня 2020 року.
Тоді монополіст вирішив "покарати" терйдерів, опустив ціну РДН нижче 1000 грн/МВт-г протягом декількох днів, що призвело до значних збитків учасників ринку.
Автор: Сергій Головньов
Підтримати проект: Монобанк, Patreon
Нацкомісія з регулювання енергетики і компослуг (НКРЕКП) ввечері 2 липня опублікувала реліз, в якому звинуватила трейдера Д.Трейдінг Ріната Ахметова в маніпуляціях, які призвели до різкого падіння ціни електроенергії (е/е) на Ринку на добу наперед (РДН).
Що відбулось? Д.Трейдінг Ахметова і Юнайтед Енерджі Ігоря Коломойського перестали купувати е/е на РДН.
Своїм споживачам – відповідно Метінвесту і феросплавні групі – вони постачають е/е, куплену на ринку двосторонніх договорів (РДД). Це не складно зробити за рахунок теплової генерації ДТЕК.
В результаті, ціна РДН впала з 1450 грн/МВт-г 1 липня до 1034 грн 2 липня і 665 грн 3 липня.
В чому проблема? В Україні ціна поставки е/е прив'язана до ціни РДН.
Відповідно, постачальники і генерація отримають менше грошей за свій ресурс.
Це створить проблеми державним компаніям Центренерго, яка вимушена продавати ресурс нижче собівартості, і Енергоатому, який несе основний тягар постачання дешевої е/е для населення.
Це створить проблеми і для ДП "Гарантований покупець" (ГарПок), який продає "зелену" е/е по ринковий ціні. Різницю між "ринком" і "зеленим" тарифом компенсує Укренерго з тарифу на передачу.
Відповідно грошей Укренерго не буде вистачати на виплату "зелених" тарифів.
Навіщо ДТЕК таке вчинив? В НКРЕКП дають відповідь – щоб шантажувати владу.
Гендиректор ДТЕК Максим Тімченко (на фото) по тактиці хоче заборонити трейдерам продавати на РДН, а по стратегії – змінити склад НКРЕКП.
Вчинивши провокацію, ДТЕК почав розганяти новини про те, що кризу на ринку створили "деякі трейдери", які вчиняють "схематоз", а Регулятор з цим нічого не робить.
Цікаво що ДТЕК, як і інші, несе збитки. Бо його договори на поставку також прив'язані до РДН.
Діючі ірраціонально з точки зору економіки, ДТЕК шантажує владу: або робіть, як ми сказали, або у вас настане колапс в економіці.
Це типова поведінка монополістів, які зловживають ринковою владою. Наприклад, так само зараз діє російський Газпром, шантажуючи європейців дефіцитом газу.
Що з цим робити? Покарання ДТЕК за таку поведінку можуть вчинити АМКУ або РНБО.
Це має бути стратегічне рішення. Воно займе час, протягом якого багато постачальників збанкрутують, а генерація понесе збитки.
Якщо Д. Трейдінг 5 липня не повернеться на РДН, розглядається можливість накачати попит адміністративно.
Наприклад, підвищити обов'язкову частку закупівлі е/е для покриття технологічних втрат обленерго і Укренерго на РДН. Сьогодні вона складає 50%.
Нагадаємо, те саме ДТЕК вчинив в останню декаду травня 2020 року.
Тоді монополіст вирішив "покарати" терйдерів, опустив ціну РДН нижче 1000 грн/МВт-г протягом декількох днів, що призвело до значних збитків учасників ринку.
Автор: Сергій Головньов
Підтримати проект: Монобанк, Patreon
