Святий Климент народився в Римі в знатній родині, здобув добру освіту, але язичництво не задовольняло його пошуків істини. Дізнавшись про Христа, він вирушив до апостолів, прийняв хрещення від апостола Петра й став його учнем. Згодом був поставлений єпископом Рима.

Доброчесне життя Климента привело до Христа багато людей. Через успіхи його проповіді імператор Траян заслав його до кримських каменоломень. Там за молитвою святого сталося чудо - з’явилося джерело води, а до віри наверталися сотні язичників.

Через це імператор наказав утопити Климента, прив’язавши до нього якір. Згодом християни знайшли його нетлінне тіло в морській глибині. Частину мощей у IX столітті віднайшли й перенесли святі Кирило і Мефодій, а святу голову Климента приніс до Києва князь Володимир.

Нині глава святителя мироточить і зберігається в Дальніх печерах Києво-Печерської лаври.

В Свято-Вознесенському чоловічому монастирі зберігається ікона з часткою святих мощей священномученика Климента Римського.

Колядки в християнській традиції постали як пісенна відповідь людського серця на таємницю Різдва - народження Ісуса Христа, Спасителя світу. Вони формувалися поступово: давні народні зимові піснеспіви, що колись славили прихід світла після найдовшої ночі року, були переосмислені в світлі Євангелія. Так стародавня радість про відродження світла отримала новий, глибший зміст - світло прийшло у світ у Христі, справжньому Сонці правди.

У християнських колядках завжди відчувається подив перед Богом, який смиренно входить у людську історію, народжується в убогій стайні, стає немовлям, щоб кожен міг наблизитися до Нього без страху. Через колядку віруючі ніби стають свідками тієї священної ночі, коли ангели співали пастухам про мир на землі й благовоління Боже до людей. Тому виконання колядок - це не просто звичай, а молитовний жест, що прославляє Бога за дар Спасіння. У них переплітається подяка за Божу любов, бажання миру та благословення для родини, дому й народу. Колядка також нагадує, що Христос прийшов не лише колись у Вифлеємі, але й приходить сьогодні - у кожне серце, яке відкривається Йому.

Спів різдвяних пісень стає маленьким місіонерством: ідучи від хати до хати, колядники несуть благу звістку, наче давні апостоли, і запрошують людей зустріти Христа в радості та чистоті. Тож християнські колядки - це духовний міст між Небом і землею, між минулим і теперішнім, між подією Різдва і життям кожної людини. Вони зберігають у собі світло надії, що Бог завжди з нами, а радість Різдва - не лише спомин, а живе джерело віри й любові.

В неділю, 30 листопада, в Свято-Вознесенському чоловічому монастирі в с. Іванівка буде звершено Божественну літургію.

Початок богослужіння о 09:00

Запрошуємо до спільної молитви!

Преподобний Нектарій подвизався в Києво-Печерському монастирі у XII столітті. За беззаперечний послух братії та ревність у трудах він отримав ім’я Слухняного. Після багатьох подвигів і трудів помер у мирі та був похований у Ближніх печерах.

У Свято-Вознесенському чоловічому монастирі зберігається частка святих мощей преподобного Нектарія.

Святий апостол Андрій Першозванний був рибалкою з Віфсаїди в Галілеї та молодшим братом апостола Петра. Спершу він був учнем Іоана Хрестителя, а згодом першим пішов за Христом, за що й отримав ім’я Першозванний.

Апостол Андрій проповідував уздовж Чорного моря, на Балканах, у Малій Азії та Скіфії - на території сучасної України. За переказом, він піднявся Дніпром до місця майбутнього Києва, благословивши ці землі.

Загинув мученицькою смертю в місті Патри, де його розіп’яли на хресті у формі "X" близько 66 року після Різдва Христового.

В Свято-Вознесенському чоловічому монастирі зберігається ікона з часткою мощей апостола Андрія Першозванного.

Богослужіння в 25-ту неділю після П'ятидесятниці в чоловічому монастирі

Деталі за посиланням: https://cutt.ly/otyC35M2

Настоятель взяв участь в річних зборах духовенства

Деталі за посиланням:
https://cutt.ly/Ztuzb5mz

Розклад богослужінь в Свято-Вознесенському чоловічому монастирі на грудень

Свята великомучениця Варвара народилася в Іліополі (сучасна Сирія) за часів імператора Максиміна в знатній язичницькій родині. Після ранньої смерті дружини батько, Діоскор, надмірно опікувався донькою й звів для неї високу вежу. Споглядаючи з її висоти красу світу, Варвара прагнула пізнати істинного Творця.

Коли їй дозволили виходити з вежі, сподіваючись на її заміжжя, Варвара познайомилася з християнками, від яких дізналася про віру в Христа і прийняла хрещення. Повернувшись додому, Діоскор із люттю дізнався про її навернення. Вона втекла й чудесно сховалася в гірській печері, але того ж дня батько знайшов її й силою привів додому.

Наступного ранку Діоскор відвів Варвару до міського правителя та прилюдно зрікся її. Незважаючи на вмовляння й погрози, Варвара сміливо сповідувала Христа. Її жорстоко катували, але вночі у в’язниці Господь зцілив її рани. Наступного дня мученицю знову піддали тортурам, а згодом за наказом правителя обезголовили. Карателем став її власний батько, який одразу потому був уражений блискавкою.

У Свято-Вознесенському чоловічому монастирі зберігається ікона зі часточкою святих мощей великомучениці Варвари.

Преподобний Сава Освячений народився 439 року в Каппадокії. З восьми років жив у монастирі й у 17 років прийняв чернечий постриг. Після багаторічного подвижництва в Палестині він оселився в Йорданській пустелі, де 484 року заснував лавру, відому як Лавра Сави Освяченого, а також створив ще кілька монастирів.

Сава був відомим захисником халкідонської віри та мав великий авторитет у Церкві. Помер 5 грудня 532 року. Житіє приписує йому численні чудеса.

У Свято-Вознесенському монастирі зберігається ікона з часткою його мощей.

Настоятель монастиря очолив богослужіння в Миколаївському храмі

Деталі за посиланням:
https://cutt.ly/xtiotd70

Святий Миколай народився у місті Патари в Лікії приблизно наприкінці ІІ століття.

Після смерті батьків святий Миколай роздав своє майно нужденним. Милостиня стала його славою та найбільшою заслугою перед Господом.

Залишивши рідні Патари, Миколай був обраний єпископом сусіднього міста Мири. За час Діоклетіанова гоніння на християн у 305 році, святитель, кинутий у в'язницю, не переставав підбадьорювати і зміцнювати у вірі духовну паству.

Святитель Миколай був на І Вселенському Соборі в Нікеї. Протягом багатьох років святитель був для пастви живим образом Самого Христа, людинолюбного і доброго пастиря.

В Свято-Вознесенському чоловічому монастирі є ікона з часточкою святих мощей святителя Миколая Чудотворця.

Дорогі наші захисники і захисниці!

У цей день, коли Україна вшановує свої Збройні Сили, братія та парафіяни нашого монастиря підносить щиру молитву за кожного з вас. Дякуємо Богові за вашу мужність, за вашу вірність своєму народові та за щоденний подвиг, який ви звершуєте задля миру й безпеки нашої землі.

Просимо Всевишнього оберігати вас, зміцнювати дух, дарувати витривалість і світло надії. Нехай Божа ласка покриває вас Своїм миром, а Матір Божа тримає під своїм покровом.

Ми молимося за ваше здоров’я, за швидке повернення додому та за перемогу, яка відновить справедливий мир.

З благословенням і невтомною молитвою - братія та настоятель чоловічого монастиря.

Богослужіння у день пам'яті святителя Миколая Чудотворця

Деталі за посиланням: https://cutt.ly/ktivGPd6

Народиася близько 340 року в Тревірі у знатній римській родині, Амвросій отримав освіту в Римі. У 373 році його призначили намісником північної Італії з резиденцією в Медіолані.

У 374 році, під час суперечок між аріанами й православними щодо вибору єпископа, містяни запропонували Амвросія як авторитетну й нейтральну постать. Попри те, що він навіть не був хрещений, за підтримки імператора Валентиніана І він прийняв покликання: 30 листопада був охрещений, висвячений, а 7 грудня став єпископом Мілана.

Як єпископ, Амвросій рішуче виступав проти аріанства та язичництва, здобув любов народу й прославився численними чудесами. За його керівництва в Мілані звели дві базиліки.

Святитель Амвросій упокоївся 4 квітня 397 року, у Велику суботу.

У Свято-Вознесенському чоловічому монастирі зберігається ікона з часточкою його святих мощей.

Богослужіння в 26-ту неділю після П'ятидесятниці в Хрестовоздвиженському скиту

Деталі за посиланням:
https://cutt.ly/JtiIUth0

Святитель Спиридон був пастухом, мав сім’ю й усі прибутки віддавав нужденним, за що отримав від Бога дар чудотворення. Після смерті дружини його обрали єпископом Тримифунта. Ставши єпископом, він зберіг простоту й милосердя. У 325 році святитель брав участь у I Вселенському Соборі.

Спиридон з любов’ю дбав про паству: за його молитвами приходив дощ після засухи, стихали бурі, хворі зцілювалися, а біснуваті звільнялися. Є свідчення про воскресіння дитини за його молитвою.
Святитель мирно відійшов до Бога близько 348 року.

Його нетлінне тіло спочатку поклали в Тримифунті, пізніше перенесли до Константинополя, а з 1453 року мощі перебувають на острові Керкіра (Корфу), де п’ять разів на рік звершуються святкування на його честь.

Температура його тіла залишається 36,6 °C протягом століть. Його оксамитові черевички регулярно зношуються й замінюються новими.

В Свято-Вознесенському чоловічому монастиря зберігається грецька ікона святителя Спиридона з часткою його мощей.