Ніколи не забудуться мені
Твої слова, і ніжність голубина,
І зустрічі, де біла сокорина
Замріяно шепоче в тишині.

Де б я не був, лише до тебе лину,
Як птах, що прилітає навесні
Із вирію й несе свої пісні
На крилах у домівочку єдину.

У птаха, як в людини, ностальгія,
Він тягнеться в край рідний з чужини
Крізь грози, хмаровища і завію.

Отак без тебе я ходжу сумний,
Одну тебе в своїй душі лелію,
Неначе мрії образ чарівний.

✍️ Василь Грінчак
#поезія #українська_поезія

Вірші поетів з фронту. Руслан Горовий декламує вірш Артема Полежаки «Плоскогубці».

Михайло Холодовський
«Бездоріжжя» початок 20 ст.

Іван Марчук
«Зима на сонце поглядає» 2013 рік

Марфа Тимченко
«Прощання з зимою» 1986 рік

Віталій Дубчак
«Сільський двір» 2019 рік

Я люблю твої очі у мрії,
Ті, що глянули в душу колись,
В них мої сподівання й надії
Дивним карбом навік запеклись.

Я узяв тих очей таємницю
І зіниці твої золоті,
Наче воду з ясної криниці,
Щоб разхлюпати людям в житті.

І дивились на мене ті очі,
Як веселки, з-під маєва брів,
Тож диханням твоїм опівночі
Я людей у житті обігрів.

І коли ти повернешся знову,
Прочитаєш ти в людських очах.
Свою душу легку і шовкову
По стежках, по лужках, по ночах!

✍️ Андрій Малишко
#поезія #українська_поезія

Олександр Августинович
«Гуцулка» поч. 20 ст.

Ольга Кваша
«У саду» 2024 рік

В Україні презентували цифровий проєкт про національні традиції

Путівник «Витоки. Путівник українськими звичаями» розробили для бізнесу, щоб інтегрувати українські традиції та звичаї у корпоративну культуру.

Проєкт створювали разом з етнографами, істориками та фольклористами.

Михайло Беркос
«Яблуня цвіте» 1919 рік

Володимир Маковський
«Запорозький козак» 1884 рік

Здається, з нами щось уже не те... 
І навіть люди, місто й камні, 
Щось прошепоче – Те усе святе 
У що ти вірив - згинуло з віками 

Пройшло скрізь пальці, 
Як вода, зачерпнута відкритою рукою, 
А на лодоні лиш краплинки сну, 
У сяйві марив, як в полоні. 

І вічність та тяжка завіса, 
Що ми не здатні піднести, 
Роздавить вас, навіщо йти 
Навіщо тратити надію, 
У те усе, що нам святе, 
Скажи мені і я повірю, 
Та все ж із нами щось не те.... 

✍️ Ліна Костенко
#поезія #українська_поезія

Юрій Прядко
«Вулиця з дитинства» поч. 2000-х

Весняний вечір. Молоді тумани.
Неон проспектів. Туга ліхтарів.
— Я так тебе любила, мій коханий.
— Пробач мене — я так тебе любив.
І срібляться озерами долини,
шовковий шепт пригашених калюж,
мені ти все життя, немов дружина,
мені ти все життя, неначе муж.
— А пам’ятаєш? — Добре пам’ятаю.
— А не забув? Чи не забув? — О, ні.
— Здається, знову в молодість вертаю,
все наче увижається вві сні.
І першу зустріч? Першу і останню.
— А я лиш першу. Ніби й не було
минулих років нашому коханню,
не вір, що за водою все спливло.
— Не треба, люба. Знаю, що не треба.
Хай давні душі б’ються на ножах.
А єдиніться — предковічне небо
вам спільний шлях покаже по зірках.

✍️ Василь Стус
#поезія #українська_поезія

Тетяна Голембієвська
«Свято» 1965 рік

Володимир Сидорук
«Натюрморт з бузком» 1989 рік