Червень 989 року (Земляного Бика), династія Сон, Стародавній Китай.
Молодий кидань (це як монгол, але на пару століть раніше) Енке Сіростепний мандрує Китаєм зі своїм вчителем, паном Сіґвою.

Ні, не так.

Бьоре-Енке, молодший син могутнього Вовка Сірого Степу, хана киданського племені Бьоре Сіростепного, - подорожує землями ханьців інкогніто. Бо за повір'ям киданів: кочовий ніколи не зрозуміє осілого. Але Енке прагне миру між народами, тому хоче зрозуміти "сусідів", їх звичаї та культуру. Саме з цією ціллю він стає учнем пана Сіґви (котрий теж приховує свою особу, бо що ще робити імператорському генералу, що не програв жодної битви, але покинув службу не маючи на то права).

Ціль у Енке щира. Але розмова з третім принцем імперії Джао Юаньканем під високими зорями в селі Пу наштовхує його на нові думки. Старший Брат Енке був єдиним в сім'ї молодого киданя, хто підтримав його ідею податись в землі імперії. Але, можливо, цілі братів дуже відмінні. Бо як ти вивчаєш свого друга, щоб краще порозумітися, - рівно так ти вивчаєш і ворога. Можливо, навіть пильніше.

А зрозуміти ханьців непросто. Вони мають цілі гори правил, що приписані різним вченням: конфуціанству, даосизму і "тому третьому". А разом з тим - чи слідують вони самі тим правилам? Спробуй сісти не на те місце за столом - не відмиєшся від ганьби. А разом з тим ніхто не сміє слова сказати Його Величності Імператору - "Хай живе він тисячу років" - коли той вимагає посадити і виростити локшину. Все село береться до розмов, як же підготувати землю до засадження деревами, на яких буде рости золота локшина. До появи слова "газлайтинг" ще сотні років, а як це відчувається Енке вже оцінив на своїй шкурі.

За підказками Енке звертається до свого тотемного звіра - вовка. А для цього йде до ріки, де з високої трави, прямо з під ніг молодого киданя, вибігає заяць. В двух кроках від храму, де шанують Місячного Зайця, саме цього звіра духи предків направляють до Енке.

Бажаючи роз'яснити знаки від предків, Енке звертається до місцевого шамана - пана Лу Ян Йіна. Це, звісно, не шаман його племені. Але бодай щось.

Тож чим може бути заяць, зляканий молодим вовком, як не поштовхом до дії? Нагадуванням про його природу нерозумному нащадку, якому давно пора вертати додому. Бо не всі мають будувати величні палаци. Хтось має вести своє життя в сідлі і слухати голоси степових вітрів.

Предки сказали своє слово. І ще одне гадання від пана Лу підказує Енке, що шлях попереду лежить гіркий і пекучий (як віскі).

Вибір прийняти важко, навіть якщо він лежить прямо перед тобою. Але тому люди і мають поряд з собою тих, хто допомагає в їх шляху.

І так Енке робить свій вибір за допомогою вчителя. Кидань готовий був йти за вчителем до столиці імперії і - ні, не порушити, - відкласти виконання волі предків. Але шанований пан Сіґва, застрягши с своїй власній дилемі вибору, підштовхує Енке до того, що час все ж вертатись в степ. До того ж генерал, що не програв жодної битви, киданському племені не завадить.

Повернутись в Сірий Степ. Порозумітися з Темиджином, старшим братом Енке. Та разом діяти на благо киданського народу, як того бажають духи предків.

Шлях попереду важкий і пекучий. Але вибір зроблено.

Від себе, як автора: мені звісно було спочатку гірко повертати Енке в війну. Мені хотілось, щоб ця історія була про зміни його племені на шляху до кращого майбутнього. Але зміни - на умовах киданів, з їх темпом і збереженням ідентичності. Не на умовах імперії. Якщо для цього треба битись... значить, така воля небес.
Історія не про хеппі-енд. А про сміливість зробити вибір.

Але спостерігати як після слів "Мій старший брат Темиджин (справжнє ім'я Чингізхана)" у співрозмовників починає повільно сповзати обличчя - невиправдано весело.

Коротко про те, як гру мені зробили:
1. Моє погане почуття гумору ("я їду на гру по Стародавньому Китаю - монглом!")
2. Заяць. Справжній. І трошки - рій бджіл. Теж справжній, метафора про який ходила потім полігоном всю гру)

Коли ханьці покликали взяти участь в змаганнях, а самі ніяк не почнуть.
Будьте обережні - столичний пан в непрілічному! Молоді панянки - закривайте очі =)

- Енке, тобі варто саме зараз піти поговорити з вчителем. Він саме сидить в зручному кріслі, точно не втече.

По виразу обличчя вчителя видно, як глибоко він вірить тому, що Енке йому розказує хД