Замовкни і послухай людину в рожевій шубі (с)

Колись давно, ще в школі. Навіть в першій школі, до переходу в ліцей. Мені уявлялось щось таке наївно-дурне, про те, що майбутнє належить нам. Що ми і є ті люди, на яких потім будуть дивитись діти по телевізору. Я точно побачу когось з однокласників президентом, якоюсь відомою співачкою, а їх діти читатимуть мої книжки...

Звісно, з роками реальність пройшлась трохи по свідомості. Якийсь довгий період здавалось, що це все абсолютно недосяжно.

Про свої дитячі мрії з часом забуваєш.
Але іноді вони повертаються раптовим чином.
Просто отак, якщо зупинитись на секунду і озирнутись.

Я регулярно ходжу на концерти гуртів, учасників яких я знаю особисто. І не заради підтримки, а тому що я заслуховую їх пісні на спотіфаї.
Їх солістка була у мене на презентації навіть.
Моя знайома, з якою ми разом танцювали, співає в львівській опері.
Хлопець з мого факультету зараз депутат.
А колишній одногрупник - один з голосів в альбомі МУРу. Так, в Ти[Романтиці].
У мене видана моя перша книга, врешті решт.

Давно забуте, можливо наївне, відчуття приналежності.
З ним боляче, бо я все ще не здатні осягнути масштаби горя, яке ми проживаємо. Не можу ввібрати його в себе, щоб переварити. Його занадто багато.

Але з усім болем, гнівом, надією, що нам дісталась...
Ми і є культура, довбойоб (с)

Літні вайби "Навіяних".

Арти і фото з Пінтересту.

#навіяні #Міжсезоння #сучукрліт #книга #міськефентезі #українськаміфологія #Київ #укррайт #книга #купала

Йобана русня лякає моїх котів.
Будьте в безпеці!

Всі йобнуті, крім нас.
Ми теж йобнуті, але не так.

Фанатська постановка "В Колізеї"
З мюзикла Ти[Романтика] від МУР

Не питайте, як це сталось, але я безмежно дякую Фікції, яку можна підбити майже на що завгодно.
Люблю вас дуже 💚

#dance

Пробачте, мені дуже смішно.
Розмова про те, що свобода слова не є свободою від наслідків. І інститут репутації - то добре.