Банку я офіційно розбила, усім ще раз щире дякую за поширення та таку допомогу

Я буду намагатися зберегти усі чеки, щоб пізніше зробити пост, бо я не хочу, щоб люди сумнівалися в тому на що йдуть ці кошти

Але це трохи пізніше, бо я на жаль не встигаю робити усі справи бо в багато чому я не обізнана взагалі

Сьогодні мамі 9 днів тому меня треба сходити до церкви 🐱

Ще раз дякую всім від щирого серця
І тим, хто замовив комішку, і тим хто просто кинув копійочку

💙💙💙💙💙💙💙💙💙💙💙💙💙

Сьогодні вже два тижні як я не розмовляла з мамою, я ніколи так довго з нею не говорила.
Ми завжди дзвонили один одному раз на 2-3 дні, а зараз мене просто ламає від того, що я не можу їй подзвонити і що більше я не зможу цього зробити. Я завжди нервувала, якщо ми не спілкувались довше 3х днів, зараз в мене неіронічна ломка з нотками психозу, якщо так би можна мовити.
Мені постійно здається, що вона зараз у школі на нараді, тому дзвонити я не можу, але скоро вона прийде до дому...

💙Я знайшла малюнок який дуже любила моя мама, я намалювала його в 2019 році.
Пам'ятаю, що вона мені казала, що я його намалювала одразу після смерті татка, я була не згодна, бо я чомусь пам'ятала, що намалювала його до.
Але тоді я перевіряла мамині слова і вона буда права.

💙Я часто поверталась до цієї картинки, всі мої малюнки з морем та зі мною які я малювала після пішли саме з цієї картинки, вони ніби продовження неї.
В моєї мами була установа, що вона завжди казатиме правду за мої малюнки, тому казала, що їй подобалось а що ні, іноді я трошки ображалась на неї через це хд

💙Нехай мені було неловко від того, що мама знайшла мій тікток (хоча тікток скоріше сам мене спалив бо ми кидали відео один одному). Мені все одно було приємно, що вона іх дивилась, лайкала та часто заходила у мій профіль перевірити чи є щось нове.
Важко уявити, що ось тіки місяць назад я їй розповідала за тамодачиків а вона назвала їх "миленькими масіпуськами" а зараз більше я нічого не можу їй розповісти. Останній тікток який вона лайкнула був з малюнком Одетти, я начебто їй навіть розповідала, що вирішила намалювати свій дизайн персонажці.
Мама знала, що я з дитинства люблю образ балерин.

Я пам'ятаю як мені було неловко від того, що мама показувала мої тіктоки своїм учням на уроці, якщо залишався час. А тепер я буду цінити та пам'ятати коментар від дівчинки, учениці моєї мами, де вона розповіла, що їй подобаються мої відео.

💙Є одне фото моїх батьків яке я дуже люблю, я все шукала вільний час, щоб перемалювати його під своїх осів, і так... іноді вигадувала чи впізнає моя мама композицію та чи зрозуміє вона, що це фото де вона з моїм татом...
Я все одно перемалюю його з часом, але серце тепер буде боліти набагато більше та нестерпніше.

💙Я ніколи не звертала увагу чи є позаду фото якісь дописи, але в день коли мама померла та я дозбирала речі до дому, я вирішила взяти декілька фото з собою та побачила... що то фото яке я так сильно полюбила, було зроблено у нас вдома 17 серпня 2001 року. Це фото з маминого день народження.

💙💙💙💙💙💙💙💙💙
Якщо ж повертатись до малюнку який я прикріпила, зараз думаю над тим, що тепер ці два пейзажі - це мої батьки.

💙 Нічний, тихий але з багатьма різнокольоровими ліхтариками - мій тато.
💜Ніжній, спокійний, теплий та яскравий - моя мама.

А я дивлюсь на них з іншого берегу та плачу...

Передивляючись свої старі малюнки я знайшла цей скетч з оскою 2021 року

Я колись обіцяла, що буду більше розповідати за свою історію, а раз я вирішила, що нічого більше в житті відкладати не буду то розкажу трошки про історію і свої роздуми

🙈🙈🙈🙈🙈🙈
Ця історія зʼявилась в мене в 2017-2018 році, вона пішла зі сну який мені наснився. Я малювала персонажів звідти бо розповідала про цей сон подружкам.
Сон про те як декілька дівчат потрапили у інший світ і хтось один з них повинен був бути тією самою «обраною дівою». Банальний сон, я тоді багато читала манхв та сиділа з друзями в китайфандомі (але при цьому нічого майже не читаючи) тому антураж сну був базовий сянься.

Намалювала я декілька картинок та й забула про цю історію на рік чи два.

Згадала я про неї у 2019 році коли помер мій тато. Тоді головній героїні - Ланьху (так, її імʼя лишилось незмінним з часів сянся, я привʼязуюсь до імен тому не стала його міняти). Їй я передала усі свої переживання стосовно втрати батька, історія починається, коли з моменту смерті батька пройшло приблизно два місяці і при загадкових обставинах вона та ще 7 дівчат потрапляють у інший світ.
Я навіть малювала два прологи для вебкоміксу, може, якщо вам цікаво я знайду то покажу їх.

Так історія забулась ще на певний час і думаю повернулась я до неї знову якраз під кінець 2020 чи початок 2021. Я почала повністю змінювати антураж історії, це більше не сянся і дуже багато уваги я якось природньо приділила тому, як кожна з дівчат сприймала цю ситуацію.

І Ланьху була тою, хто більше за всього хотів назад до мами. Бо як так, мама тільки втратила чоловіка а тепер ще й донька зникла. Але назад повернутись ніхто не знав як.
Головна сюжетна стежка Ланьху - це як вона страждає від того, що зникла для своєї мами і що вона не може їй ні подзвонити ні написати. З року в рік вона носить переживання, як живе її мама та чи живе вона взагалі після її зникнення

Історія змінилась дуже сильно, від першого концепту майже нічого не лишилось та я й досі активно розмірковую за лор, тому що в мне завжди душа лежить більше до розмірковування щодо відносин між персонажами, не лише в контексті романтичних стосунків а й просто, сімʼя, дружба й все таке.

Ці переживання жерли Ланьху завжди, навіть коли вона прийняла рішення не шукати шляху назад, бо тепер в неї почала зʼявлятись своя маленька сім’я з Уюе.
🙈Але вона назавжди залишиться в першу чергу дитиною яка в короткий проміжок часу у юному віці залишилась без татка та мами. Вона буде заздрити та сумувати дивлячись на інших хто має батьків.

Однією з думок яку я давно записала була арка де мама Уюе все намагалась знайти підхід до дівчини, але Ланьху трималась осторонь. Це не була грубість чи щось таке, вона поводилась достойно та привітно, але завжди була у своїх думках

Уюе - для своєї матері - прийомна дитина, як й усі її діти.
З часом мати чоловіка зрозуміла помилку яку вона допускала в спілкуванні з дівчиною. Вона намагалась стати і їй мамою, але Ланьху не потрібна інша мама, бо в неї вже є своя, улюблена та неповторна, за якою вона безмежно сумує і буде сумувати

Тугу Ланьху за своєю мамою я активно продумувала коли сама була в еміграції, концепт існував задовго до повномасштабного вторгнення (Бо мені навіть у дитинстві муляло очі історії де головні герої не думають майже про батьків, коли потрапляють у інший світ) Але більше думок та емоцій в мене зʼявилась саме в еміграції.

Але при цьому я завжди була не впевнена що до можливості зустріти Ланьху свою маму знов. Я жила думками, що моя мама зі мною, як так, я не можу забирати в неї можливість побачити її знову.

Зараз мені прикро це признавати, але, якщо раніше це я наділяла Ланьху своїми переживаннями, як було зі смертю татка, то тепер я знаходжусь в ситуації коли вже я сама опинилась в її переживаннях.
І на жаль в моїй історії вже ніхто не зможе переписати та змінити цей уривок.


Ось і думаю, чи то доля наді мною так познущалась, чи що це таке взагалі…


В коментарях я додам трошки картинок та підпишу персонажів, бо я розумію, що усі нові люди (та й старі також) не знають про кого я говорю

Ще одна з іронічних речей про яку я розповім на останок, перед тим як піду спати

🌞🌞🌞

В історії, в день, коли Ланьху зникла, її мама, вранці, поклала їй у рюкзак пізній подарунок від батька.
Мама сама отримала його тіки но вчора, бо з нею змогла зв'язатися ювелірша яка його робила

Мама не хотіла мішати донці у день перегляду річних робіт в університеті, тому поклала його з думками, що Ланьху знайде його пізніше

А вона знайшла цей подарунок ввечері коли вже була в іншому світі

Подарунок - це каблучка та лист який тато написав ще за декілька місяців до того як помер

На цьому малюнку вона якраз прочитала лист та на сходах лежить коробка с каблучкою

Ця каблучка - нагадування про тата

🌞А в чому іронія?

А в тому, що десь рік тому моя мама попросила подарувати їй каблучку якусь недорогу.

Але як я могла не подарувати, я обрала декілька срібних, гарних каблучок в ювелірці у Батумі і ось одну вона обрала

Я надіслала її їй разом з ще декількома подарунками

А зараз цю каблучку наділа та ношу я, тепер на згадку про свою маму...

Дивний запрос, але може хтось порекомендувати фільми після яких відчуваєш спокій?

Не можу вже сидіти в тиші та працювати, але музыку слухати не можу...
Хочется чогось подивитись, але не знаю що... що можна подивитись в теперішньому емоційному стані 🐱

Буду вдячна рекомендаціям

Upd: тільки можна не комедії 🥺 я зараз на це не налаштована

Ось не знаю, писати на наступні картинки, які буду викладати якісь сюжетні приколи та факти?
Бо дивлюсь, що останні пости в мене усі великі 🐱

Дайте, будь ласка, мені знати чи цікаво вам це 🐱

Я для себе вирішила, що час розповідати настав, але я так не звикла це робити, що переймаюсь занадто сильно

✨✨✨
Зрозуміла, що я не кидала цей малюнок роздільно від анімації

На жаль, моя мама його так і не побачила а я коли робила анімацію все гадала, коли вона її побачить, що вона скаже… як прокоментує…

Все думала, чого б такого я могла розказати за свою історію, але тему на сьогодні не придумала, тому трохи розкажу про наболівше 🥚

💿У суботу я офіційно поховаю маму, так це трохи затягнулось, але як вийшло.
💿Її кермували та я вирішила підхоронити її до свого тата, щоб вони були разом…

💿Нарешті буде хочаб одна справа яку я завершу, тепер я можу офіційно сказати, що сумму у 30 тисяч гривень яку я мріяла накопичити та подарувати мамі я віддала на її похорон - кремація та невеличка церемонія
💿А стосовно всього іншого,,, в мене стільки справ, стільки всього треба зробити, я кожен день кудись йду з кимось домовляюсь але все йде через самі хардові шляхи. А певні справи я взагалі почати не могла/не можу по тій чи іншій причині, треба чекати. І разом з цим доглядати бабусю дуже важко, ще й Запоріжжя останні два дні обстрілюють сильно, що вікна тремтять 🐱

Я продовжую робити все ще можу, але сил в мене так мало, хочеться просто полежати цілий день у ліжку та не думати ні про що сумне та погане 😭

Ще горло вже два дні болить, ніяк не куплю собі ліки, але мені чогось здається,що воно болить через те, що я періодично стримую сльози і якось заковтую їх 😐 але не впевнена

🪷🪷🪷

От сьогодні й пройшов похорон мами, трохи це все затягнулось, але як вже вийшло. Зате я змогла купити новий хрест, таблички мамі та папі, вінок та батюшку організувати . Хотіла зробити усе більш менш за правилами.

А саме головне я не забула про хліб хд, бо коли було поховання тата, мама забула про хліб, бабуся їй не нагадала а я взагалі не шарила, що він треба, мама тоді розплакалась

Я хотіла намалювати дещо, почала навіть заздалегідь, але було так багато справ, що я не встигла зробити це до похорон. Але щось написати в цей день я все одно хотіла, тому супроводжую цей пост шматочком того, що я почала малювати

Ще раз хочу сказати вам усім дякую за підтримку, бо не думаю, що я змогла б фінансово втілити оці свої забаганки стосовно похорон 🐱 а так я в якомусь сенсі заспокоїла сама себе. Батюшка виявився теж дуже приємною людиною

Хотіла ніби написати чогось такого ще… але вже все забула…

Едине, що мабуть хочу розповісти, от я цілий день була в такому… новому досвіді, в такі моменти я завжди дзвонила мамі та розповідала, що да як, і сьогодні цілий день частина мого мозку носила думку, що треба подзвонити мамі та розповісти оце все…

Дізналась ще, що останні місяці мама дуже сумувала за татом, ну тепер можу сказати, що вони нарешті разом, лежать поруч та можуть балакати дуже дуже багато, як вони завжди любили ⭐️

10.08.2026 🌼 29.08.2026

Стосовно того, що я буду публікувати найближчим часом, поки в мене все ще дуже неприлично багато справ, тому нові малюнки наврядчи будуть…
Думаю певні мої пости з роздумами продовжаться ще деякий час, більшість з вас підписались на мене знаючи мою ситуацію, тому прошу ще розуміння та терпіння 👀

Але я хочу поробити ще постів зі старими малюнками, та щось пописати про свою історію

🤩🤩🤩Тому питання!!!!
Ось подумала, як що до постів де я розповім за кожного свого оса?
Бо в скваді головних героїв їх аж 16 чуваків. Хочу присвятити по посту кожному з них. І так ви будете шарити хто ці люди…

Хочу почути ваші думки в коментарях!

Ситуація сьогоднішня 🤪

Я не знала, що в лійки може відпасти ця хуйня…