Сьогодні в нашій групі УСТА-12 стався завершальний семінар 3 року на 202 курсу ТА в Психотерапії, скоро буде залік. Але допис буде не про це.

На семінарах завжди цікаво, щось відбувається, багато хороших людей. І я хочу нагадати собі і вам, щоб в життті було яскраво, його краще рухати в різні боки самостійно, тобто шукати, приєднуватися, створювати та ініціювати події, через які можна почувати себе живим.

Як то сказано… жити треба інтєрєсно: читати книжки, бути шпіоном, дресірувать любіму обізяну і ходить в оперу, получать задоволення))

Якість та яскравість життя не прийдуть самі, а якщо і прийдуть, то в рандомному прояві та не факт, що скоро. Людина - творець свого життя. Памʼятайте!)

Кому ще набрид АІ-шний психологічний контент на кожному кроці? 😬

Оновлення: додала опцію запису на зустріч тривалістю 80-90 хвилин (1,5 години).
Деталі та інформація про мене в цьому дописі
Бронювання часу: пишіть @july_s_psy, або заповніть анкету 🌱

Друзі, привіт! 👋

Якщо бажаєте поставити будь-яке запитання на психологічну тематику або будь-яку іншу, лишаю форму

Форма анонімна. Можете ставити будь-яке запитання.

Відповідати буду тут ❤️

Криза на робочому місці з точки зору Транзакційного аналізу – стаття від Роксани Ящук, сертифікованої Транзакційної Аналиткині в галузях Психотерапії і Організацій.

🌱 Дуже раджу прочитати, якщо ви стикаєтеся з кризами у будь-якій ролі в організаціях

​​Чому важливо дотримуватися регулярності в психологічному консультуванні — зокрема формату «раз на тиждень»?

У психологічній роботі ритм має значення. Оптимальною частотою для індивідуальних консультацій є одна зустріч на тиждень. Це обґрунтовано як практикою, так і дослідженнями у сфері психічного здоров’я.

📅 Регулярність формує безпеку.
Коли зустрічі відбуваються з чітким інтервалом, у клієнта з’являється відчуття стабільності та надійності. Це базова умова для того, щоб поступово відкриватись, торкатись глибоких тем і не залишатись із ними наодинці надовго.

🌱 Психіка працює між сесіями.
Між консультаціями запускаються важливі внутрішні процеси — осмислення, рефлексія, поступові зміни у поведінці та способі мислення. Тижневий інтервал підтримує цей динамічний рух, не перевантажуючи та не затягуючи процес.

🛠 Раз на тиждень — це ритм, у якому можливо працювати з актуальними запитами, будувати нові навички, реагувати на виклики життя вчасно.
Рідкісні зустрічі, на жаль, часто зводять роботу до «пожежного» формату — коли консультації потрібні лише в кризі, але не дають змоги глибоко змінювати щось у житті.

🤍 Якщо регулярність викликає труднощі — це теж може стати темою для обговорення. Адже робота з психотерапевтом — це не лише про «говорити», а й про формування нових стосунків із собою, з іншими, зі своїм часом і ресурсами.

UA Mental Help 🌿

​​Дуже цікаво. Останнім часом часто думаю щодо питання: а де межа між критикою та розвитком, між FOMO та внутрішнім чуттям до речей, які насправді можуть виявитися нашими внутрішніми сигнальними вогнями для розвитку свого потенціалу?

Звісно, можна “пропрацювати”, тобто відкинути та витіснити (але це не точно) теми заздрощів, суму над тим, чого не маєш і над чимось, чого, здається, ніколи не можна досягти.
Але як відрізнити справжні здорові прагнення від токсичного впливу нав’язаних речей?

Нереалізований потенціал, що проситься назовні цілком може бути внутрішньо токсичним, отруюючи світосприйняття, настрій, почуття, заважаючи будувати стосунки з іншими людьми та приймати себе справжнього.

В часи, коли прийняття себе таким який є знаходиться на піку популярності, так складно сплутати нав’язане від справжнього. Варто розуміти, що “абсолютне прийняття” також цілком може бути нав’язаним концептом.

Мені знадобилося багато часу, щоб відчути дозвіл критикувати тезу про те, що самокритика це завжди абсолютно погано. Тут як і в будь-чому іншому не має бути крайнощів. Бо критик також має важливу функцію: він любить та турбується про тебе, але своїми способами та щодо своїх інших питань: наприклад, безпеки, стабільності (в його розумінні), “кращих” стосунків чи ще чогось.

🌊 Шторми на те й шторми, що під час них не безпечно, не стабільно, не зрозуміло нічого, страшно, але після того природа оновлюється і з’являється кращий, чистіший період.

Турбота вона теж може бути про дискомфорт, якщо цей дискомфорт приведе тебе до кращого для тебе.

Прихожу до думки, що не ок починається там, де тиску забагато, де критик не допомагає, а душить, де губиться щирість і де немає любові.

Коли життя стає нестерпним – це час зупинитися, подумати та обрати інший шлях.

психолог Юля про важливе | підписатися

Вільні години для запису на консультацію/терапію на ближчий час 🤍

П'ятниця — 13:00, 17:00
Неділя — 13:00

Вівторок — 17:30, 18:30

✨ для запису — пишіть @july_s_psy, або або заповніть анкету 🌱

Невизначеність, криза, обстріли, новини — все це є і все мине

Природа життя така, що тут горе на кожному кроці. Було воно, є і буде і це не привід ховати свою жагу до життя.

Тримайте фокус на легкості
Обирайте дорослі стратегії
Ви можете обирати 💭

Бути легким не означає ігнорувати виклики. Не означає інфантильність. Не означає відсутність дорослості. Тримати легкість у кризі — зрілість. Витримувати реальність і тримати фокус на почутті життя та сенсу — зрілість.

Легко залишатися спокійним, коли все навколо стабільно. Але зберігати внутрішню легкість у кризі — зрілість, мета й мистецтво.