- Колись ти, доця виростеш і замість солідолу в тебе в голові заведуться мозги. Сорок лєт, а вона капусти дітям не наквасе.

- Саме лучче, шо в цій жизні ти зробила, доця, це вийшла заміж за Рому, дай Бог вєчного здоров'я йому...

- Із усіх отих придурків, які посягали на твоє серце, доця, отого в зільоном світері я ненавиділа найменше. Тяжко ненавидіти людину, коли вона ось-ось всциться.

#мамазнайшлачеки
- а шо таке Авокадо?
....
- доця, воно стоїть 20 гривень. 20 гривень за кусок говна, яке ні груша, ні картопля... Лучче б ти сала, доця купила.

- приходив дядько Василь. Постояв так, подивився. Питаю його, "шо воно Василю?". А він - "та да, блядь". Мудрєйша людина, хоч і не п'є.

- колись до мене приїхав один сватацця, став і отак з порога: "а може ти наллєш? А в тебе сало є?". А я так подивилася і думаю, "та ішов би ти в сраку, як тобі то налить, то сала", а сама кажу, "знаєш шо, отам іди на тій вулиці Галька живе, у неї і сало і налить і даже помідори". Так він там і підженився, здав півдвору на желізо, а потом вмер... Чогось. Я ще тоді бачила, шо не сротеться у нас із ним...
#недлятогомамаквіточкуростила

- Боооооже, доця, от як ти така безтолкова живеш? Як тобі дітей в роддомі видали?

- ну, тьотьЛюба потом замуж вийшла... За кацапа... Ну це тяжело так. Він приїхав таке от а што, а гдє, вийшов на вгород і сапу держаком вниз стромляє. ТьотьЛюба каже "він сам художнік", а ми то й не протів, хай би й художнік, але ж воно доця... Цей... Ну, довбойоп, доця. Тіпа мало йому, шо він кацап.

- а коли у нас позривало сливи, наробили такої слив'янки, шо вобще. Помниш бутиль за тілівізором стояв у покривалі? Ти ще думала, шо то німецька кукла тобі на новий год. Хароше вино було, добреньке таке, ми з дівчатами по рибці (чарочки у вигляді рибок) дьорнули і хоч співай. Нє, ну ми даже співали... Але то було як у тьоті Тані малину позривало.

- Ііііій, я в твойом возрасті за смєну півтони сахару в куфайці із заводу виносила, а ти кажеш, шо тобі три літра варення невиносімо.

- Доця, я знайшла якісь твої штани, такі ужасно модні, так я собачці ними заслала, хай і воно поживе харашо.

- а помниш отого, шо на мотоциклі приїжжав? Пєсні ще такі під гітару кричав душевні... Я ще хотіла вилами в нього кинуть... Хароший такий хлопчина був, помниш? Нє? Ну нічо. Він собі трактор купив. А тоді ж ото ума нема, трактор поламався, а він спився. Та і співав він не дуже.

- та де я курила? Доця, та чо б я курила? Та я ж бросила. Ну десь півчаса назад. Більш не буду, чесне слово. От шо ти начинаєш?!

- Доця, а давай купим трактор. Трактор - це всігда харашо. Ну або мотоцикл. Я вже не в том возрасті, щоб велосипедом в магазін мотаться.

- я колись книжку читала про любов. Ну там вона його ждала з войни, а він погиб, но не погиб, а потом приходе, а в неї сім'я... Така жизнєнна книжка. Ти не помниш хто її написав? Ти ж філолог, доця, чо ти не помниш? Тю, така книжка хароша, а вона не помне. Привези мені щось почитать, тіки не ото ваше про наркоманщину всяку, шо ви читаєте.
#матьісучукрліт

- Доця, а можеш 100 гривень дядькові на тіліфон скинуть? Ну я йому програла. Нє, ну чо зразу в дурака? Ти ж запрітила і ми не граєм. Ну хіба раз там коли, але не на гроші, чесне слово. А з дядьком поспорили шо наші програють, а вони як знали тоді виграли. Доця, ну яке давлєніє? це ж футбол. Таблєтками закинулись і так кричали "гол", шо я чуть зубами тілівізор не розбила.