Сьогодні в Комітеті ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки на «закритому» від сторонніх засіданні без можливості доєднатися онлайн.
Знаєте, що я оце подумала? Мобілізацію в Комітеті ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки можна розглядати майже безкінечно! Ну, до завершення повноважень поточної Верховної Ради України. Дивіться:
1. В другій половині 2023 року робоча група працює і робить перший варіант, який заходить через Кабінет Міністрів України 25 грудня 2023 року. В процесі опрацювання робочою групою публікую конспекти законопроєкту, чим викликаю постійне бурчання колег в Комітеті.
2. Після реєстрації законопроєкту Комітет влаштовує пафосне, але повністю закрите обговорення, потім законопроєкт обговорюють депутатські фракції кілька разів і врешті з відчуттям виконаного обов’язку звертаються до КМУ, щоб той відкликав законопроєкт.
3. Кабмін відкликає, але жодного протоколу жодного з «обговорень» в Раді немає, то ж тепер законопроєкт доповнюють вже доволі хаотичними змінами і засилають на Раду повторно.
Тобто, акт перший, «якість погіршилась».
4. Комітет знову влаштовує пафосне обговорення та випускає цей вже «пошкоджений» варіант на перше читання.
5. Народні депутати бурчать, але голосують перше читання і далі «закидують» законопроєкт правками так, що він виявляється наповнений аж 4195 «покращеннями». В той же час, більшість правок — це популістичні заяви про відпустки, відстрочки, пільги, а не про рекрутинг чи архітектоніку мобілізації. Звісно, в стодесятий раз мучать тему осіб з інвалідністю і на численних ефірах колеги розказують, як це питання розглядається / буде розглядатися і як вони «підтримують».
Отже, акт другий, «спам».
6. Я пропоную робочою групою опрацювати, перевірити правки та надати аналіз Комітету. Пропозицію відхиляють та закривають від робочої групи проєкт. Комітет замість того, щоб перейти до опрацювання конкретних правок постатейно влаштовує чергове «обговорення» законопроєкту, яке триває тижнями (!), і в результаті якого не роглядає ЖОДНОЇ правки.
7. Врешті минулого вівторка Комітет таки переходить до конкретних правок і зразу валиться весь концепт попередніх «обговорень». Приходиться наново розглядати кожну правку і на перших десяти після неочікуваного голосування голова закриває засідання, а також скасовує наступні.
8. Засідання відновлюється тільки в пʼятницю з пропуском середи і четверга. Можливість долучитися онлайн відміняється. На засіданні зчиняється хаос, деякі правки «злітають», у частини депутатів старий варіант таблиці, у інших — оновлений. На засідання приходять як популісти з різних фракцій потанцювати на кістках, так і звичайні нардепи, не всі з яких мають змогу розібрати свої пропозиції. Деякі правки не голосують, а переносять «на потім», при цьому немає ніяких критеріїв, яку правку в послідовності треба проголосувати саме зараз, а яку відкласти.
9. На відкриття засідання заставляють прийти нового Начальника ГШ ЗСУ та засвідчити свою позицію по законопроєкту. Він невпевнено каже, що підтримує і ще зазначає, що проти фіксації будь-якого терміну мобілізації, в тому числі, навіть 36 місяців і що вони все це намагатимуться вирішити через ротації.
10. Таблиця законопроєкту далі все більше заплутується і один з активних членів робочої групи (яких часково пустили на засідання) каже мені, що може, вже краще нічого не приймати, ніж таке.
11. Оскільки в суботу і неділю Рада не працює, то наступне засідання призначають на понеділок.
Маємо акт третій, «хаос».
Вважаю, тепер це «золота жила» популізму і «серйозної роботи» Комітету. Розглядати так болісну для суспільства тему і бути «на слуху» можна дуже довго. Ходити на ефіри.
Окрема подяка голові Комітету Олександру Завітневичу! Менеджмент!
Якщо серйозно, то у разі збереження і розвитку зазнчених тенденцій, вважаю, Комітет треба перезапускати: влаштувати конкурс на голову та членів комітету. Серед 400 народних депутатів можна знайти 20 небайдужих для інтенсивної 24/7 роботи в основному Комітеті у війну.
1. В другій половині 2023 року робоча група працює і робить перший варіант, який заходить через Кабінет Міністрів України 25 грудня 2023 року. В процесі опрацювання робочою групою публікую конспекти законопроєкту, чим викликаю постійне бурчання колег в Комітеті.
2. Після реєстрації законопроєкту Комітет влаштовує пафосне, але повністю закрите обговорення, потім законопроєкт обговорюють депутатські фракції кілька разів і врешті з відчуттям виконаного обов’язку звертаються до КМУ, щоб той відкликав законопроєкт.
3. Кабмін відкликає, але жодного протоколу жодного з «обговорень» в Раді немає, то ж тепер законопроєкт доповнюють вже доволі хаотичними змінами і засилають на Раду повторно.
Тобто, акт перший, «якість погіршилась».
4. Комітет знову влаштовує пафосне обговорення та випускає цей вже «пошкоджений» варіант на перше читання.
5. Народні депутати бурчать, але голосують перше читання і далі «закидують» законопроєкт правками так, що він виявляється наповнений аж 4195 «покращеннями». В той же час, більшість правок — це популістичні заяви про відпустки, відстрочки, пільги, а не про рекрутинг чи архітектоніку мобілізації. Звісно, в стодесятий раз мучать тему осіб з інвалідністю і на численних ефірах колеги розказують, як це питання розглядається / буде розглядатися і як вони «підтримують».
Отже, акт другий, «спам».
6. Я пропоную робочою групою опрацювати, перевірити правки та надати аналіз Комітету. Пропозицію відхиляють та закривають від робочої групи проєкт. Комітет замість того, щоб перейти до опрацювання конкретних правок постатейно влаштовує чергове «обговорення» законопроєкту, яке триває тижнями (!), і в результаті якого не роглядає ЖОДНОЇ правки.
7. Врешті минулого вівторка Комітет таки переходить до конкретних правок і зразу валиться весь концепт попередніх «обговорень». Приходиться наново розглядати кожну правку і на перших десяти після неочікуваного голосування голова закриває засідання, а також скасовує наступні.
8. Засідання відновлюється тільки в пʼятницю з пропуском середи і четверга. Можливість долучитися онлайн відміняється. На засіданні зчиняється хаос, деякі правки «злітають», у частини депутатів старий варіант таблиці, у інших — оновлений. На засідання приходять як популісти з різних фракцій потанцювати на кістках, так і звичайні нардепи, не всі з яких мають змогу розібрати свої пропозиції. Деякі правки не голосують, а переносять «на потім», при цьому немає ніяких критеріїв, яку правку в послідовності треба проголосувати саме зараз, а яку відкласти.
9. На відкриття засідання заставляють прийти нового Начальника ГШ ЗСУ та засвідчити свою позицію по законопроєкту. Він невпевнено каже, що підтримує і ще зазначає, що проти фіксації будь-якого терміну мобілізації, в тому числі, навіть 36 місяців і що вони все це намагатимуться вирішити через ротації.
10. Таблиця законопроєкту далі все більше заплутується і один з активних членів робочої групи (яких часково пустили на засідання) каже мені, що може, вже краще нічого не приймати, ніж таке.
11. Оскільки в суботу і неділю Рада не працює, то наступне засідання призначають на понеділок.
Маємо акт третій, «хаос».
Вважаю, тепер це «золота жила» популізму і «серйозної роботи» Комітету. Розглядати так болісну для суспільства тему і бути «на слуху» можна дуже довго. Ходити на ефіри.
Окрема подяка голові Комітету Олександру Завітневичу! Менеджмент!
Якщо серйозно, то у разі збереження і розвитку зазнчених тенденцій, вважаю, Комітет треба перезапускати: влаштувати конкурс на голову та членів комітету. Серед 400 народних депутатів можна знайти 20 небайдужих для інтенсивної 24/7 роботи в основному Комітеті у війну.
Нардеп-популіст Ярослав Железняк після моєї публікації вже розсипався в компліментах Комітету. Затягуйте ще! Ось у такій реальності живуть колеги…
Фото: Державник весною-влітку 2022.
Фото: Державник весною-влітку 2022.
Давненько не писала про чортів в Службі безпеки України. Все-таки реформа СБУ просувається і без нового закону, хоча не так, як могла би; також зазначу, що війна не тільки не закрила відомство від реформи, а й вперше фокус наведений саме на контррозвідку, антитерористичну та контрдиверсійну діяльність, диверсійну та ряд новітніх підходів воєнізованої спецслужби у велику війну. Малюка вважаю кращим головою СБУ в нашій історії. Особливо контраст відчувається, якщо згадувати попередніх двох👀
Але.
Про одного чорта таки зараз розкажу. Це вже більше стає схоже на історію про князь «не відає», що робить ключовий підлеглий, це така собі ситуація.
Знайомтесь, Голова апарату СБУ Олег Головаш. «Кашник», тобто, із управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, легендарного самого корумпованого, невластивого і живучого напрямку Служби, яка ще донедавна на додачу до корупції кишіла російськими агентами типу Наумова та Кулініча. Очолювати апарат Голови — це як держсекретар СБУ. Рутина, організація роботи відомства, взаємодія з іншими державними органами тощо.
За час, як Головаш на посаді:
⁃ електронний документообіг не введено;
⁃ СБУ зазнає дуже повільної дебюрократизації, все ще зберігаючи логіку звітності правоохоронного органу, а не спецслужби, що демотивує і пригнічує людей на місцях;
⁃ любі спроби зробити новий закон про держтаємницю блокуються (зараз діє старий ще з 90-их, коли не тільки інтернету не було, а й компʼютерів бракувало);
⁃ усі спроби повернутися до законодавчого опрацювання реформи СБУ заговорювалися, поки це питання голова не передав іншому керівнику в робочій групі;
⁃ зараз блокується підписання Президентом законопроєкту 10062, бо там можливість хмарних сховищ і постановки на озброєння нашого програмного забезпечення для ведення бою, як подає Головаш усім на нарадах, що «незаконно» і «у партнерів буде витік». По великому рахунку, бо дехто не зможе прийти і покопатися в серверах, наприклад👀
І це тільки кілька прикладів. Чи може бути така ситуація, коли керівник відомства прогресивний, а держсекретар — навпаки? Чи є такий асинхрон випадковістю? Що він означає?
Після року непублічних дискусій «в стіну» з Головашем та щодо нього тепер пишу про це і звертаюсь до Василя Васильовича. Доки?
Будь ласка.
Але.
Про одного чорта таки зараз розкажу. Це вже більше стає схоже на історію про князь «не відає», що робить ключовий підлеглий, це така собі ситуація.
Знайомтесь, Голова апарату СБУ Олег Головаш. «Кашник», тобто, із управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, легендарного самого корумпованого, невластивого і живучого напрямку Служби, яка ще донедавна на додачу до корупції кишіла російськими агентами типу Наумова та Кулініча. Очолювати апарат Голови — це як держсекретар СБУ. Рутина, організація роботи відомства, взаємодія з іншими державними органами тощо.
За час, як Головаш на посаді:
⁃ електронний документообіг не введено;
⁃ СБУ зазнає дуже повільної дебюрократизації, все ще зберігаючи логіку звітності правоохоронного органу, а не спецслужби, що демотивує і пригнічує людей на місцях;
⁃ любі спроби зробити новий закон про держтаємницю блокуються (зараз діє старий ще з 90-их, коли не тільки інтернету не було, а й компʼютерів бракувало);
⁃ усі спроби повернутися до законодавчого опрацювання реформи СБУ заговорювалися, поки це питання голова не передав іншому керівнику в робочій групі;
⁃ зараз блокується підписання Президентом законопроєкту 10062, бо там можливість хмарних сховищ і постановки на озброєння нашого програмного забезпечення для ведення бою, як подає Головаш усім на нарадах, що «незаконно» і «у партнерів буде витік». По великому рахунку, бо дехто не зможе прийти і покопатися в серверах, наприклад👀
І це тільки кілька прикладів. Чи може бути така ситуація, коли керівник відомства прогресивний, а держсекретар — навпаки? Чи є такий асинхрон випадковістю? Що він означає?
Після року непублічних дискусій «в стіну» з Головашем та щодо нього тепер пишу про це і звертаюсь до Василя Васильовича. Доки?
Будь ласка.