Сьогодні, у День пам’яті захисників і захисниць України, згадаємо всіх, хто своїм життям виборов наше право жити у вільній державі.

Найкраща пам’ять про них – те, як ми живемо сьогодні. Чи робимо свій внесок у країну, за яку вони загинули, чи пам’ятаємо про ціну, яку вони заплатили не лише в пам’ятні дати.

Мені приємно бачити, що заклади Ірпеня сьогодні долучилися до ініціативи "Стіл пам’яті" та накрили місця для захисників, яких більше немає з нами.

Такий жест у відносно мирному місті нагадує просту річ: ми пам’ятаємо наших воїнів, пам’ятаємо, що відбувалося з нашим містом, коли сюди прийшов ворог. Ми бачили на власні очі, що могло статися з Україною, якби не наші захисники і захисниці.

Росія не перше століття намагається забрати в нас право бути собою, і не одне покоління українців ставало проти неї. І кожен день у своїх вчинках, роботі, думках маємо боротись за нашу країну, яку вони захистили.

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Зустріли на щиті 19-річного Артьома Сіневича, юного воїна, який не сховався за своїм віком.

Особливо важко ховати таких молодих хлопців, у яких попереду мало бути ціле життя.

Артьом виріс у Михайлівці-Рубежівці, закінчив місцеву школу. Школярем брав участь в олімпіадах, займався спортом, цікавився історією, а у 17 років розвивав місцевий осередок "Центурії". Після школи вступив до Державного податкового університету в Ірпені.

У цьому році прийняв доросле рішення перейти на заочне навчання і стати солдатом Міжнародного легіону воєнної розвідки ГУР МО України.

28 серпня загинув на Сумському напрямку, коли його група поверталася після виконання бойового завдання.

Побратими прощалися з Артьомом із обіцянкою відплатити ворогу за його загибель.

Від усієї Ірпінської громади висловлюю щирі співчуття рідним, друзям і побратимам Артьома.

Світла вічна пам’ять Артьому "Арту" Сіневичу. Честь Герою!🫡

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Друзі, перепрошую, особливо перед військовими. Але є речі, які сьогодні вже важко називати іншими словами.

Є**ти треба ворога, шановні.

А всередині країни має бути відповідальність за державу.

Корупціонери мають сидіти. Посадовці – відповідати. Закон має нарешті запрацювати для всіх.

Бо поки хтось ділить вплив, хтось безкарно краде, а в Ірпені під кришуванням заступників Офісу президента та правоохоронців мародерить ціле місто – росіяни продовжують робити свою справу.

Тому б'ємо ворога. Щодня.

На військовій і державній службі.
У справах, рішеннях і відповідальності за свої дії.

Щоб він не прийшов до ваших королев, дружин, дітей і матерів.

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

З Днем народження, моє місто-герой Ірпінь!

Бажаю нам якнайшвидшої відбудови, а не забудови.

Нових шкіл з укриттям, садочків і доріг – раніше, ніж нових висоток.

І найголовніше, щоб Ірпінь залишався нашим. Рідним, затишним містом, яке ми боронили. Нашою батьківшиною, яку ми разом будемо берегти і за яку будемо боротися й далі.

Вітаю всіх наших мешканців з Днем Ірпеня!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Ми з ДФТГ Ірпінь відзначили день міста важливою ініціативою – п'ятим донорським днем "Кровні побратими".

Бо якби не було кому захищати місто – не було б і цього дня

Зібрали 164 донації крові. А всього за рік вже передали 744 донації і об'єднали сотні мешканців, які стали Кровними побратимами для захисників і захисниць.

Дякую всім, хто знаходить час, долає страх і обставини та ділиться кров'ю, яка може врятувати чиєсь життя.

За організацією таких подій завжди стоїть велика спільна робота, тому окрема вдячність:

Фахівцям Київського обласного центру служби крові за професіоналізм і ту атмосферу, завдяки якій наші Дні донора завжди проходять легко і з посмішкою.

Міському голові Бучі Анатолію Федоруку та Оксані Джам – за те, що приймаєте нас і організовуєте все максимально комфортно для людей.

Бучанській міській раді, Бучанському центру первинної медико-санітарної допомоги, Тарасу Шаправському і команді ДФТГ Бучі – за підтримку ініціативи та безпосередню участь.

Вдячний і нашим захисникам, які долучаються до донорського руху.

До наступної зустрічі, Кровні побратими Ірпеня і Бучі!

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Ірпінь провів в останню путь Героя Віталія Широкоступа.

Понад два роки його сім'я чекала дзвінка, будь-якої звістки, вірила, що він живий. Та ДНК-експертиза підтвердила найстрашніше.

Віталій Широкоступ народився 23 березня 1979 року в селі Землянка на Кагарличчині.

Навчався у Шубівській школі, згодом у СПТУ-1 у Рокитному здобув професію водія. Усе життя працював. Був водієм в агрофірмі «Нива», працював у фермерському господарстві «Широкоступ», управляючим у фірмі «Равлик» у рідній Землянці.

Люди, які знали Віталія, згадують його як відповідального, працьовитого чоловіка. Щирого, справедливого, доброго, завжди з усмішкою.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Віталій долучився до територіальної оборони. У червні 2024 року пішов захищати Україну в лавах ЗСУ.

Служив стрільцем у 110-й окремій механізованій бригаді ім. Марка Безручка.

26 липня 2024 року разом із побратимами Віталій виконував бойове завдання на Покровському напрямку, поблизу села Новоолександрівка. Під час ворожого мінометного обстрілу їхньої позиції зв’язок із ним обірвався.

Відтоді захисник вважався зниклим безвісти.

Лише через два роки, після ДНК, рідні дізналися, що Віталій загинув 26 липня 2024 року. Йому було 45 років.

Останні роки його родина проживає в Ірпені. І саме сюди він повернувся востаннє.

Щирі співчуття мамі, дружині, дітям, брату, сестрі, всій родині, друзям, землякам та бойовим побратимам Героя.

Вічна, світла пам’ять Віталію Широкоступу!🇺🇦

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Місто-Герой Ірпінь відвідали представники Королівського Данського оборонного коледжу Royal Danish Defence College.

Разом із науковцями Національного університету оборони України та ДФТГ №1 Ірпеня провели виїзний практичний семінар "Битва за Київ 2022". Цю операцію вивчають військові в Європі.

Пройшли ключовими місцями бойових дій в Ірпені, розповіли, як ЗСУ і ГУР будували оборону Києва і які рішення доводилося приймати тут, на місці.

Європі сьогодні потрібно значно більше українського військового досвіду.

Бо навіть війна у 2022 році, і війна зараз – це вже дві різні війни.

FPV-дрони, розвідка з повітря, РЕБи, роботизовані системи, постійна зміна засобів ураження і протидії ворогу – тактика змінюється без перебільшення щомісяця.

Те, що десятки років було основою світових військових доктрин, у сучасній війні довелося переосмислювати на ходу. Великі механізовані штурми, техніка вартістю мільйони доларів стають дедалі вразливішими на полі бою.

Наші військові добре розуміють, про що я.

Саме тому український досвід потрібно системно збирати і вивчати невідкладно, бо це досвід майже п'яти років великої війни, протягом яких українські військові щодня стримують чисельно переважаючого ворога і водночас розробляють та опановують нові технології.

Європі важливо зрозуміти, що країна-терорист не перестане нападати на мирні країни, поки не розвалиться.

Тому дякую нашим колегам із Національного університету оборони України та Royal Danish Defence College за те, що йдуть цим шляхом і посилюють нашу спільну готовність до захисту від ворога.

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube