Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤168👍40🙏21👎1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Незалежність України — це незалежність наших міст і селищ, наших родин, нашої землі.
Незалежність – коли ти можеш говорити українською. Коли можеш повернутися додому. Коли твоя вулиця – твоя.
Коли ти сам вирішуєш, яким буде твоє майбутнє, і готовий стояти за нього зі зброєю в руках.
Друзі, сьогодні згадаймо всіх, завдяки кому ми маємо можливість жити у вільній Україні. Усіх, хто віддав за нашу незалежність все, що мав. Усіх, хто сьогодні продовжує за неї боротися.
І окремо сьогодні я хочу побажати незалежності нашому Ірпеню.
Місту, яке відстояло своє право бути українським перед російськими окупантами.
Бо у нашому випадку незалежність – це не лише відстояти свою землю. Це не дозволити вирішувати її долю нікому, крім нас.
З Днем Незалежності, Україно! 🇺🇦
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Незалежність – коли ти можеш говорити українською. Коли можеш повернутися додому. Коли твоя вулиця – твоя.
Коли ти сам вирішуєш, яким буде твоє майбутнє, і готовий стояти за нього зі зброєю в руках.
Друзі, сьогодні згадаймо всіх, завдяки кому ми маємо можливість жити у вільній Україні. Усіх, хто віддав за нашу незалежність все, що мав. Усіх, хто сьогодні продовжує за неї боротися.
І окремо сьогодні я хочу побажати незалежності нашому Ірпеню.
Місту, яке відстояло своє право бути українським перед російськими окупантами.
Бо у нашому випадку незалежність – це не лише відстояти свою землю. Це не дозволити вирішувати її долю нікому, крім нас.
З Днем Незалежності, Україно! 🇺🇦
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍98❤65🙏13🔥1
Ірпінчанин Богдан Степанюк на щиті. "Барбер", "Блекаут". Назавжди 24.
Він не любив зупинятися на досягнутому. Ставив собі цілі, які іншим могли здаватися занадто складними, і вперто йшов до них.
Після школи Богдан почав працювати. Спочатку вантажником, а потім на підприємстві, яке виробляло дерев'яні карти – Enjoy The Wood.
До повномасштабної війни Богдан опанував професію барбера. Працював у Києві, любив свою справу по-справжньому. Саме звідси з’явився його перший позивний – "Барбер".
Згодом побратими почали називати його "Блекаут".
З 13 років він захоплювався спортом. Тренувався в ірпінському клубі "Бойова Жаба", займався єдиноборствами, багато працював над собою і зрештою зробив те, до чого довго йшов.
У 2022 році Богдан Степанюк встановив національний рекорд України – 50 віджимань на одній руці за 30 секунд.
Важливою людиною на цьому шляху був ірпінський тренер, інструктор нашого ДФТГ Ірпінь – Михайло Лакей. Коли Богдан вирішив іти на рекорд, Михайло безкоштовно взявся його готувати. Три місяці юнак щовихідних їздив із Києва до Ірпеня на тренування о сьомій ранку. За словами самого Богдана, тренер "виховував його, як батько".
Рекорд він принципово хотів встановити саме в Ірпені. Казав, що це його рідне місто і символ нескореності, а свій результат присвятив нашим захисникам. Через кілька років сам став одним із них.
Після бойової підготовки Богдан вступив до морської піхоти. Служив стрільцем-помічником гранатометника у 5-му батальйоні морської піхоти.
7 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині захисник загинув.
У цьому віці життя зазвичай тільки починається. Попереду мали бути нові професійні вершини, нові спортивні цілі, нові рекорди, робота, друзі, родина.
27 серпня Ірпінь проведе Богдана в останню путь.
О 10:00 – живий коридор біля повороту на кладовище (на вул. Університетській);
О 10:10 – поховання на Алеї пам’яті захисників України.
Щирі співчуття мамі Богдана, його бабусі, рідним, друзям і побратимам від усієї Ірпінської громади.
Вічна, світла пам’ять Герою!
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Він не любив зупинятися на досягнутому. Ставив собі цілі, які іншим могли здаватися занадто складними, і вперто йшов до них.
Після школи Богдан почав працювати. Спочатку вантажником, а потім на підприємстві, яке виробляло дерев'яні карти – Enjoy The Wood.
До повномасштабної війни Богдан опанував професію барбера. Працював у Києві, любив свою справу по-справжньому. Саме звідси з’явився його перший позивний – "Барбер".
Згодом побратими почали називати його "Блекаут".
З 13 років він захоплювався спортом. Тренувався в ірпінському клубі "Бойова Жаба", займався єдиноборствами, багато працював над собою і зрештою зробив те, до чого довго йшов.
У 2022 році Богдан Степанюк встановив національний рекорд України – 50 віджимань на одній руці за 30 секунд.
Важливою людиною на цьому шляху був ірпінський тренер, інструктор нашого ДФТГ Ірпінь – Михайло Лакей. Коли Богдан вирішив іти на рекорд, Михайло безкоштовно взявся його готувати. Три місяці юнак щовихідних їздив із Києва до Ірпеня на тренування о сьомій ранку. За словами самого Богдана, тренер "виховував його, як батько".
Рекорд він принципово хотів встановити саме в Ірпені. Казав, що це його рідне місто і символ нескореності, а свій результат присвятив нашим захисникам. Через кілька років сам став одним із них.
Після бойової підготовки Богдан вступив до морської піхоти. Служив стрільцем-помічником гранатометника у 5-му батальйоні морської піхоти.
7 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині захисник загинув.
У цьому віці життя зазвичай тільки починається. Попереду мали бути нові професійні вершини, нові спортивні цілі, нові рекорди, робота, друзі, родина.
27 серпня Ірпінь проведе Богдана в останню путь.
О 10:00 – живий коридор біля повороту на кладовище (на вул. Університетській);
О 10:10 – поховання на Алеї пам’яті захисників України.
Щирі співчуття мамі Богдана, його бабусі, рідним, друзям і побратимам від усієї Ірпінської громади.
Вічна, світла пам’ять Герою!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢183🙏28❤15🕊5🥰1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
🩸🩸🩸Ірпінь і Буча!
4-5 вересня запрошуємо всіх на День донора "Кровні побратими".
Одна донація – це небагато часу для вас, але для когось вона може стати шансом на життя, одужання, операцію чи просто на ще один день поруч із рідними.
📍 Буча, вул. Антонія Михайловського, 54
🕘 09:00–14:00, 4-5 вересня (п'ятниця
і субота)
📞 Попередній запис: +38 098 865 65 90
Донором може стати людина від 18 років і вагою понад 50 кг. Із собою потрібно мати паспорт.
Приходьте самі, кличте друзів, колег і знайомих. Давайте знову покажемо, як багато ми можемо, коли разом.🩸
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
4-5 вересня запрошуємо всіх на День донора "Кровні побратими".
Одна донація – це небагато часу для вас, але для когось вона може стати шансом на життя, одужання, операцію чи просто на ще один день поруч із рідними.
📍 Буча, вул. Антонія Михайловського, 54
🕘 09:00–14:00, 4-5 вересня (п'ятниця
і субота)
📞 Попередній запис: +38 098 865 65 90
Донором може стати людина від 18 років і вагою понад 50 кг. Із собою потрібно мати паспорт.
Приходьте самі, кличте друзів, колег і знайомих. Давайте знову покажемо, як багато ми можемо, коли разом.🩸
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤59🔥14👍11🙏4
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Ми пам'ятаєм тих, хто став за Україну.
Ціною життя виборювали стяг…
І вірю я, що ми народ єдиний.
У наших мріях, діях і журбах.
Ми пам'ятаєм тих, хто часу не жалія,
Ставав на захист рідної землі.
Велика шана нашим воїнам загиблим.
Мовчáзна їх дорога на щиті.
Ці слова на прощанні із Богданом Степанюком прочитав його тренер і наставник Михайло Лакей.
Богдан виріс в нашому місті. Тут навчався, працював, тренувався, будував плани на життя.
Він був із тих, хто завжди вимагав від себе більшого. Якщо ставив перед собою мету – ішов до неї вперто, до кінця. Цей характер був у всьому.
З 13 років захоплювався спортом, тренувався в ірпінському клубі "Бойова Жаба".
У 2022 році Богдан встановив рекорд України – 50 віджимань на одній руці за 30 секунд. До рекорду його готував Михайло Лакей, який добре знав силу, характер і впертість свого вихованця.
Рекорд для Богдана принципово було встановити саме в Ірпені. Він казав, що це його рідне місто і символ нескореності. Результат присвятив нашим захисникам. Через кілька років сам став одним із них.
Після проходження бойової підготовки Богдан вступив до морської піхоти. Служив стрільцем-помічником гранатометника у 5-му батальйоні морської піхоти.
7 жовтня 2025 року захисник загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Йому було всього 24 роки.
Вчора Богдан повернувся додому.
Вічна, світла пам’ять Герою – Богдану Степанюку!
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Ціною життя виборювали стяг…
І вірю я, що ми народ єдиний.
У наших мріях, діях і журбах.
Ми пам'ятаєм тих, хто часу не жалія,
Ставав на захист рідної землі.
Велика шана нашим воїнам загиблим.
Мовчáзна їх дорога на щиті.
Ці слова на прощанні із Богданом Степанюком прочитав його тренер і наставник Михайло Лакей.
Богдан виріс в нашому місті. Тут навчався, працював, тренувався, будував плани на життя.
Він був із тих, хто завжди вимагав від себе більшого. Якщо ставив перед собою мету – ішов до неї вперто, до кінця. Цей характер був у всьому.
З 13 років захоплювався спортом, тренувався в ірпінському клубі "Бойова Жаба".
У 2022 році Богдан встановив рекорд України – 50 віджимань на одній руці за 30 секунд. До рекорду його готував Михайло Лакей, який добре знав силу, характер і впертість свого вихованця.
Рекорд для Богдана принципово було встановити саме в Ірпені. Він казав, що це його рідне місто і символ нескореності. Результат присвятив нашим захисникам. Через кілька років сам став одним із них.
Після проходження бойової підготовки Богдан вступив до морської піхоти. Служив стрільцем-помічником гранатометника у 5-му батальйоні морської піхоти.
7 жовтня 2025 року захисник загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Йому було всього 24 роки.
Вчора Богдан повернувся додому.
Вічна, світла пам’ять Герою – Богдану Степанюку!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢154🙏23🕊7❤6
Друзі, маємо тяжкі наслідки російської атаки біля Житомирської траси. Станом на зараз вже 37 загиблих. Серед них — голова Дмитрівської громади Тарас Дідич.
Тараса Тарасовича я знав багато років.
Він очолював Дмитрівську громаду з 1994 року – майже 32 роки. У 2022-му не залишив своїх людей під час російської окупації, а після звільнення активно займався відбудовою. Часто казав: "Ми більше живемо і працюємо для громади, ніж для себе". І він справді так жив.
Два роки тому в Ірпінській громаді горіли торф’яники. Нам тоді дуже потрібна була техніка для підвозу води. Я звернувся до Тараса Тарасовича – і він одразу дав нам велику машину. Без довгих розмов і зайвих питань.
Пам’ятаю і його мрію зберегти в Дмитрівці частину розбитої російської колони танків. Він хотів, щоб після війни люди бачили, що пережили наші громади. Щоб ніхто цього не забув.
Тарас Тарасович завжди був на зв’язку. Якщо десь траплялася біда – він їхав туди особисто.
Так сталося і цього разу. Після масованої російської атаки вночі він одним із перших поїхав на місце прильоту, щоб допомагати людям. На жаль, під час ліквідації наслідків Тарас Тарасович загинув.
Співчуття рідним, близьким та всій Дмитрівській громаді від Ірпеня.
Світла і вічна пам’ять Вам, колего!
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Тараса Тарасовича я знав багато років.
Він очолював Дмитрівську громаду з 1994 року – майже 32 роки. У 2022-му не залишив своїх людей під час російської окупації, а після звільнення активно займався відбудовою. Часто казав: "Ми більше живемо і працюємо для громади, ніж для себе". І він справді так жив.
Два роки тому в Ірпінській громаді горіли торф’яники. Нам тоді дуже потрібна була техніка для підвозу води. Я звернувся до Тараса Тарасовича – і він одразу дав нам велику машину. Без довгих розмов і зайвих питань.
Пам’ятаю і його мрію зберегти в Дмитрівці частину розбитої російської колони танків. Він хотів, щоб після війни люди бачили, що пережили наші громади. Щоб ніхто цього не забув.
Тарас Тарасович завжди був на зв’язку. Якщо десь траплялася біда – він їхав туди особисто.
Так сталося і цього разу. Після масованої російської атаки вночі він одним із перших поїхав на місце прильоту, щоб допомагати людям. На жаль, під час ліквідації наслідків Тарас Тарасович загинув.
Співчуття рідним, близьким та всій Дмитрівській громаді від Ірпеня.
Світла і вічна пам’ять Вам, колего!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢216🙏33❤22🕊6
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні, у День пам’яті захисників і захисниць України, згадаємо всіх, хто своїм життям виборов наше право жити у вільній державі.
Найкраща пам’ять про них – те, як ми живемо сьогодні. Чи робимо свій внесок у країну, за яку вони загинули, чи пам’ятаємо про ціну, яку вони заплатили не лише в пам’ятні дати.
Мені приємно бачити, що заклади Ірпеня сьогодні долучилися до ініціативи "Стіл пам’яті" та накрили місця для захисників, яких більше немає з нами.
Такий жест у відносно мирному місті нагадує просту річ: ми пам’ятаємо наших воїнів, пам’ятаємо, що відбувалося з нашим містом, коли сюди прийшов ворог. Ми бачили на власні очі, що могло статися з Україною, якби не наші захисники і захисниці.
Росія не перше століття намагається забрати в нас право бути собою, і не одне покоління українців ставало проти неї. І кожен день у своїх вчинках, роботі, думках маємо боротись за нашу країну, яку вони захистили.
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Найкраща пам’ять про них – те, як ми живемо сьогодні. Чи робимо свій внесок у країну, за яку вони загинули, чи пам’ятаємо про ціну, яку вони заплатили не лише в пам’ятні дати.
Мені приємно бачити, що заклади Ірпеня сьогодні долучилися до ініціативи "Стіл пам’яті" та накрили місця для захисників, яких більше немає з нами.
Такий жест у відносно мирному місті нагадує просту річ: ми пам’ятаємо наших воїнів, пам’ятаємо, що відбувалося з нашим містом, коли сюди прийшов ворог. Ми бачили на власні очі, що могло статися з Україною, якби не наші захисники і захисниці.
Росія не перше століття намагається забрати в нас право бути собою, і не одне покоління українців ставало проти неї. І кожен день у своїх вчинках, роботі, думках маємо боротись за нашу країну, яку вони захистили.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🙏137❤27👍5
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Провели в останню путь Тараса Тарасовича Дідича.
На прощання прийшли сотні людей, вся Дмитрівська громада була як одна велика родина.
Тарас Тарасович загинув так само, як і жив – допомагаючи людям. У ніч з 28 на 29 серпня, після російської атаки, він одним із перших виїхав до села Мила біля Житомирської траси, щоб врятувати людей і організувати евакуацію. Під час детонації уламок влучив у його автомобіль.
Безумовно, цю трагедію принесла Росія. Але це не знімає питань до наших чиновників. Слідство має встановити, хто ухвалював рішення, що коштували десятки життів.
Бо таких голів, як Дідич, я знаю дуже мало в Україні. Він присвятив служінню людям половину свого життя. Мешканці розповідали, що він особисто турбувався про кожну проблему, всі мали його особистий номер, і він завжди був на зв'язку.
І завдання його наступників та Дмитрівської сільської ради сьогодні – не дозволити, щоб те, що створювалося і береглося десятиліттями, розчинилося у приватних інтересах.
Світла, вічна пам’ять Тарасу Дідичу!
На прощання прийшли сотні людей, вся Дмитрівська громада була як одна велика родина.
Тарас Тарасович загинув так само, як і жив – допомагаючи людям. У ніч з 28 на 29 серпня, після російської атаки, він одним із перших виїхав до села Мила біля Житомирської траси, щоб врятувати людей і організувати евакуацію. Під час детонації уламок влучив у його автомобіль.
Безумовно, цю трагедію принесла Росія. Але це не знімає питань до наших чиновників. Слідство має встановити, хто ухвалював рішення, що коштували десятки життів.
Бо таких голів, як Дідич, я знаю дуже мало в Україні. Він присвятив служінню людям половину свого життя. Мешканці розповідали, що він особисто турбувався про кожну проблему, всі мали його особистий номер, і він завжди був на зв'язку.
І завдання його наступників та Дмитрівської сільської ради сьогодні – не дозволити, щоб те, що створювалося і береглося десятиліттями, розчинилося у приватних інтересах.
Світла, вічна пам’ять Тарасу Дідичу!
😢192🙏45❤12🕊8🔥4
Ірпінську громаду сколихнула звістка про загибель 19-річного Артьома "Арта" Сіневича. Солдата Міжнародного легіону воєнної розвідки ГУР МО України.
Коли мені розповіли про Артьома, я зрозумів: воїном він став задовго до того, як одягнув військову форму.
Ще школярем він звик брати на себе відповідальність. Приймав участь в олімпіадах, займався спортом і виборював медалі. Серйозно цікавився історією. У 17 років почав розвивати осередок "Центурії".
Вступив до Державного податкового університету в Ірпені на "Правоохоронну діяльність". Став старостою. Навчався, тренувався, вступив на військову кафедру і послідовно готував себе до служби.
Цього року прийняв рішення перевестися на заочне навчання і піти служити.
28 серпня на Сумському напрямку Арт вийшов на свою першу бойову позицію. Повертаючись із завдання, його група потрапила на ворожу протипіхотну міну. Артьом загинув на місці.
У свій перший бойовий вихід. В 19 років, коли твоє життя тільки починається..
Наскільки дорослим треба бути всередині, щоб у такому віці свідомо обрати цей шлях. Не говорити про любов до України, не чекати, що воювати піде хтось інший, а самому стати в стрій після школи.
Завтра у селі Михайлівка-Рубежівка відбудеться прощання з Героєм:
О 10:00 – живий коридор від Забуччя (вул. Житомирська, Київська та Шкільна).
З 10:30 до 11:30 – прощання біля рідного дому Артьома на вул. Шкільній, 6/1.
Об 11:45 – відспівування у храмі Михаїла Архістратига.
О 12:30 – поховання на кладовищі по вул. Садовій.
Прошу всіх приїхати на прощання із захисником. Підтримати родину і батьків, які виховали справжнього чоловіка та українського воїна.
Вічна, світла пам’ять Герою – Артьому Сіневичу!
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Коли мені розповіли про Артьома, я зрозумів: воїном він став задовго до того, як одягнув військову форму.
Ще школярем він звик брати на себе відповідальність. Приймав участь в олімпіадах, займався спортом і виборював медалі. Серйозно цікавився історією. У 17 років почав розвивати осередок "Центурії".
Вступив до Державного податкового університету в Ірпені на "Правоохоронну діяльність". Став старостою. Навчався, тренувався, вступив на військову кафедру і послідовно готував себе до служби.
Цього року прийняв рішення перевестися на заочне навчання і піти служити.
28 серпня на Сумському напрямку Арт вийшов на свою першу бойову позицію. Повертаючись із завдання, його група потрапила на ворожу протипіхотну міну. Артьом загинув на місці.
У свій перший бойовий вихід. В 19 років, коли твоє життя тільки починається..
Наскільки дорослим треба бути всередині, щоб у такому віці свідомо обрати цей шлях. Не говорити про любов до України, не чекати, що воювати піде хтось інший, а самому стати в стрій після школи.
Завтра у селі Михайлівка-Рубежівка відбудеться прощання з Героєм:
О 10:00 – живий коридор від Забуччя (вул. Житомирська, Київська та Шкільна).
З 10:30 до 11:30 – прощання біля рідного дому Артьома на вул. Шкільній, 6/1.
Об 11:45 – відспівування у храмі Михаїла Архістратига.
О 12:30 – поховання на кладовищі по вул. Садовій.
Прошу всіх приїхати на прощання із захисником. Підтримати родину і батьків, які виховали справжнього чоловіка та українського воїна.
Вічна, світла пам’ять Герою – Артьому Сіневичу!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢222🙏33❤11🕊4👎1🔥1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Зустріли на щиті 19-річного Артьома Сіневича, юного воїна, який не сховався за своїм віком.
Особливо важко ховати таких молодих хлопців, у яких попереду мало бути ціле життя.
Артьом виріс у Михайлівці-Рубежівці, закінчив місцеву школу. Школярем брав участь в олімпіадах, займався спортом, цікавився історією, а у 17 років розвивав місцевий осередок "Центурії". Після школи вступив до Державного податкового університету в Ірпені.
У цьому році прийняв доросле рішення перейти на заочне навчання і стати солдатом Міжнародного легіону воєнної розвідки ГУР МО України.
28 серпня загинув на Сумському напрямку, коли його група поверталася після виконання бойового завдання.
Побратими прощалися з Артьомом із обіцянкою відплатити ворогу за його загибель.
Від усієї Ірпінської громади висловлюю щирі співчуття рідним, друзям і побратимам Артьома.
Світла вічна пам’ять Артьому "Арту" Сіневичу. Честь Герою!🫡
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Особливо важко ховати таких молодих хлопців, у яких попереду мало бути ціле життя.
Артьом виріс у Михайлівці-Рубежівці, закінчив місцеву школу. Школярем брав участь в олімпіадах, займався спортом, цікавився історією, а у 17 років розвивав місцевий осередок "Центурії". Після школи вступив до Державного податкового університету в Ірпені.
У цьому році прийняв доросле рішення перейти на заочне навчання і стати солдатом Міжнародного легіону воєнної розвідки ГУР МО України.
28 серпня загинув на Сумському напрямку, коли його група поверталася після виконання бойового завдання.
Побратими прощалися з Артьомом із обіцянкою відплатити ворогу за його загибель.
Від усієї Ірпінської громади висловлюю щирі співчуття рідним, друзям і побратимам Артьома.
Світла вічна пам’ять Артьому "Арту" Сіневичу. Честь Герою!🫡
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢138🙏20❤8🕊7