Зупинилася відбудова будинку на Шевченка, 4 в Ірпені, яку ми починали за кошти державної субвенції у 2023 році.

У 2025 році проєкт потребував переекспертизи. Ірпінська міська рада мала актуалізувати кошторис і залучити фінансування для завершення робіт. Звісно, цього ніхто не збирався робити, бо люди забудовника Карплюка обслуговують виключно інтереси будівельної мафії.

У результаті роботи зупинилися, договір із підрядником розірвали, а будинок залишили з розритим фундаментом без водовідведення, з недоробленим фасадом та горами зіпсованих будівельних матеріалів.

У цьому будинку жив наш побратим – Герой Сергій Кізюн (Албанець). Кулеметник, який захищав Ірпінь біля Романівського мосту. Три тижні тому ми провели його в останню путь. Родина та сусіди Албанця живуть у зруйнованому домі біля стихійного смітника, а їхні неодноразові звернення до Ірпінської міської ради рейдери ігнорують.

Домовилися рухатися далі юридично. Юристи готують звернення до КОВА та Бучанської РВА. Також готуємо заяву про кримінальне правопорушення за ознаками службової недбалості посадових осіб ІМР.

Правоохоронці мають встановити розмір шкоди державному бюджету, яка, з огляду на обсяг зіпсованих матеріалів, може сягати сотень тисяч гривень.

Вже другий рік ми боремося за життя міста напряму через міністерства, обласні та центральні органи влади.

Тому запрошуємо нового очільника Київської обласної військової адміністрації Тимура Ткаченка приїхати до Ірпеня з виїзною нарадою та особисто зустрітися з мешканцями покинутих будинків і побачити те, з чим сьогодні залишили людей.

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube

Сьогодні Руслан Михайлов нарешті повернувся додому – до Ірпеня.

Громада провела в останню путь захисника України, якого рідні шукали і чекали понад два роки.

Руслан Михайлов народився 13 квітня 1969 року на Вінниччині. Закінчив Вінницький педагогічний інститут, викладав фізику та інформатику.

У 2015 році разом із родиною переїхав до Ірпеня. Тут жив, працював, виховував разом із дружиною двох доньок.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, добровільно став на захист України. Сліжив у 93-й окремій механізованій бригаді "Холодний Яр", був командиром стрілецького відділення. За службу був відзначений нагородами командування та почесним нагрудним знаком "Золотий Хрест".

17 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Руслан загинув. Через інтенсивні бойові дії забрати його з поля бою тоді не було можливості. Довгий час він вважався зниклим безвісти.

Лише під час обміну тіло захисника вдалося повернути. Після проведення ДНК-експертизи родина отримала трагічну звістку і сьогодні разом із громадою востаннє зустріла свого мужнього воїна.

Щирі співчуття дружині, донькам, усій родині, друзям, побратимам та учням Руслана від усієї Ірпінської громади.

Вічна пам’ять і шана Герою – Руслану Михайлову.

🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎Facebook 📹 YouTube