Forwarded from Zelenskiy / Official
Продовжуємо повертати додому українців із російської неволі. Сьогодні з полону звільнено 160 військових. Усі були в полоні ще з 2022 року.
Серед звільнених сьогодні – військовослужбовці Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, нацгвардійці та прикордонники. Вони захищали Україну в Маріуполі та на «Азовсталі», на Донецькому, Луганському, Харківському, Запорізькому, Київському, Чернігівському та Сумському напрямках.
Дякую всій нашій команді, яка щодня працює над поверненням наших людей. Особлива вдячність усім нашим підрозділам, які на передовій поповнюють обмінний фонд для України та своєю сміливістю забезпечують нам можливість повертати людей. Памʼятаємо про всіх, хто в неволі. Перевіряємо по кожному прізвищу. Усіх маємо повернути – і військових, і цивільних.
Серед звільнених сьогодні – військовослужбовці Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, нацгвардійці та прикордонники. Вони захищали Україну в Маріуполі та на «Азовсталі», на Донецькому, Луганському, Харківському, Запорізькому, Київському, Чернігівському та Сумському напрямках.
Дякую всій нашій команді, яка щодня працює над поверненням наших людей. Особлива вдячність усім нашим підрозділам, які на передовій поповнюють обмінний фонд для України та своєю сміливістю забезпечують нам можливість повертати людей. Памʼятаємо про всіх, хто в неволі. Перевіряємо по кожному прізвищу. Усіх маємо повернути – і військових, і цивільних.
❤159👍18🙏13🕊1
Друзі, під час останнього обміну повернувся штаб-сержант Анатолій Коляда, якого у березні 2022 року росіяни взяли у полон під час несення служби в Ірпінському шпиталі.
Анатолію Івановичу зараз 42 роки. Він народився 27 липня 1983 року на Кіровоградщині. На початку повномасштабного вторгнення проходив службу в Ірпені.
11 березня 2022 року зв'язок із ним обірвався. За словами рідних, Анатолій був викрадений зі шпиталю, у якому жив і працював начальником складу навчального медичного майна.
Відтоді понад чотири роки його мама, сестра Ольга та близькі шукали його й не втрачали надії на зустріч.
Щиро вітаємо Анатолія з поверненням на рідну землю.
Нехай якнайшвидше настане день, коли додому повернуться всі полонені українці.
Наступна акція "Не мовчи! Полон вбиває!" в Ірпені відбудеться через тиждень, 4 липня, об 11:00, біля Центрального парку.
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Анатолію Івановичу зараз 42 роки. Він народився 27 липня 1983 року на Кіровоградщині. На початку повномасштабного вторгнення проходив службу в Ірпені.
11 березня 2022 року зв'язок із ним обірвався. За словами рідних, Анатолій був викрадений зі шпиталю, у якому жив і працював начальником складу навчального медичного майна.
Відтоді понад чотири роки його мама, сестра Ольга та близькі шукали його й не втрачали надії на зустріч.
Щиро вітаємо Анатолія з поверненням на рідну землю.
Нехай якнайшвидше настане день, коли додому повернуться всі полонені українці.
Наступна акція "Не мовчи! Полон вбиває!" в Ірпені відбудеться через тиждень, 4 липня, об 11:00, біля Центрального парку.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤147🙏89👍8🔥3🥰2
27 червня перестало битися серце захисника з Ірпеня – Олексія Падалки.
Всі, хто знав Олексія, хто пам'ятає його допомогу під час бойових дій в Ірпені у 2022 році, прийдіть завтра, 2 липня, провести його в останню путь.
10:00 – прощання біля дому (вул. Варшавська, 4);
10:30 – живий коридор по вул. Університетській (біля повороту на кладовище);
10:45 – чин поховання на Ірпінському міському кладовищі.
Олексій народився 23 серпня 1988 року в Ірпені.
З дитинства був допитливим і творчим. Любив паяти, вирізати, майструвати власними руками. Мав чудове почуття гумору, грав у команді КВК школи №3. Не міг пройти повз безпритульних тварин: приносив додому кошенят і казав мамі: "Я знаю, що ти їх спасеш".
У грудні 2025 року за власним бажанням пішов служити хіміком у відділення аерозольного маскування в/ч А5068 Збройних Сил України. Проходив службу у Дніпропетровській області.
17 червня він уперше приїхав у відпустку. Сьогодні, 1 липня, мав повернутися до побратимів, але 4 дні тому раптово зупинилося його серце. Олексію назавжди 37 років.
Щирі співчуття мамі, сестрам, племінникам, друзям та побратимам Олексія від усієї Ірпінської громади.
Світла та вічна пам'ять Герою!
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Всі, хто знав Олексія, хто пам'ятає його допомогу під час бойових дій в Ірпені у 2022 році, прийдіть завтра, 2 липня, провести його в останню путь.
10:00 – прощання біля дому (вул. Варшавська, 4);
10:30 – живий коридор по вул. Університетській (біля повороту на кладовище);
10:45 – чин поховання на Ірпінському міському кладовищі.
Олексій народився 23 серпня 1988 року в Ірпені.
З дитинства був допитливим і творчим. Любив паяти, вирізати, майструвати власними руками. Мав чудове почуття гумору, грав у команді КВК школи №3. Не міг пройти повз безпритульних тварин: приносив додому кошенят і казав мамі: "Я знаю, що ти їх спасеш".
У грудні 2025 року за власним бажанням пішов служити хіміком у відділення аерозольного маскування в/ч А5068 Збройних Сил України. Проходив службу у Дніпропетровській області.
17 червня він уперше приїхав у відпустку. Сьогодні, 1 липня, мав повернутися до побратимів, але 4 дні тому раптово зупинилося його серце. Олексію назавжди 37 років.
Щирі співчуття мамі, сестрам, племінникам, друзям та побратимам Олексія від усієї Ірпінської громади.
Світла та вічна пам'ять Герою!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢190🙏33❤11🕊6
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤138🙏120👍15🔥4👎3
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Сьогодні Ірпінь провів в останню путь свого захисника Олексія Падалку.
Йому назавжди 37 років.
Олексій народився і виріс в Ірпені. З дитинства любив майструвати, мав чудове почуття гумору і добре серце.
Навесні 2022 року він не виїхав з міста й допомагав землякам, які залишалися в окупованих районах та під обстрілами.
У грудні 2025 року став на захист України. Служив хіміком у відділенні аерозольного маскування військової частини А5068. Після місяців служби вперше приїхав у відпустку. За кілька днів до повернення до свого підрозділу його серце раптово зупинилося.
"Ми знайомі з Олексієм були з самого дитинства. Дуже розумний хлопець, добре розбирався у хімії, радіотехніці, техніці загалом. У нього були золоті руки – міг відремонтувати практично все. За що б не взявся, завжди старався зробити якнайкраще. Таким я його і запам'ятаю", – згадує його однокласник.
Щирі співчуття мамі, сестрам, племінникам, друзям і побратимам Олексія.
Вічна пам'ять і слава Герою!
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Йому назавжди 37 років.
Олексій народився і виріс в Ірпені. З дитинства любив майструвати, мав чудове почуття гумору і добре серце.
Навесні 2022 року він не виїхав з міста й допомагав землякам, які залишалися в окупованих районах та під обстрілами.
У грудні 2025 року став на захист України. Служив хіміком у відділенні аерозольного маскування військової частини А5068. Після місяців служби вперше приїхав у відпустку. За кілька днів до повернення до свого підрозділу його серце раптово зупинилося.
"Ми знайомі з Олексієм були з самого дитинства. Дуже розумний хлопець, добре розбирався у хімії, радіотехніці, техніці загалом. У нього були золоті руки – міг відремонтувати практично все. За що б не взявся, завжди старався зробити якнайкраще. Таким я його і запам'ятаю", – згадує його однокласник.
Щирі співчуття мамі, сестрам, племінникам, друзям і побратимам Олексія.
Вічна пам'ять і слава Герою!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢148🙏22❤13🕊6
🕯Даніїл Могилянець, позивний "Могила-Короткий" на щиті. 20 років.
Завтра, 3 липня, Ірпінь проведе Даніїла в останню путь.
📍Прощання у місті Київ:
12:00 – відспівування у Михайлівському Золотоверхому монастирі (м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 8);
13:00 – хвилина мовчання на Майдані Незалежності;
📍Прощання в місті-герої Ірпені:
13:30 – біля дому Героя (м. Ірпінь, вул. Західна, 4);
14:00 – живий коридор на вул. Університетській (біля повороту на кладовище);
14:30 – чин поховання на Алеї пам'яті захисників України.
Повномасштабне вторгнення Даніїл зустрів в Ірпені у віці 16 років. Після евакуації родини до Німеччини мріяв лише про одне – повернутися додому й стати на захист України.
Щойно Даніїлу виповнилося 18 років, повернувся в Україну. Після кількох невдалих спроб вступити до війська через вік, він досяг своєї мети.
23 вересня 2025 року став бійцем роти снайперів спеціального призначення НГУ, де служив його старший брат.
Він не любив пафосу й гучних слів – усе доводив справою. Обирав найважчий шлях, брав на себе найважчу роботу, щоб уберегти інших, умів підтримати й розрядити навіть найважчу ситуацію жартами.
"Він завжди йшов уперед і досягав бажаного, не забуваючи про тих, хто поруч і допомагаючи кожному з нас. Даня не пішов, він залишився з нами: у своїх вчинках, словах, у своєму образі та цінностях. Він навчив нас ніколи не здаватись і триматись гідно", – так говорять про Даніїла його побратими.
Мама згадує сина з безмежною любов'ю:
"Не знаходжу пояснення в постійному позитиві цієї дитини. Завжди, незважаючи на важкі обставини, він був таким. Я люблю тебе, мій зайчик, мій козак, моє серце і душа".
24 червня 2026 року Даніїл загинув під час виконання бойового завдання.
Щирі співчуття батькам, брату, великій родині мужнього воїна, а також друзям, однокласникам і побратимам від усієї Ірпінської громади.
Вічна пам'ять і слава Герою – Даніїлу Могилянцю!
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Завтра, 3 липня, Ірпінь проведе Даніїла в останню путь.
📍Прощання у місті Київ:
12:00 – відспівування у Михайлівському Золотоверхому монастирі (м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 8);
13:00 – хвилина мовчання на Майдані Незалежності;
📍Прощання в місті-герої Ірпені:
13:30 – біля дому Героя (м. Ірпінь, вул. Західна, 4);
14:00 – живий коридор на вул. Університетській (біля повороту на кладовище);
14:30 – чин поховання на Алеї пам'яті захисників України.
Повномасштабне вторгнення Даніїл зустрів в Ірпені у віці 16 років. Після евакуації родини до Німеччини мріяв лише про одне – повернутися додому й стати на захист України.
Щойно Даніїлу виповнилося 18 років, повернувся в Україну. Після кількох невдалих спроб вступити до війська через вік, він досяг своєї мети.
23 вересня 2025 року став бійцем роти снайперів спеціального призначення НГУ, де служив його старший брат.
Він не любив пафосу й гучних слів – усе доводив справою. Обирав найважчий шлях, брав на себе найважчу роботу, щоб уберегти інших, умів підтримати й розрядити навіть найважчу ситуацію жартами.
"Він завжди йшов уперед і досягав бажаного, не забуваючи про тих, хто поруч і допомагаючи кожному з нас. Даня не пішов, він залишився з нами: у своїх вчинках, словах, у своєму образі та цінностях. Він навчив нас ніколи не здаватись і триматись гідно", – так говорять про Даніїла його побратими.
Мама згадує сина з безмежною любов'ю:
"Не знаходжу пояснення в постійному позитиві цієї дитини. Завжди, незважаючи на важкі обставини, він був таким. Я люблю тебе, мій зайчик, мій козак, моє серце і душа".
24 червня 2026 року Даніїл загинув під час виконання бойового завдання.
Щирі співчуття батькам, брату, великій родині мужнього воїна, а також друзям, однокласникам і побратимам від усієї Ірпінської громади.
Вічна пам'ять і слава Герою – Даніїлу Могилянцю!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢225🙏19❤16🕊12
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🕯Ірпінь зустрів на щиті свого захисника – мужнього Героя Даніїла Могилянця, позивний "Могила-Короткий". Йому було лише 20 років.
Повномасштабне вторгнення Даніїл зустрів із родиною в Ірпені у 16 років. Після евакуації до Німеччини мріяв лише про одне – повернутися додому і захищати Україну.
У вересні 2025 року став стрільцем роти снайперів спеціального призначення НГУ, де вже служив його старший брат.
Снайпером Даніїл став не випадково. Він сам казав, що завжди мріяв про цю військову спеціальність, а стрільба була тим, що йому дійсно подобалось. Побратими згадують, що він ніколи не шукав легких шляхів, був сміливим, рішучим і завжди готовим виконати найскладніше завдання.
Свій перший серйозний бойовий досвід отримав дуже швидко. Разом із побратимами брав участь у штурмових операціях, зачищав будівлі, де переховувалися російські окупанти. Для нього найважливішим було виконати бойове завдання і повернутися до своїх.
Він відверто говорив, за що воює: за Україну, свій народ і свої переконання. Щиро вірив у те, що робить.
24 червня 2026 року Даніїл загинув під час виконання бойового завдання.
Вся Ірпінська громада схилила коліна перед мамою Героя, розділяючи її невимовний біль.
Щирі співчуття великій родині мужнього воїна, а також друзям, однокласникам і побратимам від усієї Ірпінської громади.
Вічна пам'ять і слава Герою – Даніїлу Могилянцю!
🕊 Instagram 🕊 Twitter 😎 Facebook 📹 YouTube
Повномасштабне вторгнення Даніїл зустрів із родиною в Ірпені у 16 років. Після евакуації до Німеччини мріяв лише про одне – повернутися додому і захищати Україну.
У вересні 2025 року став стрільцем роти снайперів спеціального призначення НГУ, де вже служив його старший брат.
Снайпером Даніїл став не випадково. Він сам казав, що завжди мріяв про цю військову спеціальність, а стрільба була тим, що йому дійсно подобалось. Побратими згадують, що він ніколи не шукав легких шляхів, був сміливим, рішучим і завжди готовим виконати найскладніше завдання.
Свій перший серйозний бойовий досвід отримав дуже швидко. Разом із побратимами брав участь у штурмових операціях, зачищав будівлі, де переховувалися російські окупанти. Для нього найважливішим було виконати бойове завдання і повернутися до своїх.
Він відверто говорив, за що воює: за Україну, свій народ і свої переконання. Щиро вірив у те, що робить.
24 червня 2026 року Даніїл загинув під час виконання бойового завдання.
Вся Ірпінська громада схилила коліна перед мамою Героя, розділяючи її невимовний біль.
Щирі співчуття великій родині мужнього воїна, а також друзям, однокласникам і побратимам від усієї Ірпінської громади.
Вічна пам'ять і слава Герою – Даніїлу Могилянцю!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😢205🙏27❤19🕊4