Маркушин Олександр
13.1K subscribers
7.2K photos
1.23K videos
1 file
1.72K links
Ірпінський міський голова

Підписуйтеся:
@markushyn
Download Telegram
Пишаюся мужніми ірпінськими жінками, які зараз розкидані по всьому світу, відірвані від своїх чоловіків і родин, які самотужки опікуються дітьми у чужих країнах, але все ж не опускають рук та ще й активно підтримують наших захисників.

Днями хлопці з окремої батальйонної тактичної група ССО «Ірпінь», які перебувають на самому «нулі», отримали комплект планшетів з картами пам’яті, на які уже встановили бойову систему управління тактичної ланки «Кропива». Передала їх українська громада, що зараз в німецькому місті-побратимі Ірпеня Борні. Раніше дівчата вже неодноразово передавали бійцям на фронт смаколики та тактичний одяг. А ще вони щодня готують смачні страви для українських військових, які зараз лікуються у Борні в рамках нашого побратимського партнерства.

Це яскравий приклад того, як можна навіть на чужині допомагати Україні і піклуватися про українських захисників, щодня наближаючи нашу перемогу! Щиро дякую!
👍1
Це вже справжній флешмоб! Сьогодні до міськради завітали ще дві команди дітлахів із чималими сумами, які вони зібрали на підтримку ЗСУ - 13 400 та 15 800 грн! Як годиться, перерахували ці гроші нашим військовим. Щиро дякую цим неймовірним дітям та батькам, які виховали гідних громадян нашої України. Переможемо!
Сьогодні в Ірпені співала прекрасна NK (Настя Каменських). Приїхала вона до волонтерів "Добробату" - поспілкуватися, підтримати, подякувати.
Я у свою чергу теж не втомоююся дякувати цьому невтомному батальйону наших рятівників, які щодня допомагають нашому місту. Щира вдячність від імені всієї громади!
18 представників Асоціації європейських міст "Eurocities" сьогодні відвідали Ірпінь. Це ті люди, які понесуть у Європу правду про те, на що перетворює українські міста російська армія. І за це я їм щиро вдячний. Європа має щодня пам'ятати про війну поруч і розуміти, що вона будь-якої миті може прийти і у європейські країни.
Коли вони йшли за покликом свого серця, то, я впевнений, не думали про якісь подяки чи відзнаки. Коли в наш дім прийшла війна, ці люди почали робити те, що вважали найважливішим у той момент – допомагати своїм землякам.

Сьогодні, з нагоди Всесвітнього дня гуманітарної допомоги, ми зібрали тих, кому завдячує Ірпінська громада. Тих, хто з першого дня війни працював у гуманітарних штабах, хто привозив продукти і медикаменти, хто цілодобово приймав телефонні дзвінки від населення, хто готував гарячі обіди, пік хліб, хто, ризикуючи власним життям, евакуйовував людей та тварин, хто допомагав фінансово, віддавав свій транспорт, своє житло, свої приміщення, і хто зараз продовжує працювати вже над відновленням і відбудовою нашого міста.

Мені не вистачить й дня, щоб розповісти про кожного окремо і згадати всіх поіменно. Їх сотні! І всі вони заслуговують найбільшої вдячності і поваги від мешканців нашої громади.

Сьогодні я найбільше хочу, щоб все те добре, яке ви, шановні волонтери, зробили і робите для людей повернулося до вас сторицею! Дякую!