19 січня 1912 року народився Ярослав Стецько — український політичний та військовий діяч. З 1941 р. — перший заступник провідника ОУН-Б. У 1942–1944 рр. перебував у німецькому концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення керував Антибільшовицьким блоком народів, був головою Проводу ОУН-Б.

Ярослав Стецько залишив по собі велику ідейно-теоретичну спадщину, яка й сьогодні не втрачає актуальності. Головними його працями є «Українська визвольна концепція» та «30 червня 1941 року».

Ярослав Стецько був переконаний, що найвища цінність для українця — ідея нації, інтерес нації, а обов’язок кожного — безкомпромісна боротьба та жертовна праця заради блага рідного народу.

Гарантією миру та стабільності в країні є Українська Самостійна Соборна Держава, а законом міжнародного співіснування — принцип національних держав на своїх етнічних землях.

Ярослав Стецько стверджував, що без національного визволення немає визволення соціального й особистої свободи, а в боротьбі за волю спиратися потрібно лише на власні сили.

21 січня 1990 року напередодні 71-річчя проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР відбулася одна з наймасштабніших акцій у світовій історії — «Живий ланцюг» («Українська хвиля»).

Люди взялися за руки, щоб засвідчити Соборність України на шляху до незалежності. Початок ланцюга був у Івано-Франківську біля Центрального народного дому (колишньої резиденції парламенту ЗУНР і місця ухвалення Акту Злуки), потім «жива хвиля» попрямувала через Стрий, Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир до Києва. Люди вишикувались для демонстрації єдності на відстань близько 700 кілометрів. У «ланцюзі» взяли участь, за офіційними даними, близько 450 тисяч осіб, за неофіційними — від 1 до 5 мільйонів.

Учасники подій згадують, що в той момент відчували надзвичайне піднесення і непохитну віру в зміни, в здобуття Україною незалежності.

Іван Драч, очільник Народного Руху, пізніше зазначив: «Ідею подав дисидент Валентин Мороз, назву дав Олесь Гончар, найбільше агітував Дмитро Павличко, організатор – голова Секретаріату Руху Михайло Горинь».

22 січня на честь проголошення в 1919 році Акта Злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки відзначається День Соборності України.
Офіційно цю подію почали відзначати в 1999 році, зважаючи на політичне та історичне значення об’єднання УНР і ЗУНР для утворення єдиної української держави.

22 січня 1918 року Українська Народна Республіка видала Універсал Центральної Ради, де проголошувала про свою незалежність. А вже за рік, 22 січня 1919-го, у Києві на Софійській площі проголошено Акт Злуки українських земель в єдину Україну, у якому стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав — УНР та ЗУНР — в єдину соборну Українську державу.

28 січня 2010 року Президентом України Віктором Ющенком був виданий указ про вшановування учасників боротьби за незалежність України в ХХ столітті, у якому воїни УПА отримали визнання як учасники боротьби за незалежність України.

28 січня 1951 року народився Леонід Каденюк — перший космонавт незалежної України.

Продовжуємо дарувати книги бібліотекам.
https://markobook.com/popovnyuyemo-biblioteky-ukrayiny/

29 січня — день вшанування героїв бою під Крутами. Саме цього дня 1918 року відбулося героїчне та водночас трагічне п’ятигодинне протистояння українських патріотичних сил російським більшовикам-загарбникам, які чисельно переважали. Українські воїни боронили молоду Українську Народну Республіку, яка дратувала росіян, бо вони вважали ці території своїми.
https://www.facebook.com/markobook/posts/3497840297108495

1 лютого 1879 року народився Микола Капустянський (Віктор Низовий-Чумак) — український військовий і політичний діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, один з керівників ОУН.

1 лютого 1897 року народився Євген Маланюк — український письменник, сотник Армії УНР, був ад’ютантом генерала Василя Тютюнника. Неодноразово потрапляв у табори через причетність до УНР.

Центральною ідеєю усієї творчості Євгена Маланюка є ідея утвердження державності України.

Працюємо над новою книгою.
https://markobook.com/gotuyetsya-do-vydannya-novyj-roman/

«Отже, чому ви ще й досі не купили і не прочитали «Позывной Кассандра: лето-2015»? Кров, кишки, страждання, багнюка… Це не про цю книгу. Тут про людей в небезпечних умовах, з небезпечною справою, тут ціна кожної помилки — життя, ціна невдачі — теж смерть. Але чому люди свідомо йдуть на таку роботу? Хто вони? Звичайні люди. Справжні! Може, все ж таки прочитаєте про них?» — так закінчує свій відгук Ганна Скоріна про книгу Оксани Чорної «Позывной Кассандра: лето-2015».

Цікаво? Емоційно? Читайте повністю і знайомтеся з книгою, якщо до цього часу, звичайно, ще не знайомі.
https://markobook.com/pro-knygu-oksany-chornoyi-poz%d1%8bvnoj-kassandra-leto-2015/

«Можливо, нам не доведеться зустрінутися на цьому світі. Ідеш на святе діло, благословляю тебе.Стій твердо, борися проти всіх, хто посягне на нашу дорогу Батьківщину. Пам’ятай, що ти син України і нащадок козаків, які клали голови за свої землі, народ і права. Бережи себе, будь розважний, а коли зайде потреба, то зложи свою голову за праве діло».

З книги Романа Коваля «Батькам скажеш, що був чесним».

(50 біографій, 10 історій та 10 спогадів про воїнів Армії УНР та звичайних жінок і чоловіків, які боролися за незалежність України — «це книжка про Тарасових онуків і дітей Миколи Міхновського — творців покоління щирих синів Батьківщини, які взяли в руки зброю, щоб оборонити право свого народу жити в Шевченковій Україні — національній державі українського народу»)

Книгу можна знайти тут: https://markobook.com/chesnyi/

Ми не можемо далі дозволити безстидному чужинцеві знущатися над найсвятішими нашими чуттями. Українська нація мусить скинути панування чужинців, бо вони загиджують саму душу нації. Мусить добути собі свободу, хоч би захиталася ціла Росія! Мусить добути своє визволення з рабства національного та політичного, хоч би пролилися ріки крови!

Микола Міхновський.

До речі, наше видавництво готує до друку нову книгу про Миколу Міхновського. Очікуйте незабаром.

Дякуємо, друзі, що не лише читаєте наші книги, а й ділитеся враженнями про них.

Ґрунтовий відгук про книгу Олександра Коренькова «Ісламська держава»

https://markobook.com/pro-knygu-oleksandra-korenkova-islamska-derzhava/

9 лютого 1923 року в камері №1 Лук'янівської в'язниці м. Києва холодноярці, засуджені до розстрілу, знешкодили охоронця і, проникнувши до канцелярії тюрми, заволоділи 14 рушницями з набоями до них.

Майже чотири години серед Києва точився бій. Сили були нерівні. Проте холодноярівці, розуміючи яким буде завершення протистояння, не здавалися й продовжували відчайдушно відбиватися.

Детальніше тут: https://www.facebook.com/markobook/posts/3507630029462855

Друзі, відтепер нас можна знайти і у twitter. Заходьте за посиланням https://twitter.com/MarkoBook, підписуйтесь і слідкуйте за нашими новинами.

10 лютого 1895 року народився ерцгерцог Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотаринзький, відомий також як Василь Вишиваний — український військовий діяч, політик, дипломат, поет, австрійський архікнязь (ерцгерцог) династії Габсбургів, полковник Легіону Українських Січових Стрільців.

Детальніше https://www.facebook.com/markobook/posts/3508486736043851

До питання про «ущємлєніє» російської мови в Україні. І про справжній лінгвоцид української мови в період окупації російськими комуністами.

Детальніше https://www.facebook.com/markobook/posts/3510288775863647

15 лютого 1944 року народився Джохар Дудаєв — лідер чеченського визвольного руху в 1990-х роках, перший президент Чеченської Республіки Ічкерія.

15 лютого 1989 року завершилося виведення «обмеженого контингенту радянських військ» з території Афганістану.

За десять років агресивних спроб Радянського союзу окупувати територію чужої країни через пекло війни пройшло 160 тисяч українців, близько 3 тисяч загинули. Українці не обирали цю війну, а змушені були йти як солдати радянської армії, бо Україна тоді входила в склад СРСР, а фактично сама була окупована російськими комуністами.

«Союз» припинив своє існування, але методи не змінилися, тільки тепер таким Афганістаном є сама Україна, яка не хоче знову ставати колонією та сировинним додатком Росії.