«Ви особливо багато працюєте і думаєте над тим, аби не розсердити і догодити Вашим Московським товаришам – більшовикам… Ви не бачите того, що цим плодите на Україні таких же товаришів-більшовиків, і не бачите того що через більшовизм ведете Україну до «єдиної Росії».

З листа полковника Болбочана Головному отаманові Петлюрі, 1918 р.

Детальніше тут: https://markobook.com/pb/

Вітаємо усіх наших військовиків з Днем Збройних сил України.

Цей день є знаковою датою, адже саме 6 грудня 1919 року розпочався Перший зимовий похід — переможний партизанський рейд Армії Української Народної Республіки під проводом Михайла Омеляновича-Павленка тилами росіян — Червоної та Добровольчої армій, який тривав до 6 травня 1920 року.

Метою походу було збереження ядра армії та військової присутності в окупованій росіянами Україні для підтримки духу населення та підсилення антибільшовицьких настроїв, а також дати можливість Симону Петлюрі домовитись з Юзефом Пілсудським про спільну боротьбу з радянською Червоною армією.

Похід тривав п’ять місяців і став однією з найбільш героїчних і успішних бойових операцій часів Української революції 1917–1921 років та є зразком партизанської війни.

Усі, хто брав участь у поході та повернулися, були нагороджені орденом Залізного Хреста — найпочеснішою відзнакою в українському війську.

«Здивування росіян, що мостилися міцно засісти в повітах та губерніях на посадах різних губернаторів, ісправників, приставів тощо, можна порівняти хіба з тим, якби в наші часи, як уже мало хто вірить в чуда, з’явився б з-під землі мертвець і почав порядкувати в хаті. Та ще й як панувати! На своєму шляху Українська Армія буквально змітала все, що нагадувало російське панування. Мертвець воскрес і на «живих людей» напав жах, котрий неминуче гнав їх до якоїсь прірви, де вони мусили знайти собі смерть».

Генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник про зимовий похід.

8 грудня 1878 року народився Михайло Омелянович-Павленко — військовий діяч, генерал-поручник Армії УНР. З 5 грудня 1919 р. по 11 липня 1921 р. — командувач Армії УНР. Саме він очолив славетний Перший зимовий похід, довівши, що українська армія існує, є боєздатною і може перемагати.

Початок року 1917-го був у моїм життю переломовим… Починаючи од цього часу, довелося мені звязати тісно мою долю з долею Українського Народу… Військово-політичні події у відродженій Батьківщині поставили мене на чоло молодої Української Армії, на яку випали історичні завдання… стимулом у всій моій праці було непереможне бажання — зробити найбільше в неможливих умовах…

(Зі спогадів Михайла Омеляновича-Павленка)

Ідеалом Армії була Державність, що творила б із нації сильний і відпірний організм.

(Зі спогадів Михайла Омеляновича-Павленка)

Те, що я «Українець» зробило на нього [поручника Попова] вражіння, бо українське питання для російських політиків на той час було ледве чи не найболючішим, — вони відчували вже, що грунт починав хитатися під ними, що Катеринослащина-Запоріжжя не потерпить довго протиприродньої ампутації її від України Тимчасовим Правительством.

(Зі спогадів Михайла Омеляновича-Павленка)

Нема положення, щоби з нього не можна було б вийти з честю.

Михайло Омелянович-Павленко

8 грудня 2013 року в Києві українці повалили перший пам’ятник Леніну – так почався «ленінопад» в Україні.

До кінця лютого 2014 року було демонтовано більше 300 пам’ятників, а взагалі в Україні прибрали 1320 монументів Леніна, і в 2017 році Володимир В’ятрович відзвітував, що в українських містах не лишилося жодного пам’ятника Іллічу.

Ті, хто брав участь у поваленні пам'ятників, говорять, що таким чином Україна позбувається символів тоталітаризму та починає свій оновлений шлях у майбутнє без «братів-росіян».

10 грудня 2015 року підрозділи 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців дали гідну відсіч російським диверсантам біля с. Новотроїцьке, після чого отримали наказ про здійснення контрнаступу.

У результаті бойової операції українські військовики взяли під контроль 50 гектарів «сірої зони», облаштованої ворогами під мережу спостережних пунктів для коригувальників, та відбили в окупантів висоту «Еверест» - важливу позицію для оборони й спостереження.

У ніч з 11 на 12 грудня 1917 року в Києві українською армією були розбиті, роззброєні та вислані за межі України більшовицькі частини, які намагалися повалити Центральну Раду та привести до влади більшовицьку Росію. Ця подія ввійшла в історію як Листопадове (бо за старим календарем бій розгортався у листопаді) або більшовицьке повстання.

12 грудня виповнюється 130 років українському державному, військовому та політичному діячу, голові ОУН Андрію Мельнику.

За часів Директорії був призначений начальником штабу Дієвої Армії УНР.

Кілька років проживав закордоном, займаючись справами УНР. За деякий час після повернення в Україну потрапив до польської в’язниці (1924–1928 рр.) за свою діяльність, де зазнав тортур.

1938 р. Андрій Мельник став головою Проводу Українських Націоналістів.

За часів Другої світової війни намагався зміцнити ОУН та прийняв ряд політичних рішень задля створення Самостійної Соборної Української Держави. 1944 р. був арештований німцями і потрапив до концтабору Заксенгаузен (липень–жовтень).

З 1946 р. з дружиною переїхав до Люксембургу, де прожив до смерті й був похований.

В еміграції Андрій Мельник до кінця свого життя займався українським питанням, намагався об’єднати діаспору, був ініціатором створення та ідеологом Світового Конгресу Вільних Українців.

Без сумніву, Андрій Мельник — унікальна постать у нашій історії.

14 грудня — День вшанування пам’яті учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Офіційно прийнято вважати винним у аварії некомпетентний персонал (у СРСР надавалася перевага комуністам, а не спеціалістам), який халатно поставився до проведення технічного експерименту, проте, виявляється, такі помилки уже не раз призводили до небезпечних ситуацій, але це приховувалось.

За кілька років після трагедії Консультативний комітет з питань ядерної безпеки опублікував звіт, де йшлося про серйозні проблеми в конструкції самого реактора — наслідок спішного будівництва (спроба прислужитися радянській верхівці призвела до зниження якості робіт).

Але найбільшим злочином влади було ставлення до людей: незахищені ліквідатори, які не знали, з чим мають справу, і отримали смертельну дозу опромінення; люди, яким не повідомили про вибух та його наслідки, ще й вигнали на парад 1 травня.

Зволікання, приховування інформації владою, відмова від міжнародної допомоги призвели до сотень тисяч людських жертв.

Дитяча книга Лариси Ніцой «Навіщо песикові гавкати?», видана markobook, стала соціальною книгою року за версією простору української дитячої книги БараБука (BaraBooka).

https://www.facebook.com/289088341241927/posts/1906178276199584/

Друзі, з'явився свіжий огляд на книги нашого видавництва «Ісламська держава» Олександра Коренькова та «Полковник Болбочан. Спогади, свідчення, документи» Романа Коваля, Юрія Юзича. Дякуємо за враження PTSD-Review // ПТСР-Рев'ю.
https://m.youtube.com/watch?v=m1jpbf9Ecl4&feature=youtu.be

24 грудня 1937 року народився В’ячеслав Максимович Чорновіл — державний, громадський, політичний діяч, журналіст, народний депутат України I - III скликань, один із лідерів українського правозахисного руху, багаторічний лідер Народного Руху України, Герой України.
https://www.facebook.com/2520256568200211/posts/3464229197136272/

Ще одна книга видавництва markobook отримала відзнаку. Вітаємо Назарія Вівчарика.

https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=3477520565636290&id=100001351422373

Напевно, більшість із нас погодиться, що книга — чи не найкращий подарунок собі чи близьким людям. Тому ми підготували для вас святкові комбінації книжок зі знижками від 74 до 226 грн. А при замовленні двох і більше комбінацій — доставка Новою поштою за наш рахунок.

Не проґавте можливість — рік, що минає, забере із собою святкові комбінації вже 10 січня.

Лишити замовлення можна за цим посиланням: markobook.com

* Деякі позиції в обмеженій кількості. Пропозиція дійсна лише з 25.12.2020 до 10.01.2021.

Вітаємо з прийдешнім Новим роком! Нехай для всіх нас він буде щасливим та успішним. Дякуємо, що ви з нами🙂

5 січня 1895 року була видана книга Юліана Бачинського «Україна irredenta» («Україна поневолена»).

Автор став першим, хто обґрунтував необхідність створення незалежної Української Держави під гаслом «Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!» Адже лише за умови самостійності «Україна буде мати тоді свої фінанси і свій промисел, усе у своїх руках, і політику заграничну, і політику внутрішню, — буде панею у своїм домі, буде розпоряджатися в нім так, як буде уважати за найліпше, не оглядаючися на інших і не спинювана в тій роботі чужими».

На жаль, доля Юліана Бачинського, як і доля сотень тих, хто любив Україну, склалася трагічно: за сфальсифікованими звинуваченнями у створенні націоналістичної організації був засуджений до 10 років ув’язнення в таборі поблизу міста Медвеж'єгорськ Карело-Фінської РСР (нині — районний центр Республіки Карелія, РФ), де й загинув 1940 року.

12 січня 1972 року в Києві та Львові КДБ затримало 14 діячів дисидентського руху та звинуватило їх в «українському буржуазному націоналізмі» й поширенні самвидаву. Протягом року зазнали утисків близько 100 чоловік, більшість були засуджені, отримавши великі терміни ув'язнення, або потрапили до психіатричних лікарень. Так почалися масові репресії проти української інтелігенції, яка намагалася відродити українську національну ідею на окупованій російсько-більшовицькими совєтами Батьківщині.

Детальніше тут: https://www.facebook.com/markobook/posts/3482422588650266