Наслідки злочинного геноциду жахливі: знищення мільйонів життів і цілих поколінь ненароджених людей, руйнування традицій українського устрою життя, порушення генетичного фонду народу, морально-психологічні зміни у свідомості українців, які звинувачували себе в тому, що не змогли врятувати рідних, соромилися аморальних вчинків, здійснених задля виживання. На багато років селяни стали безправними колгоспниками без паспортів та пенсій.
Вшанувати пам’ять замучених голодом людей ми, сучасні українці, маємо не тільки для мільйонів загиблих, а й задля наших дітей, які не повинні забувати про ті страшні часи й зробити все, щоб подібне ніколи не сталося знову та за тодішні й теперішні злочини російські окупанти були покарані.
Вшанувати пам’ять замучених голодом людей ми, сучасні українці, маємо не тільки для мільйонів загиблих, а й задля наших дітей, які не повинні забувати про ті страшні часи й зробити все, щоб подібне ніколи не сталося знову та за тодішні й теперішні злочини російські окупанти були покарані.
В історіографії та археографії існує термін «усна історія», об’єктом якої постають свідчення людей, які пережили трагічні події минулого. Зібрані та зареєстровані у місцевих органах влади, опубліковані дослідниками спогади свідків і жертв радянських голодоморів перестають бути усними. Драматургія відчаю і болю оживає у їхніх емоційних розповідях, набуває ознак вироку історичного суду, виголошеного свідками, які викривають злочинне ставлення уряду до народу.
https://markobook.com/golod-1946-1947-rr-v-ukrayini-kolektyvna-pam-yat/
https://markobook.com/golod-1946-1947-rr-v-ukrayini-kolektyvna-pam-yat/
Деякі книжки розкуплені повністю, але ви все ще маєте змогу скористатись наймасштабнішим зниженням цін на сайті нашого видавництва. Сьогодні останній день, встигніть:
markobook.com
markobook.com
1 грудня 1991 року відбувся загальнонаціональний референдум щодо проголошення незалежності України, де виносилося лише одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?»
Референдум було проведено в 27 адміністративних регіонах України: 24 областях, Автономній республіці Крим, Києві та Севастополі.
Із 32 891 742 учасників референдуму (а це 84,18% населення України на той час) 90,32% проголосували «за». Зауважимо, що, зокрема, в Донецькій області – 83,90% населення підтримало незалежність України, а в Луганській – 83,86%.
Саме народне волевиявлення шляхом референдуму принесло Україні довгоочікуване визнання світової спільноти як незалежної держави, а не частини Радянського Союзу, що за своєю суттю було російською окупацією.
Референдум було проведено в 27 адміністративних регіонах України: 24 областях, Автономній республіці Крим, Києві та Севастополі.
Із 32 891 742 учасників референдуму (а це 84,18% населення України на той час) 90,32% проголосували «за». Зауважимо, що, зокрема, в Донецькій області – 83,90% населення підтримало незалежність України, а в Луганській – 83,86%.
Саме народне волевиявлення шляхом референдуму принесло Україні довгоочікуване визнання світової спільноти як незалежної держави, а не частини Радянського Союзу, що за своєю суттю було російською окупацією.
1 грудня 2013 року відбувся штурм будівлі Адміністрації Президента України під час масових протестів у Києві. Ці події отримали назву «Першогрудневе повстання» або «День провокатора».
Метою протестувальників було повалення злочинної антиукраїнської влади Віктора Януковича на противагу організованому в центрі Києва «Євромайдану».
У другій половині дня близько кількох сотень протестувальників закидали беркутівців і внутрішні війська бруківкою та файєрами, розпочавши таким чином дієвий етап Революції. Деякі мітингарі були озброєні ланцюгами. У відповідь беркутівці з тітушками застосовували спецзасоби та зброю. Коли люди почали масово прибувати з Майдану, тітушки зникли за спинами беркутівців та бійців внутрішніх військ і заховалися в Адміністрації Президента. Силовики перейшли в наступ і почали розганяти протестувальників. Результатом стало побиття та серйозне травмування протестувальників.
Саме цей день можна по праву вважати переходом мирного протесту на Майдані 2013 року в революційну стадію.
Метою протестувальників було повалення злочинної антиукраїнської влади Віктора Януковича на противагу організованому в центрі Києва «Євромайдану».
У другій половині дня близько кількох сотень протестувальників закидали беркутівців і внутрішні війська бруківкою та файєрами, розпочавши таким чином дієвий етап Революції. Деякі мітингарі були озброєні ланцюгами. У відповідь беркутівці з тітушками застосовували спецзасоби та зброю. Коли люди почали масово прибувати з Майдану, тітушки зникли за спинами беркутівців та бійців внутрішніх військ і заховалися в Адміністрації Президента. Силовики перейшли в наступ і почали розганяти протестувальників. Результатом стало побиття та серйозне травмування протестувальників.
Саме цей день можна по праву вважати переходом мирного протесту на Майдані 2013 року в революційну стадію.
3 грудня 1722 р в селі Чорнухи на Полтавщині народився Григорій Сковорода – філософ, «мандрівна академія», «людина-університет» своєї епохи, обдарований музикант.
Сковорода був чи не найосвіченішою людиною свого часу: він навчався в Києво-Могилянській академії; три роки мандруючи Європою відвідував університети й слухав лекції знаменитих професорів; працював у бібліотеках; студіював філософські праці й, знаючи багато мов, дискутував із ученими різних країн.
А в 1769 році Сковорода почав своє мандрівне життя, не спокусившись посадами й чинами. Навіть Катерині II Сковорода на пропозицію лишитися у неї при дворі відповів: «Мені моя сопілка і вівця дорожча царського вінця».
До речі, якось Катерина ІІ захотіла побачити українського філософа особисто, і Сковорода прибув у палац. Коли цариця увійшла до зали, усі вклонилися, крім Сковороди. На питання, чому він не зробив того, відповів: “Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся”.
Сковорода був чи не найосвіченішою людиною свого часу: він навчався в Києво-Могилянській академії; три роки мандруючи Європою відвідував університети й слухав лекції знаменитих професорів; працював у бібліотеках; студіював філософські праці й, знаючи багато мов, дискутував із ученими різних країн.
А в 1769 році Сковорода почав своє мандрівне життя, не спокусившись посадами й чинами. Навіть Катерині II Сковорода на пропозицію лишитися у неї при дворі відповів: «Мені моя сопілка і вівця дорожча царського вінця».
До речі, якось Катерина ІІ захотіла побачити українського філософа особисто, і Сковорода прибув у палац. Коли цариця увійшла до зали, усі вклонилися, крім Сковороди. На питання, чому він не зробив того, відповів: “Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся”.
1 грудня 2020 року гурт «Гайдамаки» презентував пісню «Дума про полковника Петра Болбочана» до 137 річниці з дня народження видатного полководця.
https://www.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=9WTuJrEzRO0&app=desktop&fbclid=IwAR11XFe3AJa0J_jnUbq7k8I3j3krDZMaK8D8tu1HHwoeJ-62PDkTvafcAFc
https://www.youtube.com/watch?feature=youtu.be&v=9WTuJrEzRO0&app=desktop&fbclid=IwAR11XFe3AJa0J_jnUbq7k8I3j3krDZMaK8D8tu1HHwoeJ-62PDkTvafcAFc
YouTube
ГАЙДАМАКИ - "Дума про полковника Петра Болбочана" / HAYDAMAKY - "Bolbochan"
ПРЕМ’ЄРА пісні «Дума про полковника Петра Болбочана» та кліпу від гурту «Гайдамаки».
Цей трек – символ національної пам’яті та данина поваги видатному українському військовому діячеві, полковнику Армії УНР, визволителю Криму.
Пісня «Дума про полковника…
Цей трек – символ національної пам’яті та данина поваги видатному українському військовому діячеві, полковнику Армії УНР, визволителю Криму.
Пісня «Дума про полковника…
«На нас насуваються російські большевицькі війська… Це військо воює з ідеєю українства, воно з наміченою метою йде знищити все те, що підтримує Україну… Необхідно Київу кинути всі балачки, необхідно оголосити сувору і тверду владу і проводити її в життя… Хай Київ заворушиться, хай відверто подивляться небезпеці в вічі, і тоді побачите, що не треба йти на компроміси з большевіками, а рішуче з ними боротися».
Петро Болбочан.
Детальніше тут: https://markobook.com/pb/
Петро Болбочан.
Детальніше тут: https://markobook.com/pb/
«Ви особливо багато працюєте і думаєте над тим, аби не розсердити і догодити Вашим Московським товаришам – більшовикам… Ви не бачите того, що цим плодите на Україні таких же товаришів-більшовиків, і не бачите того що через більшовизм ведете Україну до «єдиної Росії».
З листа полковника Болбочана Головному отаманові Петлюрі, 1918 р.
Детальніше тут: https://markobook.com/pb/
З листа полковника Болбочана Головному отаманові Петлюрі, 1918 р.
Детальніше тут: https://markobook.com/pb/
Вітаємо усіх наших військовиків з Днем Збройних сил України.
Цей день є знаковою датою, адже саме 6 грудня 1919 року розпочався Перший зимовий похід — переможний партизанський рейд Армії Української Народної Республіки під проводом Михайла Омеляновича-Павленка тилами росіян — Червоної та Добровольчої армій, який тривав до 6 травня 1920 року.
Метою походу було збереження ядра армії та військової присутності в окупованій росіянами Україні для підтримки духу населення та підсилення антибільшовицьких настроїв, а також дати можливість Симону Петлюрі домовитись з Юзефом Пілсудським про спільну боротьбу з радянською Червоною армією.
Похід тривав п’ять місяців і став однією з найбільш героїчних і успішних бойових операцій часів Української революції 1917–1921 років та є зразком партизанської війни.
Усі, хто брав участь у поході та повернулися, були нагороджені орденом Залізного Хреста — найпочеснішою відзнакою в українському війську.
Цей день є знаковою датою, адже саме 6 грудня 1919 року розпочався Перший зимовий похід — переможний партизанський рейд Армії Української Народної Республіки під проводом Михайла Омеляновича-Павленка тилами росіян — Червоної та Добровольчої армій, який тривав до 6 травня 1920 року.
Метою походу було збереження ядра армії та військової присутності в окупованій росіянами Україні для підтримки духу населення та підсилення антибільшовицьких настроїв, а також дати можливість Симону Петлюрі домовитись з Юзефом Пілсудським про спільну боротьбу з радянською Червоною армією.
Похід тривав п’ять місяців і став однією з найбільш героїчних і успішних бойових операцій часів Української революції 1917–1921 років та є зразком партизанської війни.
Усі, хто брав участь у поході та повернулися, були нагороджені орденом Залізного Хреста — найпочеснішою відзнакою в українському війську.
«Здивування росіян, що мостилися міцно засісти в повітах та губерніях на посадах різних губернаторів, ісправників, приставів тощо, можна порівняти хіба з тим, якби в наші часи, як уже мало хто вірить в чуда, з’явився б з-під землі мертвець і почав порядкувати в хаті. Та ще й як панувати! На своєму шляху Українська Армія буквально змітала все, що нагадувало російське панування. Мертвець воскрес і на «живих людей» напав жах, котрий неминуче гнав їх до якоїсь прірви, де вони мусили знайти собі смерть».
Генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник про зимовий похід.
Генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник про зимовий похід.
Початок року 1917-го був у моїм життю переломовим… Починаючи од цього часу, довелося мені звязати тісно мою долю з долею Українського Народу… Військово-політичні події у відродженій Батьківщині поставили мене на чоло молодої Української Армії, на яку випали історичні завдання… стимулом у всій моій праці було непереможне бажання — зробити найбільше в неможливих умовах…
(Зі спогадів Михайла Омеляновича-Павленка)
(Зі спогадів Михайла Омеляновича-Павленка)
Те, що я «Українець» зробило на нього [поручника Попова] вражіння, бо українське питання для російських політиків на той час було ледве чи не найболючішим, — вони відчували вже, що грунт починав хитатися під ними, що Катеринослащина-Запоріжжя не потерпить довго протиприродньої ампутації її від України Тимчасовим Правительством.
(Зі спогадів Михайла Омеляновича-Павленка)
(Зі спогадів Михайла Омеляновича-Павленка)
8 грудня 2013 року в Києві українці повалили перший пам’ятник Леніну – так почався «ленінопад» в Україні.
До кінця лютого 2014 року було демонтовано більше 300 пам’ятників, а взагалі в Україні прибрали 1320 монументів Леніна, і в 2017 році Володимир В’ятрович відзвітував, що в українських містах не лишилося жодного пам’ятника Іллічу.
Ті, хто брав участь у поваленні пам'ятників, говорять, що таким чином Україна позбувається символів тоталітаризму та починає свій оновлений шлях у майбутнє без «братів-росіян».
До кінця лютого 2014 року було демонтовано більше 300 пам’ятників, а взагалі в Україні прибрали 1320 монументів Леніна, і в 2017 році Володимир В’ятрович відзвітував, що в українських містах не лишилося жодного пам’ятника Іллічу.
Ті, хто брав участь у поваленні пам'ятників, говорять, що таким чином Україна позбувається символів тоталітаризму та починає свій оновлений шлях у майбутнє без «братів-росіян».
10 грудня 2015 року підрозділи 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців дали гідну відсіч російським диверсантам біля с. Новотроїцьке, після чого отримали наказ про здійснення контрнаступу.
У результаті бойової операції українські військовики взяли під контроль 50 гектарів «сірої зони», облаштованої ворогами під мережу спостережних пунктів для коригувальників, та відбили в окупантів висоту «Еверест» - важливу позицію для оборони й спостереження.
У результаті бойової операції українські військовики взяли під контроль 50 гектарів «сірої зони», облаштованої ворогами під мережу спостережних пунктів для коригувальників, та відбили в окупантів висоту «Еверест» - важливу позицію для оборони й спостереження.
У ніч з 11 на 12 грудня 1917 року в Києві українською армією були розбиті, роззброєні та вислані за межі України більшовицькі частини, які намагалися повалити Центральну Раду та привести до влади більшовицьку Росію. Ця подія ввійшла в історію як Листопадове (бо за старим календарем бій розгортався у листопаді) або більшовицьке повстання.
12 грудня виповнюється 130 років українському державному, військовому та політичному діячу, голові ОУН Андрію Мельнику.
За часів Директорії був призначений начальником штабу Дієвої Армії УНР.
Кілька років проживав закордоном, займаючись справами УНР. За деякий час після повернення в Україну потрапив до польської в’язниці (1924–1928 рр.) за свою діяльність, де зазнав тортур.
1938 р. Андрій Мельник став головою Проводу Українських Націоналістів.
За часів Другої світової війни намагався зміцнити ОУН та прийняв ряд політичних рішень задля створення Самостійної Соборної Української Держави. 1944 р. був арештований німцями і потрапив до концтабору Заксенгаузен (липень–жовтень).
З 1946 р. з дружиною переїхав до Люксембургу, де прожив до смерті й був похований.
В еміграції Андрій Мельник до кінця свого життя займався українським питанням, намагався об’єднати діаспору, був ініціатором створення та ідеологом Світового Конгресу Вільних Українців.
Без сумніву, Андрій Мельник — унікальна постать у нашій історії.
За часів Директорії був призначений начальником штабу Дієвої Армії УНР.
Кілька років проживав закордоном, займаючись справами УНР. За деякий час після повернення в Україну потрапив до польської в’язниці (1924–1928 рр.) за свою діяльність, де зазнав тортур.
1938 р. Андрій Мельник став головою Проводу Українських Націоналістів.
За часів Другої світової війни намагався зміцнити ОУН та прийняв ряд політичних рішень задля створення Самостійної Соборної Української Держави. 1944 р. був арештований німцями і потрапив до концтабору Заксенгаузен (липень–жовтень).
З 1946 р. з дружиною переїхав до Люксембургу, де прожив до смерті й був похований.
В еміграції Андрій Мельник до кінця свого життя займався українським питанням, намагався об’єднати діаспору, був ініціатором створення та ідеологом Світового Конгресу Вільних Українців.
Без сумніву, Андрій Мельник — унікальна постать у нашій історії.
14 грудня — День вшанування пам’яті учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Офіційно прийнято вважати винним у аварії некомпетентний персонал (у СРСР надавалася перевага комуністам, а не спеціалістам), який халатно поставився до проведення технічного експерименту, проте, виявляється, такі помилки уже не раз призводили до небезпечних ситуацій, але це приховувалось.
За кілька років після трагедії Консультативний комітет з питань ядерної безпеки опублікував звіт, де йшлося про серйозні проблеми в конструкції самого реактора — наслідок спішного будівництва (спроба прислужитися радянській верхівці призвела до зниження якості робіт).
Але найбільшим злочином влади було ставлення до людей: незахищені ліквідатори, які не знали, з чим мають справу, і отримали смертельну дозу опромінення; люди, яким не повідомили про вибух та його наслідки, ще й вигнали на парад 1 травня.
Зволікання, приховування інформації владою, відмова від міжнародної допомоги призвели до сотень тисяч людських жертв.
Офіційно прийнято вважати винним у аварії некомпетентний персонал (у СРСР надавалася перевага комуністам, а не спеціалістам), який халатно поставився до проведення технічного експерименту, проте, виявляється, такі помилки уже не раз призводили до небезпечних ситуацій, але це приховувалось.
За кілька років після трагедії Консультативний комітет з питань ядерної безпеки опублікував звіт, де йшлося про серйозні проблеми в конструкції самого реактора — наслідок спішного будівництва (спроба прислужитися радянській верхівці призвела до зниження якості робіт).
Але найбільшим злочином влади було ставлення до людей: незахищені ліквідатори, які не знали, з чим мають справу, і отримали смертельну дозу опромінення; люди, яким не повідомили про вибух та його наслідки, ще й вигнали на парад 1 травня.
Зволікання, приховування інформації владою, відмова від міжнародної допомоги призвели до сотень тисяч людських жертв.