Істєрічка ти тупа. Чого кричиш на мого мілашку

Тупі мени у фанфіках. Інший теж мен, але у нього мозок клікає хоча б

Я прочитала фанфік. Ахуєнний, ненавиджу його

Єбать, я читала його 5+ годин, хоча по відчуттях пройшло не більше 1-2

Персонажі класні і ахуєвші. Я не знаю, якби зустрілась з ними, пішла б обіймати чи бити їхні щасливі їбучки

Гівнюки

Сестра майже копія мене в її віці. Сос

Любімка, я сумую. Сьогодні піде шостий рік без тебе

Влаштувала день ностальгії. Згадала старі фд і навіть музику. Вайб

Поки що я налаштована наїхати на нього

Я замовила нову книжечку😋

Відчуйте цей вайб. Молодий хлопець, 22 роки. Все свідоме життя знаходився в постійному потоці знань. Вивчив 5 мов, ходив на лекції з психології, медицини і природничих наук. Зачитувався Кантом. В свої 22 пише власне дослідження. В ньому він ставить під сумнів сталі норми стосовно місця чоловіків і жінок у соціумі. На той час, початок 20 століття, чоловіки вважались чистими, розумними і кращими представниками людей, а жінки навпаки вважались менш розумними, грішними за своєю суттю і брудними. Автор розповідає, що таке розділення не працює, адже і чоловіки бувають грішними і брудними, а жінки розумними і чистими. Взагалі у них у всіх є і погані риси, і хороші. Це одна з перших робіт того часу, що ставить під сумнів соціальні ролі обох статей. Можливо його робота не набула б тієї популярності, що мала, якби автор не закінчив своє життя у 23 в тому ж готельному номері, де помер Бетховен. Після цього його дослідження, що стало книгою, було актуальним ще 2-3 десятиліття

Його звали Отто Вайнінгер. Він був супер неоднозначним бро

У мене дуже багато питань

Тому

Мені треба його книжечка

Ось це виглядає дуже навіть позитивно, але є у мене відчуття, що там все не так весело

У мене народився двоюрідний племінник)

Атмєна, це називається троюрідний брат

А я так хотіла бути тіткою