Я тупа

Треба було сказати ні

Цього всього б або не було б, або мені хоча б було спокійніше

Я мала просто сказати ні

Нахуя мені в квартирі дірка в стелі блять? Яка буде там весь наступний місяць як мінімум? Нахуя воно було треба

Боже, блять, який же це йоьаний крінж

Похуй, сама проїбалась, сама і відхоплю

Я знову надто нервуюсь

Блять, мені як матері і, тим більше, батьку показувати цю залупу

Я тупа ідіотка, мені треба жити або на повідку, або нахуй в гуртожитку з тарганами. Дай бог блять таким чином не робила б нікому проблем. У мене в голові не вкладається, як можна нахуй абсолютно не усвідомлювати, що за хуйня відбувається? Дегенерат, а не доросла свідома людина

Сука хоч один день без хуйні буде?

Ще й на ногу наступати боляче

З днем дня

Треба лікуватись. Добровільно-примусово лягати в лікарню чи куди мені бігти? Я ж абсолютно не в адекваті

У мене слів нема. Я досі в тотальному ахуї з себе

І того у мене є:
Писк на всю квартиру від домофона
Дірка в стелі
Пальці до кінця на нозі не згинаються і це все болить
Мій емоційний стан залишається нестабільним і будь-яка дрібничка виводить мене з рівноваги, якої мені і без того бракує
Я постійно перебуваю в стані амеби, пливу за течією, кажу, що думаю і роблю дурниці і тільки через певний час, коли приходжу до тями, аналізую все і ахуєваю. Отак, це ті самі дрібниці, а іноді й не зовсім, з яких я ловлю чергову паніку чи/і істерику
А ще я погана донька для обох батьків

І майже все це назбиралось менше, ніж за дві доби. Тут лише те, що наробила я, але ж є і інші люди і проблеми

Як я закохана у це життя, ви б знали

Може мені просто не дано було жити хоч якось. Я не знаю. Як перебороти ці стани? У мене ж не все так погано. Чому тоді я розсипаюсь?

Не можу прокинутись