Йобане очне навчання. Від нього не втекти. Мене вбиває той факт, що треба вчитись ще 2.5 роки. Тобто майже весь цей час я буду бідним студентом і сидітиму на шиї у батьків? Хочеться битись головою об стіну
Йобана стоматологія. Срана я в минулому. Аааааааа
Драмгурток «Плаксиві, сопливі і забуті»
Я дружу з єблАнами
Приберіть цю реакцію, будь ласка. Це було сказано через одного бро, якого інший бро відправив в чс через чипси з сіллю, які вони обидва люблять. А мене в ці деталі посвятили тільки тоді, коли я вже в край шікшакшокнулась
Здається моя активність закінчується і я знову скочуюсь в стан соплі
Хочу екран на пів стіни з пінтерестом і щоб стрічка горталась весь час, і щоб вона була сенсорною
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Мені виявляється першого грудня зимова тисяча прийшла
Мені наснилось якесь сховище, укриття під старим домом, який був дитячим садочком. Там були цілі тунелі. Десь тупіки, десь маленькі кімнатки, де вистачить місця тільки сісти, і одна велика кімната, де всі сиділи.
Ми почули, що треба ховатись. Про цю схованку знали ворожі військові, але це все одно було краще ніж нічого. Я прийшла з Тартом. Він був наляканий і сидів майже спокійно. А потім ввалились військові. Поки вони йшли до нас, ми чули жіночі крики. В кімнату зайшов лише один, інший стояв в тіні біля входу. Перший заговорив, я теж, щоб він подобрішав і не вбивав нікого. Він посміхнувся і запропонував вбити Тарта раз таке діло милостиве. Я ввічливо відмовилась. Тоді він дістав зброю і обдав вогнем мене і Тарта. Він цілеспрямовано тримав його на нас довго. Шерсть Тарта скручувалась і плавилась. За кілька секунд від став майже лисим. Я зачекала поки військовий піде, навіть очей до нього не підіймала. Обережно забрала Тарта, він на диво був живий, і пішла додому
Ми почули, що треба ховатись. Про цю схованку знали ворожі військові, але це все одно було краще ніж нічого. Я прийшла з Тартом. Він був наляканий і сидів майже спокійно. А потім ввалились військові. Поки вони йшли до нас, ми чули жіночі крики. В кімнату зайшов лише один, інший стояв в тіні біля входу. Перший заговорив, я теж, щоб він подобрішав і не вбивав нікого. Він посміхнувся і запропонував вбити Тарта раз таке діло милостиве. Я ввічливо відмовилась. Тоді він дістав зброю і обдав вогнем мене і Тарта. Він цілеспрямовано тримав його на нас довго. Шерсть Тарта скручувалась і плавилась. За кілька секунд від став майже лисим. Я зачекала поки військовий піде, навіть очей до нього не підіймала. Обережно забрала Тарта, він на диво був живий, і пішла додому
В наступному сні я ховала Тарта від військових у коробці. Вони прострелили її. Тарта не стало і я поїхала через усе місто на кладовище тварин. Воно знаходиться біля лісу. Коли я поховала кота, вирішила потрохи повертатись. З лісу виїхала машина. Вони вирішили, що моя куртка камуфляжна і я виглядаю підозріло, тож застрелили мене
Як я не люблю оці ранки, коли хуйові думки лізуть в голову
Насправді ж нічого не сталося. Всім похуй, що я зараз роблю. Мої дії майже ніяк не можуть повпливати на інших, але в моїй тупій голові той факт, що я вже більше години лежу замість того, щоб встати, це блять трагедія. Наче за таке вбивають і я взагалі бруд під ногами, який нічого не вартує тільки через це. Вимкніть цю драму, будь ласка