This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
😡Біля кремлівських мурів: окупанти внесли Маріуполь і Мелітополь до так званого переліку «міст військової слави»
❗російські окупанти продовжують символічне захоплення українських територій: поблизу кремля до пам’ятного комплексу «міст військової слави» додано назви українських міст - Маріуполя та Мелітополя.
😡Це чергова спроба нав’язати росіянам думку про «історичну приналежність» тимчасово окупованих українських міст, закріплюючи фальшивий наратив у суспільній свідомості.
❗російські окупанти продовжують символічне захоплення українських територій: поблизу кремля до пам’ятного комплексу «міст військової слави» додано назви українських міст - Маріуполя та Мелітополя.
😡Це чергова спроба нав’язати росіянам думку про «історичну приналежність» тимчасово окупованих українських міст, закріплюючи фальшивий наратив у суспільній свідомості.
▶️Частина 1. Розстріл, зґвалтування, допити: Історія маріупольчанки, яка пережила знущання російських окупантів і двічі виїжджала з окупованого міста
☝️Марина залишалася у рідному Маріуполі в очікуванні на українських захисників, проте окупанти прийшли до неї з перевірками. Після цього жінка вирішила тікати. Згодом їй довелося повертатися в окупацію, щоб врятувати сина-військового.
💔Свою історію виживання у блокадному місті Марина розповіла УП. Життя. Спочатку у приватному секторі, де мешкала родина, було тихо, проте пізніше в місті зникли зв’язок, світло, вода та газ:
«Люди на нашій вулиці домовилися: якщо прилітає снаряд — усі збігаються, відкопують, рятують».
🕯️Коли поруч 7 березня прилетів перший град, до жінки прийшли сусіди, просили бензин, адже планували виїхати до Дніпра. Їх не зупиняло навіть те, що зеленого коридору не було. 8 березня російські окупанти розстріляли їхню машину. Загинули всі, хто був там: чоловік, жінка, їхня вагітна донька та собака.
😡Коли вода почала закінчуватися, Марина виходила на пошуки. Під час них ставала свідком жахіть російських окупантів. Вона бачила, як вони розстрілюють цивільного чоловіка через куртку, як у працівників заводу Ілліча.
Також окупанти обстрілювали черги людей, які виходили за гуманітарною допомогою.
«Стоїмо за гуманітаркою: дають три морквини, дві картоплини, якусь собачу крупу. Люди збираються — і туди ж летить снаряд. Спеціально, щоб знищити. Приліт — і все, людей 10−15 немає. Де ноги, де руки — не зрозумієш. А собаки розтягували. Бувало, глянеш — біжить із чиєюсь рукою в зубах».
Коли росіяни захопили територію заводу Ілліча, за їжу вони почали залучати місцевих до розброзу завалів. Донька Марини також пішла розбирати.
«Перші дні - начебто нічого. Але на пʼятий день кадировець, який там усім керував, зґвалтував її».
🔎Крім того, жінка з самого початку була під наглядом окупантів через колишнього чоловіка, якому на початку вторгнення допомагала їжею.
«Колишній чоловік завжди був за Росію і кричав — „ось наші прийдуть, буде вам, тікайте“. Коли була фільтрація, він приніс їм телефон з фотографією, де моя дочка із зятем у формі. Розповів росіянам, що ми разом із донькою їздили на акції в Київ, що ми були проукраїнські, за Азов, за нашу армію».
Коли у жінки почалися обшуки, вона зрозуміла, що треба тікати з міста. Проте колона, яка мала їхати в Україну, чомусь поїхала в росію. У липні 2022 року Марина та її доньку заарештували між новоазовськом і таганрогом після чого на них чекав допит... Продовження далі.
▶️Повна історія
▶️Фото української журналістки Вікторії Рощиної для Української правди. Окупанти утримували журналістку у полоні, катували та знущалися над нею. У жовтні 2024 року батьку Рощиної росіяни повідомили про її смерть. Тіло журналістки досі не передали в Україну.
☝️Марина залишалася у рідному Маріуполі в очікуванні на українських захисників, проте окупанти прийшли до неї з перевірками. Після цього жінка вирішила тікати. Згодом їй довелося повертатися в окупацію, щоб врятувати сина-військового.
💔Свою історію виживання у блокадному місті Марина розповіла УП. Життя. Спочатку у приватному секторі, де мешкала родина, було тихо, проте пізніше в місті зникли зв’язок, світло, вода та газ:
«Люди на нашій вулиці домовилися: якщо прилітає снаряд — усі збігаються, відкопують, рятують».
🕯️Коли поруч 7 березня прилетів перший град, до жінки прийшли сусіди, просили бензин, адже планували виїхати до Дніпра. Їх не зупиняло навіть те, що зеленого коридору не було. 8 березня російські окупанти розстріляли їхню машину. Загинули всі, хто був там: чоловік, жінка, їхня вагітна донька та собака.
😡Коли вода почала закінчуватися, Марина виходила на пошуки. Під час них ставала свідком жахіть російських окупантів. Вона бачила, як вони розстрілюють цивільного чоловіка через куртку, як у працівників заводу Ілліча.
Також окупанти обстрілювали черги людей, які виходили за гуманітарною допомогою.
«Стоїмо за гуманітаркою: дають три морквини, дві картоплини, якусь собачу крупу. Люди збираються — і туди ж летить снаряд. Спеціально, щоб знищити. Приліт — і все, людей 10−15 немає. Де ноги, де руки — не зрозумієш. А собаки розтягували. Бувало, глянеш — біжить із чиєюсь рукою в зубах».
Коли росіяни захопили територію заводу Ілліча, за їжу вони почали залучати місцевих до розброзу завалів. Донька Марини також пішла розбирати.
«Перші дні - начебто нічого. Але на пʼятий день кадировець, який там усім керував, зґвалтував її».
🔎Крім того, жінка з самого початку була під наглядом окупантів через колишнього чоловіка, якому на початку вторгнення допомагала їжею.
«Колишній чоловік завжди був за Росію і кричав — „ось наші прийдуть, буде вам, тікайте“. Коли була фільтрація, він приніс їм телефон з фотографією, де моя дочка із зятем у формі. Розповів росіянам, що ми разом із донькою їздили на акції в Київ, що ми були проукраїнські, за Азов, за нашу армію».
Коли у жінки почалися обшуки, вона зрозуміла, що треба тікати з міста. Проте колона, яка мала їхати в Україну, чомусь поїхала в росію. У липні 2022 року Марина та її доньку заарештували між новоазовськом і таганрогом після чого на них чекав допит... Продовження далі.
▶️Повна історія
▶️Фото української журналістки Вікторії Рощиної для Української правди. Окупанти утримували журналістку у полоні, катували та знущалися над нею. У жовтні 2024 року батьку Рощиної росіяни повідомили про її смерть. Тіло журналістки досі не передали в Україну.
▶️Частина 2. Допити, втеча, спроби врятувати сина: Історія маріупольчанки, яка пережила знущання російських окупантів і двічі виїжджала з окупованого міста
☝️Що було після арешту між новоазовськом і таганрогом? Допити! Маріупольчанка Марина ділиться своєю історією виживання з УП. Життя.
😡Коли на запитання про сина Марина відповідала, що нічого не знає, її тягали за волосся. Після цього змусили написати заяву про те, що вона більше ніколи не перетне кордон рф. Потім відвели у кімнату, де перебувала донька.
«У кутку було все закривавлене, але на доньці крові не було. У неї були синці, довге волосся розпатлане, нібито його крутили. Колір обличчя був чорний, її трусило всю. Я зрозуміла, що вони сильно з неї знущалися».
🩸Після цього Марина з донькою три дні пробули у підвалі. Окупанти змушували їх мити кімнати після допитів, де були і кров, і зуби, і волосся.
Одного вечора до неї підійшов чеченський військовий, який спитав, за що з ними так. На його зміні жінкам віддали речі та перепустки, щоб пройти три блокпости.
🇺🇦Наступного ранку вони вже були в Маріуполі та знову звернулися до волонтерів. Згодом разом з колоною, яка рухалася до Запоріжжя, опинилися на підконтрольній Україні території.
🪖У 2014 році син Марини захищав Україну у складі «Азову». Через декілька років він демобілізувався, а на момент повномасштабного вторгнення перебував у СІЗО. Під час наступу росіян його та інших людей не відпустили. Окупанти швидко захопили ізолятор.
Після цього зустрітися з сином Марина змогла тільки у травні 2022 року. Вже після виїзду до Запоріжжя, жінка вирішила повернутися в окупований Маріуполь, щоб врятувати сина. Під час пошуків Марина дізналася, що його збираються «судити» зокрема через те, що він був в «Азові». За хабар жінка домовилася, щоб сина відпустили.
✊Жінка змогла виїхати повторно з окупації в Нідерланди і звідти через знайомих передала гроші сину, щоб той теж зміг виїхати. Проте у червні 2023 року за ним знову прийшли.
«Світ не без „добрих“ людей. Хтось його здав. Одного літнього дня він прокинувся від того, що над ним стояли четверо російських військових. Його заарештували. Ми чотири місяці нічого не знали. Це був жах. А потім дзвінок: „Він живий“. Нам вдалося домовитися через треті руки. Його привезли до будинку побитого і кинули в город»
Восени 2023 року хлопець опинився на лікуванні в окупованому Новоазовську. Після цього з другої спроби син Марини зміг виїхати у таганрог, потім доїхав до ростову і до москви. Звідти потрапив у білорусь та перетнув кордон на Волині.
🇺🇦Вже на підконтрольній Україні території хлопець влаштувався на роботу та почав проходити реабілітацію. У січні 2024 року Марина зустрілася з сином.
▶️Повна історія
▶️Фото української журналістки Вікторії Рощиної для Української правди. Окупанти утримували журналістку у полоні, катували та знущалися над нею. У жовтні 2024 року батьку Рощиної росіяни повідомили про її смерть. Тіло журналістки досі не передали в Україну.
☝️Що було після арешту між новоазовськом і таганрогом? Допити! Маріупольчанка Марина ділиться своєю історією виживання з УП. Життя.
😡Коли на запитання про сина Марина відповідала, що нічого не знає, її тягали за волосся. Після цього змусили написати заяву про те, що вона більше ніколи не перетне кордон рф. Потім відвели у кімнату, де перебувала донька.
«У кутку було все закривавлене, але на доньці крові не було. У неї були синці, довге волосся розпатлане, нібито його крутили. Колір обличчя був чорний, її трусило всю. Я зрозуміла, що вони сильно з неї знущалися».
🩸Після цього Марина з донькою три дні пробули у підвалі. Окупанти змушували їх мити кімнати після допитів, де були і кров, і зуби, і волосся.
Одного вечора до неї підійшов чеченський військовий, який спитав, за що з ними так. На його зміні жінкам віддали речі та перепустки, щоб пройти три блокпости.
🇺🇦Наступного ранку вони вже були в Маріуполі та знову звернулися до волонтерів. Згодом разом з колоною, яка рухалася до Запоріжжя, опинилися на підконтрольній Україні території.
🪖У 2014 році син Марини захищав Україну у складі «Азову». Через декілька років він демобілізувався, а на момент повномасштабного вторгнення перебував у СІЗО. Під час наступу росіян його та інших людей не відпустили. Окупанти швидко захопили ізолятор.
Після цього зустрітися з сином Марина змогла тільки у травні 2022 року. Вже після виїзду до Запоріжжя, жінка вирішила повернутися в окупований Маріуполь, щоб врятувати сина. Під час пошуків Марина дізналася, що його збираються «судити» зокрема через те, що він був в «Азові». За хабар жінка домовилася, щоб сина відпустили.
✊Жінка змогла виїхати повторно з окупації в Нідерланди і звідти через знайомих передала гроші сину, щоб той теж зміг виїхати. Проте у червні 2023 року за ним знову прийшли.
«Світ не без „добрих“ людей. Хтось його здав. Одного літнього дня він прокинувся від того, що над ним стояли четверо російських військових. Його заарештували. Ми чотири місяці нічого не знали. Це був жах. А потім дзвінок: „Він живий“. Нам вдалося домовитися через треті руки. Його привезли до будинку побитого і кинули в город»
Восени 2023 року хлопець опинився на лікуванні в окупованому Новоазовську. Після цього з другої спроби син Марини зміг виїхати у таганрог, потім доїхав до ростову і до москви. Звідти потрапив у білорусь та перетнув кордон на Волині.
🇺🇦Вже на підконтрольній Україні території хлопець влаштувався на роботу та почав проходити реабілітацію. У січні 2024 року Марина зустрілася з сином.
▶️Повна історія
▶️Фото української журналістки Вікторії Рощиної для Української правди. Окупанти утримували журналістку у полоні, катували та знущалися над нею. У жовтні 2024 року батьку Рощиної росіяни повідомили про її смерть. Тіло журналістки досі не передали в Україну.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
♥️🇺🇦"Любов - це вічне, а вічне завжди перемагає!"
🪖У березні 2025 року з російського полону був звільнений морпіх Олександр Карпов. У російські катівні він потрапив під час оборони Маріуполя. Про це повідомляє Військово-Морські Сили ЗСУ.
💍Вдома на нього чекала Ірина. Вони одразу повінчалися в українській церкві. Скромна церемонія зібрала рідних і побратимів — усе в атмосфері тиші та любові.
🪖У березні 2025 року з російського полону був звільнений морпіх Олександр Карпов. У російські катівні він потрапив під час оборони Маріуполя. Про це повідомляє Військово-Морські Сили ЗСУ.
💍Вдома на нього чекала Ірина. Вони одразу повінчалися в українській церкві. Скромна церемонія зібрала рідних і побратимів — усе в атмосфері тиші та любові.
🔥Підрив у москві від Маріупольського спротиву
☝️Повідомляється, що вчора близько 19:00 в москві Маріупольским спротивом було організовано «акцію прямої дії».
Між станціями Яуза та Маленковська Ярославського напрямку було виведено з ладу елементи залізничної інфраструктури шляхом підриву:
«Саботаж проведено за кілька кілометрів від Курського вокзалу. Ще один вдалий цілеспрямований удар українського підпілля по ворожій логістиці».
☝️Повідомляється, що вчора близько 19:00 в москві Маріупольским спротивом було організовано «акцію прямої дії».
Між станціями Яуза та Маленковська Ярославського напрямку було виведено з ладу елементи залізничної інфраструктури шляхом підриву:
«Саботаж проведено за кілька кілометрів від Курського вокзалу. Ще один вдалий цілеспрямований удар українського підпілля по ворожій логістиці».
😡13 років за «держзраду»: окупанти засудили маріупольчанку
☝️Так званий «верховний суд ДНР» виніс вирок 53-річній мешканці Маріуполя Наталії Вороніній, звинувативши її у «державній зраді» за статтею 275 Кримінального кодексу рф. Про це стало відомо з пропагандистських ресурсів.
За матеріалами справи, з липня 2022 по січень 2024 року жінка передавала знайомій, яка нібито співпрацювала з українською розвідкою, інформацію про розміщення російських військових у Новоазовському районі.
Суд призначив Вороніній покарання у вигляді 13 років позбавлення волі у колонії загального режиму. Крім того, ще один рік вона проведе під обмеженням волі після основного строку.
▶️Це вже не вперше, коли російські окупанти затримують і показово судять маріупольців начебто за держзраду. Зокрема, за ґратами перебуває Ірина Навальна, яку обвинувачують у плануванні теракту в окупованому Маріуполі.
☝️Так званий «верховний суд ДНР» виніс вирок 53-річній мешканці Маріуполя Наталії Вороніній, звинувативши її у «державній зраді» за статтею 275 Кримінального кодексу рф. Про це стало відомо з пропагандистських ресурсів.
За матеріалами справи, з липня 2022 по січень 2024 року жінка передавала знайомій, яка нібито співпрацювала з українською розвідкою, інформацію про розміщення російських військових у Новоазовському районі.
Суд призначив Вороніній покарання у вигляді 13 років позбавлення волі у колонії загального режиму. Крім того, ще один рік вона проведе під обмеженням волі після основного строку.
▶️Це вже не вперше, коли російські окупанти затримують і показово судять маріупольців начебто за держзраду. Зокрема, за ґратами перебуває Ірина Навальна, яку обвинувачують у плануванні теракту в окупованому Маріуполі.
Forwarded from Вадим Бойченко
🏢У Кропивницькому розпочали роботи зі створення соціального житла для маріупольців
У п’ятиповерховій будівлі тривають демонтажні роботи, заміна вікон та оновлення інженерних комунікацій.
Після завершення ремонту тут буде облаштовано 101 кімнату для маріупольських родин, майже половина з яких — двокімнатні. Крім житлових приміщень, у будівлі будуть створені зони відпочинку та простори спільного користування:
✅три дитячі кімнати
✅кімната для відпочинку
✅коворкінг
✅спортивна зала
Продовжуємо працювати, аби створити гідні та комфортні умови для життя нашої громади.
Підписатися
У п’ятиповерховій будівлі тривають демонтажні роботи, заміна вікон та оновлення інженерних комунікацій.
Після завершення ремонту тут буде облаштовано 101 кімнату для маріупольських родин, майже половина з яких — двокімнатні. Крім житлових приміщень, у будівлі будуть створені зони відпочинку та простори спільного користування:
✅три дитячі кімнати
✅кімната для відпочинку
✅коворкінг
✅спортивна зала
Продовжуємо працювати, аби створити гідні та комфортні умови для життя нашої громади.
Підписатися
❗ Рейдерство маріупольського житла продовжується. Ще 446 квартири російські окупанти віднесли до безгосподарських.
📝Такі списки постійно публікуються. Мета такого статусу – передати житло у муніципальну власність, де колаборанти будуть вирішувати, що з ним далі робити, кому віддати чи навіть продати.
☝️При цьому створюються штучні перепони для підтвердження права власності чи вступу у спадщину. Через російські обстріли загинули десятки тисяч людей, рідні яких не можуть претендувати на їх вціліле майно. Для цього треба фізично приїхати в тимчасово окупований Маріуполь. Проте не всі це можуть зробити, а фільтрацію проходять одиниці через українську позицію, антиросійські погляди, місце роботи чи родичів.
З проблемою довести право власності стикаються й ті, хто знаходиться в окупації. Через втрату документів на них чекає бюрократичний квест, який не всі можуть пройти.
😡У вирішенні цих питань не зацікавлені росіяни, бо вони хочуть затрофеїти все, щоб збагатитися за рахунок тих, хто постраждав через війну.
📝Такі списки постійно публікуються. Мета такого статусу – передати житло у муніципальну власність, де колаборанти будуть вирішувати, що з ним далі робити, кому віддати чи навіть продати.
☝️При цьому створюються штучні перепони для підтвердження права власності чи вступу у спадщину. Через російські обстріли загинули десятки тисяч людей, рідні яких не можуть претендувати на їх вціліле майно. Для цього треба фізично приїхати в тимчасово окупований Маріуполь. Проте не всі це можуть зробити, а фільтрацію проходять одиниці через українську позицію, антиросійські погляди, місце роботи чи родичів.
З проблемою довести право власності стикаються й ті, хто знаходиться в окупації. Через втрату документів на них чекає бюрократичний квест, який не всі можуть пройти.
😡У вирішенні цих питань не зацікавлені росіяни, бо вони хочуть затрофеїти все, щоб збагатитися за рахунок тих, хто постраждав через війну.