Придумав притчу яка пояснює чому не треба зациклюватися на вивченні Гегеля
Пацан по імені Вася захотів навчитись на гітарі грати, щоби пацани на районі уважали, щоби в рок групу взяли і щоби дівчата любили.
Ну і почав вчитися, вчився, вчився, пройшов час, на районі не зауважали, в групу не взяли, дівчата не любили.
Подумав він що він хуйово навчився і почав він далі вчитись.
Вже він вміг грати польот джмеля, але нічого з списку не сталося.
Почав він далі вчитись, вже він грав в два рази швидше політ джмеля, поки паралельно срався на гітарному форумі. Але і то йому здалось мало і він тут вирішив, що для його цілей треба ще вчитись, стати найкращим.
І вже грав він не польот джмеля, а всі альбоми мегадез одночасно на всіх інструментах, хуйом по каструлям він відбивав барабани.
Пройшов час, мама його кормилиця поїхала в Італію, він лишився сам я і треба було йти на работу, але грати на весіллях йому було стидно, а в переході нема до чого усілок підключити. Так і помер з голоду, бо нічого не вмів крім як гітару дрочить.
Попав на небо і питає в Бога
- Чого мене на районі не зауважали? Чого дівки не любили? Чому в групу не взяли? Я ж самий ахуєнний гітарист на світі
А Бог йому відповідає:
- Щоби на районі уважали треба було знати три акорда, щоби в групу взяли аккордів взагалі не треба було знати, чисто по нулям би хуярив, а щоби дівки любили треба було взагалі з хати виходити.
А потім додав:
- Ну і взагалі лучший гітарист на світі то Саша Науменко.
І викинув Васю нахуй в ад блять, тому що Бог взагалі Каньє Веста слухає.

btw, somwhat related to this