Опублікована ворожим каналом фотографія (1) УМПБ у зібраному вигляді. Заявляється, що новий виріб має маркування УМПБ Д-30СН (Универсальный Межвидовой Планирующий Боеприпас/Бомба) та діаметр 300-мм, при цьому версія УМПБ з реактивним двигуном може запускатися з РСЗВ «Торнадо-С». Авіаційна ж версія УМПБ двигуна не має.

Також серед опублікованих учора уламків авіаційної УМПБ (фото 2) можна побачити блок навігації та керування, на корпусі якого міститься порт введення даних аналогічний такому на блоці керування 9Б706 (фото 3) коригованих реактивних снарядів «Торнадо-С».

Нещодавні кадри тренувань екіпажів MH-60L DAP зі складу 160-го авіаційного полку СпО США (160th SOAR (A)).

Озброєні 30-мм гарматами M230 і НАР Hydra 70 вони вдосконалюють навички з близького ураження наземних цілей, в т.ч. на воді.

cred

Две уничтоженные пусковые установки M901 комплекса MIM-104 Patriot ВСУ рядом с н.п. Сергеевка Донецкой области.
(48°17'51.7"N 36°57'31.5"E)
https://t.me/The_Wrong_Side/14934

Шалом шановні! Історія про те, звідки КурганМашЗавод виробляє по 200 одиниць БМП-3 в рік, та ще й змогли в додатковий рознесений захист для них.

В кінці 2010-х МО рф заключило контракти на БМП-3, щоб наситити війська. КМЗ для цього розширила лінію виробництва, знайшла нові кадри. В результаті деякі цехи пройшли ремонт та модернізацію, а в 2023 році навіть змогли в будівництво нового цеху.

Тоді ж виникає питання - невже рф змогла освоїти виготовлення сучасного устаткування для виробництва БМП-3? Звісно що ні. Тоді інше питання - вони працюють на старій тех.базі СРСР? - Так, але не повністю та на щастя здебільшого обладнання застаріле.

Наприклад, використовуються старі німецькі токарні станки 1935-1947 років, які працюють на УВЗ чи 103-му БТРЗ, але на тому ж КМЗ найстарші станки родом з 1950-х.

Ні для кого не секрет, що станки завжди були слабким місцем як радянського союзу так і сучасної росії. Десь 40% всіх станків що виготовлялись в совку були родом з УРСР, іншу частину станків для потреб підприємств РСФСР могла робити сама, але все ж таки дефіцит був величезний. І тут на допомогу приходили як країни Варшавського договору так і капіталісти, наприклад Австрія, Італія та Японія, але це вже окрема історія.

В 2019-2023 роках русаки активно скуповували станки на ЧПУ для КМЗ, головним офіційним підрядником та "виробником" є КЭМЗ, він же - напів-приватна контора "Станки Технологии Инструмент", він же "СТИ". І тут питання - які фірми все таки поставляют обладнання на ЧПУ? Фірми різні і їх багато, дуже. Це тайванські та китайські (Батькивщина Японія) Kitagawa, Fanuc, чисто, а іноді не дуже китайські Senfeng, US Wheeler, Golden, ще тайванські PLG, Takisawa, швейцарський Hoffmann та німецький Hermle і інші.

Також є цікаві нюанси - наприклад коли німецький завод-гігант виробник підшипників* FAG купується КНР з усім устаткуванням та кадрами, також сюди можно віднести компанії Crankshaft и Zіmmerman (50/50) власниками яких є КНР, але тут все можна списати на глобалізацію :)

*Окрему хочу відмітити роль підшипників, він є головним в роботі будь якого ЧПУ (не кажучи вже про інші вироби та деталі), по важливості на рівні з ним знаходяться лише "мізки" самого станка.

Щодо станків власного російського виробництва від того ж КЭМЗ - то вони на 50-70% виготовленні з іноземних комплектуючих, та не мають високої точності та якості, що сильно помітно на фоні китайських та японських станків, та й ціна "отечественного" така ж, як і у іноземних станків.

P.S. Більшість ЧПУ завозять в рф через треті країни - такі як КНР, Туреччина, Казахстан і країни Центральної Азії загалом.

На фото станки іноземного виробництва в цехах КМЗ.