Cooking

Проаналізував текстові пости каналу за три роки. На графіку ви бачите частку постів, які мають більше ніж х символів. Що нам це каже?

Графік функції P(X>=x) (також відомої у місцевих колах як функція пережитку/досвіду) можна інтерпретувати у рамках геометричного/експоненційного розподілу. Коли пишеться пост, він має певну ймовірність закінчитись на поточному знаку. Якщо ця ймовірність стала впродовж написання посту, то графік вище виглядав би як пряма лінія. Як можна побачити, у графіку є доволі велика прямолінійна ділянка, тобто як тільки відмін досягає ~500 знаку під час написання посту, ймовірність його закінчення стає сталою на кожному подальшому знаку десь аж до 3500. І ймовірність ця рівна ~ln(.1/.02)/2500=6.4e-4, що в промілле відповідає легкому сп'янінню. Сподівана ж довжина посту після 500 знаків рівна 500 (поточна) + обернена ймовірність вище, себто приблизно 2000 знаків.

Початок графіку значно стрімкіший, а тому ймовірність посту закінчитись на конкретному знаку рівна приблизно ln(2) / 80 ~1% (алкогольне отруєння), що відповідає сподіваній довжині посту близько 120 знаків. Так як стрімкість зменшується, то зменшується і ймовірність закінчення посту на цьому знаку зі збільшенням його номеру, а з тим збільшується і сподівана довжина посту. Це позначає перехід з режиму короткого коментаря в 1-2 речення у режим довгопосту. І триває цей режим аж 4000 знаків, де Сварог зна що відбувається (частково бо пост зазнає поділу на кілька, тож це дослідження можна лишити на майбутнє).

#теорім

by @Sun_Cream

Канал щоразу коли метричнюки стикаються з імперцями

Ні для кого не секрет, чого нам вартує утримання плацдарму на лівому березі. Пристріляні місця, fpv, міни на воді.
А "паромщики" всеодно працюють. Розуміючи, що цей вихід може бути останнім.

І ми намагаємося полегшити і якомога більше убезпечити роботу хлопців. Робимо вироби, які розміновують протоки та "кошмарять" підарів, викликаючи вогонь на себе, заставляючи підарів витрачати бк.

У нас звичайно нема таких жирних цілей, як у морських малюків. Проте важко оцінити вартість життя хлопців, які не підірвались на міні, тому що перед ними ми запустили свій човен.

Що нам для цього потрібно:
- старлінки + їх проплата (5 старлінків зараз є, але не проплачені)
- мікротіки (поки є)
- контролери (треба купувати)
- 4G роутери (поки є)
- акумуляторні батареї (є на один човен)
- відеокамери (купив комплект на один човен, взагалі потрібно купувати)
- човен (ну це добро ми вже самі відкопаємо, поки знаємо де є)
- двигуни (нічого нема, треба купувати)

Спочатку була задумка робити все це з гімна і палок. Але коли ти бачиш, як пацани ризикують життям, доставляючи човен на стартову позицію, приходить розуміння того, що тобі просто не простять, якщо щось з цього гімна відмовить.

От як вчора відмовила БУшна камера. Раніше працювала. А на завданні відмовила. Тупо не спрацьовував ІЧ фільтр, і вся підсвітка була до одного місця. Перевів у кольоровий режим, увімкнув WDR, зменшив швидкість затвору і витягнув хоч якусь картинку з місячного світла.

І хоч човен ⛵ пішов на дно, це сталося з незалежних від нас обставин.

Зі збору на антени (а їх у нас, дякуючи вам, трохи є) залишилось 6800.
5100 вже пішло на нові камери.

Загалом приблизний підрахунок бюджету одного човна - 2160 USD

Це правда за умови, що ставимо нові АКБ і без самого човна (але це вже наша проблема).

Розумію, що всім вам складно. Економіка в жопі і все таке.

Але хто може і має бажання - запрошую в баночку.

На безпілотний човен

🎯Ціль: 1 000 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6udyjJfN5w

💳Номер картки банки
5375 4112 1318 3135

А для тих, хто дочитав, саме так виглядає занурення камери під воду.

Rule 34 у біології: якщо щось існує, то про це вже видали книжку в Springer

Часом починає здаватись, що я немов заглохла автівка, яку треба розігнати вручну щоб та завелась і поїхала. Кожна зупинка, будь це проведення на самоті кількох тижнів чи лімбо очікування гарних новин, має ризик цього заглохнення, занурюючи у депресивний стан де нічого не радує.

Як писав James Clear: You don’t rise to the level of your goals. You fall to the level of your systems. Можливо треба просто постійно розганяти себе вручну, виконувати свої завдання не зважаючи ні на що, і забивати на те, що в них не вбачається змісту. Перетворювати себе на робота, шкіряного мішка, що бездумно виконує інструкції, написані ним же самим у куди натхненнішому стані. І сподіватись десь у глибині звивин, де заснули нейрорецептори щастя, що зовсім згодом вони прокинуться і все стане краще. І в новому стані прокинешся і ти як людина, яка прагне взаємодій і спогадів, з навичками, які ти здобув, поки бездумно грайндив.

І так до самої смерті. Боджек Чоловікінь гарно це демонструє: завжди настає ранок опісля, опісля хеппі-енду.

oh wow

Є підозра, що історії жанру Доктор Джекіл та Містер Хайд це історії про те, як мозок людей з конкретними дуже поширеними психічними розладами, як от депресією, цей розлад переварює. Не знаю як в оригіналі, але наставляння пасток свому альтер-его точно має там бути.