Машинний викладач ∆ | #УкрТґ
Як ви взаємодієте зі стресом? Вирішив, що «справляєтесь» це надто сильне припущення, але якщо у вас виходить, то буду радий почути
Дякую всім хто надав конкретику, в подарунок всім хто страждає від стресу маєте слово від рекомендацій у мому плей-листі
I promise you, you are a friend, not just a meme box for my channel
Нещодавно мені сказали мовляв у Нідерландах дарують парну кількість квітів, а покладають непарну. В правдивості цього твердження я не зумів пересвідчитись, проте дізнався, що в Італії парну кількість використовують в обох випадках. Цей факт проливає нове світло на задачу «як розділити букет для однієї отримувачки коли раптом їх виявилось дві». Що б це не означало.
Парний букет можна розділити на довільну кількість парних букетів і парну кількість непарних. В той же час, непарний букет можна розділити лише на непарну кількість непарних букетів, або ж на довільну кількість парних і знову ж таки непарну кількість непарних. Розділити непарний букет на виключно парні неможливо.
В цьому я вбачаю глибинний сенс наших дарувальних традицій. Букет радости завжди лишить радість, хай би скільки журби з нього не вийняли. Букет же журби завжди можна розбити виключно на букети радости. Але не хочу тривіалізувати таким чином журбу, вона теж потрібна.
Парний букет можна розділити на довільну кількість парних букетів і парну кількість непарних. В той же час, непарний букет можна розділити лише на непарну кількість непарних букетів, або ж на довільну кількість парних і знову ж таки непарну кількість непарних. Розділити непарний букет на виключно парні неможливо.
В цьому я вбачаю глибинний сенс наших дарувальних традицій. Букет радости завжди лишить радість, хай би скільки журби з нього не вийняли. Букет же журби завжди можна розбити виключно на букети радости. Але не хочу тривіалізувати таким чином журбу, вона теж потрібна.
Машинний викладач ∆ | #УкрТґ
Subscribers who don’t like me at my darkest shitposts do not deserve me at my dankest memes
Subscribers who don’t check on me at my dankest memes do not deserve me at my darkest shitposts
Forwarded from Sanchez Kladbone 🇺🇦
Близько півроку тому почався мій курс антидепресантів. Протягом десяти років до того навіщось я вмовляв себе, що сам все порішаю, я ж огого комісар і чемпіон, а не слабак якийсь.
В грудні 23 року я зрозумів, що сиджу в повному розпачі посеред брудної хати, яку не прибирав як слід майже два роки, і хочу припинити своє існування. Все, що я роблю, здавалося абсолютно тупим і беззмістовним, в голові жевріла нав'язлива думка про те, що я шматок лайна, не гідний життя. Логічні доводи собі про те, що це не так, не працювали. Мені було весь час навіть не те, що сумно – сумно це було ще норм відчуття. Було до болю "ніяк".
Сьогодні я прокинувся в гарному настрої, виспався і зробив генеральне прибирання в хаті. Звісно, два роки срача за раз не прибереш, але тепер це схоже не на барліг пораненої тварюки, а на місце, куди принаймні можна запросити друга на каву.
Страшно подумати, що мені знадобилося півроку пити пігулки навіть не для того, щоб відчути якесь щастя, а хоча б для нормального функціонування. Ще страшніше уявити, де б я був, якби не наважився написати психіаторці.
Лікарка сказала, що моїй депресії близько 10 років. Тобто за цей час я просто забув, що може бути якось, крім як хуйово і через силу.
Будь ласка, якщо відчуваєте постійний смуток і брак енергії, сходить до спеціаліста. Лікування не буде швидким. Перші місяці 4 я здебільшого спав і тупив. Але тепер я бачу, що все це мало сенс. Сьогодні я пив каву, і вона мала смак. І сонце гріло мені шкіру, і це було приємно. Так має бути, це норма. Якщо ви не живете, а виливаєте – припиніть, прошу, вмовляти себе, що ви витягнете все самотужки. Підіть до лікаря.
Людство винайшло антибіотики, вакцини і антидепресанти для того, щоб ми могли не виживати, а жити. Життя важке і складне, але в ньому багато краси і любові, і якщо щоб згадати це треба пролікуватися – то лікування того варте.
Обіймаю всіх, хто зневірився. Надія є 🫂
В грудні 23 року я зрозумів, що сиджу в повному розпачі посеред брудної хати, яку не прибирав як слід майже два роки, і хочу припинити своє існування. Все, що я роблю, здавалося абсолютно тупим і беззмістовним, в голові жевріла нав'язлива думка про те, що я шматок лайна, не гідний життя. Логічні доводи собі про те, що це не так, не працювали. Мені було весь час навіть не те, що сумно – сумно це було ще норм відчуття. Було до болю "ніяк".
Сьогодні я прокинувся в гарному настрої, виспався і зробив генеральне прибирання в хаті. Звісно, два роки срача за раз не прибереш, але тепер це схоже не на барліг пораненої тварюки, а на місце, куди принаймні можна запросити друга на каву.
Страшно подумати, що мені знадобилося півроку пити пігулки навіть не для того, щоб відчути якесь щастя, а хоча б для нормального функціонування. Ще страшніше уявити, де б я був, якби не наважився написати психіаторці.
Лікарка сказала, що моїй депресії близько 10 років. Тобто за цей час я просто забув, що може бути якось, крім як хуйово і через силу.
Будь ласка, якщо відчуваєте постійний смуток і брак енергії, сходить до спеціаліста. Лікування не буде швидким. Перші місяці 4 я здебільшого спав і тупив. Але тепер я бачу, що все це мало сенс. Сьогодні я пив каву, і вона мала смак. І сонце гріло мені шкіру, і це було приємно. Так має бути, це норма. Якщо ви не живете, а виливаєте – припиніть, прошу, вмовляти себе, що ви витягнете все самотужки. Підіть до лікаря.
Людство винайшло антибіотики, вакцини і антидепресанти для того, щоб ми могли не виживати, а жити. Життя важке і складне, але в ньому багато краси і любові, і якщо щоб згадати це треба пролікуватися – то лікування того варте.
Обіймаю всіх, хто зневірився. Надія є 🫂
Виявляється, якщо вимкнути почуття провини, то вихід на прогулянку виходить доволі результативним для настрою
Сьогодні ти гуманітарій, а завтра працевлаштований у планетарій