Ні для кого не секрет, чого нам вартує утримання плацдарму на лівому березі. Пристріляні місця, fpv, міни на воді.
А "паромщики" всеодно працюють. Розуміючи, що цей вихід може бути останнім.

І ми намагаємося полегшити і якомога більше убезпечити роботу хлопців. Робимо вироби, які розміновують протоки та "кошмарять" підарів, викликаючи вогонь на себе, заставляючи підарів витрачати бк.

У нас звичайно нема таких жирних цілей, як у морських малюків. Проте важко оцінити вартість життя хлопців, які не підірвались на міні, тому що перед ними ми запустили свій човен.

Що нам для цього потрібно:
- старлінки + їх проплата (5 старлінків зараз є, але не проплачені)
- мікротіки (поки є)
- контролери (треба купувати)
- 4G роутери (поки є)
- акумуляторні батареї (є на один човен)
- відеокамери (купив комплект на один човен, взагалі потрібно купувати)
- човен (ну це добро ми вже самі відкопаємо, поки знаємо де є)
- двигуни (нічого нема, треба купувати)

Спочатку була задумка робити все це з гімна і палок. Але коли ти бачиш, як пацани ризикують життям, доставляючи човен на стартову позицію, приходить розуміння того, що тобі просто не простять, якщо щось з цього гімна відмовить.

От як вчора відмовила БУшна камера. Раніше працювала. А на завданні відмовила. Тупо не спрацьовував ІЧ фільтр, і вся підсвітка була до одного місця. Перевів у кольоровий режим, увімкнув WDR, зменшив швидкість затвору і витягнув хоч якусь картинку з місячного світла.

І хоч човен ⛵ пішов на дно, це сталося з незалежних від нас обставин.

Зі збору на антени (а їх у нас, дякуючи вам, трохи є) залишилось 6800.
5100 вже пішло на нові камери.

Загалом приблизний підрахунок бюджету одного човна - 2160 USD

Це правда за умови, що ставимо нові АКБ і без самого човна (але це вже наша проблема).

Розумію, що всім вам складно. Економіка в жопі і все таке.

Але хто може і має бажання - запрошую в баночку.

На безпілотний човен

🎯Ціль: 1 000 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6udyjJfN5w

💳Номер картки банки
5375 4112 1318 3135

А для тих, хто дочитав, саме так виглядає занурення камери під воду.

Rule 34 у біології: якщо щось існує, то про це вже видали книжку в Springer

Часом починає здаватись, що я немов заглохла автівка, яку треба розігнати вручну щоб та завелась і поїхала. Кожна зупинка, будь це проведення на самоті кількох тижнів чи лімбо очікування гарних новин, має ризик цього заглохнення, занурюючи у депресивний стан де нічого не радує.

Як писав James Clear: You don’t rise to the level of your goals. You fall to the level of your systems. Можливо треба просто постійно розганяти себе вручну, виконувати свої завдання не зважаючи ні на що, і забивати на те, що в них не вбачається змісту. Перетворювати себе на робота, шкіряного мішка, що бездумно виконує інструкції, написані ним же самим у куди натхненнішому стані. І сподіватись десь у глибині звивин, де заснули нейрорецептори щастя, що зовсім згодом вони прокинуться і все стане краще. І в новому стані прокинешся і ти як людина, яка прагне взаємодій і спогадів, з навичками, які ти здобув, поки бездумно грайндив.

І так до самої смерті. Боджек Чоловікінь гарно це демонструє: завжди настає ранок опісля, опісля хеппі-енду.

oh wow

Є підозра, що історії жанру Доктор Джекіл та Містер Хайд це історії про те, як мозок людей з конкретними дуже поширеними психічними розладами, як от депресією, цей розлад переварює. Не знаю як в оригіналі, але наставляння пасток свому альтер-его точно має там бути.

Ikigai in the complex plane

Вік це лише число на світовій лінії, стать це лише літера в паспорті, тобто в геномі

Зовнішність це лише фотонні спалахи на сітківці

What keeps me moving forward today

It’s been 3 years

Я не ставлю фото на CV бо хочу щоб мене наймали за навички, а не звабливий погляд

- Obtained the offer by eliminating my friends from competition