З нідерської задали написати некролог про відому людину, ваші пропозиції?

Geen politiek in de woordenboek app

Це сука щось на кшталт скиглінь про акулу на сцені NAFO чи розпʼятого хлопчика і бабцю під час епілептичного припадку прямісінько на блокпосту

Зʼїли, абортнюки?

CERN Ukrainian REMOTE Student Program:
скинули в Slack щойно цю пропозицію, запостили на сайті сьогодні, спробуйте якнайшвидше податися, за 4 тижні будуть починати відбирати людей. платять гарно, задачі цікаві, все за посиланням, це дуже гарна пропозиція (і потрапити реяльніше, ніж ви могли б подумати)

https://jobs.smartrecruiters.com/CERN/743999917982762-ukrainian-remote-student-program

Кун мене страшенно вибісив. Вважайте за тизер огляду.

Кун провадить чудову роботу в описі того, як наука відбувалась всі ці століття: робота в рамках парадигми, яка під час революцій, спричинених її невидержуванням, зсовується до іншої, і продовжує відбуватись вже в рамках неї. Проте як тільки переходить до спекуляцій щодо того, як вона має відбуватись, стає дуже соромно. Сам є верифікаціоністом і називає Поппера свого роду верифікаціоністом теж, Велесе.

Проте підхід Поппера дійсно не є ефективним, хоч і й близько не з усіх причин, які назвав Лакатос. Але це не означає перехід до верифікаціонізму, зовсім ні. Тут нас рятує Лакатос і його методологія прогресивних дослідницьких програм, які є послідовностями теорій, де кожна наступна щонайменше робить успішні апріорні передбачення. Ніякого обісцяного верифікаціонізму.

Повний погляд буде згодом. А поки що кину Куну плюс за початок формулювання ймовірнісного підходу: це нам знадобиться аби задресувати 5 сігма та 95% впевненість.

Прескриптивізм проти дескриптивізму, або як здійснювати революції і стагнувати впродовж десятків років між ними

Склалось враження, що це наймейнстрімніша книга з філософії науки, яка існує. Праці Поппера нервово смалять обабіч, а про Лакатоса ніхто ні сном, ні духом. І так не має бути, сказав би я, але хочеться почати як Кун: позитивно радше ніж нормативно.

Кун робить чудову роботу у зображенні того, як наука просувалась. В нормальний час вчені працюють в рамках парадигми: такої собі спільної філософії, яка з часом починає давати тріщину. З тріщин вилуплюються нові школи на противагу естеблішменту, і зрештою тріщин стає так багато, що стара парадигма відлинює на зміну новій. І в цю нову парадигму буквально навертаються науковці всіх шкіл, від естеблішменту до парій, а інакше вони припиняють бути науковцями. Думаю, на цьому паралелі з релігією не закінчуються, якщо наука у викладі Куна взагалі її не уособлює. Як не як, люди лишаються людьми, і де як не в науці вони лишаються без нагляду найдовше, маючи мало спільного з уособленням науковця, як його уявляє собі зовнішній світ. А перш ніж досліджувати світ тре скласти хоча б якесь його розуміння — підґрунтя віри у власні навігаційні інструменти. Тож чи така вже велика різниця між ченцями і науковцями?

Після гарного опису, Кун також дає непогані поради щодо започаткування революції, і надає способи навернення у нову парадигму. І десь тут корисне закінчується, даючи дорогу розділу Discussions типової статті. Обʼєктивність каже бувай, а здоровий глузд не повернеться аж до секції Acknowledgements. Я маю підозру, що саме цей розділ, де Кун стає нормативним ака прескриптивним, і повпливав на наукову спільноту та катедри філософії, якщо взагалі не змінив їх назовсім. Неабияк жахаючий розділ, чи радше дратуючий, який зводить науку до звичайної сфери людської діяльності: ремесла, сурогатної активності, дитячої забавки (mmm solving puzzles), ви назвіть. В цьому розділі Кун своїм баченням цілковито тривіалізує сферу пізнання світу, а своєму успіху завдячує тим самим людям, яких описав. Людям, які хочуть мати можливість верифікувати ака підтверджувати теорії замість лише спостерігати їхнє спростування. Людям, які хочуть вірити у свою правоту, чи у те, що вони будують щось стійке, що стоятиме століттями, а не щось що зруйнується черговим помахом вітру. Людям, які з таким вдалим ставленням не хочуть йти в технологічно-індустрійну сферу, де цьому ставленню і місце.

Зрештою, Кун не наводить відповідей на питання, які ставить на початку книги, або ж дає відповіді хибні, неефективні, і які не мають мати щось спільне з реальністю. Замість нього відповіді надає Лакатос, який на відміну від Куна знає, що таке передбачення. Кун за всю книгу згадав про передбачення заледве тричі, і то з натяжкою. Лакатос же пропонує ефективне вирішення колізії бачень Куна та Поппера: методологію дослідницьких програм, де дослідницькою програмою є послідовність теорій, в яких попередня теорія вмирає спростованою на зміну наступній. Кожна теорія у прогресивній дослідницькій програмі робить успішні апріорні передбачення і розвивається самостійно, а не лише у відповідь на емпіричний інпут зовнішнього світу. Теорія ж в стагнуючій програмі може щонайбільше рятуватись від спростування обростанням все більшою кількістю ad hoc гіпотез, які не додають пояснювальної та передбачальної здатності. Кожна ж наступна теорія у прогресивній дослідницькій програмі обростає нічим іншим як емпіричним вмістом і відповідно пояснювальною здатністю.

Підсумовуючи, я рекомендую прочитати Куна аби розуміти, як наука зазвичай провадилась і як діяти під час насування чергових наукових революцій. Проте він не розкаже як обрати сторону — за цим до Лакатоса. Як цікаво зазначив Кун, під час кризи часто велика школа бореться проти меншої, проте парадигма меншої зрештою перемагає. Хоча здавалось би, у більшій школі більше умів, які натомість зайняті фелляцією поточної парадигми і переконані, що не може ж бути стільки осіб неправими водночас.

Забуваючи, що науковець ніколи не правий: навіть у тому наскільки він неправий.

#примондні_матеріяли

З часом науковець стає лише трохи менш неправим. І з цим треба змиритись.

Відмін переглянув Шайтан Калитку, шукайте відміна в прошмандовках пчастору на іншій світовій лінії.

— What’s your Myers-Briggs personality type?
— LGBT.

Я ультраверт.

Цей чоловʼяга…

Читати все. Біологам сподобаються кросинговери нижче, як і економістам. А от за психіатрію сумно, тре дивитись детальніше. Чувак помилився і щодо дарвінізму, про це нижче

В реплаї якраз демонстрація успішного апріорі передбачення теорією еволюції. А от пані Кронін поплутала береги дуже сильно.

Як ви напишете англійською адресу будинку на вулиці 14 жовтня?

Ребрендинг

Тепер канал тегається як @machine_docent замість @lehrer_genau, зважаючи на заміну німецької нідерською та зникнення впевненості у викладанні. Як тегається відмін можна взнати якщо натиснути на ON.

Адже в цьому випадку ми будемо настільки далеко одне від одного, що активується МОНД-режим, який забезпечить не лише значно повільніший спад в напрузі нашої взаємодії, але й гарантію, що ми одне одного ніколи не полишимо.

Верифікаціонізм, хоч і звучить дуже привабливо щодо винагороджувальної здатності, має велику проблему з процесом роботи у його рамках: з кожною новою теорією тре спростовувати всі докази на користь попередньої, бо ж вони є її підтвердженням. Фальсифікаціонізм такої проблеми не має.

Якщо тільки верифікаціоністи не визнають, що тепер підтверджено дві теорії, і разом з тим теорія «Сварожі шляхи незвідані».