Meanwhile me and the boys буллін(ґ) each other

Ода перемогам

A moment of glory called evolution
Could I see the world with the eyes of a child
A new beginning, a moment of freedom
Like angels are singing a song full of joy

Впевнений, будь-хто в змагальній справі чув щось на кшталт «поразки важливіші за перемоги, бо на них вчаться». Можливо це гарна фраза для заспокоєння на перший раз, проте з часом ця «мудрість» починає бісити. І це зрозуміло: вона не лише є неправдою, вона також знецінює перемоги, і поразки теж.

Той, хто завжди програє, очевидно нічому не вчиться. Адже поразка є свідченням того, що щось пішло не так: фортуна повернулась задом, або ж техніка не працює. Ланцюжок поразок дозволяє усереднити фортуну і продемонструвати зі статистичною значущістю, що або техніка не працює переважну більшість часу, або не працює конкретно в цій ситуації, ви назвіть. А отже треба (вкотре) змінити підхід. Як ми довідаємось, що зміна годиться?

Через перемогу. Перемога покаже, що техніка стала якіснішою, або ж новий прийом працює. Або фортуна не дає зробити висновок, тоді нам потрібен ланцюжок перемог. Адже він так само статично значуще покаже, що відбувся прогрес. Тому на перемогах вчаться точно так само, як і на поразках.

Це класична схема відгуку на зусилля, яка потребує хоча б двох різних станів. Відповідно, на самих лише поразках ніхто нічому не навчиться. Як, очевидно, і на самих лише перемогах, проте коли поразка є сигналом необхідності зміни підходу, перемога є сигналом вартісності його утримання, а отже й сигналом збереження творчих сил від вигадування нових заледве працюючих схем. Гарний запобіжник вигоранню.

Ба більше, як поразка показує тобі поточну стелю твоїх можливостей, перемога демонструє тобі їх підлогу. Дуже важливо знати куди тобі прагнути, проте не менш важливо знати де ти стоїш, і що місце, де ти стоїш, чимраз стає вище. А лише досягши дна можна нарешті припинити падіння і відштовхнутися.

Проте це все не працює, коли до поразки ставитись як наведено у початковому твердженні. Аби програти, не треба намагатись, достатньо просто ставити камінці на край дошки, не намагатись нанести укол і не захищатись від атак, чи навіть просто не зʼявитись. Поразка це основний стан, який наданий гравцю за замовчуванням. В той час перемога гарантує прикладання щонайменше якихось зусиль, і винагорода їх забезпечує не полишання цієї діяльності взагалі. Кожна перемога заохочує спортсмена рухатись далі точно так само, як і поразка, і тримає спорт живим. І тому казати що поразки важливіші, чи намагатись заспокоїти гравця за рахунок знецінювання перемог, призводить до знецінювання самої суті гри.

[…]

Проте у перемог і поразок є зворотня частина. Можна любити саму гру, виключно процес, проте процес набридає коли гра не урізноманітнюється, чого можна досягти лише завдяки росту рівня гри, а як здобути ріст? Дивись вище. Проте в певний момент відкриття стратегії, яка буцімто працює проти гравців навіть з багаторічним досвідом, а згодом перестає, може настати жага перемог, а не процесу. І тоді, у пориві цієї жаги, гравець шукатиме шляхів виграшу, нехтуючи задоволенням від процесу чи навіть власною безпекою. І закінчитись це може не просто ланцюжком поразок, які є результатом сліпого тицяння, але й головною поразкою у карʼєрі гравця — неможливістю змагатись. Як от травмою від намагання відпрацювати щойно вигаданий «крутий», а натомість дуже сумнівний чи надто складний у виконанні прийом, чи жахливою поведінкою після поразок, що призводить до сорому від думки про появу на очі гравців-свідків. Цей стан виходить за межі позитивного-негативного відгуку в грі, і переходить у саме життя, стаючи його частиною. І тоді спорт, який до того був засобом втечі від життя чи засобом звільнення від думок постійно мислячої голови, зливається з цим самим життям, перешкоджаючи йому, і унеможливлюючи від нього втечу. Навряд це було метою гравця, проте саме це стає його найбільшою поразкою.

Як писав Сунь Цзи, вправні бійці старовини спершу убезпечували себе від поразки, і вже потім вичікували нагоди здолати суперника. Адже в наших руках убезпечити себе від поразки, в той час як нагода здолати суперника надається ним самим. Так само нагода здолати нас дарується супернику нашими руками, і дарується вона нами щоразу коли замість відпрацювати на тренуванні базові елементи чи попрацювати над слабкими сторонами гри ми обираємо посилити наші вже й так сильні сторони чи вигадати нові способи атаки. І саме тоді приземлення після блискавичної атаки відбудеться не на розслаблену стопу, а на стопу напружену. Не в напрямку гравітації, а під кутом до неї. І приземлення це не просто поверне ногу гравця на землю, а виверне її немов вправний борець, схиливши його на коліна, а затим і на четвереньки, у благальному його крику до Сварога про пощаду. І це стане остаточним уроком, який закінчить його карʼєру. Чи поверне йому перемоги, яких він так прагнув.

Якщо будете 7-11 серпня у Варшаві — пишіть

Шановні учасники Студматесмінару,

спішимо поділитися з вами чудовою математичною новиною! 🧐

Новостворений Міжнародний центр для математики в Україні (https://mathcentre.in.ua/) організовує свою першу подію. Нею стане літня школа під назвою "Numbers in the Universe" (https://mathcentre.in.ua/numbers-in-the-universe/). 😍

Даний захід буде проводитися в змішаному форматі між Україною та Польщею. А саме, в Києві для цього своє приміщення надає Київська школа економіки, а в Польщі - Stefan Banach International Mathematical Center in Warsaw. 👍

Зареєстровані учасники школи зможуть у стінах КШЕ послухати лекції відомих математиків, зокрема, таких міжнародних зірок нашої науки як Теренс Тао та Марина Вязовська!! 😱

Сама школа пройде 7-11 серпня 2023 року. Дедлайн безкоштовної реєстрації вже 31 травня, тому треба спішити. 🫡

Зауважимо, що якщо Ви не з Києва, але зацікавились даною подією, то від організаторів передбачено поселення в Києві на час проведення школи. Докладніше про це у формі реєстрації: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfIi6y1joXcLL0BnTDs84ZRGqsYc8B868cFZfdrITg6Kz5hmA/viewform

До зустрічі на цій нестандартній літній математичній події!

Надзвичайна історія «найточнішої наукової теорії»: постійні підгони та нестрогі, хоч і емпірично виправдані, маніпуляції безкінечностями, які кульмінують у тіньовому розрахунку однієї діаграми і сягають аж нещодавно зафіксованої аномалії магнітного моменту мюона, яка вже вкотре є теоретичною замість експериментальної. Бажаю прочитати кожному фізику частинок.

Цікаво, це їде мій дах, про що свідчить поступова зневіра у всьому що вбивають в універах в голову, чи дах поїхав вже давно і не у мене? Чи просто науковці продовжують бути людьми з притаманними їм упередженнями.

#матфіз

До речі, фізики частинок, що з MiniBooNE anomaly? Поясніть, будь ласка, бо з 2018 жодних суттєвих оновлень і мовчанка. Останній гуглибельний аналіз нічого не спростовує, і схоже всі почали забувати, що аномалія є нічогеньким підкріпленням саме гіпотези стерильних нейтрино, які ще й маючи масу порядку кількох еВ здатні пофіксити розбіжності між МОНД та динамікою галактичних скупчень.

#матфіз

Поки фізики частинок протягом 40 років безуспішно намагаються знайти частинку темної матерії, біологині за пару хв віднаходять відсутні в Стандартній Моделі праворукі нейтрино!

First author: @yasya_b.

Бажаю кожному такої дружби