Мій улюблений відступ у Квантовій Механіці Вакарчука, де є нуль квантової механіки і сто всього. Як пам'ять у процесі довільного характеру, від біологічних до історичних, може спричиняти повторюваність.

Це наштовхує на роздуми про важливість пам'яті вцілому. Наприклад, заради чого ми взагалі здобуваємо позитивні емоції у соціальних взаємодіях, якщо не заради спогадів? Навіть жити в моменті не виглядає самодостатньою схемою, якщо цей момент не залишає сліду. Надто сильне ж замислювання може взагалі привести до пріоритизації лише дій, які лишають по собі слід у наших свідомостях (благо мем етимологічно є синонімом до пам'яті).

Але давайте помислимо про смерть. Найцікавіше в ній те, що ви не знатимете, що померли. Чому? Адже момент смерті потрібно зафіксувати, проте після цього вже не лишиться приймача, який цей момент обробить, у зв'язку зі скінченністю необхідного на це часу. Але це надто наближений розгляд, і скоріше за все якийсь нейрон таки доживе до реєстрації смерті.

Memento mori, хулі.

#матфіз

Починаю потроху ознайомлюватись з тим, хто такі ці ваші ліві та праві. Так як консенсусу де істина для роду людського за кілька тисяч років схоже досягнуто не було, пора звертатись до емпіричних доказів. Почнемо з найочевиднішого.

Тим часом маю ідею зобразити країни на політичному компасі, а на осі z ставити решту кількісних метрик, і в такому першому наближенні дивитись, хто в якому аспекті посмоктує. Проте складно нарити таку базу, радий буду якщо допоможете.