Вечори відтепер будуть присвячені не пісням, а танцям, чи чомусь зримому. Почнімо з класики. Напевно, моє улюблене зображення хореографічної єдності з емоціями. Зображення з творіння, де кожен рух мав значення. Схоже, це неможливо досягти в ігровому кіно, тож чергова перемога в скарбничку анімації.

Відмін товктиме уявні пики стопою з розвороту онлайн вже з цього четверга.

Вперше за рік зайшов у лінух, а тут такий приємний сюрприз.

Астрологи оголосили тиждень Vox. Як ЄС платить довколишнім країнам аби ті не пускали до себе потенційних іммігрантів, та як Лукашенко це експлуатує, змушуючи ЄС порушувати власні закони про неприпустимість колективних вигнань та гарантованість надання хоча б мінімальних прав людям, які застрягли при нестандартних перетинах кордону. Але чи має ЄС їх пускати?

Sorry not sorry.

"Якщо тікаєш від Ісламу, навіщо везти його з собою в іншу країну?"

POV: цікавлюсь в чаті групи чому у мене не стоїть бал за задачі в Google Classroom.

via @olexdav.

Реву, перевірив — не фейк.

А потім в наш тред залетів Тайвань з оцим мемом

Створюємо тренди, тиснемо ворога мемом.

1 мільйон переглядів, 200к вподобайок

До речі Гад Саад, професор еволюційної психології та за сумісництвом титруб-блогер та активний користувач Цвірінькала (звучить як Забіне Хоссенфельдер, а на ділі ще толком не дивився), написав про Іслам, радикальний фемінізм, та інші небезпечні ідеї цілу книжку The Parasitic Mind. How Infectious Ideas Are Killing Common Sense. Чи радше вивалив.

Доказової бази немало, хоча могло бути більше, сам автор хоч і справляє враження трохи крінжа часом розповідями про свої суперечки в Цвірінькалі та відео на Титрубі, як згадуєш що інакше в цивілізованому світі зі схожою ефективністю не поборемося (погляньте на мемну дипломатію) — відчуття іспанського сорому зникає. Одні ідеї розкриваються доволі суттєво але переважно на словах та випадках з життя, бо хоч статистики і вистачає, вона не є обробленою чи результатом дослідження. В інших він вже тисне доказовою базою: наприклад, хлопчики від природи схильні обирати хлопчачі іграшки, як і дівчата дівчачі, і ніяких соціальних упереджень в цьому нема, про що є навіть не одне дослідження. Також автор намагається вибудувати спосіб мислення аби протистояти тим самим паразитичним ідеям, що включатиме звернення до саме цієї доказової бази, але як на мене ідею достатньо не розвинули.

Книженція допоможе мислити трохи сміливіше в догматизованому світі, дасть посилання на важливі дослідження та статистику щодо питань, нові точки зору що безумовно корисно, а також закладе початок тому самому способу мислення на основі когомологічних мереж. Чи рекомендую я її — хороше питання, бо слухав я її не лише з місяць тому, а й схоже в екзистенційному депресняку, помножте це на проблеми з моєю короткотривалою пам'яттю. Проте те, що книга не розвинула все на належному рівні відчувається об'єктивно, і навіть якусь конкретну і в той же час ментально сильну (пояснювально потужну) думку, виражену одним-двома реченнями, з неї винести складно. Хоча вцілому дуже навіть норм, і деякі речі справді справляють глибоке враження, як от реакція на поточний тренд називання паранджі жіночим волевиявленням (саме так, ви правильно прочитали).

Ви вже знайомі з головною думкою Мистецтва Війни Сунь Цзи, з якої генерується ледь не вся книга і яка дає вам принцип, що застосовний ледь не в кожній сфері життя і по сьогодні. Талеб в Антикрихкості надає схожу за впливом думку, яка підлягає застосуванню навіть у динаміці людських взаємин: зробити перший крок у відносинах, які можуть стати більш ніж дружніми, дає велику винагороду у разі успіху та насправді надумані втрати у випадку його відхилення — антикрихкість, і відповідно порада please mishandle, раціоналізована як через поняття opportunity cost, так і приховані несвідомі ризики страждань від ненамагання цей крок зробити.

Хоссенфельдер в Lost in Math: How Beauty Leads Physics Astray аналогічно генерує цілісіньку книгу з ідеї поглинутості в математичній красі, яка втрачає довільний зв'язок з емпірикою, себто реальністю та універсальними суддею науки — природою, а отже і самим науковим методом (математика це не наука за Поппером, до речі. Хоча мало хто похвалиться такою відтворюваністю). І після прочитання стаєш доволі таки свідомим щодо власних упереджень у науковій діяльності і починаєш ловити й в собі гітараста. Гад, в свою чергу, мав шанс розвинути порівнянну за впливом ідею принаймні наприкінці, з його когомологічними мережами доказів, але особисто я не зміг її нормально осягнути. З решти тексту я також не зміг вивести якийсь універсальний принцип. Тому якщо у вас вийде — розкажіть, будь ласка, можливо навіть матимете публікацію!

Рекомендація: флюїдна, з вищенаведених причин, але 90 відсоткова, бо коли ж ви ще матимете можливість як слід про це все задуматись, а на Audible книженція включена в підписку, тож мерщій освічуватись!

Підсумовуючи книженцію: Іслам викликає занепокоєння абсолютно справедливо, і нічого називати це ісламофобією. Участь трансгендерів у змагальному спорті, де є поділ за статтю — теж. Радикальний фемінізм — покличте маму Коклету, продовжимо. А ще Трамп це не так погано як малювали, в той час як республіканці шалено нерепрезентовані в академічних інституціях. І хто такі ці ваші когомологічні мережі???