Загальний збій глобальної системи безпеки очевидний. Росія запустила ланцюгову реакцію «обвалу традиційних правил, домовленостей», суть якої: провокуйте, атакуйте, відкрито вбивайте громадянське населення, поводьтеся максимально агресивно, тому що така модель «публічної поведінки» викличе ступор у політичних еліт, посилить їхнє небажання ухвалювати рішення, їхній ірраціональний страх, частково заморозить синхронну колективну жорстку відповідь. Саме тому ми бачимо сьогодні, як неготовність остаточно ухвалити консолідоване рішення про важливість стратегічного програшу Росії втягує світ в епоху тотальної нестабільності, різкого зростання апетитів глобального терористичного альянсу, відмови від міжнародного права. Настає час обов'язкових жорстких рішень.

Сьогодні можна сказати напевне: у світі вже сформований глобальний терористичний альянс. До нього належать як окремі терористичні групи й радикальні рухи напрямів та ідеологій, так і конкретні держави, що виступають тіньовими спонсорами й замовниками.

І якщо ви думаєте, що ХАМАС спланував свою атаку на Ізраїль у кустарних умовах, без надання третіми особами професійних розвідданих, ви помиляєтеся.

Завдання цієї групи: гра в розкол, гібридні агресії, кампанії ненависті, використання вразливостей глобальної системи для її паралічу через DDOS-атаки колективних органів, підрив економічної системи.

Ця війна має багато невидимих фронтів, але глобальний сьогодні в Україні. Саме тут зло остаточно прорвалося з-під тріщин земних плит у вигляді російської навали. І саме від результату війни тут сьогодні залежатиме, яким буде спільне завтра.

Тому менше сумнівів і нерішучості.

Більше рішень і конкретних дій.

Кривава різанина в ізраїльських кібуцах, убивства людей у їхніх будинках, розстріли автівок на дорогах, викрадення жінок і дітей – усе це та сама відома всім Буча.

Українцям не потрібно читати репортажі ЗМІ, щоб зрозуміти, що там відбувалося. Ми й так знаємо все, що в них написано. До кожної коми.

Нашим друзям потрібно знайти в собі сили прочитати все. Та зрозуміти: різанина ХАМАС, як і звірства росіян, – це не спонтанний акт насильства, а спланований акт залякування.

Вони хочуть зламати дух, підкорити волю, відмовитися від спротиву. І все це – в момент найбільшої вразливості демократій: виборчого процесу та розгерметизації інституцій.

Таких Буч більшатиме, якщо не продемонструвати зворотне. Час демонстрації єдності. Час рішень.

До речі, цікава особливість відверто проявляється останнім часом… Масові вбивці/беззаконники (Росія на державному рівні, ХАМАС – на організаційно-терористичному) влаштовують шалену, але системну й продуману різанину на чужій території. Різниця лише в тривалості різанини. І після першого шоку, коли країна-жертва готує ефективний контрудар, з’являється несподівана «пропозиція» від численних потенційних «посередників»: не можна допустити розширення конфлікту; треба негайно зупинити вогонь і буквально терміново сісти за стіл переговорів. Тобто головне – не допустити покарання винного, не дати його розгромити, не посадити авторів різанини на лаву підсудних, не дати ініціатору програти, розтягнути конфлікт у часі (підморозити його). А потім із подивом усвідомити, що міжнародне право не працює, а стримувальні конвенції все частіше мають вигляд фікції. Може, час зіставити причини та наслідки, а особливо наслідки такої поведінки?

Що змушує активізуватися сьогодні диктаторські режими та їхніх терористичних посіпак? Вони сприймають невизначеність як слабкість. Вони вважають, що Америку лихоманить, а Європа слабка. Вони вважають, що ідеальний момент настав, і це збуджує їхні уяви, штовхаючи підвищувати ставки. Сигнали, що транслюються, важливі. Час довести: сили зла помиляються та недооцінюють силу демократій. Більше принципових рішень.

Фантастическое лицемерие.

Субъект «Путин», чьи руки в прямом смысле по локоть в крови жителей Мариуполя и Бучи, покашливая, призывает «стороны конфликта» на Ближнем Востоке не трогать «стариков, женщин и детей», раз уж мужчины решили поиграть между собой мускулами.

При этом обращается автор умышленного геноцида украинцев и воровства украинских детей не к российским солдатам, вырезавшим целые села, и даже не к палестинским боевикам, сжигавшим заживо израильтян, а именно… к Израилю, попутно обласкивая Иран и почему-то навязчиво отождествляя боевиков ХАМАС с палестинским народом.

Так или иначе, у России не выйдет ни заболтать ситуацию, ни надеть лицемерную «миротворческую» маску. Все слишком очевидно и слишком обильно измазано кровью.

Путин и его элита – военные преступники. ХАМАС – это усовершенствованный в зверствах ИГИЛ.

С террористами не ведут разговоры. Террористов уничтожают или отправляют на скамью подсудимых…

Чому саме Рф виглядає як базовий консультант і головний інтересант ХАМАС?

Технологічна специфіка дій під час «чорної суботи» та підсумкова мета: страх, залякування, атаки на цивільні поселення, відволікання уваги та множинність застосування терористичних інструментів.

А також – обов'язкова публічність у демонстрації шокуючої моделі поведінки тих, хто атакує. І абсолютно однотипний (схожий на російський) подальший інформаційний супровід: «Ми не атакуємо цивільних, а всі наші звірства – це лише чужа пропаганда».

Завдання стояло чітке – вирізати цілі сім'ї, шокувати Ізраїль, синхронізувати атаку дронів/ракет/множинні прориви стіни, забезпечити ситуативне захоплення військових баз за допомогою профі за масового відволікання уваги різаниною цивільних у поселеннях, масштабне захоплення заручників.

Далі – масштабні протестні акції у країнах демократії з метою запобігти акції відплати й різко скоротити увагу до тривалої російської експансії в Україну.

Остання частина плану вочевидь провалилася. Світова громадськість швидко й чітко озвучила загальну та єдину правильну позицію: зло це зло, воно не має виправдань та «поважних причин».

Отже, маятник розвернувся й повернеться до своїх ініціаторів.

Терористів буде ліквідовано, а західні політики ще більше мобілізуються у підтримці України та Ізраїлю.

Рф – безумовний спонсор сучасного всесвітнього Хаосу. Рф відкрито інвестує у знищення міжнародного права, у регіональні ескалації, війни та перевороти, у домінування ультраправих і нацистських рухів, у теракти в багатьох регіонах, у відмову від традиційних переговорних правил. Рф украй зацікавлена в наростанні конфліктності та взаємної ненависті, у зростанні впливу людиноненависницької пропаганди. Рф дискредитує міжнародні інституції, блокуючи їх реформи та обнуляючи можливість активно втручатися в врегулювання. Рф зацікавлена в побудові певного «Нового світу», де домінуватиме безумовне «право сильного», «шокуюче насильство», масове взяття цивільних заручників, руйнування територіальної цілісності багатьох країн.
Хочете повернути світові трохи стабільності, передбачуваності та договороспроможності? Працюйте над усуненням першопричини, а не лише над ліквідацією наслідків. Працюйте над стратегічним програшем Рф... Інакше хаосу буде набагато більше...

600 днів масштабної, руйнівної війни в центрі Європи… 600 днів Росія жорстоко вбиває громадян іншої країни, ламає глобальні правила, занурює світ у кривавий хаос, пробуджує в інших диктаторів бажання стріляти, руйнувати… 600 днів Україна стоїчно намагається втримати світ від постапокаліптичного майбутнього, від падіння в беззаконня, у право сильного, у геноцид заради геноциду. І нам вдасться це зробити, бо надто висока ціна у фіналу війни…

Глобальні правила, глобальні домовленості, глобальна політична система під важким системним ударом. Класичні конфліктні хвороби, а також зухвалі моделі поведінки недемократичних режимів, які довгі роки не отримували належних реакцій, максимально болісно проявляються саме сьогодні. Хаос уже очевидний. На жаль, не зупинена вчасно Росія, яка роками ламала чужі суверенітети й безкарно масово вбивала громадян інших країн, фінансувала міжнародні терористичні мережі, відкрито запустила Глобальний руйнівний квест. І або ми все/таки повернемо правила, право, стабільність, або локальні війни/конфлікти/ескалації реально перетворять світ на один великий осередок смертей і руйнувань… Час вдаватися до жорстких рішень, відмовившись від пошуку традиційних брехливих компромісів…

Новий розділ цієї війни (не)офіційно розпочатий. Скільки не записуй у «Конституцію Росії» окуповані території, аби «зберегти спадок» під ризиком палацових переворотів, зрештою Москві доведеться визнати умови на землі, які склалися. Для російських військ більше немає безпечних місць у межах… міжнародно визнаних кордонів України. А значить: жодної можливості середньостроково зберегти за собою Південь, Крим і Чорноморський флот. Годинник уже пішов у зворотному напрямку. Нафтогазова голка ще відтягує кінець. Але він уже давно став неминучим.

«Війна так війна» – прямо й недвозначно заявляє Путін, остаточно переставши маскувати свої цілі... Тим самим публічно фіксує безумовний мотив злочину: Росія масштабно вторглася на територію України з метою масових убивств, тотальних руйнувань, захоплення територій. Цього достатньо, щоб усвідомити: немає жодних можливостей для «компромісів», «переговорів». Інакше це робить навмисні воєнні злочини легітимним і дієвим інструментом глобальної політики.

Багато друзів України сьогодні щиро хвилюються, що загострення подій на Близькому Сході може забрати увагу союзників і зменшити підтримку України.

Я набагато оптимістичніший.

Зміна фокуса уваги в медіа прибере зайву політизацію війни (коли підтримка стає предметом внутрішніх політичних процесів) і дасть змогу розблокувати дорогу правильним рішенням.

Час продемонструвати непохитність підтримки України на всіх рівнях.
Час авіації. Час далекобійних ракет.

Світ сьогодні перебуває в особливій політичній фазі. Коли треба прийняти для себе очевидне: або світ живе за чіткими й передбачуваними правилами, або з’являється «альтернативне бачення». Альтернатива від Росії – це про світ, у якому править першородне зло, демонстративне насильство, масове вбивство. Альтернатива від Росії – це хаос і свавілля...

Це треба зупинити тут і зараз, доки зло не розрослося до гігантських масштабів.

Тому підтримка України сьогодні – це про раціональні та виправдані витрати, які набагато менші, ніж суми, які доведеться витрачати завтра, коли Альянс Зла повністю зміцніє та усвідомить, що він безкарний, домінантний, безмежний.

Сьогодні ми маємо одну ціну за право жити в передбачуваному світі. Завтра ціна й наслідки багаторазово зростуть…

Золоті «тихі десятиліття», коли можна було відкладати ухвалення складних рішень і не звертати уваги на конфлікти, що стрімко наростають, закінчилися. Закінчилася також опція під назвою «знайдімо компроміс», коли під компромісом розуміється пряма поступка агресору, «заплющені очі» на безумовні злочини та демонстративні порушення глобальних договорів. Або/або. Або мовчки продовжуємо дивитися на руйнування варварами цивілізації – в Україні, на Близькому Сході, у Європі. Або просто сьогодні потрібно заново визначитися в базових складових, що таке глобальні правила поведінки; що таке відповідальність за порушення цих правил; як довго потрібно зберігати терпіння, коли тебе б'ють; хто саме зараз є ключовим провокатором і донором нестабільності й чому цей «провокатор» (Росія) має обов'язково програти… Хочемо передбачуваності та стабільності? Доведеться попрацювати та ухвалити непрості рішення…

Будь-яка далекобійна ракета (150 км+) ефективно виконує сьогодні низку найважливіших завдань, наближаючи нас до справжнього паритету в системах зброї із супротивником. Перше: безперечно ламає логістику тилового забезпечення Рф і тим самим значно здорожує війну... Друге: унеможливлює накопичення резервів і не дає змоги проводити ротації... Третє: руйнує транспортні системи й робить майже всю окуповану територію вкрай небезпечною. Що абсолютно позбавляє Рф можливості й далі насичувати ці території своєю присутністю... Четверте: здійснює значний психологічний тиск. Ніхто з окупантів (включно з політичними туристами з Рф) не може почуватися в безпеці… П'яте: частково знижує залишкову домінантну присутність Росії в повітрі (гелікоптери й тактична авіація) по лінії фронту…
Суцільні плюси, які остаточно знецінюють репутацію російської армії та російського ВПК. Питання сьогодні лише в кількості ракет і швидкості їх постачання Україні…

Сказавши «А», правильно визначивши першопричину хаосу, що насувається, важливо розуміти, що насправді буде далі. І як цей жах зупинити… Ілон Маск, до речі, має рацію, коли говорить про те, що російська агресія в Україні має загальнолюдський, цивілізаційний характер у своїй руйнівності. Однак він (і не лише) робить, на мій погляд, принципову помилку у своїх подальших міркуваннях. Маск вважає, що «здача України» під ніж обов'язкового масштабного російського геноциду приведе нас до кінця війни та «вічного миру». Це катастрофічна помилка. Відмова від підтримки України точно не припинить війну, але неминуче призведе до різкого примноження конфліктів у всьому світі, кінця епохи міжнародного права, краху міжнародної економіки і тріумфу сил зла. Правил більше не буде. Передбачуваність і договороспроможність остаточно помруть. Апетити агресорів зростатимуть, терористичні угруповання отримуватимуть дедалі більше інвестицій у межах Осі зла. Все це закінчиться Великою війною на різних континентах, у якій, імовірно, в такому разі вже доведеться брати участь і громадянам Америки.

На кожному з нас сьогодні лежить відповідальність за те, яким буде світ завтра. Відповідальність лежить на тому, який сигнал ми транслюємо сьогодні. Будь-які сумніви стають живильним середовищем для агресорів, хвилюючи їхні свідомості думками про слабкість Західного світу. Відлуння цих сумнівів ми бачили в Ізраїлі. Не дайте сумнівам убити надію…

Росія на цьому етапі війни істерично вкладається... По/перше, у масштабні «м'ясні» контрштурми, щоб пройти хоча б на 500 метрів. Заради пропагандистських цілей… По/друге, у провокування інших осередків нестабільності в різних регіонах. І пролонгацію цих нестабільностей, щоб максимально відвернути увагу демократій від підтримки України… По/третє, в обов'язкове заморожування конфлікту, зниження інтенсивності бойових дій і збереження своєї присутності на частині окупованих територій. З подальшим виходом на наступні етапи війни… По/четверте, у постійний пошук ракет/снарядів/дронів у третіх країнах та створення мережі виробництв у межах умовного терористичного Альянсу… По-п'яте, у переведення війни в позиційну без істотного просування сторін, щоб частково відновити вплив на глобальні дисекції… Усе це разом має передбачуваний, примітивний вигляд і легко усувається жорсткою принциповою позицією коаліції країн демократії. Потрібно довести війну до справедливого фіналу й отримати архітектуру нового глобального порядку...

Сьогодні треба прийняти, що Україна, війна в Україні, справжні російські наміри щодо знищення українців – це не лише актуальні політичні теми для використання у внутрішніх конкурентних дискусіях. Дискусії, безумовно, важливі й корисні. Проте Україна – це про фундаментальне виживання демократій сьогодні, про повернення до обов'язкових правил, про дієве міжнародне право, про глибинну справедливість. Зрештою, це про майбутнє, яке може бути білим, де є сенс прогнозувати та будувати свої особисті плани / кар'єри, чи чорним, коли диктатори зможуть побудувати один глобальний табір без правил та особистих свобод.

Буря, безперечно, вже вирує… Передумови, які були сформовані десятиліттями неправильної, «псевдоасимілятивної» політики, толерування беззаконної поведінки агресивних режимів, що порушують глобальні правила, та явного загравання з російськими планами «змінення світового порядку», призвели до сьогоднішніх сумних наслідків і трагедій. Просто зараз пожинаємо дедалі гіркіші плоди: укорінення ненависті до різних етнічних груп із подальшими спробами їх знищення; залишкове руйнування світових інститутів; медійне бравування відвертими звірствами проти цивільного населення та масштабування війни з геноцидним компонентом. Росія для більшої наочності запустила офіційні антиєврейські погроми. Тому що досі вважає демократичний світ... слабким, терплячим, нездатним протистояти агресії. Необхідно нарешті приймати правильні рішення. Не можна закінчувати компромісами те, що руйнує систему світових відносин. Не можна заохочувати демонстративного вбивцю. Не можна залишати Рф у нинішньому вигляді. Не можна повторювати 2008 і 2014 роки. Інакше хаосу буде ще більше...

Втома від війни, готовність домовитися з авторами повномасштабного вторгнення в Україну, відмова від норм міжнародного права, схильність до фатальних компромісів, толерування воєнних злочинів, страх перед диктаторами, які готові влаштовувати війни, – усе це абсолютна пропагандистська фікція, у поширенні якої зацікавлені лише авторитарні режими, подібні до російського.

Реальність геть інша: у демократичних країн сформоване чітке уявлення про те, що конфлікти слід закінчувати лише справедливими фіналами, що злочинці обов’язково мають бути покарані, що воєнні бюджети слід збільшувати, що немає сенсу досягати якихось компромісів, інакше завтра війни та витрати на безпеку будуть набагато більші, що Росія абсолютно недоговороспроможна та є головним спонсором глобальної нестабільності й глобальної крові.

Правильні висновки очевидні. Правильна логістика розгортається. Єдине, що в дефіциті, – це час…