Одного разу я очі побачила,
Темні, блискучі, вродливі..
Потунала я в них з першого погляду, аж дар мови загубила поки в них дивилась.

Але щось мені гукало
Чи то серце?
Чи то ще..
Бігти від них далеко треба.
Щось тоді зі мною стало, мабуть в давньому кошмарі побувала, але в ньому не заблукала. Та й зараз не згадаю.
Бігла я ті хвилини.. години. Ноги заплутувались, очі губились, дар мови так і не повернувся..


Але ж до тепер я ті очі пам'ятаю.. той крик, який до лунав з усіх боків.. але дивно, поруч то нікого не було.
Ті очі..
Той крик..

Страх темноти (ніктoфобія) — це не просто «лякатися, бо вимкнули світло», коли, людину лякає не сама відсутність світла, а те, що в ній находить.
Це стан, коли темрява викликає сильну тривогу або паніку, прискорюється серцебиття, навіть якщо людина розуміє, що реальної небезпеки немає і не може існувати.