Хвилинка історії і якісного гумору.

Пам'ятаю, як мені на Форумі видавців намагалися впарити «Країну Моксель» Білінського як серйозне наукове дослідження.

Звісно, книжки Білінського майже настільки ж далекі від серйозної науки, як фільм Plandemic. Але чомусь їх часто сприймають всерйоз.

У цьому ролику — гарний розбір, чому не варто читати «Країну Моксель». Разом із шикарним гумором, заради якого варто подивитися навіть якщо вас не особливо цікавить історія.

https://bit.ly/2zyx6TF

Тим часом, за Білінським ми почали забувати про справжню класику

Залишу вас із цим на вечір

Друзі, багато з вас, напевно, чули про ситуацію навколо "Довженко-Центру". Але, якщо ви не в курсі, коротко розповідаємо:
🎥"Довженко-Центр" займається збереженням і популяризацією українського кіно - у фільмотеці інституції знаходиться понад 42 тис. стрічок від самого початку ХХ ст.
💻 Останні роки новий керівник центру Іван Козленко та його команда перетворили його у потужний культурний осередок, віднайшли та реставрували безліч унікальних стрічок. Проекти центру стали по-справжньому успішними, установа була стабільно прибутковою, що є великою рідкістю у нашій культурній сфері.
🔇На початку року почались проблеми - Міністерство фінансів відмовилось погодити паспорт бюджетної програми, за якою фінансується центр, виплачується заробітна платня його співробітникам. Усі прибутки були направлені на виплату частини заробітної платні. Детальніше у цьому дописі https://www.facebook.com/ivan.kozlenko/posts/3327411377282424
🔒Вчора, 28 травня, "Довженко-центр" оголосив про свою неплатоспроможність
http://www.dovzhenkocentre.org/news/396/, а директор Іван Козленко подав заяву про звільнення.

На наших очах може закінчитись історія важливого культурного осередку, діяльність якого вселяла надію у майбутнє. Віримо, що максимально широкий резонанс та тиск по усіх фронтах дозволить вирішити ситуацію і уникнути жахливої помилки. Тому ми зареєстрували петицію до Президента України з вимогою використати свій вплив для вирішення ситуації. У разі, якщо вона набере 25.000 підписів Володимир Зеленський буде забов'язаний її розглянути. Це займе максимум 5 хвилин вашого часу, але ви можете зробити справді важливий внесок у порятунок центру! https://petition.president.gov.ua/petition/97306

Тримаймось і стоїмо у перших рядах!

#архів

Кажуть, якщо в заголовку згадується слово «Трамп», стаття автоматично стає популярнішою. У 2018 році New York Times вжила це слово загалом 93,292 рази.

У моїй статті для MediaLab воно вживається тільки 20 разів. Cподіваюсь, цього буде достатньо, щоб ви її відкрили.

У тексті — про те, як найпопулярніший новинний канал у США Fox News поступово перетворюється з консервативного ресурсу у канал пропаганди Білого дому.

У пакеті йдуть трохи анекдотів (як Трамп починає свій день із перегляду Fox & Friends — і як політики намагаються потрапити в ефір цього шоу, щоб вплинути на Трампа) і трохи серйозної аналітики про те, як це все негативно впливає на американське суспільство (спойлер: політична поляризація).

Текст докарантинний, але політична поляризація у США нікуди не поділася, і пандемія це ще яскравіше показує. Але про це детальніше читайте скоро в Old York Times.

https://medialab.online/news/foxnewstrump/

Цей час настав!1!

Алгоритми ще не вміють писати, як журналісти (хоча прості новинні замітки за шаблоном — наприклад, про коливання ринків чи результати спортивних ігор — спокійно можуть робити), але вже достатньо гарно справляються із content curation

https://www.theverge.com/2020/5/30/21275524/microsoft-news-msn-layoffs-artificial-intelligence-ai-replacements

Графік світових лідерів за кількістю підписників у Твіттері.

З очевидних кандидатур: чотири з лідерів топ-5 найбільш населених країн світу (Індія, США, Пакистан, Індонезія). Плюс Папа Франциск — він все-таки більше відомий як глава глобального напряму християнства, а не як глава держави.

Королева Ранія з Йорданії — інфлюенсерка, яка активно використовує соцмережі. (Трамп, звичайно, також сам по собі Твіттер-інфлюенсер).

А ось детальне дослідження того, як уряди по всьому світу використовують Фейсбук, має бути цікаво

У газеті «День» вийшло велике інтерв'ю зі мною про Вікіпедію.

Сьогодні доведеться вперше з 2012 року купити паперову газету. Ну але ви можете й онлайн почитати, має бути цікаво (принаймні початок😉)

А вот еще неплохой нью-йоркеровский профайл Юваля Ноя Харари — израильского историка-медиевиста, который за последние годы фактически стал самым популярным философом планеты.

В принципе, если вы Харари читали (что довольно вероятно), то понимаете, что пересказ его идей — дело нехитрое и быстрое: три главных революции в истории человечества; мы стоим на пороге четвертой; главный вызов наших дней — это искусственный интеллект и его возможные осложнения. Это если вкратце, но и метод Харари состоит именно в том, чтобы обо всем говорить вкратце, с высоты даже не птичьего полета, а примерно Луны: он мыслит тысячелетиями и мегаэпохами, это даже не Бродель с его мир-системами. В этом, по всей видимости, одна из находок Харари как историка — с ним трудно спорить, потому что никто из его коллег просто не готов говорить на таком уровне обобщений.

Так вот — про идеи понятно, интересно всякое сопутствующее. Выделю несколько моментов. Во-первых, Харари — образцовый философ-звезда эпохи позднего капитализма: у него имеется бэк-офис из 12 человек, которые занимаются его делами и продвижением брэнда (вплоть до графического романа по «Sapiens»), и менеджер — он же бойфренд, — который выбивает из разных мировых конференций гонорары в сотни тысяч долларов. Следствие этого — то, что Харари крайне осторожно относится к любым политическим высказываниям и редко занимает сторону: это как минимум было бы вредно для бизнеса (в этом смысле яркий пример — его колонка про коронавирус в Financial Times, буквально за все хорошее против всего плохого).

Во-вторых, я не знал, что Харари — дикий фанат медитации: медитирует минимум час в день, ездит на випасану и так далее. Это как будто многое объясняет в его взглядах — собственно, в тексте хорошо об этом сказано: в некотором смысле это такой буддистский подход к истории и философии, который в конечном счете призывает нас принять собственную незначительность в этом огромном мире и почувствовать себя частью каких-то огромных процессов. В конце материала есть очень милая сценка, где украинская журналистка говорит, что «Sapiens» поменял ее жизнь — именно потому, что она расслабилась и приняла, что ее жизнь имеет смысл только для нее самой.

В-третьих, меня почему-то очень зацепил маленький эпизод, где Харари объясняет, как его первая и главная книга родилась: ему нужно было читать лекции по всеобщей истории; он не любил и не любит читать лекции; он писал их текст — и в итоге вышла книга; прямая и немного снисходительная интонация «Sapiens» именно этим объясняется. Тут я это просто примеряю на себя — да, нередко оказывается, что лучше всего какие-то идеи формулируются и кристаллизируются, когда тебе нужно донести их публично в лекционном формате; в этом смысле делаю себе зарубку, чтобы меньше отказываться от таких предложений — и больше использовать их как мотивацию для додумывания чего-то.

А, ну и да — естественно, Харари тоже много говорит про то, что главное — это хорошая история (и — что уже более сомнительно — даже не так важно, насколько она правдива). Но это мы, как говорится, и так знали.

(P. S. Я читал «Sapiens» и более-менее основательно просматривал две следующие книжки Харари; мне кажется, что первая книга — хорошая, а остальные две искусственно раздувают довольно простые мысли и немного похожи на sales pitch для этих самых VIP-конференций с гонорарами в несколько сот тысяч долларов.)

«Суспільне» опублікувало пояснення протестів у США для українців від трьох відомих американських істориків — Френсіса Фукуями, Тімоті Снайдера і Енн Епплбаум.

Звісно, експертів обрали із ліберально-українофільської бульбашки. Але це не робить їх менш цікавими, і їхні пояснення спеціально для українців теж цікаво почитати.

Наприклад, гарне пояснення, чим погане гасло All Lives Matter:
>Також хочу пояснити, як варто сприймати гасло «Всі життя мають значення» на противагу «Життя темношкірих мають значення». Проведу таку аналогію: уявіть, коли ви розповідаєте про Голодомор, а вам кажуть: «Тоді всі страждали». Коли українці говорять, що в ГУЛАГу було більше українців — і це правда, а їм відповідають «У ГУЛАГу сиділи різні народи». Українці кажуть «у 1970-ті нашу мову, освіту забрали», а їм: «Всі страждали». Ось так звучить фраза «Всі життя мають значення».

MediaSapiens пише про чотири інтернет-звички, які підхопили українці через пандемію.

Із цікавих (і гарних) новин — в Україні почали активніше використовувати Телеграм. Важлива причина, як пише авторка — небачена популярність каналів про коронавірус.
Думаю, вплинуло ще те, що онлайн-сервіси для спілкування загалом почали використовувати активніше через карантин, а Телеграм об'єктивно найзручніший із найбільш поширених месенджерів.

Інші зміни вписуються у глобальні тренди. Ви про них уже знаєте, але цікаво почитати про українську специфіку; не бачив багато цікавого аналізу про Україну.

https://bit.ly/2YBbb6B

Jnomics пропонує порозв’язувати медійні кейси і отримати призи та безкоштовне навчання.

Трохи прекрасного

Хвилинка самопіару.

У реальному житті я працюю менеджером проектів ГО «Вікімедіа Україна», яка займається розвитком української Вікіпедії, а ще деколи підробляю фрілансом. Пропіарю тут дві цікаві речі, над якими зараз працюю.

У «Вікімедіа Україна» ми зараз організовуємо кілька цікавих вебінарів.

Ось три найближчі:
1️⃣ 20 червня (уже завтра!) — «Вікіпедія та свобода слова»

Поговоримо про те, в яких випадках держава може законно обмежувати поширення вільних знань і чи правильно, що у Туреччині блокували Вікіпедію (спойлер: ні, звичайно).

2️⃣ 23 червня — «Як читати новини критично»

Яким медіям можна довіряти, у чому різниця між джинсою і нативною рекламою та як працюють ЗМІ-сміттярки (самому цікаво послухати, як вони працюють).

3️⃣ 24 червня — «Повага до приватного життя у Вікіпедії» (і не лише у Вікіпедії)

Де межа між енциклопедичною цінністю та правом на приватну інформацію? Що можна написати публічно про людину, а яка інформація захищається законом?

Підписатися на «Вікімедіа Україна», щоб читати більше всього цікавого про Вікіпедію і вільні знання, можна у ФБ (а також у Твіттері й Інстаграмі)

Також щотижня я роблю (англомовний) дайджест новин медіа для The Fix Media.

Здається, виходить цікаво: це не просто перелік новин, цікавих лише для медійників. Намагаюся робити наратив, який розповідає про основні тенденції у світі медіа, технологій і пов'язаних сферах.

Ось два останніх дайджести для прикладу:
* https://thefix.media/2020/06/12/weekly-digest-june12/
* https://thefix.media/2020/06/19/the-fix-weekly-digest-june19/

Підписатися на The Fix можна також у ФБ (а ще у Твіттері).

Чому Україна настільки бідна порівняно із сусідами?

Фундаментальна стаття для того, щоб знайти відповідь на це питання і трохи краще розібратися в економічній історії незалежної України — лонгрід від VoxUkraine про сім найбільш провальних економічних рішень української влади від початку незалежності.

✔️ Кишеньковий центробанк: політична залежність Національного банку.
✔️ Регулювання цін та експорту.
✔️ Ваучерна приватизація у 90-их.
✔️ Спеціальні економічні зони, необґрунтовані пільги та преференції окремим бізнесам.
✔️ Мораторій на продаж землі.
✔️ Відсутність повноцінної пенсійної реформи.
✔️ Економічно невиправдані тарифи на газ.

Статті уже кілька років, але актуальності вона не втратила, раджу почитати.

https://voxukraine.org/longreads/poor-country/index_ua.html

Новини із дивовижного світу локальної журналістики

А тут вже справді гарні новини зі світу (української) локальної журналістики